Рішення

від 01.03.2021 по справі 911/3394/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" березня 2021 р. Справа № 911/3394/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал 2016", 03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 50

до Броварської міської ради Київської області, 07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Гагаріна, будинок 15

про визнання договору укладеним

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г. Байдрелова

за участю представників сторін:

від позивача: Вергелес Я. В. (посв. №4945 від 27.12.2017, ордер серія АН №1026881 від 03.02.2021);

від відповідача: Сенько О. В. (посв. №15 від 05.11.02018, згідно виписки з ЄДР №281822400050 від 12.02.2021).

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал 2016" звернулось до господарського суду з позовом до Броварської міської ради Київської області, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, з вимогою про визнання укладеним Договору № 4 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 13.10.2014 в редакції заявленій в прохальній частині.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звертався до відповідача з листами про зменшення розміру орендної плати за землю з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" і до його відміни та пропонував погодити внесення змін до Договору оренди земельної ділянки б/н від 13.10.2014, однак, відповідачем відповіді на листи не надано, а відповідні зміни до Договору не внесено.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.11.2020 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десять днів з дня вручення даної ухвали.

14 грудня 2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал 2016" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

05 лютого 2021 року від Броварської міської ради Київської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилався на необґрунтованість та безпідставність вимог позивача, у задоволені позову просив відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що відсутні правові підстави для внесення змін до договору оренди, оскільки позивачем не доведено обставин які б свідчили про те, що майно не використовувалось або не могло бути використане наймачем у відповідний період.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.02.2021 підготовче провадження ухвалено закрити 16.02.2021 та призначити справу до розгляду по суті на 25.02.2021.

16 лютого 2021 року позивачем подано відповідь на відзив, у якій він зазначив, що відповідачем не спростовано тверджень та аргументів позивача стосовно позивних вимог про визнання укладеним Договору № 4 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 13.10.2014, та зазначає, що підставою для звільнення орендаря від орендної плати за період з 01.03.2020 по 31.03.2020 має місце пряма норма Податкового кодексу України (пункт 52 4 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідні положення), а за період з 01.04.2020 по 31.12.2020 позивач, як орендар має право вимагати зменшення орендної плати із-за обставин введення карантину на території України.

25 лютого 2021 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Представник позивача в судовому засіданні 01.03.2021 надав пояснення по суті позовних вимог, позов просила задовольнити, представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі.

В судовому засіданні 01.03.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

13 жовтня 2014 року між Броварською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Продагросервіс", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал 2016", створене в результаті його виділу з ТОВ "Продагросервіс" (рішення загальних зборів оформлене протоколом № 1 від 08.12.2016) (орендар), було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1342 га, з них 0,1044 га - землі обмеженого використання - інженерний коридор мереж комунікацій, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для комерційної діяльності) - землі житлової та громадської забудови (комерційне використання), що знаходиться на перетині вулиць Київської та Металургів у м. Бровари; кадастровий номер земельної ділянки: 3210600000:00:032:0005.

Згідно акта прийому-передачі земельної ділянки, остання 19.05.2015 передана Броварською міською радою Товариству з обмеженою відповідальністю "Продагросервіс", правонаступником якого є ТОВ "Термінал 2016".

Відповідно до пункту 4.1 Договору оренди (в редакції Договору № 3 від 16.04.2019 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного 13.10.2014) орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в національній валюті України; річний розмір орендної плати становить 7% (сім відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і складає 248 725,23 грн.

Відповідно до пункту 4.5 Договору оренди розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; в інших випадках передбачених законом (підпункти 4.5.1, 4.5.3 Договору оренди); зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, зміни нормативної грошової оцінки, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки з вини орендаря, що підтверджено документально (в редакції Договору № 3 від 16.04.2019 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного 13.10.2014).

В редакції Договору № 3 від 16.04.2019 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного 13.10.2014, договір оренди земельної ділянки укладено терміном до 28.02.2024, з переважним правом поновлення його на новий строк (пункт 1.3 Договору № 3 від 16.04.2019).

Пунктом 11.1 Договору оренди визначено, що зміни умов договору здійснюються у письмовій формі за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал 2016" звернулось до господарського суду з позовом про визнання укладеним між ТОВ "Термінал 2016" та Броварською міською радою Київської області Договір № 4 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 13.10.2014, доповнивши його наступними пунктами:

"4.1.1. Сторони погодили, що річна орендна плата за Земельну ділянку на 2020 рік визначається у наступному порядку:

4.1.1.1. на період з 01 січня 2020 року по 29 лютого 2020 року - у розмірі 7 (семи) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

4.1.1.2. за період з 01 березня по 31 березня 2020 року не нараховується Орендодавцем та не сплачується Орендарем (на виконання вимог пункту 52 4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (у редакції, що діє станом на дату підписання цього Договору про внесення змін);

4.1.1.3. на період з 01 квітня 2020 року по 31 грудня 2020 року - у розмірі 3 (трьох) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки".

Підставою для звернення до суду з даним позовом, позивач зазначає наступне.

На території України було введено карантин, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", у зв`язку з яким було значно обмежено роботу об`єктів нерухомості, для обслуговування яких було орендовано земельну ділянку, що є предметом договору оренди від 13.10.2014.

Позивач зазначає, що починаючи з 13.03.2020 в торгово-розважальному центрі за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Київська, буд. 316 (земельна ділянка орендується для обслуговування вказаного ТРЦ) не працювали кінотеатр, аквапарк, боулінг, картинг, льодова арена, заклади громадського харчування та торгівлі промисловими товарами, а також інші об`єкти сфери розважальної діяльності. Загальна площа об`єктів, роботу яких було призупинено на час карантину, становить близько 75 відсотків загальної площі торгово-розважального центру.

Відповідно до пункту 14 Перехідних положень Цивільного кодексу України установлено, що з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19. спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2" від 11.03.2020 № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

Позивач зазначає, що у зв`язку з цим положенням Цивільного кодексу України орендарі приміщень у торгово-розважальному центрі за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Київська, буд. 316 були звільнені від сплати орендної плати за весь період дії обмежень (заборони) здійснювати підприємницьку діяльність під час карантину. Відповідно весь тягар несприятливих фінансових наслідків від тимчасових обмежень, обумовлених введенням карантину ліг на власника торгово-розважального центру, для обслуговування якого орендовано земельну ділянку, тобто на ТОВ "Термінал 2016".

Також позивач послався на положення пункту 52 4 підрозділу 10 Розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), які передбачають, що не нараховується та не сплачується за період з 01 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

У зв`язку з вищевикладеним, ТОВ "Термінал 2016" зверталось до Броварської міської ради Київської області з листами № 04 від 04.05.2020 та б/н від 27.08.2020 з проханням зменшити розмір орендної плати з 7% (відповідно до Договору) до 3%; до листа від 27.08.2020 додано редакцію Договору № 4 про внесення змін до договору оренди, однак, відповідачем зазначені листи було проігноровано, а відповідні зміни до Договору не внесено.

Керуючись положеннями статті 188 Господарського кодексу України та статті 30 Закону України "Про оренду землі", позивач не одержавши відповіді від відповідача щодо внесення змін до договору, звернувся до суду.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, з посиланням на положення частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України стверджує, що позивачем не доведено факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причини, а саме, позивачем не надано доказів того, що запровадження на території України карантину з 12.03.2020 об`єктивно та повно унеможливило використання орендованого майна за цільовим призначенням.

У відповідності до умов Договору оренди, земельна ділянка була передана орендарю для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Відповідач зазначив, що торгово-розважальний центр, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Київська, буд. 316 та розташований на предметі оренди за договором оренди від 13.10.2014 продовжував працювати, однак з певними обмеженнями в залежності від виду діяльності. Відповідач вказав на те, що введення карантину не тягне за собою автоматичне зупинення орендних правовідносин, тобто вважається, що орендар має право використовувати орендоване майно, лише з певними обмеженнями. А тому внесення змін не обґрунтовані.

Щодо тверджень позивача, що його листи з проханням про зменшення орендної плати були залишені без відповіді відповідачем, останній заперечив та долучив до відзиву: лист № 2-6/2285 від 23.06.2020 відповідь на лист позивача № 4 від 04.05.2020; лист № 2-6/3353 від 03.09.2020 відповідь на лист позивача б/н від 27.08.2020; витяг з рішення Броварської міської ради від 01.10.2020 № 2001-83-07 про відмову ТОВ "Термінал 2016" у внесенні змін до договору оренди; лист № 2-6/3798 від 07.10.2020.

