Постанова

від 11.03.2021 по справі 400/690/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 березня 2021 року м. Кропивницький

справа № 400/690/19

провадження № 22-ц/4809/405/21

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.

за участю секретаря Діманової Н.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

третя особа - ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 21 вересня 2020 року у складі судді Колесник С.І.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заявника

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про встановлення факту проживання, визнання недійсними заповіту та свідоцтв про право на спадщину.

В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її рідна сестра ОСОБА_4 , яка з жовтня 2015 року і до дня смерті проживала разом з нею у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , вказувала, що вона є спадкоємцем другої черги за законом.

Після смерті сестри їй стало відомо, що 12.11.2015 в селі Зелене Петрівського району Кіровоградської області секретарем сільської ради було посвідчено заповіт від імені померлої на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . До складу спадщини за спірним заповітом ввійшли дві земельні ділянки розміром 6,27 га кожна, розташовані на території Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області.

Позивач вважає, що заповіт був складений з порушенням його форми та посвідчення, крім того його зміст не відповідав волі ОСОБА_4 .

Зокрема зазначала, що на час складення заповіту вона вже проживала зі своєю рідною сестрою в зазначеній квартирі.

На її думку, її дочка ОСОБА_5 вмовила ОСОБА_4 скласти заповіт на ОСОБА_2 та знайшла свідків для посвідчення заповіту, а саме, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та запросила ОСОБА_8 для того, щоб остання стала рукоприкладником, оскільки ОСОБА_4 самостійно підписувати вже нічого не могла, тобто, підписання заповіту відбулось поза волею заповідача та під тиском осіб, що зібрались в сільській раді для посвідчення цього документу.

Також зазначала, що під час посвідчення заповіту в приміщенні сільської ради, крім осіб вказаних в заповіті, була присутня ОСОБА_5 , що є порушенням вимог ст.ст. 1253, 1255 Цивільного кодексу України в частині порядку посвідчення заповіту та його таємниці.

Беручи до уваги зазначені обставини, ОСОБА_1 просила: 1) встановити факт спільного проживання з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з жовтня 2015 року і до 23.06.2016 в квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 ; 2) визнати недійсним заповіт від 12.11.2015, зареєстрований за № 138, посвідчений секретарем Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 ; 3) визнати недійсним свідоцтво право на спадщину № 16 від 27.01.2017, видане державним нотаріусом Петрівської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Ліб В.В на ім`я ОСОБА_2 , після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 4) визнати недійсним свідоцтво право на спадщину № 17 від 27.01.2017, видане державним нотаріусом Петрівської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Ліб В.В на ім`я ОСОБА_2 , після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 5) стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.

Короткий зміст судового рішення

Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 21 вересня 2020 року позов залишено без задоволення.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернулась до суду з апеляційною скаргою, яка подана її представником адвокатом Амельчишиним О.В., в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги представник ОСОБА_1 зазначав, що в судові засідання призначені на 26.03.2020, 05.05.2020, 11.06.2020, 07.07.2020 року та 21.09.2020 вона не викликалася, будь-які судові виклики, повідомлення або повістки їй не надсилалися. 21.09.2020 адвокат Касьян М.С. не маючи жодних повноважень на участь у судовому розгляді справи в якості представника позивача подав суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача. В зазначений день судовий розгляд був проведений за участю представника відповідача та третьої особи. Питання про проведення судового розгляду без участі позивача судом не приймалося, відповідна ухвала в протокол судового засідання не заносилася. Таким чином, судовий розгляд був проведений без участі позивача , яка не була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду.

Також звертав увагу, що судом першої інстанції не було розглянуте письмове клопотання представника відповідача адвоката Вацюка М.В. про витребування з Петрівського районного суду Кіровоградської області для огляду в судовому засіданні матеріалів цивільної справи №400/171/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_9 про визнання заповітів недійсними (т.1, а.с. 56-57).

Зазначав, що в матеріалах цивільної справи № 400/171/17 наявні докази родинних зв`язків між спадкодавицею ОСОБА_4 та позивачкою ОСОБА_1 , а саме посвідчені копії свідоцтва про народження спадкодавиці ОСОБА_4 та свідоцтва про укладення останньою шлюбу, про що позивачці ОСОБА_1 стало відомо вже після ухвалення судом рішення по справі за її позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, відхиляючи як недостовірні покази свідків зі сторони позивача, послався на непосвідчені та не надані завчасно стороні позивача копії повідомлень лікарні та повідомлення ТЦСО Петрівського району. При цьому копія повідомлення КЗ Криворізька міська лікарня №16 ДОР повністю підтверджує відхилені судом покази свідків зі сторони позивача.

