Постанова

від 16.03.2021 по справі 621/1170/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року

м.Харків

справа № 621/1170/20

провадження № 22-ц/818/471/21

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого : Хорошевського О.М.

суддів колегії: Бурлака І.В., Яцини В.Б.

за участі секретаря - Пузікової Ю.С.

учасники справи -

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

Третя особа - приватний нотаріус Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Гаврильєв Володимир Іванович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 04 серпня 2020 року, постановлену суддею Бібіком О.В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа приватний нотаріус Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Гаврильєв Володимир Іванович про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, який у подальшому уточнив та просив внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Гаврильєвим В.І., серії ВТТ № 217798 , зареєстрованого в реєстрі № 491 (спадкова справа № 13/2011) від 10.07.2014 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , та зазначити, що "спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай) у розмірі 10,58 умовних кадастрових гектарів без визначення цієї частки в натурі (на місцевості), що перебувала в колективній власності КСП "Зміївський" замість "спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай) у розмірі 8,67 умовних кадастрових гектарів без визначення цієї частки в натурі (на місцевості), що перебуває в колективній власності КСП "Зміївський".

Позовні вимоги вмотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла тітка ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_2 являлась членом КСП Зміївський та отримала сертифікат на земельну частку (пай) із земель КСП Зміївський . Після смерті ОСОБА_2 , у встановлений законом строк, як єдиний спадкоємець, звернувся із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Гаврильєва В.І. 10.07.2014 нотаріусом Гаврильєвим В.І. йому було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) у розмірі 8.67 умовних кадастрових гектарів без визначення цієї частки в натурі (на місцевості) із земель КСП Зміївський . Даний факт підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом ВТТ № 217798 посвідченим 10.07.2014 року приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Гаврильєвим В.І. 30.10.2019 він звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про викопіювання із кадастрової карти для подальшого виділення в натурі (на місцевості) належної мені земельної частки (паю), яку він отримав у спадщину після ОСОБА_2 та довідки зі звітності з кількісного обліку земель. З відповіді дізнався, що згідно книги записів реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), тітка ОСОБА_2 отримала право на земельну частку (пай) із земель КСП Зміївський розміром 10,58 умовних кадастрових гектарів. Таким чином, дізнався про порушення права як спадкоємця після ОСОБА_2 , так як отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) у розмірі 8,67, а не як зазначено у сертифікаті 10,58 .

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 04 серпня 2020 року позовні вимоги у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи просить скасувати рішення та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що у позовній заяві він просив не виправити помилку а внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. Внесення приватним нотаріусом невірних відомостей щодо розміру земельної ділянки до свідоцтва сталося не звини нотаріуса, а внаслідок надання йому невірної інформації Головним управлінням Держгеокадастром у Харківській області. За таких обставин приватний нотаріус позбавлений самостійно внести такі виправлення до свідоцтва про право на спадщину.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Харківській області просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду без змін. Звертають увагу на те, що позивач не звертався із цим питанням до нотаріуса у порядку ст. 1300 ЦК України. Також, Головне управління у Харківській області не має повноважень щодо видачі або внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. Також звертає увагу на строки позовної давності.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтвреджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , зареєстрованого виконкомом Чемужівської сільської ради Зміївського трайну Харківської області (а.с. 9)

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у виді права на земельну частку (пай) у розмірі 8,67 га умовних кадастрових гектарів без визначення цієї частки в натурі (нам місцевості), що перебуває в колективній власності КСП "Зміївський". Право на земельну частку (пай) належить померлій на підставі Свідоцтва направо на земельну частку (пай) серії ХР 0227757, виданого 02.06.1998 Зміївською районною державною адміністрацією на підставі рішення Зміївської районної державної адміністрації від 10.04.1998 за номером 195 та зареєстровано 15.07.1998 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за номером 139. Спадкова справа 13/2011. Зареєстровано в реєстрі за номером 491 (а.с. 10, 11)

З листа в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від04.12.2019 за № 29-20-11-9715/0/19-19 вбачається, що за інформацією, наданою Відділом уЗміївському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, встановлено, що відповідно до Книги записів реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) ОСОБА_2 отримувала сертифікат на право на земельну частку (пай) із земель КСП "Зміївський". Даний сертифікат у 2014 році ОСОБА_1 переоформив на своє імёя на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом у розмірі 8,67 умовних кадастрових гектарів. Після внесення зміну відповідний сертифікат ОСОБА_1 отримав сертифікат, про що свідчить його пілдпис у Книзі. ОСОБА_3 сертифікат на право на земельну частку (пай) не отримувала, так як не була внесена до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства до Державного акту на право колективної власності на землю КСП "Зміївський" серія ХР-12-00-001015 від 01.02.1998. Крім того, ОСОБА_1 замовив 30.10.2019 у Відділі викопіювання із кадастрової карти та довідку із звітності з кількісного обліку земель для подальшого виділення в натури (на місцевості) земельної частки (паю) (а.с. 12)

З відповіді приватного нотаріуса Зміївського районнного нотаріального округу Харківської області Гаврильєва В.І. від 21.02.2020 за № 9/01-16 вбачається, що відповідно до довідки Держземагенства у Зміївському районі Харківської області виданої ОСОБА_1 , мати є власником права на земельну частку (пай) на підставі Сертифікату ХР №0227757, виданого на її ім"я Зміївською райдержадміністрацією 15.07.1998, зареєстрованого 15.07.1998 у книзі реєстрації сертифікатів за номером 139 у розмірі 8,67 га умовних кадастрових гектарів без визначення цієї частки в натурі (на місцевості. Виправити помилку та внести зміни до Свідоцтва про право на спадщину можливо у судовому порядку (а.с. 14)

