Постанова

від 16.03.2021 по справі 640/7145/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року

м. Київ

справа №640/7145/19

адміністративне провадження №К/9901/32122/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/7145/19

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОПРОЕКС ТРЕЙД до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Я. М. Василенко, В. В. Кузьменко, О. І. Шурко) від 26 жовтня 2020 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОПРОЕКС ТРЕЙД (далі - ТОВ АГРОПРОЕКС ТРЕЙД ) звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0013061404 від 19 березня 2019 року;

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві внести до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ АГРОПРОЕКС ТРЕЙД за серпень 2018 року у розмірі 29 938 005 грн., за вересень 2018 року у розмірі 27 391 397 грн., за жовтень 2018 року у розмірі 17 446 178 грн., у відповідності до абз. 2 пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2019 року позов задоволено.

3. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року апеляційну скаргу було залишено без руху, оскільки до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору. Судом надано строк для усунення недоліків - п`ять днів з моменту отримання копії зазначеної ухвали, яку було отримано скаржником 06 лютого 2020 року.

5. На виконання вимог вказаної ухвали до Шостого апеляційного адміністративного суду Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві подало клопотання про продовження строку для усунення недоліків, яке обґрунтовано неможливістю забезпечення своєчасної сплати судового збору.

6. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року задоволено клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та продовжено останньому строк для усунення недоліків на п`ять днів з моменту отримання копії даної ухвали, яку отримано апелянтом 19 лютого 2020 року, що підтверджується відбитком штампу реєстрації вхідної кореспонденції на супровідному листі від 18 лютого 2020 року.

7. На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 04 лютого 2020 року відповідачем 24 лютого 2020 року до суду подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтовано посиланням на норми чинного законодавства та правові позиції Європейського суду з прав людини.

8. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2020 року у задоволенні про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено, внаслідок чого, апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2019 року повернуто особі, яка її подала.

9. Відповідачем 20 березня 2020 року (відповідно до поштового штампу на конверті) повторно подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

10. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги не пізніше п`яти днів з дня закінчення карантину, установленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами), шляхом звернення до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків та направлення такої заяви на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду з додаванням доказів на підтвердження поважності причин пропуску зазначених строків та доказів (оригіналів), що підтверджують сплату апелянтом судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 28 815, 00 грн., або доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для звільнення його від сплати судового збору.

11. Із наявного у матеріалах справи зворотного повідомлення вбачається, що зазначена ухвала вручена апелянту 20 липня 2020 року.

12. У встановлений судом строк, а саме 05 серпня 2018 року, відповідачем було подано заяву про усунення недоліків, у якому скаржник клопотав про відстрочення сплати судового збору та про поновлення строку на апеляційне оскарження. Причини пропуску строку обґрунтовані недостатністю (обмежене) фінансування, що в свою чергу, унеможливлювало останнього здійснити сплату судового збору.

13. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року у задоволенні клопотань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про відстрочення сплати судового збору та про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2019 року відмовлено.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2019 року повернуто апелянту разом із доданими до скарги матеріалами.

14. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

15. Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року у справі № 640/7145/19, замінено Головне управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.

16. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

17. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її подальшого розгляду.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

18. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд виходив з того, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

20. Відповідач звертає увагу Суду на те, що останній здійснював активні дії щодо усунення недоліків визначених ухвалами апеляційного суду, які перешкоджали відкриттю апеляційного провадження, що свідчить про добросовісне ставлення відповідача до відповідного судового рішення і як наслідок жодним чином не ухилявся від виконання їх

21. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, зокрема скаржник зазначає, що звертався з апеляційною скаргою вперше і її було подано з дотриманням строків на апеляційне оскарження, проте була відсутня можливість сплатити судовий збір з причин незалежних від його волевиявлення. Окрім того, відповідач просить звернути увагу на незначний проміжок часу при зверненні з апеляційною скаргою вдруге.

ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Верховний Суд, переглянувши оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.

23. Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 КАС України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

24. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів і статті 13 КАС України.

25. За приписами частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

26. Відповідно до приписів статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

27. При цьому за приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

28. Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

29. За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

30. Отже, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановлюється ухвала.

31. Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається..

32. Пунктом шостим частини п`ятої статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

33. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

34. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

35. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

36. При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.

37. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

38. Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

39. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

40. При цьому, невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху з підстав відсутності бюджетного фінансування не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

41. З матеріалів справи судом встановлено, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою вперше відповідачем, після постановлення ухвали про без руху, було заявлено клопотання про продовження строку для усунення недоліків, яке обґрунтовано неможливістю забезпечення своєчасної сплати судового збору, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року було задоволено та продовжено останньому строк для усунення недоліків на п`ять днів з моменту отримання копії даної ухвали.

