Постанова

від 16.03.2021 по справі 547/833/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 547/833/20 Номер провадження 22-ц/814/495/21Головуючий у 1-й інстанції Харченко В. Ф. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Гальонкіна С.А., Кузнєцової О.Ю., при секретарі судового засідання: Ряднині І.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Трембач В?ячеслава Володимировича на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 26 листопада 2020 року (ухвалене суддею Харченко В.Ф., повний текст рішення складено суддею 07 грудня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Криворудської сільської ради Семенівського району Полтавської області, про визнання поновленим договору оренди землі,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Семенівського районного суду Полтавської області з позовом про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 5324583200:00:003:0551, площею 13,1054 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Криворудської сільської ради Семенівського районного суду Полтавської області, укладеного 11.07.2014 між ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, що зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.02.2015.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 11.07.2014 між ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ), укладено договір оренди землі на строк 5 років, який зареєстровано 03.02.2015. У встановлений п. 8 договору строк, а саме 18.12.2019 позивач звернулася до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з листом про намір продовжити (поновити) договір оренди землі, додавши до листа проект додаткової угоди. ГУ Держгеокадастру у Полтавській області наказом від 17.01.2020 відмовило у поновленні договору через закінчення 3-місячного терміну дії витягу з ДЗК. Позивач поновила витяг і знову 27.04.2020 звернулася до ГУ з питання поновлення договору оренди землі, але ГУ Держгеокадастру у Полтавській області наказом від 07.05.2020 відмовило у поновленні договору через відсутність наміру продовжувати орендні відносини. Позивач зазначила, що вона належно виконувала договір оренди землі, належно реалізувала своє переважне право на поновлення договору оренди землі. Таким чином, вимоги ч.ч. 1-5 та ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі нею виконано.

РішеннямСеменівського районного суду Полтавської області від 26 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Криворудської сільської ради Семенівського району Полтавської області, про визнання поновленим договору оренди землі - відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодилася ОСОБА_1 в інтересах якої апеляційну скаргу подано її представником адвокатом - Трембач В?ячеславом Володимировичем. В апеляційній скарзі посилаючись на незаконність, та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального, та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі. Посилається на те, що висновки суду, які викладені в рішенні не відповідають обставинам справи.

Зокрема вказує, що місцевий суд під час винесення рішення не врахував вимоги ч.ч. 1-5 та ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі , які позивачем були виконані та дотримані. При цьому зазначає, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст.33 ЗУ Про оренди землі не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.Відсутність такого заперечення може мати прояв у мовчазній згоді . У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Таким чином, апелянт вважає, що місцевий суд не вірно застосував норму ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції не надходив.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи був присутній представник апелянта, інші сторони будучи належним чином та завчасно повідомленим про час та місце слухання справи у судове засідання не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з`явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 11.07.2014 між ОСОБА_1 як орендарем, та ГУ Держгеокадастру у Полтавській області як орендодавцем, укладено договір оренди землі б/н щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 5324583200:00:003:0551, площею 13,1054 га, для городництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Криворудської сільської ради Семенівського районного суду Полтавської області. Строк оренди 5 років, орендна плата 5% нормативної грошової оцінки землі (а.с. 9-15). Право оренди вказаної землі зареєстровано за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.02.2015 на строк 5 років (а.с. 16).

18.12.2019 представник позивача ОСОБА_2 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з листом повідомленням (повторним) про намір продовжити дію (поновити) згаданий договір оренди землі від 11.07.2014. До листа додано низку документів, у т.ч. додаткову угоду №1 про поновлення договору оренди землі (а.с. 17, 18).

З матеріалів справи вбачається, що позивач надала до суду лише копію листа від 18.12.2019 року та додаткову угоду № 1, яка не містить підпису позивача.

ГУ Держгеокадастру у Полтавській області наказом від 17.01.2020 №1914-СГ відмовило позивачеві у поновленні договору оренди землі посилаючись на закінчення тримісячного терміну дії витягу з ДЗК щодо спірної земельної ділянки (а.с. 19).

