Постанова

від 17.03.2021 по справі 910/11501/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2021 р. Справа№ 910/11501/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Мартюк А.І.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

на рішення Господарського суду міста Києва

від 25.11.2020

у справі №910/11501/20 (суддя - Смирнова Ю.М.)

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія

Нафтогаз України

до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії

Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і

споруд Акціонерного товариства Українська залізниця

про стягнення 4 078, 55 грн

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (надалі - позивач, скаржник, АТ НАК Нафтогаз України ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд Акціонерного товариства Українська залізниця (надалі - відповідач, філія Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд АТ Українська залізниця ) 4 078, 55 грн, з яких: 2 066, 46 грн пені, 405, 18 грн 3% річних, 536, 68 грн інфляційних втрат та 1 070, 24 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору на постачання природного газу №1654/18-ТЕ-32 від 02.11.2018 (надалі - Договір) в частині своєчасного здійснення оплати за поставлений товар. Крім того, позивач зазначає, що в березні та квітні 2019 року відповідач спожив природний газ в обсязі, меншому за узгоджений в договорі, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача збитків від вартості недовикористаного обсягу природного газу.

Відповідач проти позову заперечував та просив застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі №910/11501/20 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 070, 24 грн збитків, 3 % річних у розмірі 405, 18 грн, 536, 68 грн інфляційних втрат та 1 036, 99 грн витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що матеріалами справи підтверджено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого позивачем на виконання умов Договору товару, підтверджено факт спожиття відповідачем у період березня-квітня 2019 року природного газу у меншому розмірі, ніж передбачено у п. 2.1. Договору, а тому позивачем обґрунтовано заявлено вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, а також збитків на підставі п. 3.13 Договору.

Разом з тим, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення пені з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, АТ НАК Нафтогаз України звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі №910/11501/20 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені у розмірі 2 066, 46 грн, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було досліджено матеріали справи, зокрема, Договір на постачання природного газу №1654/18-ТЕ-32 від 02.11.2018, а саме розділ 10 вказаного Договору, яким визначено порядок розв`язання спорів (розбіжностей).

Так, скаржник акцентує увагу на тому, що п. 10.3 Договору визначено строк позовної давності, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафу, інфляційних нарахувань, відсотків річних тривалістю у 5 років. Оскільки у жодній із укладених додаткових угод до Договору зазначене положення щодо строку позовної давності не переглядалося та не оскаржувалося відповідачем, а відтак, як зазначає позивач, умови Договору є такими, що підлягають обов`язковому виконанню.

Окрім того, скаржником у тексті апеляційної скарги викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із обґрунтуванням причин пропуску.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.12.2020 апеляційну скаргу АТ НАК Нафтогаз України передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючої судді - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), суддів: Алданової С.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.01.2021 клопотання скаржника про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі №910/11501/20 задоволено, поновлено зазначений строк.

Відкрито апеляційне провадження у справі №910/11501/20 за апеляційною скаргою АТ НАК Нафтогаз України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.

На підставі викладених вище правових норм, розгляд апеляційної скарги АТ НАК Нафтогаз України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі №910/11501/20 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Водночас, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.01.2021 у справі №910/11501/20 встановлено відповідачу строк на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу та встановлено сторонам строк для подання пояснень або заперечень, заяв та/або клопотань до суду апеляційної інстанції.

Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі №910/11501/20 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового рішення за результатами розгляду справи.

Відповідач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, скориставшись своїм правом, подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 02.11.2018 між АТ НАК Нафтогаз України (Постачальник) та АТ Українська залізниця в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд Акціонерного товариства Українська залізниця (Споживач), укладено договір на постачання природного газу №1654/18-ТЕ-32.

26.11.2018 між сторонами вказаного Договору було підписано додаткову угоду №1, в якій викладено розділи 1-12 у новій редакції.

Відповідно до умов п.п.1.1, 1.2 Договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

За п. 2.1. Договору постачальник передає споживачу з 01.11.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 54 тис.куб.м.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання - передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ. Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.п. 3.1, 3.8 Договору).

Згідно п.п.3.13, 3.13.1 Договору визначено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п.2.1 цього договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 цього договору. При цьому розмір збитків визначається наступним чином: якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного байку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;

Відповідно до п.п.4.1, 4.2, 4.3 Договору ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін. Ціна за 1000 куб.м газу становить 7482,61 грн з ПДВ. Загальна вартість цього Договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу.

Відповідно до п. 5.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

За п. 5.7 Договору відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13 цього Договору, здійснюється наступним чином: постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив пункт 3.9 цього договору та не надав акт приймання-передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м) та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1 цього Договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13 цього Договору; постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті - претензії. У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України.

Згідно п.п. 8 п. 6.2 Договору споживач зобов`язаний відшкодовувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до п.3.13 цього Договору.

У разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 (п.7.2 договору).

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2 підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абзац п`ятий підп.5 п.6.2, підп.8 п.6.2, підп.4 п.6,3, абзац третій підп.2 п.6.4 цього договору застосовуються з дня, зазначеного в повідомленні постачальника, яке направляється на електронну адресу споживача, зазначену в пункті 12 цього Договору та розміщується на офіційному сайті постачальника (п.п.11.1 11.2 Договору).

