Постанова

від 25.05.2021 по справі 911/3394/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2021 р. Справа№ 911/3394/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Майданевич Г.А.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 25.05.2021 року у справі №911/3394/20 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал 2016"

на рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2021, повний текст якого складено 10.03.2021

у справі №911/3394/20 (суддя Шевчук Н.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал 2016"

до Броварської міської ради

про визнання договору укладеним.

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал 2016" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Броварської міської ради Київської області (далі-відповідач), з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, з вимогою про визнання укладеним Договору №4 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 13.10.2014 в редакції заявленій в прохальній частині.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звертався до відповідача з листами про зменшення розміру орендної плати за землю з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" і до його відміни та пропонував погодити внесення змін до Договору оренди земельної ділянки б/н від 13.10.2014, однак, відповідачем відповіді на листи не надано, а відповідні зміни до Договору не внесено.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.03.2021 у справі №911/3394/20 відмовлено у позові повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вказав на те, що позивачем не підтверджено належними доказами наявності обставин, з якими чинне законодавство пов`язує зменшення позивачу плати за землю шляхом укладання Договору №4 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 13.10.2014.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2021 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення є незаконне та необґрунтованим, прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Також скаржник посилається на те, що судом першої інстанції передчасно зроблено висновок про відсутність обов`язку відповідача, визначеного законом або договором, в укладанні договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 13.10.2014 в запропонованій позивачем редакції, адже такий обов`язок визначено ч.4 ст.762 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.286 Господарського кодексу України.

Крім того, скаржник стверджує, що він, як орендар, у даному випадку має право вимагати зменшення орендної плати із-за обставин введення карантину на території України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2021, справу №911/3394/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Куксов В.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського від 12.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал 2016" на рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2021 у справі №911/3394/20 та розгляд вказаної скарги призначено на 25.05.2021 о 10:30 год.

05.05.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.

Відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та у судове засідання, яке відбулося 25.05.2021, не з`явився, своїх представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив. При цьому, судом апеляційної інстанції було вчинено всі дії з метою належного повідомленні їх про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників справи про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, а також нез`явлення їх не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача.

Представник позивача у даному судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу К України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як свідчать матеріали справи, 13.10.2014 року між відповідачем, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Продагросервіс", як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки (далі-Договір), відповідно до якого орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1342 га, з них 0,1044 га - землі обмеженого використання - інженерний коридор мереж комунікацій, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для комерційної діяльності) - землі житлової та громадської забудови (комерційне використання), що знаходиться на перетині вулиць Київської та Металургів у м. Бровари; кадастровий номер земельної ділянки: 3210600000:00:032:0005.

Згідно акта прийому-передачі земельної ділянки, остання 19.05.2015 передана орендодавцем орендарю.

Колегією суддів встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал 2016" (позивач), створене в результаті його виділу з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продагросервіс" (рішення загальних зборів оформлене протоколом № 1 від 08.12.2016, Статут товариства (а.с.12-30 т.1).

09.02.2017 Броварською міською радою Київської області було прийнято рішення, яким, зокрема, вирішено внести зміни до договору оренди земельної ділянки, укладеного між Броварською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Продагросервіс", право оренди зареєстроване у Державному реєстрі прав від 19.01.2015 за №9698006, а саме, назву орендаря читати Товариство з обмеженою відповідальністю Термінал 2016 .

Так, на підставі вказаного вище рішення, 21.08.2017 між відповідачем, як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, було укладено Договір №2 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

Колегією суддів встановлено, що Договір №2 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, підписаний повноваженими особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним та не розірваний. Доказів протилежного матеріали справи не містять, а також не містять доказів оскарження рішення Броварської міської ради Київської області від 09.02.2017.

Відповідно до п.4.1 Договору (в редакції Договору № 3 від 16.04.2019 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного 13.10.2014) орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в національній валюті України; річний розмір орендної плати становить 7% (сім відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і складає 248 725,23 грн.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; в інших випадках передбачених законом (підпункти 4.5.1, 4.5.3 Договору оренди); зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, зміни нормативної грошової оцінки, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки з вини орендаря, що підтверджено документально (в редакції Договору № 3 від 16.04.2019 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного 13.10.2014).