42. Згодом подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, однак жодних доказів, які б підтверджували обставини щодо неможливості сплати судового збору матеріали справи не містять.

43. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05 березня 2020 року відмовив у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційну скаргу відповідача повернуто.

44. Відповідач 20 березня 2020 року повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року без клопотання про поновлення строку та без сплати судового збору, внаслідок чого, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги не пізніше п`яти днів з дня закінчення карантину, установленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами), шляхом звернення до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків та направлення такої заяви на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду з додаванням доказів на підтвердження поважності причин пропуску зазначених строків та доказів (оригіналів), що підтверджують сплату апелянтом судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 28 815, 00 грн., або доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для звільнення його від сплати судового збору.

45. Із наявного у матеріалах справи зворотного повідомлення вбачається, що зазначена ухвала вручена апелянту 20 липня 2020 року.

46. Суд апеляційної інстанції слушно наголосив на тому, що у зв`язку з оголошенням карантину згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 законодавцем було внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та доповнено пункт 3 Прикінцевих положень останнього нормою, за якою, зокрема, строк для усунення недоліків апеляційної скарги продовжується на час дії карантину.

47. У подальшому, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (далі - Закон № 731-IX), який набрав чинності 17 липня 2020 року, було викладено пeyrn 3 Прикінцевих положень КАС України в наступній редакції: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. .

48. Разом з тим, пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 731-ІХ передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Тобто, строк, який міг бути продовженим у зв`язку із впровадженням карантину, закінчився 06 серпня 2020 року.

49. Таким чином, у строк до 06 серпня 2020 року та протягом наступних п`яти днів скаржник мав право усунути недоліки апеляційної скарги, подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

50. У встановлений судом строк, а саме 05 серпня 2018 року, відповідачем було подано заяву про усунення недоліків, у якому скаржник клопотав про відстрочення сплати судового збору та про поновлення строку на апеляційне оскарження. Причини пропуску строку обґрунтовані недостатністю (обмежене) фінансування, що, в свою чергу, унеможливлювало останнього здійснити сплату судового збору та перешкоджало вчасному зверненню до суду з апеляційною скаргою.

51. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року у задоволенні клопотань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про відстрочення сплати судового збору та про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2019 року відмовлено.

52. Відтак, вказані обставини в своїй сукупності (звернення до суду з заявою продовження строку для усунення недоліків, заяви про відстрочення сплати судового збору та звернення з апеляційною скаргою повторно без сплати судового збору, а також повторно поданої заяви про відстрочення сплати судового збору) свідчать про недобросовісне користування позивачем своїми процесуальними правами та зловживання такими. Доказів, які б свідчили, що відповідачем вживаються заходи для отримання коштів для сплати судового збору задля реалізації права на апеляційне оскарження у найкоротші строки матеріали справи не містять. Слід звернути увагу на те, що з моменту винесення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху (13 липня 2020 року) до часу постановлення спірної ухвали скаржником (26 жовтня 2020 року) так і не сплачено судовий збір.

53. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

54. Згідно з положеннями Закону України Про судовий збір від 08 липня 2011 року 3674-VІ податковим органам не надано пільг щодо сплати судового збору .

55. Податкові органи є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб`єктами, що реалізують свою владну компетенцію.

56. Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

57. Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

58. Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини Лелас проти Хорватії суд звернув увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу .

59. У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що …у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб… .

60. Тобто, виходячи з принципу належного урядування , державні органи загалом, і податковий орган зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

61. Отже, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного судового рішення.

62. З урахуванням вищевикладеного суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права і дійшов обґрунтованого висновку про неповажність вказаних відповідачем підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, оскільки останні не є такими, що не залежать від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надають їй права у будь-який необмежений після спливу цього строку час реалізовувати право на апеляційний перегляд справи.

63. Не спростовують висновків суду апеляційної інстанції й обставини звернення скаржника з первинною апеляційною скаргою у строк, встановлений статтею 295 КАС України, яку повернуто з підстав пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки невиконання вимог КАС України щодо неналежного подання апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

64. Разом з тим, у касаційній скарзі так само відсутні й відомості про наявність інших обставин, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також свідчили б про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

65. У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) та Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

66. Суд звертає увагу на те, що у цьому конкретному випадку право доступу до суду не можна вважати порушеним, оскільки відповідач мав можливість звернутись до суду в порядку та строки визначеному як процесуальним законодавством, так і судом. Адже національне процесуальне законодавство з регулювання цього питання є достатньо чітким для його розуміння та виконання, розумних сумнів у не відповідності вимогам якості закону не виникає, ознак свавільного втручання у справа заявника не вбачається.

67. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

68. Колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому в задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року у справі № 640/7145/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов