Рішення

від 18.03.2021 по справі 920/1235/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.03.2021Справа № 920/1235/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК НОВЕ МІСТО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профт Буд Сістем"

про стягнення 162 390,13 грн.,

Без виклику (повідомлення) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СК НОВЕ МІСТО" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профт Буд Сістем" (далі - відповідач) про стягнення 162 390,13 грн., з яких: 149 875,98 грн. - основний борг, 12 514,15 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання укладеного між сторонами договору поставки від 22.10.2019 року № 43 позивач передав, а відповідач - прийняв погоджений між наведеними контрагентами товар загальною вартістю 149 875,98 грн. Оскільки всупереч умовам цього правочину відповідач вартість означеного товару не оплатив, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 10.12.2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СК НОВЕ МІСТО" залишено без руху та надано останньому строк для усунення недоліків.

23.12.2020 року до господарського суду Сумської області надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 28.12.2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СК НОВЕ МІСТО" передано за територіальною підсудністю на розгляд господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2021 року, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СК НОВЕ МІСТО" передано на розгляд судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.01.2021 року відкрито провадження у справі № 920/1235/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала від 19.01.2021 року про відкриття провадження у справі № 920/1235/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на актуальну на час постановлення цієї ухвали адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03061, місто Київ, вулиця Шепелєва Миколи, будинок 6, що підтверджується поштовим повідомленням з трек-номером 0105476015304, відповідно до якого відповідач ухвалу суду отримав 26.01.2021 року.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 19.01.2021 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.10.2019 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 43 (далі - Договір), за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "СК НОВЕ МІСТО" в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язалося передавати у власність (поставляти), а покупець - приймати та оплачувати промислову продукцію (сухі будівельні суміші, плити полістирольні, люки, склосітка, піни монтажні, силікони, акрилові фарби, ґрунтовки та інші будівельні матеріали та приладдя).

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

За умовами пункту 1.2 Договору найменування товару, асортимент, загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість визначається у видаткових накладних, які формуються на підставі погодженого між сторонами рахунку-фактури.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 наведеної угоди ціна за одиницю виміру товару та загальна вартість кожної партії товару визначаються в рахунках-фактурах постачальника. Вартість упаковки включається у вартість товару. Загальна вартість Договору не обмежена і визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма заявками до даного Договору.

Всі розрахунки за даним Договором здійснюються в національній валюті України - гривні шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника (пункт 3.1 Договору).

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 Договору оплата вартості товару здійснюється покупцем шляхом 100 % попередньої оплати вартості товару, якщо інший порядок оплати не узгоджений сторонами додатково у заявках, відповідно до умов пункту 1.3 даного Договору. У випадку здійснення оплати на умовах відстрочки платежу, покупець проводить оплату за поставлений товар після його фактичного отримання протягом 21 (двадцяти одного) банківського дня з моменту отримання товару. Датою отримання оплати за товар вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

За змістом пункту 4.1 Договору поставка товару постачальником здійснюється на підставі заявки покупця. Після затвердження заявки, продавець виписує рахунок-фактуру і надсилає покупцю зручним для обох сторін способом (електронною поштою, засобами факсимільного зв`язку).

Сторони узгодили, що строк поставки товару визначається у заявці (пункт 4.2 Договору).

У пункті 5.2 Договору сторони погодили, що товар вважається прийнятим по кількості згідно з даними товарно-супровідних документів (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна), а по якості - згідно з документами, що засвідчують якість товару.

Відповідно до пункту 11.1 наведеного правочину останній набирає сили з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання обов`язків по Договору.

За змістом пункту 11.2 цієї угоди у випадку, якщо по закінченню терміну її дії жодна із сторін не зробила письмового повідомлення про розірвання Договору, останній вважається автоматично продовженим на кожний наступний рік, кількість продовжень не обмежена.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "СК НОВЕ МІСТО" посилалося на те, що на виконання умов Договору воно поставило відповідачу погоджений сторонами товар на загальну суму 149 875,98 грн., що, за твердженням позивача, підтверджується видатковими накладними № 22 від 03.02.2020 року, № 23 від 03.02.2020 року, № 24 від 03.02.2020 року, № 25 від 04.02.2020 року, № 40 від 11.03.2020 року.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідач оплату вищенаведеного товару не здійснив, заборгувавши таким чином позивачу, за твердженням останнього, 149 875,98 грн.

У зв`язку з наведеними обставинами, Товариство з обмеженою відповідальністю "СК НОВЕ МІСТО" звернулося до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач згідно з підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками видатковими накладними № 22 від 03.02.2020 року на суму 33 123,12 грн., № 23 від 03.02.2020 року на суму 8 279,16 грн., № 24 від 03.02.2020 року на суму 34 114,92 грн. та № 25 від 04.02.2020 року на суму 60 695,10 грн. поставив відповідачу погоджений між сторонами товар на загальну суму 136 212,30 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки цього товару свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником своїх зобов`язань за Договором.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що в порушення вищевказаних положень Договору відповідач отриманий товар за означеними накладними не оплатив, заборгувавши таким чином позивачу 136 212,30 грн.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором поставки № 43 від 22.10.2019, яка складає 136 212,30 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СК НОВЕ МІСТО" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу.

Разом із тим, як було вказано вище, у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "СК НОВЕ МІСТО" просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профт Буд Сістем" суму основного боргу в загальному розмірі 149 875,98 грн., яка виникла внаслідок несплати відповідачем товару, поставленого йому, зокрема, за видатковою накладною № 40 від 11.03.2020 року.

Проте позивачем не було надано суду оригіналу чи належним чином засвідченої копії вищевказаної видаткової накладної № 40 від 11.03.2020 року, а також не долучено до матеріалів справи жодних первинних документів чи інших належних доказів на підтвердження фактичного здійснення господарської операції з поставки відповідачу товару на суму 13 663,68 грн., а саме: плінтусу стельового Premium dеcor 2,00м 40*40 у кількості 400 шт. загальною вартістю 5 424,00 грн., кутику алюм. 3,0 м у кількості 600 шт. загальною вартістю 7 272,00 грн. та кутику алюм. 2,5 м у кількості 96 шт. загальною вартістю 967,68 грн.

Відтак, враховуючи відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження факту поставки відповідачу товару вартістю 13 663,68 грн. та, відповідно, обов`язку відповідача з його оплати, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профт Буд Сістем" основного боргу у вищевказаному розмірі, у зв`язку з чим вимоги позивача у цій частині задоволенню не підлягають.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профт Буд Сістем" 12 514,15 грн. пені, нарахованої із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми, починаючи з 10.04.2020 року.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати за поставлену партію товару згідно з пунктом 3.2 Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк партії товару за кожний день прострочення (окрім, якщо оплата вартості товару здійснювалася на умовах 100 % передоплати). Сплата пені не звільняє покупця від виконання зобов`язань по оплаті.

У той же час, як було зазначено вище, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профт Буд Сістем" 12 514,15 грн. пені, нарахованої із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми, починаючи з 10.04.2020 року.

Слід зазначити, що у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, прострочення боржника починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають, пеня підлягає нарахуванню та обчисленню окремо стосовно кожного з таких строків.

З огляду на те, що позивач в обґрунтування пред`явлених вимог посилався на невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань з оплати товару, поставленого за рядом видаткових накладних у різні дати, суд дійшов висновку про те, що нарахована Товариством з обмеженою відповідальністю "СК НОВЕ МІСТО" пеня підлягала обчисленню стосовно кожного з таких строків окремо.

Проте Товариством з обмеженою відповідальністю "СК НОВЕ МІСТО" у поданій позовній заяві у встановленому законом порядку не було зазначено конкретних початкових дат нарахування цієї штрафної санкції по кожній спірній накладній окремо та не обґрунтовано розміру відповідної бази нарахування по таким періодам, що суперечить вищенаведеним приписам. Крім того, позивачем також не було зазначено й кінцевих дат відповідних періодів нарахування пені (чи точної кількості днів здійснення такого нарахування), що позбавляє суд можливості перевірити обґрунтованість такого розрахунку в межах пред`явлених Товариством з обмеженою відповідальністю "СК НОВЕ МІСТО" позовних вимог та відповідність такого розрахунку, зокрема, положенням частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. У той же час відсутність вищенаведених відомостей (зокрема, в частині конкретних періодів нарахування спірної суми пені) та необґрунтованість поданого позивачем розрахунку пені також унеможливлює здійснення судом власного розрахунку вказаної штрафної санкції.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профт Буд Сістем" пені у розмірі 12 514,15 грн. пені, у зв`язку з необґрунтованістю таких вимог.

Разом із тим, позивач не позбавлений права та можливості звернутися до суду з окремим позовом про стягнення з відповідача вартості поставленого та не оплаченого останнім товару, зокрема, на суму 13 663,68 грн., з наданням відповідних доказів на підтвердження факту здійснення відповідної господарської операції, а також про стягнення з відповідача пені, нарахованої внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків за спірними накладними із зазначенням бази та конкретних початкових і кінцевих дат періодів нарахування означеної штрафної санкції.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СК НОВЕ МІСТО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профт Буд Сістем" про стягнення 162 390,13 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профт Буд Сістем" (03061, місто Київ, вулиця Шепелєва Миколи, будинок 6; код ЄДРПОУ 41376218) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК НОВЕ МІСТО" (40022, Сумська область, місто Суми, вулиця Юрія Вєтрова, будинок 5/1; код ЄДРПОУ 32779708) 136 212 (сто тридцять шість тисяч двісті дванадцять) грн. 30 коп. основного боргу та 2 043 (дві тисячі сорок три) грн. 18 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 18.03.2021 року.

Суддя В.С. Ломака