Постанова

від 16.03.2021 по справі 815/1592/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року

м. Київ

справа № 815/1592/16

касаційне провадження № К/9901/26745/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу Приватного підприємства АРГУМЕНТ (далі у тексті - Підприємство, ПП АРГУМЕНТ ) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.07.2016 (суддя - Левчук О.А.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 (головуючий суддя - Джабурія О.В., судді - Вербицька Н.В., Крусян А.В.) у справі за позовом Приватного підприємства АРГУМЕНТ до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС у Одеській області (далі у тексті - Інспекція, ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.03.2016 №0000131403 та №0000141403,

У С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство АРГУМЕНТ звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 25.03.2016 № 0000131403 та № 0000141403.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначав, що в акті перевірки відсутні конкретні посилання на заходи, якими співробітники ДПІ у Приморському районі м. Одеси встановили та довели неможливість здійснення господарських послуг між ПП АРГУМЕНТ та ТОВ Броклідер Інформ . Підприємством надані до перевірки всі первинні бухгалтерські документи, на підставі яких був сформований податковий кредит із вказаним контрагентам, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, проте, податковим органом не наведено доводів та доказів того, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентами певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності, за таких обставин, винесені податкові повідомлення - рішення вважає протиправними.

У письмових запереченнях відповідач заперечував проти позову, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі, вважаючи податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті правомірно та обґрунтовано.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.07.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016, у задоволенні позову було відмовлено.

Підприємство подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.07.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами та грубе порушення ними норм матеріального права. Посилаючись на те, що судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно та незаконно залишено поза увагою усі доводи позивача під час розгляду справи, у яких він зазначав, що дане порушення виникло не з його вини, а з вини недбалих дій третьої особи, крім того, наголошує, що неможливість проведення зустрічної перевірки у зв`язку із відсутністю контрагента за його юридичного адресою не може свідчити про відсутність діяльності взагалі та зазначає, що дані порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права призвели до прийняття незаконного рішення .

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19.12.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

Відповідачем заперечення на касаційну скаргу суду не надавались.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.

Верховний Суд ухвалою від 15.03.2021 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 16.03.2021.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.

Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.

Інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства АРГУМЕНТ з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Броклідер Інформ (ЄДРПОУ 38887648) за період з 01.03.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 12.03.2016 № 1323/15-53-14-02/31225789, згідно з висновками якого ПП АРГУМЕНТ допущено порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), у результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік в сумі 186 300, 00 грн, а також порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 92 500, 00 грн, у тому числі, за липень 2014 року 92 500, 00 грн.

За результатами висновків вказаного акту перевірки від 12.03.2016 № 1323/15-53-14-02/31225789 Інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.03.2016 № 0000141403, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 186 300, 00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 46 575, 00 грн та № 0000131403, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 92 500, 00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 46 250, 00 грн.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України від 16.07.1999 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996-XIV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону N 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товарів (робіт, послуг), до податкового кредиту у суб`єкта господарювання виникає у разі: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у її межах.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Разом з цим, недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Так, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (надання послуг), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивачем.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, згідно з актом перевірки ПП АРГУМЕНТ до складу податкового кредиту за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 включено податок на додану вартість у розмірі 92 500, 00 грн на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ Броклідер Інформ та за період з 01.03.2014 по 31.12.2014 задекларовано витрати пов`язані із отриманням консультаційних послуг від цього контрагента на суму 1 035 000, 00 грн.

У ході судового розгляду позивачем на підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту податок на додану вартість та формування витрат за період липень 2014 року та березень - грудень 2014 року відповідно надано копію договору від 12.05.2014 № БрІ 12-5/14, укладеного між ПП Аргумент (за текстом договору Замовник) та ТОВ Броклідер Інформ (за текстом договору Виконавець), за умовами якого предметом є надання інформаційних послуг.

Відповідно до пункту 3.1 цього Договору виконавець зобов`язується надавати замовнику інформаційну продукцію, передбачену Завданнями до цього Договору, що є невід`ємними його частинами.

Розділом 5 вказаного Договору передбачено, що виконавець зобов`язується надати послуги, вказані в Завданні до цього договору, у строк що не перевищує 15 календарних днів з дати підписання Завдання. Акт прийому наданих послуг складається до кожного завдання окремо, та є невід`ємною частиною цього Договору, складається у 2-ох примірниках і набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами.

Згідно з пунктом 9.1 цього Договору сума до сплати замовником виконавцеві складається із вартості наданих виконавцем інформаційних послуг та затверджується завданнями до цього Договору.