Більш того, пояснення допитаної в судовому засіданні в якості свідка працівника ТЦСО Петрівського району ОСОБА_8 повністю спростовують відомості зазначені в повідомленні вказаного центру від 15.11.2019 №01-16/16. Так вказаний свідок пояснила, що ОСОБА_4 після складання заповіту не проживала за місцем своєї реєстрації, оскільки її забрали родичі в м. Кривий Ріг, а вона сама лише годувала собаку та кота померлої. Однак, суд в своєму рішенні не вказав пояснення зазначеного свідка в цій частині та не надав їм жодної оцінки.

Посилаючись на висновок Верховний Суд в постанові від 11.12.2019 року у справі №323/3359/17 представник позивача зауважив, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що наявність у посадовій інструкції секретаря сільради повноважень забезпечувати виконання нотаріальних дій не є самостійною підставою для їх учинення.

Також зазначав, що Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, що затверджений наказом Міністерства юстиції від 11.11.2011 № 3306/5, визначено порядок посвідчення заповіту. Так, у п. 1.2 розділу цього Порядку в редакції на 2015 рік зазначено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій. Свідками не можуть бути посадова особа органу місцевого самоврядування, яка посвідчує заповіт (п 1.4. вказаного Порядку). Такою посадовою особою, яка виступила як свідок є землевпорядник Зеленської сільської ради Петрівс Іволга О.Л.

На підставі викладеного просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_10 зазначив, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними, надуманими та зазначеними в результаті перекручування встановлених судом фактів, що не відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Зокрема зазначає, що порушення прав позивача на участь в судових засіданнях та посилання на те, що вона була позбавлена можливостей для доведення в суді своїх позовних вимог, спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ордеру серія АЕ № 1000351 поданого суду, адвокат Касьян Микола Степанович, на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 13.12.2018 надає правничу допомогу ОСОБА_1 в Петрівському районному суді Кіровоградської області. В ордері також зазначено, що договором на надання правової (правничої) допомоги права адвоката не обмежуються.

Щодо клопотання про витребування матеріалів цивільної справи №400/171/17, представник відповідача зазначив, що при його обговоренні представник позивача ОСОБА_11 заперечив про витребування цивільної справи і він як представник відповідача, погодившись з представником позивача, заявив в судовому засіданні, що відмовляється від свого клопотання та просить його не розглядати.

Також зазначав, що в судовому засіданні, свідок зі сторони позивача ОСОБА_8 за життя ОСОБА_4 , працюючи в Територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Петрівського району, в період 2015 - 2016 року надавала останній соціальні послуги відповідно до договору. Зазначена обставина підтверджена відповіддю на адвокатський запит від 15.11.2019 № 01-16/66 наданого Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Петрівського району. Відповідно до вище зазначеної відповіді, соціальні послуги надавалися з 02 січня 2007 року по 19 травня 2016 року, що спростовує твердження позивача про постійне проживання ОСОБА_4 з нею.

Крім того зауважив, що зазначене цитування представником позивача пункту 1.4 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування не відповідає положенням п. 1.4 Порядку в редакції станом на час посвідчення заповіту.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник третьої особи ОСОБА_3 адвокат Дьорко А.М. вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню. Зазначала, що ОСОБА_3 підтверджує факт проживання позивача та ОСОБА_4 з жовтня 2015 року по день смерті останньої за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції встановив такі обставини

Після смерті ОСОБА_4 , що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина, яка складається із: земельної ділянки розміром 6,29 га, розташованої на території Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області та посвідченої державним актом на право приватної власності на землю серії РЗ № 402343, виданого Петрівською райдержадміністрацією 10.02.2003; земельної ділянки розміром 6.27 га, розташованої на території Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, посвідченої державним актом на право приватної власності на землю серії РЗ № 402342, виданого Петрівською райдержадміністрацією 10.02.2003; та земельної ділянки розміром 6.27 га, розташованої на території Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, посвідченої свідоцтвом про право на спадщину за законом серії НАМ №725378.