27.04.2020 представник позивача ОСОБА_2 , звернулася до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з (повторним) листом повідомленням про намір продовжити дію (поновити) згаданий договір оренди землі від 11.07.2014 (а.с. 20). До листа додано низку документів, жоден із яких позивач судові не надав. ГУ Держгеокадастру у Полтавській області наказом від 07.05.2020 № 12080-СГ відмовило позивачеві у поновленні договору оренди землі посилаючись на відсутність наміру продовження договірних відносин (а.с. 21).

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач висловлював свою незгоду з поновленням договору оренди землі; під час первинного та наступного листування сторін спірна земельна ділянка не передавалася в оренду іншому орендареві; запропоновані позивачем зміни до договору оренди землі щодо строку з 5 на 7 років, із орендної плати 5 % на 12 % за 1 га ріллі за рік у грошовій формі від нормативної грошової оцінки землі, не узгоджено відповідачем; поновлення договору ініційовано двічі на умовах, що відмінні від умов укладеного первинного договору оренди землі; належних і допустимих доказів продовження користування позивачем спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі судові не надано; можливе продовження користування спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі не свідчить про продовження договору оренди на попередніх умовах чи умовах, які пропонував позивач; волевиявлення відповідача на поновлення договору оренди землі з відповідачем відсутнє; відмова в укладенні додаткових угод не оскаржена. Відтак суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним Кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов?язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі .

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов?язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону). При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов?язковому порядку (частина восьма статті 33 цього Закону). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина дев?ята статті 33 вказаного Закону).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов?язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин.

Маючи такий намір, він (орендар) зобов?язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв?язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов?язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п?ята статті 33 Закону України Про оренду землі ).

У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України Про оренду землі ).

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов?язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов?язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди.

І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20).

Таким чином, для реалізації переважного права на поновлення договору оренди, ОСОБА_1 необхідно було дотриматися процедури повідомлення орендодавця, передбаченої статті 33 ЗУ Про оренду землі , яка відсилає до умов договору оренди, а також укласти з відповідачем додаткову угоду.

Тобто, за будь-яких обставин, в обов?язковому порядку продовження чи поновлення договору оренди землі відбувається за укладення сторонами додаткової угоди.

Відповідно до ч. 8 ст. 33 Закону Украі?ни Про оренду землі додаткова угода до договору оренди землі про и?ого поновлення має бути укладена сторонами у місячнии? строк в обов?язковому порядку.

Укладення додатковоі? угоди між сторонами - єдина підстава для продовження орендних правовідносин, що безпосередньо випливає зі змісту зазначеноі? норми.

Згідно зі статтею 13 Конвенціі? про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиі? права та свободи, визнані в ціи? Конвенціі?, було порушено, має право на ефективнии? засіб юридичного захисту в національному органі.

У разі звернення орендаря до суду з позовом у порядку частини шостоі? статті 33 Закону Украі?ни Про оренду землі належним способом захисту порушеного права буде вимога про визнання укладеною додатковоі? угоди про поновлення договору оренди землі на тои? самии? строк і на тих же умовах, оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі не може забезпечити реального захисту порушеного права, адже договір є поновленим з огляду на імперативнии? припис про обов?язкове оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додатковоі? угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді.

Якщо суд установить, що позивач (орендар), звертаючись до суду з такими вимогами, не виклав змісту чи не додав проекту додатковоі? угоди про поновлення договору оренди, це виключає можливість задоволення позову, оскільки такии? спосіб захисту порушених прав буде неналежним та неефективним.

Такий висновок суду викладений у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 908/2484/17, від 16.01.2019 у справі №908/127/17, від 11.12.2018 у справі №921/43/18, який у відповідності до вимог п.6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , враховується іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином позивач після сплину місячного строку відповідно до положень ч.ч. 8,9 ст.33 Закону України Про оренду землі мала можливість оскаржити у суді наявне зволікання орендодавця в укладенні додаткової угоди, проте не скористалася таким правом.

Договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додатковоі? угоди, про що безпосередньо зазначено у ч. 8 ст. 33 Закону України Про оренду землі . При цьому відмову або зволікання в укладенні додатковоі? угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Разом з тим, конструкція норми ч. 6 ст. 33 зазначеного Закону створює підстави для правомірних очікувань сторони договору оренди землі на и?ого поновлення на тои? самии? строк і на тих самих умовах. При цьому, хоча умова про строк також є умовою договору, у ціи? нормі вона виокремлена.