У поданій відповіді на відзив, позивач заперечив щодо аргументів відповідача та зауважив, що ТОВ "Термінал 2016" не посилається на дію форс-мажорних обставин, як на причину звільнення від орендної плати за період з 01.03.2020 по 31.03.2020, оскільки таке звільнення передбачено пунктом 52 4 підрозділу 10 Розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями). Позивач зазначає, що будь якого доказування неможливості використання майна за цільовим призначенням ця норма Податкового кодексу не вимагає. Крім того позивач вказав, що відповідач хибно посилається на положення частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, оскільки в направлених листах Броварській міській раді ТОВ "Термінал 2016" просив не звільнити його від оплати орендної плати за період з 01.04.2020 по 31.12.2020, а лише зменшити розмір плати до 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, як то передбачено частиною четвертою статті 762 Цивільного кодексу України.

Позивач зазначає, що у зв`язку із введенням карантину на території України, ТОВ "Термінал 2016" було укладено додаткові угоди до договорів оренди приміщень, на підставі яких було зменшено орендну плату та/або площі приміщень, що передавались в оренду.

Відповідач в запереченнях на відзив повторно наголосив, що позивачем не доведено обставин з якими останній пов`язує неможливість користування орендованим майном.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року за № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" через спалах у світі коронавірусу з 12.03.2020 року в Україні введений карантин; постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 22.04.2020 №291, від 11.05.2020 №349, від 20.05.2020 №392, від 17.06.2020 №500, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 17.02.2021 №104 до постанови від 11.03.2020 № 211 внесено зміни, якими дію карантину продовжено до 30.04.2021 року.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Як встановлено частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Суд зазначає, що за змістом частини другої статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, користуючись правом на звернення до орендодавця з вимогою про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 13.10.2014, направляв Броварській міській раді листи № 04 від 04.05.2020 та б/н від 27.08.2020 з проханнями зменшити розмір орендної плати. Однак, як стверджує позивач, відповіді від відповідача не отримав.

Разом з тим, дані твердження позивача спростовуються відповідачем у відзиві на позов, в якому останній зазначив та долучив до нього копії листів-відповідей № 2-6/2285 від 23.06.2020, № 2-6/3353 від 03.09.2020, № 2-6/3798 від 07.10.2020 та копію витягу з рішення Броварської міської ради від 01.10.2020 № 2001-83-07 про відмову ТОВ "Термінал 2016" у внесенні змін до договору оренди.

Тобто, з матеріалів справи вбачається, що Броварською міською радою Київської області відмовлено ТОВ "Термінал 2016" у внесенні змін до договору оренди від 13.10.2014 (копія витягу рішення ради від 01.10.2020 № 2001-83-07 міститься в матеріалах справи).

Вказане свідчить, що відповідач, як інша сторона договору, не згодна з позицією позивача щодо внесення змін до договору.

Звертаючись до суду, позивач зазначає, що підставою для внесення змін до договору оренди від 13.10.2014, стосовно не нарахування плати за землю за період з 1 березня по 31 березня 2020 року, є пункт 52 4 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.

Положення пункту 52 4 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України передбачають, що не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

При цьому платники плати за землю (крім фізичних осіб), які відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу подали податкову декларацію, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період березень 2020 року.

У разі якщо у березні чи квітні 2020 року платниками плати за землю було подано уточнюючу податкову декларацію щодо зменшення податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період квітень 2020 року з причин, які не пов`язані із самостійним виявленням помилок, що містяться у раніше поданій ними податковій декларації, такі платники плати за землю зобов`язані подати не пізніше 30 квітня 2020 року уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік, в яких відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податкові періоди березень та квітень 2020 року відповідно до положень цього підпункту.

При цьому у разі подання таких податкових декларацій з підстав, визначених цим підпунктом, до таких платників податків не застосовуються санкції, визначені статтею 50 цього Кодексу, та штрафні санкції згідно з вимогами пункту 120.2 статті 120 цього Кодексу, за внесення змін до податкової звітності в частині збільшення податкових зобов`язань з плати за землю за податковий період квітень 2020 року.

