Постанова

від 04.03.2021 по справі 522/2110/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2084/21

Номер справи місцевого суду: 522/2110/15-ц

Головуючий у першій інстанції Загороднюк В. І.

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 57

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,

при секретарі судового засідання Фабіжевській Т.С.,

розглянувши у м. Одесі справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Одеської області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 липня 2020 року в цивільній справі за позовною заявою заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Івент Менеджмент Груп , треті особи: Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, Державне земельне агентство в м. Одесі, про визнання незаконним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору дарування, визнання недійсним акта прийому-передачі нерухомого майна, витребування земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , -

ВСТАНОВИВ:

04 лютого 2015 року заступник прокурора Приморського району м. Одеси подав в інтересах держави в особі Одеської міської ради позов, в якому, уточнивши позовні вимоги, просив Приморський районний суд м. Одеси: Визнати незаконним і скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 786433 від 10 жовтня 2008 року, виданий ОСОБА_1 і зареєстрований за № 010850501389 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (далі - державний акт); Визнати недійсним договір дарування від 30 жовтня 2010 року, укладений ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А. (далі - договір дарування); -Визнати недійсним акт прийому-передачі нерухомого майна, підписаний 14 березня 2011 року ОСОБА_2 з ТОВ Івент Менджмент Груп ; Витребувати земельну ділянку площею 0,1000 га на АДРЕСА_1 (далі - земельна ділянка) з незаконного володіння ТОВ Івент Менджмент Груп на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради; Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 13466855 від 31 травня 2014 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку за ТзОВ Івент Менеджмент Груп (т.1, а.с. 1-37,76-80).

08 грудня 2015 року рішення Приморського районного суду м. Одеси (головуючий-суддя Загороднюк В.І.) в задоволенні позову заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю ІНВЕНТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП , треті особи: Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, Державне земельне агентство в м. Одесі, про витребування майна та скасування державного акта відмовлено в повному обсязі (т.1, а.с. 148-154).

22 грудня 2015 року канцелярією Приморського районного суду м. Одеси зареєстровано апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Одеської області в особі Одеської міської ради в якій не погоджується з рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2015 року (т.1, а.с. 161-172).

26 лютого 2016 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області (головуючий-суддя Цюра Т.В.) апеляційну скаргу першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2015 року вважати неподаною та повернути апелянту (т.1, а.с 181-182).

26 лютого 2016 року Одеська міська рада звернулась до Апеляційного суду Одеської області із апеляційною скаргою, яка 09.02.2016 року надійшла із Приморського районного суду м. Одеси до апеляційного суду Одеської області для розгляду згідно ст.296 ЦПК України, але, в порушення вимог п.п. 28.10 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 17.12.2013 року № 173, ст.209 ЦПК України, в матеріалах справи відсутня вступна та резолютивна частини рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2015 року (т.1, а.с. 189-197).

12 лютого 2020 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області (головуючий-суддя В.М. Гончаренко) цивільну справу за позовом прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ТОВ Івент менеджмент груп , треті особи - реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, державне земельне агентство в м. Одесі про визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору дарування, визнання недійсним акту прийому-передачі нерухомого майна, витребування земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень повернуто до Приморського районного суду м. Одеси для належного оформлення, надавши строк 15 днів від дня надходження справи до суду (т.1, а.с. 201-202).

18 лютого 2016 року канцелярією Приморського районного суду м. Одеси зареєстровано апеляційну скаргу (повторно) Першого заступника прокурора Одеської області в особі Одеської міської ради в якій не погоджується з рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2015 року (т.1, а.с. 206-216).

30 травня 2016 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області (головуючий-суддя Гончаренко В.М., судді Суворов В.О., Черевко П.М.) апеляційні скарги Одеської міської ради та заступника прокурора Одеської області відхилено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2015 року залишено без змін (т.1, а.с. 299-303).

30 червня 2016 року канцелярією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних справ і кримінальних справ зареєстровано касаційну скаргу Першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 30 травня 2016 року (т.2, а.с. 2-14)

12 грудня 2016 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу першого заступника прокурора Одеської області відхилено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від08 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 30 травня 2016 року залишено без змін (т.2, а.с. 42-44).

12 грудня 2017 року до Верховного Суду України звернувся заступник Генерального прокурора України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2016 року, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 261, 388 ЦК України, статей 116, 118 ЗК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах зазначених норм матеріального права (т.2, а.с. 45-57).

16 травня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Дргої судової палати Касаційного цивільного суду передати цивільну справу за позовом заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю Інвент Менеджмент Груп , треті особи: Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, Державне земельне агентство в м. Одесі, про визнання незаконним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору дарування, визнання недійсним акта прийому-передачі нерухомого майна, витребування земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за заявою заступника Генерального прокурора про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Одеської області від 30 травня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2016 року на розгляд Великої Палати Верховного Суду (т.2, а.с. 190-192).

05 грудня 2018 року постановою Великої Палати Верховного Суду заяву заступника Генерального прокурора України задоволено частково. Скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 30 травня 2016 року та рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2015 року; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.3, а.с. 33-43).

09 листопада 2020 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси (головуючий-суддя Науменко А.В.) у задоволенні позовних вимог заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Івент Менеджмент Груп , треті особи: Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, Державне земельне агентство в м. Одесі, про визнання незаконним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору дарування, визнання недійсним акта прийому-передачі нерухомого майна, витребування земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовлено (т.3, а.с. 239-246).