За життя ОСОБА_4 склала заповіт 28.07.2015, посвідчений секретарем Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області Бордюг Євдокією Григорівною, яким заповіла земельну ділянку розміром 6,29 га, розташовану на території Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, посвідчену державним актом на право приватної власності на землю серії РЗ № 402343, виданим Петрівською райдержадміністрацією 10.02.2003, ОСОБА_5 .

Також ОСОБА_4 за життя склала заповіт 12.11.2015 у присутності рукоприкладника ОСОБА_8 та двох свідків, ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , посвідчений секретарем Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області Бордюг Євдокією Григорівною, яким заповіла належну їй земельну ділянку розміром 6.27 га, розташовану на території Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, посвідчену державним актом на право приватної власності на землю серії РЗ № 402343, виданого Петрівською райдержадміністрацією 10.02.2003, та земельну ділянку розміром 6.27 га, розташовану на території Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, посвідчену свідоцтвом про право на спадщину за законом серії НАМ №725378, ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_4 з заявами про прийняття спадщини звернулися: ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - ОСОБА_3 , 16.12.2016 - ОСОБА_2

27.01.2017 ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 3524981900:02:000:0415, що знаходиться на території Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, площею 6,2855 гектарів в межах згідно з планом, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ № 402343, виданого Петрівською райдержадміністрацією 10.02.2003.

Того ж дня ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку № НОМЕР_2 , кадастровий номер 3524981900:02:000:0414, площею 6,2683 гектарів в межах згідно з планом, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ № 402342, виданого Петрівською райдержадміністрацією 10.02.2003, та свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, кадастровий номер 3524981900:02:000:0013, площею 6,2757 гектарів в межах згідно з планом, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Петрівською районною нотаріальною конторою Кіровоградської області 15.05.2015 за реєстром №265.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

В судовому засіданні апеляційного суду позивач, третя особа та їхні представники підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити. Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

За частиною першою статті 16 ЦК України , частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Предметом позову у справі, яка переглядається, є встановлення факту постійного проживання, визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину недійсними.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції зазначив, що позивач не довела у судовому засіданні, що вона є спадкоємцем другої черги за законом після смерті ОСОБА_4 . Також позивачем не було надано доказів факту спільного проживання разом з ОСОБА_4 в період з жовтня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, суд дійшов висновку, що посвідчення заповіту ОСОБА_4 , яке мало місце 12.11.2015, відбулося без порушення вимог щодо його форми та посвідчення, а волевиявлення заповідача було вільним та відповідало його волі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220 , 1222 , 1270 ЦК України ).

Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу , він не заявив про відмову від неї.

Звертаючись до суду, позивач посилалася на те, що вона постійно проживала із спадкодавцем ОСОБА_13 з жовтня 2015 року і по день її смерті за адресою: АДРЕСА_1 та прийняла спадщину у відповідності до положень частини третьої статті 1268 ЦК України . Вказані обставини заперечував відповідач.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано належних і достовірних доказів, які б безспірно свідчили про її спільне проживання з ОСОБА_4 на день смерті за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно довідки Комунального закладу Криворізька лікарня №16 Дніпропетровської обласної ради від 17.03.17 за №441 ОСОБА_4 , яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , перебувала на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні №1 КЗ Криворізька міська лікарня №16 ДОР з 19.10. по 30.10.15 та з 17.06. по 23.06.16, а ІНФОРМАЦІЯ_6 о 08.40 хв. померла (а.с.129).

Із відповіді на адвокатський запит від 15.11.2019, № 01-16/66, щодо перебування ОСОБА_4 на обслуговуванні у відділенні соціальної допомоги вдома територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Петрівського району у період з 02 січня 2007 року по 19 травня 2016 року та з довідки, виданої Зеленською сільською радою Петрівського району Кіровоградської області 16.11.2016 за №1474, вбачається що ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала до своєї смерті по АДРЕСА_6 (а.с. 85, 134).

Також, як правильно встановив суд першої інстанції, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач є спадкоємцем другої черги.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що причиною неподання доказів на підтвердження факту родинних відносин позивача та спадкодавця є те, що суд не задовольнив клопотання представника відповідача про витребування матеріалів цивільної справи № 400/171/17 не спростовують висновків суду, оскільки в зазначеному письмовому клопотанні (а.с. 56,57) відсутні посилання на те, що зазначені матеріали містять (чи можуть містити) дані про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 являються сестрами.

Позивач вважає, що спірний заповіт складено поза волею спадкодавця та посвідчено з порушенням вимог закону.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт складений з порушенням вимог щодо його оформи та посвідчення, є нікчемним (частина перша статті 257 ЦК України).

Заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Згідно з частиною другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то він є нікчемним і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

На дату складення оспорюваного заповіту вимоги до його форми та порядку посвідчення були визначені главою 85 книги шостої ЦК України, Законом України Про нотаріат та Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі - Порядок).

Відповідно до частин першої - третьої та четвертої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє (частина четверта статті 207 ЦК України)

Згідно з частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 1253 ЦК України, на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У тексті заповіту заносяться відомості про особу свідків.

За змістом статті 37 Закону України Про нотаріат , пункту 1.2. розділу І Порядку, зараз і надалі у редакції чинній на час складання спірного заповіту, право посвідчувати заповіти у сільських населених пунктах надано уповноваженим посадовим особам органів місцевого самоврядування. Статтею 1251 ЦК України також передбачено, що у разі відсутності у населеному пункті нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Пунктом 2.1. розділу ІІ Порядку передбачено, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування.

Посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти. При посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 ЦК України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням точного місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому (пункти 1.1., 1.4. розділу ІІІ Порядку).

Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними у пункті 2.3 розділу II зазначеного Порядку, відповідно до якого у разі, якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт чи заяву, підписується інша фізична особа, посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього. Копія документа, за яким встановлюється особа, долучається до примірника документа, який залишається у справах органу місцевого самоврядування.

При посвідченні заповітів та засвідченні справжності підпису на документах перевіряється справжність підписів осіб, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії (пункт 2.4. розділу ІІ Порядку).

Відтак, зважаючи, що оспорюваний заповіт підписаний ОСОБА_8 за дорученням спадкодавця ОСОБА_4 , яка унаслідок хвороби (а.с. 6) не могла власноручно підписати заповіт, посвідчення заповіту відбувалося в присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , тому він, щодо форми та посвідчення, відповідає вимогам статті 1247 ЦК України, частини четвертої статті 207 ЦК України та Порядку.

Встановивши, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту, що ОСОБА_4 склала заповіт на користь ОСОБА_2 під тиском, нервового потрясіння, хвороби тощо, колегія суддів вважає правильним висновок суду, про те, що волевиявлення заповідача було вільним та відповідало його волі,

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про визнання недійсними заповіту та свідоцтв на право на спадщину.

В апеляційній скарзі представника позивача зазначено, що ОСОБА_6 не міг бути свідком при посвідченні заповіту, оскільки є землевпорядником, тобто посадовою особою Зеленської сільської ради.

Разом з тим, зазначене твердження не ґрунтується на законі, оскільки відповідно до п.1 ч.4 ст. 1253 ЦК України та п.1.4 розд. III Порядку свідками не можуть бути посадова особа органу місцевого самоврядування, яка посвідчує заповіт, в той же час, ОСОБА_6 не є посадовою особою, яка посвідчувала заповіт. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що станом на 12.11.2015 ОСОБА_6 працював на посаді землевпорядника Зеленської сільської ради.

Не ґрунтуються на доказах і твердження представника позивача про те, що у секретаря сільської ради, яка посвідчувала заповіт, були відсутні на це повноваження. При цьому, зазначена обставина не була підставою позову.

Не можна вважати аргументованою апеляційну скаргу в тій частині, що розгляд справи відбувався за відсутності позивача, не повідомленої про дату, час та місце розгляду справи.

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (ч.1 ст. 58 ЦПК). Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст.60 ЦПК).

Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність (ст. 62 ЦПК).

До позовної заяви ОСОБА_1 долучено ордер серія АЕ № 1000351, згідно якого адвокат Касьян Микола Степанович, на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 13.12.2018, надає правничу допомогу ОСОБА_1 в Петрівському районному суді Кіровоградської області. В ордері також зазначено, що договором на надання правової (правничої) допомоги права адвоката не обмежуються. До позову також додана копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2784 від 14.01.2014 та посвідчення адвоката № 044 (а.с. 18,19).

Матеріали справи свідчать, що представник позивача ОСОБА_11 належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи та безпосередньо приймав участь в судових засіданнях.

Отже, суд першої інстанції з урахуванням наведених норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, належним чином оцінивши письмові докази, показання свідків та пояснення учасників справи, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не було доведено заявлені нею позовні вимоги.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі відсутні.

За таких обставин, відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 21 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 16 березня 2021 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Карпенко

С.І. Мурашко