Постанова

від 16.03.2021 по справі 752/7808/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №759/18848/15 Головуючий у І інстанції -Чередніченко Н.П.

апеляційне провадження №22-ц/824/881/2021 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 6 березня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Гуля В.В.,

суддів Суханової Є.М. Мельника Я.С.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,-

встановив:

В квітні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі із 23.09.1995 року, який між ними було розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 01.07.2013 року. В період шлюбу у сторін народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час є повнолітньою, проживає разом із позивачем та продовжує навчання в Київському університеті імені Бориса Грінченка. Відповідач матеріальної допомоги на утримання повнолітньої дитини не надає. Оскільки, донька продовжує навчання, остання, не працює та потребує матеріальної допомоги. Позивач зазначає про матеріальні труднощі, у зв`язку з відсутністю матеріальної допомоги відповідача, а також вказує на те, що відповідач працює та має можливість надавати допомогу доньці. З огляду на викладене, позивач вимушена звернутись до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання в розмірі ј частини його заробітку, щомісячно, починаючи із дня звернення до суду та до закінчення донькою навчання.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 липня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, - аліменти в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу), щомісяця, починаючи із 29.04.2020 року, і до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення ОСОБА_3 23 років.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду в межах стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 630 (шістсот тридцять) грн. 60 коп.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані із отриманням правової допомоги в сумі 3750 (три тисячі сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення в мотивувальній та резолютивній частині, як таке, що частково необґрунтоване, а деякі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Апеляційну скаргу мотивувала тим, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку, що непрацездатна мати відповідача ОСОБА_4 знаходиться у нього на утриманні, а сам факт наявності у відповідача непрацездатної матері не свідчить про наявність підстав для визначення аліментів у меншому розмірі. Доказів на утримання матері відповідачем не надано.

Крім того відповідно до п. 1(3) ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд не врахував, що відповідачеві належать грошові кошти у розмірі 60000 доларів США, які він дав у позику строком до 24.12.2020 року. Також відповідно до зобов`язань за вказаним договором позики згідно відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відповідач є іпотекодержателем предмету іпотеки - садового будинку із мансардою № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 загальної площею 68 кв.м. та земельної ділянки кадастровий № 6310136300:09:030:0136, загальною площею 0,0307 га за цією ж адресою.

Вказаним доводам позивача суд не надав належної оцінки, а ці обставини свідчать про можливість відповідача сплачувати аліменти у розмірі ј частини від його доходів.

У відзиві відповідач посилається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, яке просив залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. При цьому вказує, що грошові кошти в сумі 60000 доларів США є спільним майном сторін набуте ним у шлюбі з ОСОБА_5 і остання як його дружина надавала згоду на укладення вказаних в апеляційній скарзі договорів, тому з цих коштів відповідачу належить лише половина цих коштів.

Крім того СК України ґрунтується на принципі рівності прав та обов`язків батьків брати участь у матеріальних витратах обох батьків незалежно від того, з ким проживає дитина, а позивач замовчила факт усних домовленостей сторін про відмову відповідача від частини спільного майна на користь доньки у м. Луганськ.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах вимог та доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони із 23.09.1995 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 01.07.2013 року у справі № 437/6943/13-ц.

В період шлюбу у сторін народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 01.07.2013 року у справі № 437/6943/13-ц, із відповідача на користь позивача було стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку відповідача, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Донька сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час є повнолітньою, проживає разом із матір`ю та навчається в Інституті журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка. Термін закінчення навчання 30.06.2023 р.

Доказів на підтвердження отримання донькою стипендії або на підтвердження того, що остання, працює та не потребує матеріальної допомоги, - матеріали справи не містять.

Крім того, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 працює заступником директора із забезпечення діяльності ТОВ Луганське енергетичне об`єднання , має стабільний заробіток та, відповідно до довідки від 09.06.2020 року № 01-27/2/203, за період із травня 2019 року по травень 2020 року, включно, йому було нараховано дохід в сумі 902326,88 грн., що в середньому складає по 75193,90 грн. на місяць, а також із суми нарахованого доходу щомісяця були сплачені аліменти.

Відповідач є внутрішньо переміщеною особою, власного житла немає та проживає в приміщенні для проживання співробітників ТОВ Луганське енергетичне об`єднання типу гуртожиток .

На утриманні відповідача перебуває матір ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є інвалідом другою групи безстроково, та має незадовільний стан здоров`я.

Встановивши вказані обставини, виходячи з положень ч. 1, 3 ст. 199, 200, 182 СК України суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позову про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, в зв`язку з тим, що донька, яка продовжує навчання потребує матеріальної допомоги від батька, який згідно закону повинен утримувати її і, на переконання суду, має можливість це робити, оскільки, переконливих доказів неналежного матеріального стану або інших обставин, в зв`язку з якими законодавець пов`язує звільнення відповідача від утримання повнолітньої доньки, в ході розгляду справи відповідачем не надано, та судом не встановлено, а відтак право позивача на отримання аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання підлягає захисту.

