Постанова

від 16.03.2021 по справі 520/3888/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року

м. Київ

справа № 520/3888/19

адміністративне провадження № К/9901/32852/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді -Гімон М. М., Усенко Є. А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області (правонаступник Головного управління ДФС у Харківській області) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року (суддя - Панченко О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року (судді - Калиновський В.А., Сіренко О.І., Кононенко З.О.) у справі № 520/3888/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю СВМ до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛА:

У квітні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "СВМ" (далі - Товариство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДПС), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 січня 2019 року №№ 00000191401, №00000201401; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував неправомірністю та безпідставністю спірних податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року адміністративний позов Товариства задоволено. Визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Товариства судові витрати зі сплати судового збору.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року доповнено: стягнуто на користь Товариства витрати на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Рішення суду першої інстанції залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем доведено перед судом належними та допустимими доказами правомірність формування податкового кредиту та зменшення об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Так, виконання укладених Товариством (замовником) договорів транспортного експедирування, за якими експедитор зобов`язався розробити маршрут перевезення, здійснити пошук перевізника, організацію відправлення та одержання вантажу, підтверджено актами надання послуг, довідками про транспортні витрати, транспортними заявками, міжнародними товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, рахунками-фактурами, карткою рахунку 631.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки відповідно до умов укладених договорів транспортного експедирування, погодження сторонами вартості транспортно експедиційних послуг відбулося саме на етапі підписання заявки на транспортне перевезення, тобто до фактичного перевезення вантажу, відповідно, понесені позивачем витрати підтверджені належними первинними документами, які не мали дефектів форми, змісту або походження. Таким чином, доводи відповідача щодо ненадання позивачем до перевірки документів, що підтверджують витрати експедитора, понесені у зв`язку із подальшим залученням третіх осіб для виконання ним умов вказаних договорів, є необґрунтованими.

Також суди попередніх інстанцій не погодилися з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, що резерв сумнівних боргів створюється виключно на поточну дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, а на решту дебіторської заборгованості резерв сумнівних боргів не створюється. Суди дійшли висновку, що підприємство може зменшити фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку.

Так, з огляду на розпочату процедуру ліквідації ПУАТ "ФідоБанк" наказом від 4 січня 2016 року "Про облікову політику" Товариством передбачено створення резерву сумнівних боргів щодо коштів, які знаходились на рахунках вказаного банку, у розмірі 648 246,27 грн. На думку судів попередніх інстанцій, такі кошти на підставі пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 року № 237 (далі - П(С)БУ 10), можуть бути кваліфіковані як сумнівна дебіторська заборгованість. Таким чином, позивачем у бухгалтерському обліку правомірно розраховано резерв сумнівних боргів та зменшено фінансовий результат, що підтверджено відповідними бухгалтерськими довідками та карткою по рахунку 944.

Крім цього, суди погодилися з доводами, викладеними в позові, про правомірність включення Товариством до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 117 900 грн на підставі податкових накладних, які не містили код товару згідно з УКТ ЗЕД, та виписані у зв`язку із придбанням позивачем протягом листопада 2015 - грудня 2016 року у ПП "Поляра-ХІМ", ПП "Лєпта ХІМ" клею полівінілацетатного в асортименті. Вказаний товар, в свою чергу, був придбаний останніми у вітчизняного виробника - ПМП "Конкорд".

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що з огляду на те, що товар вироблений в Україні, зазначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД у податкових накладних складених в період з листопада 2015 по грудень 2016 не передбачено ПК України. Відповідно, незазначення платником податку у графі 4 податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН, коду товару згідно з УКТ ЗЕД товару, виробленого в Україні та який не є підакцизним товаром, за умови, що таке незазначення коду не заважає ідентифікувати операцію з постачання товару та її сторін, відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України не може бути єдиною підставою для виключення сум ПДВ, зазначених у такій податковій накладній, зі складу податкового кредиту покупця - платника податку.

Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій послалося на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та просило скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційну скаргу мотивовано неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, якими регулюються правовідносини щодо обов`язку платника податків документально підтвердити зазначені ним у податковому обліку витрати, пов`язані з його господарською діяльністю.

Відповідач у касаційній скарзі також вказав на ненадання судами у даній справі правової оцінки неправомірності створення позивачем резерву сумнівних боргів по рахунку 3771, на якому обраховувалась дебіторська заборгованість щодо коштів, які розміщено на рахунках у ПУАТ "ФідоБанк".