Так, з матеріалів справи вбачається, що акти приймання - передачі природного газу, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками останніх. Відповідно до названих актів позивач передав, а відповідач прийняв природний газ у листопаді 2018 року на суму 33881,27 грн, у грудні 2018 року на суму 46758,84 грн, у січні 2019 року на суму 47926,13 грн, у лютому 2019 року на суму 41401,30 грн, у березні 2019 року на суму 34449,95 грн (обсяг 4,604 тис.куб.м), у квітні 2019 року на суму 4721,53 грн (обсяг 0,631 тис.куб.м).

Згідно виписки банку з рахунку позивача відповідачем було оплачено за поставлений газ наступним чином: 22.12.2018 - 33881,27 грн, 11.02.2019 - 46758,84 грн, 19.03.2019 - 41500,00 грн, 11.05.2019 - 47827,43 грн, 11.05.2019 - 39171,48 грн, 27.03.2018 - 395035,80 грн, 24.04.2018 - 476199,26 грн, 25.05.2018 - 66272,22 грн.

27.02.2019 постачальником надіслано на адресу споживача повідомлення №26-2314/1.17-19 від 22.02.2019 про застосування з 01.03.2019 пунктів 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2 підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абзац п`ятий підп.5 п.6.2, підп.8 п.6.2, підп.4 п.6,3, абзац третій підп.2 п.6.4 договору.

17.05.2019 постачальником надіслано на адресу споживача акт-претензію №26-927-19 від 16.05.2019 про оплату суми збитків, нарахованих відповідно до положень п.п.3.13, 5.7 Договору та п.1 розділу IV Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 (зі змінами).

У листі від 27.05.2019 споживач просив постачальника не застосовувати штрафні санкції.

19.06.2019 постачальником надіслано на адресу споживача акт-претензію №26-2193-19 від 12.06.2019 про оплату суми збитків, нарахованих відповідно до положень п.п.3.13, 5.7 договору та п.1 розділу IV Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 (зі змінами).

03.12.2019 постачальником надіслано на адресу споживача повідомлення про здійснення перерахунку збитків №26/10-4349-19 від 28.11.2019, відповідно до якого відшкодуванню підлягає 548,16 грн збитків, та повідомлення про здійснення перерахунку збитків №26/10-4348-19 від 28.11.2019, відповідно до якого відшкодуванню підлягає 522,08 грн збитків, акт-претензію №26-927-19 від 16.05.2019 про оплату суми збитків, нарахованих відповідно до положень п.п.3.13, 5.7 договору та п.1 розділу IV Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 (зі змінами).

Отже, за змістом укладеного 02.11.2018 між сторонами Договору (з урахуванням додаткових угод до нього) позивач зобов`язався поставити відповідачу у період з листопада 2018 року по квітень 2019 року (включно) природний газ, планові обсяги якого визначені сторонами у п.2.1 Договору, а відповідач, в свою чергу, зобов`язався оплатити природний газ на умовах цього Договору.

Відповідач оплату за переданий позивачем природний газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений Договором, а відтак порушив умови господарського зобов`язання, що стало підставою для звернення позивача до місцевого господарського суду із даним позовом про стягнення з відповідача сум збитків, 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, доведення факту прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати поставленого товару за Договором та правильність нарахування позивачем заявлених до стягнення сум збитків, 3% річних, інфляційних втрат та пені, з огляду на що задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 1070,24 грн, 3% річних у розмірі 405,18 грн, інфляційних втрат у розмірі 536,68 грн. При цьому, врахувавши доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені.

Оскільки судове рішення оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 2066,46 грн, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для перегляду вказаного рішення в частині задоволених позовних вимог.

Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Судом першої інстанції правильно визначено, що укладений між сторонами спору Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 12 Закону України Про ринок природного газу в редакції чинній станом на дату укладення Договору між сторонами).

Приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось відповідачем, позивач виконав свій обов`язок щодо передачі відповідачу природного газу належним чином, загальна вартість отриманого відповідачем товару склала 209139,02 грн. В свою чергу, відповідач, всупереч п. 5.1 Договору за поставлений позивачем товар оплатив із затримкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) статтею 610 Цивільного кодексу України кваліфіковано як порушення зобов`язання.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За положеннями ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищевказаного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, згідно п. 7.2 Договору встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач у строк, визначений п. 5.1 Договору свого обов`язку зі сплати за отриманий природний газ не виконав, чим допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив, а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені, в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевим господарським судом правильно визначено обґрунтованість та арифметичну вірність вказаного розрахунку.

Проте, врахувавши твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення пені виходять за межі визначеного законодавством строку спеціальної позовної давності, суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені внаслідок пропуску строку позовної давності, визначеного п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із вищенаведеними висновками суду першої інстанції, а доводи скаржника щодо визначення Договором строку позовної давності, зокрема, щодо стягнення пені тривалістю у 5 років вважає такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, за приписами ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Так, сторонами згідно п. 9.3 Договору погоджено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Водночас згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про те, що позивачем при зверненні до суду із вимогами про стягнення штрафних санкцій пропущено річний строк позовної давності, визначений п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Відповідно до абзацу 7 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

При застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Отже, врахувавши наявність порушених прав позивача, судом першої інстанції вірно було прийнято до уваги доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності та застосовано позовну давність та наслідки її спливу при розгляді вимог позивача про стягнення пені.

Таким чином, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягненні пені, а тому не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за Договором відповідає нормам чинного законодавства та наявним у справі матеріалам.

Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі №910/11501/20 прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України - без задоволення.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі №910/11501/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі №910/11501/20 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі №910/11501/20, зупинену ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.01.2021.

4. Матеріали справи №910/11501/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.О. Алданова

А.І. Мартюк