31 липня 2020 року засобами поштової кореспонденції заступник прокурора Одеської області направив апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 липня 2020 року. Апелянт зазначає, що вказане рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до необґрунтованої відмови у позові у повному обсязі. На думку апелянта, суд першої інстанції помилково розглянув та відмовив у задоволенні вимоги позивача про витребування земельної ділянки у ТОВ ІВЕНТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП , оскільки провадження у справі в цій частині підлягало закриттю. Крім того, апелянт вважає, що спір розглянуто в частині вимог про витребування земельної ділянки, який фактично виник між юридичними особами, залишено поза увагою, що ці вимоги підлягали розгляду за правилами господарського судочинства. Апелянт пояснює, що ефективним способом захисту права неволодіючого власника на майно, яке вибуло з його володіння, є звернення саме з вимогою про його витребування, без застосування правового механізму, встановленого статтями 215-216 ЦК України. Крім того, апелянт вказує на те, що обставини, які входять до предмета доказування у спорі про витребування земельної ділянки, на користь територіальної громади в особі Одеської міської ради від іншої юридичної особи, можуть бути встановлені господарським судом самостійно. Отже, суд першої інстанції помилково розглянув в порядку цивільного судочинства позовні вимоги однієї юридичної особи до іншої юридичної особи про витребування майна, які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. Апелянт просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09.07.2020 року в частині вимог заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради скасувати та закрити провадження в частині цих вимог, роз`яснивши право на звернення до суду з цими вимогами в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.01.2021 року справа була призначена до розгляду на 15.04.2021 року.

12.02.2021 року на електронну пошту Одеського апеляційного суду від ТОВ Івент Менеджмент груп надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Також ТОВ Івент Менеджемнт груп подали клопотання про пришвидшення розгляду справи, при цьому відповідач посилався на те, що по аналогічній справі 27.01.2020 року апеляційним судом було ухвалено рішення.

19.02.2021 року з огляду на викладені доводи та обставини справи апеляційним судом була постановлена ухвала про перенесення судового засідання на 04.03.2021 року.

04.03.2021 року на електронну пошту Одеського апеляційного суду від ТОВ Івент Менеджмент груп надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторони.

В судовому засіданні 04.03.2021 року прокурор Єлісашвілі О.М. підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити та звернула увагу на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині позовних вимог до ТОВ Івент Менеджмент груп .

Інші учасники провадження в судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позиція апеляційного суду по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем був пропущений строк позовної давності на звернення до суду з відповідними вимогами.

Апеляційний суд частково задовольняючи апеляційну скаргу вважає за необхідне зазначити наступне.

Як було вище зазначено апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині вирішення позовних вимог до ТОВ Івент Менеджмент груп .

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Належним відповідачем у спорі про витребування майна в порядку ст. 388 ЦК України є титульний власник спірного майна, що володіє ним на момент звернення позивача до суду з таким позовом.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі Безімянная проти Росії (заява № 21851/03) Європейський суд з прав людини наголосив, що погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту .

Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України, в редакції, на момент звернення до суду з позовом, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК в тій же редакції суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Тобто, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України в редакції, чинній на момент звернення із позовом до суду, (далі - ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Вказана позиція висловлена ВП ВС в постанові від 15.01.2020 року, справа № 492/1519/15-ц.

Перелік справ, підвідомчих господарському суду, наведений у статті 12 ГПК України в редакції, діючій на момент звернення до суду з позовом, зокрема відповідно до п. 6 ч. 1 цієї статті господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Разом з тим, за обставинами даної справи, суд першої інстанцій, вирішуючи спір у цій справі в порядку цивільного судочинства, зазначені положення закону не врахував, не звернув уваги на те, що предметом позову у цій справі є зокрема вимоги юридичної особи - Одеської міської ради в особі першого заступника прокурора м. Одеси про витребування земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої на АДРЕСА_1 , із незаконного володіння іншої юридичної особи - ТОВ Івент Менджмент Груп .

Таким чином, спір у справі в частині вимог про витребування земельної ділянки фактично виник між юридичними особами, і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. В зв`язку з наведеним, апеляційний суд приймає до уваги відповідні доводи апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 255 ЦПК Українисуд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Вище зазначене узгоджується з позицією КЦС ВС в постанові від 15.04.2020 року справі № 315/752/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ч 4 цієї статті у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

Таким чином, враховуючи вище наведене, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, апеляційний суд задовольняє частково апеляційну скаргу та на підставі ст. 377 ЦПК України скасовує оскаржуване рішення в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Івент Менеджмент Груп та закриває провадження в цій частині позову. Одночасно апеляційний суд роз`яснює Одеській обласній прокуратурі, яка діє в інтересах держави в особі Одеської міської ради, право на звернення до суду з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Івент Менеджмент Груп про витребування майна в порядку господарського судочинства.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 липня 2020 року в частині вирішення позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Івент Менеджмент Груп - скасувати.

Провадження у справі за позовом заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Івент Менеджмент Груп в частині вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння закрити.

Роз`яснити Одеській обласній прокуратурі, яка діє в інтересах держави в особі Одеської міської ради, право на звернення до суду з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Івент Менеджмент Груп про витребування майна в порядку господарського судочинства.

В іншій частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький

Повний текст цієї постанови складено 15 березня 2021 року.

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк

04.03.2021 року м. Одеса