Доводи сторони відповідача про те, що на його утриманні перебуває непрацездатна матір, на лікування якої він витрачає значні кошти, а тому аліменти на утримання доньки слід стягнути в твердій грошовій сумі в мінімальному розмірі, суд відкидає, оскільки, доказів на підтвердження витрати відповідачем значних коштів на утримання матері суду не надано, як і не надано доказів на підтвердження того, що позивачем витрачаються кошти, які перераховувались відповідачем як аліменти на утримання неповнолітньої доньки, - не за призначенням.

Разом з тим, розмір аліментів, який просить стягнути позивач з відповідача, має бути меншим, оскільки, відповідач дійсно має на утриманні непрацездатну матір, яка є інвалідом та має незадовільний стан здоров`я, а тому, враховуючи дохід відповідача, принцип справедливості та розумності, а також рівний обов`язок обох батьків щодо утримання дитини, суд вважав за необхідне, з урахуванням встановлених судом обставин та наданих сторонами доказів, - визначити аліменти в розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу) відповідача, в зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону виходячи з наступного.

Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після досягнення ОСОБА_3 повноліття його матір ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , зокрема про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки на час його навчання.

Відповідно до частин першої, другої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

ОСОБА_3 є в Інституті журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка. Термін закінчення навчання 30.06.2023 р. Згідно договору про підготовку фахівця за освітньою программою першого (бакалаврського) рівня від 05.08.2019 року (Т. 1 а.с. 15-16) загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання 101200 грн. Чотири курси по 25300 грн.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) участці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України в редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та їх спроможність її надавати.

Ухвалюючи рішення про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, місцевий суд врахував наявність на його утриманні хворої матері, та дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач має змогу сплачувати аліменти на утримання сина, який продовжує навчання, в розмірі 1/6 частини всіх доходів щомісячно, а задоволення цих позовних вимог не ставить відповідача та його сім`ю в скрутне матеріальне становище.

Враховуючи джерела, встановлені судом на підставі поданих сторонами доказів, що утворюють дохід відповідача, а саме середню заробітну плату відповідача, що складає по 75193,90 грн. на місяць, приймаючи до уваги, що обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність матері її надават, суд вважає, що розмір аліментів визначений місцевим судом є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Матеріали справи містять копії виписок та епікризів з амбулаторної карти хворого стосовно того, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2, людина похилого віку, відповідно до довідки МСЕК з 12.02.2019 року є інвалід 2 групи, має низку як хронічних так і набутих захворювань, такі як енцефалопатія 2 ступеня з вегетативною дисфункцією, хвороба Паркінсона акінетікотримтяча форма 3 ступеня тяжкості, остеохондроз, дифузний спонділез, дифузний остеопороз, дорсалгія, рак лівої молочної залози, дифузний кардіосклероз, перелом голівки кістки без зміщення, кіста правої нирки та інше. З викладеного вбачається, що ОСОБА_4 постійно потребує лікування, придбання ліків, проходження відповідно до хвороб обстежень. Пенсія ОСОБА_1 становить 3200 грн.

Відповідно до частини першої статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов`язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов`язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба у матеріальній допомозі.

Положеннями статті 205 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів судам роз`яснено, що обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них стаття 204 СК України.

З указаного вбачається, що обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц, провадження № 61-2386сво19.

У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, при встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі.

Непрацездатними визнаються особи, які досягли пенсійного віку (чооловіки - 60 років, жінки - 55 років) та інваліди 1, 2 та 3 груп (ст. 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ).

З урахуванням вказаного, у справі, що переглядається, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що мати відповідача є особою похилого віку, ІНФОРМАЦІЯ_2, є непрацездатною, інвалід 2 групи, має лише єдиний дохід - пенсію у розмірі 3200 грн, яка виходячи з її стану здоров`я, умов проживання, не може задовольнити свої життєві потреби, а тому має необхідність у матеріальній допомозі, яку відповідач, який є її сином, та який є особою 1971 р.н., працездатним, отримує дохід та має можливість таку допомогу надавати, тому правильно врахував ці обставини при визначенні розміру аліментів.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду в цій частині не спростовують.

Також не спростовують висновки суду доводи апеляційної скарги про те, що судом відповідно до п. 1(3) ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів не враховано, що відповідачеві належать грошові кошти у розмірі 60000 доларів США, які він дав у позику строком до 24.12.2020 року, оскільки відповідно до правової природи договору позики - ці кошти знаходяться не у відповідача, а у третьої особидо 24.12.2020 року .

Щодо садового будинку із мансардою № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 загальної площею 68 кв.м. та земельної ділянки кадастровий № 6310136300:09:030:0136, загальною площею 0,0307 га за цією ж адресою, то відповідач є лише його заставодержателем, а не власником.

Тому підстав для врахування цього майна при визначенні розміру аліментів, не має.

За таких обставин, суд вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Справа судом розглянута повно та об`єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано вірно.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач В.В. Гуль

Судді Є.М. Суханова

Я.С. Мельник