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області № 641/11777/13 від 14.11.2013встановлено факт належності ОСОБА_2 сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0227757, виданий члену колективного сільськогосподарського підприємства акціонерного товариства "Зміївський" на 10,58 умовних кадастрових гектарів, засвідчений 02.06.1998 головою Зміївської районної адміністрації, виданого на ім`я ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 15)

16.06.2020 до суду з Харківського обласного державного нотаріального архіву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшли матеріали спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 (а.с. 41-77)

З копії спадкової справи вбачається, що за наявними в архіві даними, згідно з документами приватного нотаріуса Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Гаврильєва В.І., які передано до нотаріального архіву в зв`язку з вилученням справ (документів) для передачі на зберігання до державного нотаріального архіву, виявлено записи в алфавітній книзі обліку спадкових справ та книгах обліку і реєстрації спадкових справ за 2011, 2014 роки про заведення спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , яка на день смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 13.10.2011 року до приватного нотаріуса Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Гаврильєва В.І. з заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_1 . Заяву було прийнято, зареєстровано в книзі обліку та реєстрації спадкових справ 13.10.2011 року за порядковим № ЗО та заведено спадкову справу № 13/2011. 10.07.2014 року до приватного нотаріуса Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Гаврильєва В.І. з заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом звернувся ОСОБА_1 . Заяву було прийнято, зареєстровано в книзі обліку та реєстрації спадкових справ 10.07.2014 року за порядковим № 67 (за тією ж спадковою справою 13/2011). 10.07.2014 року за реєстровими №№ 488, 491 приватним нотаріусом Гаврильєвим В.І. були видані свідоцтва про право на спадщину за законом племіннику померлої, ОСОБА_1 (а.с. 41)

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що позивач є одноосібним власником спадкового майна, яке перейшло до нього на передбачених законом підставах, а у позові особа покликалась на наявність помилок у свідоцтві про право на спадщину. Воаховуючи, що законодавством України врегульовано можливість внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, проте цим правом позивач не скористався, передчасно звернувшись з позовом за захистом прав, які ніким не оспорювались та не порушувались, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.

Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину в судовому порядку може мати місце тоді, коли відсутня згода спадкоємців на внесення таких змін до свідоцтва, а також існують інші обставини, що позбавляють можливості внести такі зміни в нотаріальному порядку.

Відповідно до ст. 50 ЗУ "Про нотаріат", нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Згідно з пунктом 6.13 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України 22 грудня 2010 року № 3253/5 , у разі допущення помилки у тексті нотаріально оформлюваного документа, який не потребує підпису особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії (свідоцтва, виданого нотаріусом, копії документа, дубліката документа тощо), внесення дописок чи виправлень до тексту документа здійснюється за заявою такої особи, зареєстрованою у Журналі реєстрації вхідних документів. Виправлення помилки застерігається нотаріусом, який вчиняв нотаріальну дію, після посвідчувального напису, із зазначенням дати та проставленням свого підпису і печатки на такому застереженні. При цьому всі виправлення мають бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім закреслене.

Встановивши, що ОСОБА_1 є одноосібним власником спадкового майна, яке перейшло до нього на передбачених законом підставах, суд, дійшов висновку, що між сторонами відсутній спір.

Законодавством України врегульовано можливість внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, проте цим правом позивач не скористався, передчасно звернувшись з позовом за захистом прав, які відповідачем не оспорювались та не порушувались.

В постанові Верховного Суду у справі № 304/1300/16-ц від 13.11.2019 зазначено, що передбачений статтею 1300 ЦК України порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину є самостійним способом захисту прав спадкоємців. В зв`язку з чим, ВС залишив без змін рішення судів про відмову у задоволенні позову особи та зазначив, що внесення змін до свідоцтва про право на спадщину в судовому порядку може мати місце тоді, коли відсутня згода спадкоємців на внесення таких змін до свідоцтва, а також існують інші обставини, що позбавляють можливості внести такі зміни в нотаріальному порядку.

У справі яка розглядається суди встановили, що позивач є одноосібним власником спадкового майна, яке перейшло до нього на передбачених законом підставах, інші особи, в тому числі і відповідач, не заперечували його майнових прав на спадкове майно, а у позові особа покликалась на наявність помилок у свідоцтві про право на спадщину. Тому ВС зазначив, що законодавством України врегульовано можливість внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, проте цим правом позивач не скористався, передчасно звернувшись з позовом за захистом прав, які відповідачем не оспорювались та не порушувались (постанова від 24.07.2019).

Так, статтею 1300 Цивільного кодексу України передбачено, що за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.

Також зміни до свідоцтва про право на спадщину можуть бути внесені за рішенням суду на вимогу одного із спадкоємців.

У справі № 758/5329/15 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вказав, що застосування цього правила є можливим у випадку, коли після видачі свідоцтв про право на спадщину з`являться інші спадкоємці.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а лише зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції в частині залишення вимог про внесення змін до свідоцтв про право на спадщину без задоволення та невірного тлумачення діючого законодавства.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині, що переглядається апеляційним судом без змін.

Керуючись ст. ст. 3 , 10 , 12 , 13 , 81 , 141 , 351 , 367 , 368 , 374 , 375 , 382 , 384 ЦПК України , суд -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 04 серпня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду, у випадках передбачених ст.389 ЦПК України .

Головуючий О.М. Хорошевський

Судді І.В. Бурлака

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 17 березня 2021 року.