В редакції Договору №3 від 16.04.2019 про внесення змін до Договору, договір оренди земельної ділянки укладено терміном до 28.02.2024, з переважним правом поновлення його на новий строк (п.1.3 Договору №3 від 16.04.2019).

Пунктом 11.1 Договору визначено, що зміни умов договору здійснюються у письмовій формі за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Як зазначає позивач, на території України було введено карантин, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , у зв`язку з яким було значно обмежено роботу об`єктів нерухомості, для обслуговування яких було орендовано земельну ділянку, що є предметом Договору.

Починаючи з 13.03.2020 в торгово-розважальному центрі за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Київська, буд. 316 (земельна ділянка орендується для обслуговування вказаного ТРЦ) не працювали кінотеатр, аквапарк, боулінг, картинг, льодова арена, заклади громадського харчування та торгівлі промисловими товарами, а також інші об`єкти сфери розважальної діяльності. Загальна площа об`єктів, роботу яких було призупинено на час карантину, становить близько 75 відсотків загальної площі торгово-розважального центру.

Відповідно до п.14 Перехідних положень Цивільного кодексу України установлено, що з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19. спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2 від 11.03.2020 № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

З огляду на що, як стверджує позивач, орендарі приміщень у торгово-розважальному центрі за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Київська, буд. 316 були звільнені від сплати орендної плати за весь період дії обмежень (заборони) здійснювати підприємницьку діяльність під час карантину. Відповідно весь тягар несприятливих фінансових наслідків від тимчасових обмежень, обумовлених введенням карантину ліг на власника торгово-розважального центру, для обслуговування якого орендовано земельну ділянку, тобто на позивача.

Крім того, позивач вказує на положення пункту 524 підрозділу 10 Розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), які передбачають, що не нараховується та не сплачується за період з 01 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач звертався до відповідача з листами №04 від 04.05.2020 та б/н від 27.08.2020, в яких просив зменшити розмір орендної плати з 7% (відповідно до Договору) до 3%, однак, відповідачем зазначені листи було проігноровано та відповідні зміни до Договору не внесено.

З огляду на що, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання укладеним Договору №4 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 13.10.2014 в редакції заявленій в прохальній частині, а саме:

"4.1.1. Сторони погодили, що річна орендна плата за Земельну ділянку на 2020 рік визначається у наступному порядку:

4.1.1.1. на період з 01 січня 2020 року по 29 лютого 2020 року - у розмірі 7 (семи) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

4.1.1.2. за період з 01 березня по 31 березня 2020 року не нараховується Орендодавцем та не сплачується Орендарем (на виконання вимог пункту 524 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (у редакції, що діє станом на дату підписання цього Договору про внесення змін);

4.1.1.3. на період з 01 квітня 2020 року по 31 грудня 2020 року - у розмірі 3 (трьох) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки".

Відносини, пов`язані з укладенням, зміною, припиненням і поновленням договору оренди землі, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Господарським кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

У відповідності до ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як свідчать матеріали справи, позивач направляв відповідачу листи № 04 від 04.05.2020 та б/н від 27.08.2020 з проханнями зменшити розмір орендної плати. Однак, як стверджував позивач, відповіді від відповідача не отримав.

Водночас, матеріали справі свідчать про протилежне. Так, в матеріалах справи містяться копії листів-відповідей № 2-6/2285 від 23.06.2020, № 2-6/3353 від 03.09.2020, № 2-6/3798 від 07.10.2020 та копію витягу з рішення Броварської міської ради від 01.10.2020 № 2001-83-07 про відмову позивачу у внесенні змін до Договору.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначав, що підставою для внесення змін до Договору, стосовно не нарахування плати за землю за період з 1 березня по 31 березня 2020 року, є пункт 52-4 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Положення пункту 52-4 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України передбачають, що не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

При цьому платники плати за землю (крім фізичних осіб), які відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу подали податкову декларацію, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період березень 2020 року.