Установити, що платники плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності), які визначають податкові зобов`язання із плати за землю на підставі податкових декларацій, сплачують податкове зобов`язання зі сплати плати за землю за податковий період квітень 2020 року у повному обсязі за місцезнаходженням земельної ділянки у строк до 30 червня 2020 року без нарахування пені та штрафних санкцій, передбачених цим Кодексом за порушення термінів сплати податкових зобов`язань щодо загальних термінів сплати податкового зобов`язання за такий період.

Суд погоджується з позицією відповідача, викладеною в запереченнях на відповідь на відзив, що в даному випадку, вказана норма не несе жодних зобов`язань щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині доповнення пунктом: "не нараховується Орендодавцем та не сплачується Орендарем орендна плата за Земельну ділянку за період з 01 березня по 31 березня 2020 року", а навпаки надає орендарю право на подання уточнень до податкової декларації, враховуючи абзац перший вказаної вище норми.

Керуючись прямою нормою Закону, орендар звільняється від орендної плати за період з 01.03.2020 по 31.03.2020.

Щодо підстав внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 13.10.2014 стосовно зменшення розміру орендної плати з 7% до 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, суд зазначає.

Умовами частини першої статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідач посилаюсь на положення вказаної статті стверджує, що позивачем не надано жодного допустимого доказу, який би підтверджував неможливість орендарем користуватися орендованим майном чи не мав доступу до нього під час запровадженого карантину.

Відповідно до частини четвертої статті 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Позивач в свою чергу посилаючись на частину четверту зазначеної статті стверджує, що він просить зменшити розмір орендної плати, а не звільнити його від неї.

Зокрема в судовому засіданні 25.02.2021 позивач наголосив, що у зв`язку із запровадженням карантину, укладення з орендарями додаткових угод, якими зменшено орендні площі в торгово-розважальному центрі, це призвело до значних фінансових збитків Товариства, що унеможливлює повну сплату оренди за земельну ділянку, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з пропозицією внести зміни до договору шляхом зменшення орендної плати.

Частинами першою, четвертою статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 30 Законом України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

У справі, яка розглядається, позивач - суб`єкт господарювання (орендар) звернувся до суду з позовом до відповідача - органу місцевого самоврядування (орендодавця), який здійснює повноваження власника земельної ділянки з вимогою про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, Броварською міською радою Київської області відмовлено ТОВ "Термінал 2016" у внесенні змін до договору оренди від 13.10.2014 (рішення ради від 01.10.2020 № 2001-83-07).

Вказане свідчить, що відповідач виразив свою волю.

Суд зазначає, що положення частини четвертої статті 188 Господарського кодексу України щодо права заінтересованої сторони передати спір на вирішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору, не означають, що суд має право визнати укладеним договір без передбаченого договором або законом обов`язку іншої сторони на укладення такого договору.

Пунктом 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.

Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.

З даної норми вбачається, що з дати введення карантину, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, разом з тим, із доданих позивачем додаткових угод про внесення змін до договорів оренди слідує, що ТОВ "Термінал 2016" не зменшувалась орендна плата орендарям приміщень в ТРЦ, зменшення плати відбулось пропорційно до зменшення орендованих площ.

Згідно із частиною четвертою статті 762 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 286 Господарського кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася; орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди.

Таким чином, вказаними нормами передбачено підстави для використання орендарем права на зменшення орендної плати, а саме: якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об`єкта оренди; якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася; якщо через обставини, за які орендар не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про те, що позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, не посилається та не надає доказів існування обставин, які є підставою для зменшення орендної плати, а саме: щодо стану земельної ділянки, істотного зменшення можливості користуватись об`єктом оренди, істотного погіршення стану об`єкту оренди, зміни умов господарювання орендаря.

Статтями 13 та 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Позивачем не підтверджено належними доказами наявності обставин, з якими чинне законодавство пов`язує зменшення позивачу плати за землю шляхом укладання Договору № 4 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 13.10.2014.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Тягар доказування (доведення обставин справи) покладається законом на сторону, яка висуває певні вимоги або заявляє заперечення. І в даному випадку цей обов`язок позивачем не виконаний, оскільки ним не доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, що зумовлює відмову в задоволенні позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача.

Керуючись статями 129, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

У позові відмовити повністю.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повне рішення складено та підписано: 10.03.2021