Водночас, якщо сторона договору вимагає поновлення договору оренди на іншии? строк або на інших умовах, це за приписами ч. 6 ст. 33 Закону не створює для іншоі? сторони договору обов`язку прии?няти ці умови та укласти відповідну додаткову угоду або запропонувати у відповідь інші умови. Відповідно відмову задовольнити цю вимогу або зволікання з і?і? розглядом не можна вважати порушенням прав сторони договору, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону.

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах.

Судова практика Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду орієнтує суди на те, що першочергове значення для вирішення даної категорії спорів має не добросовісність дій орендодавця, а виключно наявність/відсутність його волевиявлення на поновлення договору оренди з первинним орендарем. При цьому пояснювати (обґрунтовувати) свою відмову в поновленні договору орендодавець не зобов`язаний (постанова КЦС ВС від 22.05.2019 № 709/1899/17).

Відповідно до закону № 161-XIV укладання договору оренди не може бути примусом і передбачає право, а не обов`язок на переукладання договору оренди. При цьому враховуються положення ст.ст. 6, 627 ЦК щодо свободи договору, укладання його при наявності волевиявлення особи, непорушність права власності та здійснення права власником відповідно до закону на власний розсуд, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, необхідності згоди обох сторін при укладенні чи зміні договору (постанова КЦС від 27.06.2019 № 312/275/17).

У постанові КЦС ВС від 10.06.2019 № 313/435/17 зазначено, що за положеннями ч. 4 ст. 33 Закону 161-XIV, відсутність досягнення домовленостей щодо умов договору при їх зміні також виключає продовження договору оренди землі з підстав переважного права. Згідно з положеннями, викладеними в абз. 1 ч. 1 ст. 31 Закону 161-XIV, договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Отже, у випадку, коли одна зі сторін договору не має наміру досягти домовленості щодо змін орендної плати та інших істотних умов, переважне право припиняється. Відповідно, зі спливом строку дії договору припиняються і правовідносини сторін. При цьому зазначена постанова фактично дублює позицію, викладену у постанові об`єднаної палати КЦС ВС від 17.10.2018 № 379/338/16-ц, що свідчить про сталість щодо застосування такого підходу.

За змістом ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Так, з наданих матеріалів справи вбачається, що відповідач двічі висловлював свою незгоду з поновленням договору оренди землі, спірна земельна ділянка не передавалася в оренду іншому орендареві під час первинного та наступного листування сторін. Запропоновані позивачем зміни до договору оренди землі щодо строку з 5 на 7 років, із орендної плати 5 % на 12 % за 1 га ріллі за рік у грошовій формі від нормативної грошової оцінки землі, не узгоджено відповідачем. Крім того, поновлення договору ініційовано двічі на умовах, що відмінні від умов укладеного первинного договору оренди землі.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів продовження користування позивачем спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі суду не надано.

Квитанція КБ ПриватБанку від 24.07.2020 на суму 10445,00 грн свідчить про внесення позивачем бюджетного платежу і не є достатнім доказом його призначення чи періоду сплати (а.с. 22).

Крім того, Криворудська сільська рада довідкою від 05.08.202 № 367 ствердила сплату позивачем 22445,00 грн орендної плати за 2020 рік за спірну земельну ділянку (а.с. 23). Однак, посилання на будь-які первинні бухгалтерські документи довідка не містить.

Таким чином, можливе продовження користування спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі не свідчить про продовження договору оренди на попередніх умовах чи умовах, які пропонував позивач.

Волевиявлення відповідача на поновлення договору оренди землі з відповідачем відсутнє. В свою чергу відмова в укладенні додаткових угод позивачем не оскаржена.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Таким чином доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року).

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Трембач В?ячеслава Володимировича - залишити без задоволення.

Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 26 листопада 2020 року - залишити без змін .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 16 березня 2021 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

С.А. Гальонкін

---

О.Ю. Кузнєцова