Стосовно зафіксованого під час податкової перевірки неправомірного формування позивачем податкового кредиту на суму ПДВ у розмірі 117 900 грн, то, на думку відповідача, судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми статті 40 МК України щодо встановлених критеріїв достатньої переробки товару для визначення країни його походження. Вказане призвело до надання судами неправильної правової оцінки змісту податкових накладних, виписаних у зв`язку із придбанням Товариством товарів імпортного виробництва.

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.

Позивачем надано відзив на касаційну скаргу, обґрунтований доводами, викладеними в оскаржуваних судових рішеннях, в якому він просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають повною мірою.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що ГУ ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, з урахуванням пункту 102.1 статті 102 ПК України, валютного та іншого законодавства, а також єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за вказаний період.

Результати перевірки оформлені актом від 9 січня 2019 року № 62/20-40-14-01-08/32867694, яким зафіксовано заниження Товариством податку на прибуток на 277 880 грн та заниження ПДВ на 117 900 грн.

На підставі вищевказаного акта перевірки ГУ ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 29 січня 2019 року: № 00000191401, яким збільшено суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 335 276,50 грн (основний платіж - 277 880 грн, штрафні санкції - 57 396,50 грн) та № 00000201401, яким збільшено суми грошового зобов`язання з ПДВ у загальному розмірі 122 605 грн (основний платіж - 98 084 грн, штрафні санкції - 24 521 грн).

Не погодившись із винесеними контролюючим органом податковими повідомленнями - рішеннями, позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження та подав скаргу до Державної фіскальної служби України, яка рішенням від 3 квітня 2019 року № 15585/6/99-99-11-04-01-25 податкові повідомлення - рішення залишила без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись зі спірними податковими повідомлення-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду враховує те, що посилання відповідача у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не узгоджуються із аргументацією скарги, у якій відповідач фактично оспорює висновки судів попередніх інстанцій щодо обставин справи та наполягає на переоцінці наявних у справі доказів. При цьому, у касаційній скарзі відсутні доводи щодо порушення норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до вимог статей 351, 353 КАС України.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доходить висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані рішення з урахуванням практики Верховного Суду щодо застосування відповідних норм матеріального права.

Так, відповідно до правового висновку, сформульованого у постанові Верховного Суду від 2 листопада 2020 року у справі № 520/528/19, за змістом норм П(С)БО №10 до резерву сумнівної заборгованості включається поточна дебіторська заборгованість, щодо якої є сумніви у її виплаті. Резерв сумнівних боргів не створюється виключно на заборгованість, яка не є грошовою (наприклад, перераховані аванси або неотримані товари (роботи, послуги), оскільки в такому випадку заборгованість є товарною).

Таким чином, суди попередніх інстанцій надали належну оцінку доводам ГУ ДПС, викладеним в акті податкової перевірки; доводи касаційної скарги не спростовують висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях.

Стосовно доводів касаційної скарги про неправильне застосування судами у справі норми статті 40 МК України, що призвело до надання неправильної правової оцінки змісту зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає, що Верховним Судом уже висловлювалась правова позиція у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 819/1383/17, а саме: відсутність у податкових накладних такого реквізиту як код товару згідно з УКТ ЗЕД, за умови реєстрації таких податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, є неналежним виконанням контролюючим органом своїх обов`язків під час такої реєстрації, а тому подальше виключення сум податкового кредиту за такими податковими накладними, як і застосування до цього платника податків штрафних санкцій є неправомірним, оскільки обов`язок перевірки податкових накладних на відповідність пункту 201.10 статті 201 ПК України при їх реєстрації покладений на контролюючий орган.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не вважає за можливе відступати від вказаних правових висновків Верховного Суду.

З огляду на викладене судами попередніх інстанцій обставини справи з`ясовано на підставі належних та допустимих доказів, які було оцінено у їх сукупності та системному зв`язку, зокрема, надано оцінку доводам податкового органу щодо неподання позивачем до перевірки документів, які б підтверджували витрати експедитора, понесені у зв`язку із залученням третіх осіб. Аналогічні доводи було наведено відповідачем у касаційній скарзі, проте, вони не спростовують висновків судів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Згідно зі статтею 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно із частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України, Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді М. М. Гімон

Є. А. Усенко