У разі якщо у березні чи квітні 2020 року платниками плати за землю було подано уточнюючу податкову декларацію щодо зменшення податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період квітень 2020 року з причин, які не пов`язані із самостійним виявленням помилок, що містяться у раніше поданій ними податковій декларації, такі платники плати за землю зобов`язані подати не пізніше 30 квітня 2020 року уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік, в яких відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податкові періоди березень та квітень 2020 року відповідно до положень цього підпункту.

При цьому у разі подання таких податкових декларацій з підстав, визначених цим підпунктом, до таких платників податків не застосовуються санкції, визначені статтею 50 цього Кодексу, та штрафні санкції згідно з вимогами пункту 120.2 статті 120 цього Кодексу, за внесення змін до податкової звітності в частині збільшення податкових зобов`язань з плати за землю за податковий період квітень 2020 року.

Установити, що платники плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності), які визначають податкові зобов`язання із плати за землю на підставі податкових декларацій, сплачують податкове зобов`язання зі сплати плати за землю за податковий період квітень 2020 року у повному обсязі за місцезнаходженням земельної ділянки у строк до 30 червня 2020 року без нарахування пені та штрафних санкцій, передбачених цим Кодексом за порушення термінів сплати податкових зобов`язань щодо загальних термінів сплати податкового зобов`язання за такий період.

Тобто, вказана норма не несе жодних зобов`язань щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині доповнення пунктом: "не нараховується Орендодавцем та не сплачується Орендарем орендна плата за Земельну ділянку за період з 01 березня по 31 березня 2020 року", а навпаки надає орендарю право на подання уточнень до податкової декларації, враховуючи абзац перший вказаної вище норми.

Керуючись прямою нормою Закону, орендар звільняється від орендної плати за період з 01.03.2020 по 31.03.2020.

Стосовно зменшення розміру орендної плати з 7% до 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.ч.1, 4, 6 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Скаржник стверджує, що у зв`язку із запровадженням карантину та вимушене укладення з орендарями додаткових угод, призвело до значних фінансових збитків товариства, оскільки весь тягар несприятливих фінансових наслідків від тимчасових обмежень, обумовлених введенням карантину ліг на нього, що унеможливлює повну сплату оренди за земельну ділянку. Проте, колегія суддів вказані твердження відхиляє як підставу для задоволення позову, виходячи з наступного.

Частинами першою та четвертою статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

У відповідності до ст.30 Законом України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Як встановлено вище, відповідачем було відмовлено позивачу у внесенні змін до Договору.

Положення частини четвертої статті 188 Господарського кодексу України щодо права заінтересованої сторони передати спір на вирішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору, не означають, що суд має право визнати укладеним договір без передбаченого договором або законом обов`язку іншої сторони на укладення такого договору.

Пунктом 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.

Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.

З даної норми вбачається, що з дати введення карантину, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, разом з тим, із доданих позивачем додаткових угод про внесення змін до договорів оренди слідує, що позивачем не зменшувалась орендна плата орендарям приміщень в ТРЦ, зменшення плати відбулось пропорційно до зменшення орендованих площ.

У відповідності до ч.4 ст.762 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.286 Господарського кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася; орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди.

Таким чином, вказаними нормами передбачено підстави для використання орендарем права на зменшення орендної плати, а саме: якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об`єкта оренди; якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася; якщо через обставини, за які орендар не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди.

Проте, матеріали справи не містять та позивачем не доведено факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причини, а саме, позивачем не надано доказів того, що запровадження на території України карантину з 12.03.2020 об`єктивно та повно унеможливило використання орендованого майна за цільовим призначенням (земельна ділянка була передана орендарю для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).

Більше того, орендована позивачем земельна ділянка належить до майна, яке належить територіальній громаді в особі Броварської міської ради, у зв`язку з чим приписи ч.4,6 ст.762 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.286 Господарського кодексу України не підлягають застосуванню, з урахуванням пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення ст.ст.75-79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, учасниками справи не надано.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал 2016" на рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2021 у справі №911/3394/20 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2021 у справі №911/3394/20 залишити без змін.

3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

4.Матеріали справи №911/3394/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 31.05.2021.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Куксов

Є.Ю. Шаптала