Матеріали справи містять надані позивачем, як підтвердження виконання умов вказаного договору, завдання за період з травня 2014 року по липень 2014 року № 001 - 044 відповідно, акти здачі приймання робіт до завдань №№ 001-044 та податкові накладні.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору, завдань та актів виконаних робіт контрагент позивача - TOB Брокліндер Інформ на його замовлення надавало інформаційні послуги у формі - ознайомлення, фотофіксації певного об`єкту нерухомості, збору документації, порівняння характеристик майна об`єктів, що розташовані у м. Харкові, м. Донецьку, м. Луганську, м. Києві, також м. Львові, м. Івано-Франківську, м. Луцьку та інших містах відповідно до замовлень.

Проте, підтверджуючи реальність здійснення господарських операцій, позивач надав суду копії інформаційної продукції до актів здачі - приймання (надання послуг), які представляють собою роздруківки із сайтів в інтернет-мережі, з відбитком печатки ТОВ Броклідер-Інформ , які, як було досліджено судами попередніх інстанцій, жодним чином не пов`язуються із завданнями, до яких вони, начебто, є додатками.

Судами надано правову оцінку договорам про проведення економічної незалежної оцінки, за висновками якої не прийняті доводи позивача щодо того, що визначення ринкової/ліквідаційної вартості об`єктів оцінки та звіти про оцінку майна, в яких ПП Аргумент виступало виконавцем, оскільки, останнім не доведено необхідність залучення сторонніх виконавців (а саме: ТОВ Броклідер Інформ ), зважаючи на те, що видами діяльності позивача є: 68.31. Агентства нерухомості (основний) , Консультування з питань комерційної діяльності й керування , доказів того, що позивач не має матеріальних та трудових ресурси вирішувати дані питання власними силами не надано, а під час дослідження актів здачі-приймання робіт (надання послуг) судами встановлено, що вони підписані керівниками регіональних напрямків у відповідній області.

Також, встановлено, що більшість наданих представником позивача звітів про оцінку майна складена до укладання із ТОВ Броклідер Інформ договору про надання інформаційних послуг, що додатково свідчить про не пов`язаність укладених позивачем договорів про проведення незалежної оцінки із замовленням інформаційних послуг у ТОВ Броклідер Інформ .

У ході судового розгляду справи, позивачем не було надано жодного документу, який би містив інформацію, які конкретно роботи виконувались контрагентом позивача, з якою метою такі роботи взагалі виконувались, відсутній кошторис або калькуляція послуги, як одиниці виміру, та критерії розрахунку її об`єму чи будь-яка погоджена вартість послуги.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що з актів здачі-приймання робіт не можливо встановити, відносно якого об`єкту були виконанні послуги та яким чином сторонами визначалась вартість виконаних послуг та перевірялись обставини щодо фактичного їх виконання контрагентом. Не містять такої інформації і надані суду завдання на надання інформаційно-консультаційних послуг.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також, платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

Суд, звертає увагу, що прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь-яких дій на предмет перевірки податкової доброчесності контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової надійності такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Враховуючи всі викладені обставини колегія суддів Верховного Суду вважає вірним висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що податкові повідомлення-рішення від 25.03.2016 № 0000141403 та №0000141403 винесені відповідачем правомірно.

Водночас, судами попередніх інстанцій було надано оцінку доводам відповідача, що ПП Аргумент зверталось з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 27.11.2014 №0001062203, яким підприємству було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 143 125, 00 грн, винесеного за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ПП Аргумент щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ Броклідер Інформ за період травень-червень 2014 року, результати якої оформлено актом від 14.11.2014 року № 6872/15-53-22-3/32115789.

У адміністративній справі № 815/3704/15 позовні вимоги були обґрунтовані тим, що податковим органом не з`ясовано фактичних обставин справи, не зроблено аналізу первинної документації, висновки податкового органу базуються на припущеннях, в основі яких покладена податкову інформацію, отриману від інших податкових органів, яка, на думку позивача, не має жодної доказової сили щодо податкової дисципліни самого позивача.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 78 КАС України).

Так, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2015, яка на дату розгляду справи набрала чинності, у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства АРГУМЕНТ відмовлено повністю. Вирішуючи справу суд дійшов висновку про те, що операції позивача із придбання інформаційних послуг у ТОВ Броклідер Інформ не мали реального товарного характеру, а відтак, позивач позбавлений права формувати податковий кредит за даною господарською операцією. Позивач відображав господарські операції документально, тобто без мети реального настання правових наслідків.

Вказана постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2015 року набрала чинності. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.01.2016 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПП Аргумент на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2015 року відмовлено, яку ухвалою Верховного суду України від 14.04.2016 залишено без змін.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у адміністративному позові, апеляційній скарзі та, із урахуванням яких, суди першої та апеляційної інстанцій вже надали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 9 КАС України.

Суд касаційної інстанції, з огляду на положення статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права і не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів на іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Приватного підприємства АРГУМЕНТ залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.07.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова