Постанова

від 18.03.2021 по справі 920/1035/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2021 р. Справа№ 920/1035/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Попікової О.В.

Пашкіної С.А.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

Фізичної особи - підприємця Лунька Віталія Олександровича

на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 28.12.2020

у справі № 920/1035/20 (суддя Заєць С.В.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Лунька Віталія Олександровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелс Індастріз"

про стягнення 10.550,00 грн,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до місцевого суду з позовною заявою, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 10.550,00 грн заборгованості за Договором про надання послуг №201906192 від 19.06.2020, а також 2.102,00 грн судового збору.

В позовній заяві позивач у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, зазначив 8.000,00 грн як витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 15.12.2020 у справі № 920/1035/20 позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелс Індастріс" на користь Фізичної особи - підприємця Лунька Віталія Олександровича 10.550,00 грн боргу та судовий збір у розмірі 2.102,00 грн.

24.12.2020 представник позивача подав до суду клопотання від 21.12.2020 про включення до судових витрат позивача витрат на професійну правничу допомогу та про долучення доказів понесення таких витрат. Відповідно до клопотання представник позивача просив суд включити до судових витрат позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8.000,00 грн, ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про судові витрати позивача під час розгляду справи в суді.

Додатковим рішенням Господарського суду Сумської області від 28.12.2020 у справі №920/1035/201 клопотання представника позивача про включення до судових витрат позивача витрат на професійну правничу допомогу від 21.12.2020 (вх. № 3978к від 24.12.2020) задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелс Індастріс" на користь Фізичної особи - підприємця Лунька Віталія Олександровича 2.500,00 грн витрат на правничу допомогу.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, ФОП Лунько В.О. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить додаткове рішення змінити в частині розміру стягнення витрат на правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача 8.000,00 грн на правничу допомогу.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Лунька Віталія Олександровича на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 28.12.2020 у справі №920/1035/20, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, а відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як зазначалось вище та встановлено місцевим судом, у клопотанні про ухвалення додаткового рішення представник позивача просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8.000,00 грн.

На підтвердження понесення витрат на оплату послуг адвоката позивач надав місцевому суду копії:

- договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №87-С від 09.06.2020;

- додаткової угоди №1 від 09.06.2020 до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №87-С від 09.06.2020;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серії КВ №000012 від 10.04.2017;

- акт №1 від 25.11.2020 приймання-передачі правової допомоги (послуг) до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 87-С від 09.06.2020 з Додатком (звіт про витрачений час на надання правової допомоги);

- квитанції №ВЕ7М-9МЗА -А0АМ -Т9ТУ від 22.06.2020 на суму 8.000,00 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та подані представником позивача докази щодо обґрунтування витрат на правову допомогу, з огляду на те, що предметом спору у даній справі є стягнення коштів за договором про надання послуг; справа є типовою і нескладною, не потребувала значних витрат часу на підготовку позовних матеріалів (при тому, що в позовній заяві допущені помилки та неточності), в тому числі не впливає на репутацію сторони, не пригортає публічний інтерес до справи, місцевий суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на правову допомогу у розмірі 8.000,00 грн є завищеними і у даному випадку критерію розумності та співмірності витрат на правову допомогу відповідає сума у розмірі 2.500,00 грн.

Зазначену суму витрат на правову допомогу місцевий суд поклав на відповідача.

Колегія суддів з наведеним висновком місцевого суду не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони , зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом з тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269).

Колегія суддів зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони .

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №922/3708/19 зазначено, що проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт.

У заяві від 21.12.2020 представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу за супроводження справи №920/1035/20 під час її розгляду місцевим судом, кінцевий (остаточний) розмір яких складає 8.000,00 грн.

Копії вказаної заяви та доданих до неї документів позивач направив відповідачу 21.12.2020, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист (т. 1 а. с. 131, 132).

Зазначене поштове відправлення було доставлено відповідачу у точку видачі 23.12.2020 (що підтверджується відомостями, розміщеними на офіційному сайті АТ Укрпошта ), тобто за п`ять днів до ухвалення додаткового рішення (28.12.2020).

Однак доказів того, що відповідач висловив суду заперечення щодо заяви позивача по розподіл судових витрат матеріали справи не містять.

Як зазначалось вище, на підтвердження понесення витрат на оплату послуг адвоката відповідач надав місцевому суду копії:

- договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №87-С від 09.06.2020;

- додаткової угоди №1 від 09.06.2020 до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №87-С від 09.06.2020;

- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КВ №000012 від 10.04.2017;

- акта №1 від 25.11.2020 приймання-передачі правової допомоги (послуг) до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 87-С від 09.06.2020 з Додатком (звіт про витрачений час на надання правової допомоги);

- квитанції №ВЕ7М-9МЗА -А0АМ -Т9ТУ від 22.06.2020 на суму 8.000,00 грн.

Апеляційний суд встановив, що Сидоренко В.А. є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №000012 від 10.04.2017.

Як зазначалось вище, у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони.

При цьому проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт.

Однак позивач такого клопотання не заявив.

Враховуючи викладене, вимоги позивача є правомірними та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8.000,00 грн.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень на апеляційну скаргу відповідач суду апеляційної інстанції не надав.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції не надав вичерпної відповіді на всі істотні питання, що виникають при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу у процесуально-правовому сенсі, а тому рішення місцевого суду підлягає зміні шляхом викладення пунктів 1 та 3 його резолютивної частини в іншій редакції.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Лунька Віталія Олександровича на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 28.12.2020 у справі №920/1035/20 задовольнити.

2. Додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 28.12.2020 у справі №920/1035/20 змінити, виклавши пункти 1 та 3 його резолютивної частини у такій редакції:

1. Клопотання представника позивача про включення до судових витрат позивача витрат на професійну правничу допомогу від 21.12.2020 (вх. № 3978к від 24.12.2020) задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелс Індастріс" (40000, м. Суми, вул. Петропавлівська, буд. 86, код ЄДРПОУ 41349399) на користь Фізичної особи - підприємця Лунька Віталія Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 8000,00 (вісім тисяч) грн витрат на правничу допомогу. .

3. В решті додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 28.12.2020 у справі №920/1035/20 залишити без змін.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Сумської області.

5. Повернути до Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1035/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді О.В. Попікова

С.А. Пашкіна