Рішення

від 16.03.2021 по справі 640/30969/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2021 року м. Київ№ 640/30969/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування звукозаписувальним засобом адміністративну справу

за позовом Подільської районної в м. Києві державної адміністрації

до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Подільська районна в м. Києві державна адміністрація (далі також позивач, боржник) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі також - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу від 02.11.2020 року у ВП 60951344, головного державного виконавця Бочковського Т.О. відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. за невиконання без поважних причин вимог виконавчого листа №826/14326/18 виданого 25.09.2019.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що підстави для накладення штрафу за невиконання рішення суду у державного виконавця були відсутні, оскільки боржником вчиняються дії належного виконання рішення суду, водночас, зважаючи на спосіб виконання рішення суду, встановлений резолютивною частиною рішення суду, останнє в добровільному порядку або у примусовому порядку виконати неможливо, про що Подільською районною в м. Києві державною адміністрацією неодноразово повідомлялося відповідача.

Крім того, відповідач не скористався правом звернутися до суду із заявами про роз`яснення судового рішення та/або про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення суду, що свідчить про те, що державним виконавцем не вжито усіх передбачених законодавством України заходів примусового виконання рішення суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання, призначене на 21.01.2021 року. Пунктом 5 резолютивної частини ухвали витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії виконавчого провадження №60951344, які зобов`язано подати до суду у строк до 11.01.2021 року.

Відповідно до Довідки від 21.01.2021 року у зв`язку з неявкою представників сторін, судом ухвалено відкласти судове засідання.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Водночас, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідачем у встановлений ухвалою від 21.12.2020 року строк витребувані документи не подано.

Судом встановлено, що згідно з Довідкою Окружного адміністративного суду міста Києва про доставку електронного листа, відповідальним працівником суду на електронну адресу відповідача - суб`єкта владних повноважень, 22.12.2020 року направлено ухвалу від 21.12.2020 року про відкриття провадження у справі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про повторне витребування у відповідача матеріалів виконавчого провадження №60951344, оскільки відсутність таких матеріалів перешкоджає повному та своєчасному розгляду справи по суті.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2021 року витребувано повторно у Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином засвідчені копії виконавчого провадження ВП №60951344. Належним чином засвідчені копії витребуваних документів зобов`язано подати до канцелярії суду (адреса: 01051, м. Київ, вул. Петра Болбочана, 8, корпус А) до 28.01.2021 року. Попереджено, що відповідно до частини восьмої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.

Наступне судове засідання призначено на 03.02.2021 року.

Відповідно до Довідки від 03.02.2021 року у зв`язку з неявкою представників сторін, судом ухвалено відкласти судове засідання.

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Водночас, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідачем у встановлений ухвалою від 03.02.2021 року строк, витребувані документи не подано повторно.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2021 року застосовано до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) захід процесуального примусу шляхом накладення штрафу в порядку частини першої статті 145 та частини першої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України. Стягнуто в дохід Державного бюджету України з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 43315602) штраф у сумі 6 810,00 грн. на рахунок Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2021 року витребувано повторно у Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином засвідчені копії виконавчого провадження №60951344. Належним чином засвідчені копії виконавчого провадження №60951344 (із супровідним листом) зобов`язано подати до канцелярії суду до 10.02.2021 року. Відкладено судове засідання до 03.03.2021 року.

Через канцелярію суду 09.02.2021 року відповідачем подані витребувані судом копії матеріалів виконавчого провадження №60951344.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

Через канцелярію суду 25.02.2021 року відповідачем подано заяву про скасування ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2021 року про накладення штрафу.

У судове засідання 03.03.2021 року прибув представник позивача. Належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи відповідачем участь уповноваженого представника не забезпечено.

Заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом оголошено про відкладення розгляду справи з метою підготовки повного судового рішення на виконання вимог частини першої статті 271 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проголошення повного судового рішення призначено у судовому засіданні 17.03.2021 року.

У судове засідання 17.03.2021 року сторони не прибули.

В порядку частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування звукозаписувальним технічним засобом не здійснювалося.

За результатами розгляду судом заяви відповідача від 25.02.2021 року про скасування ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2021 року у справі №640/30969/20 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2021 року у задоволенні останньої відмовлено.

Відповідно до частини четвертої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Окружним адміністративним судом міста Києва 25.09.2019 року видано виконавчий лист у справі №826/14326/18 в частині, що підлягає примусовому виконанню: «Зобов`язати державного реєстратора Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Подільської районної в місті Києві державної адміністрації вчинити дії щодо приведення у відповідність до частини четвертої статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 №755-IV даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що містять інформацію про юридичну особу - Військову частину НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ».

Визначено боржником державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб підприємців Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, стягувачем Військову частину НОМЕР_1 .

За заявою стягувача від 27.12.2019 року №222/4/2013 про прийняття виконавчого документа до виконання постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковським Т.О. від 11.01.2020 року відкрито виконавче провадження №60951344 з примусового виконання виконавчого листа від 25.09.2019 року №826/14326/18, встановлено боржнику 10 робочих днів для виконання рішення суду.

Листом Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 22.01.2020 року №106/528 (вх.№ 2900 від 27.01.2020 року) повідомлено державного виконавця про неможливість виконання рішення суду від 12.08.2019 року у справі №826/14326/18 у зв`язку із відсутністю відповідного законодавчого регулювання та за відсутності технічної можливості проведення реєстраційної дії щодо приведення у відповідність до частини четвертої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що містять інформацію про юридичну особу Військову частину НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , на підставі чого боржник просить закрити виконавче провадження.

Зокрема, боржником повідомлено державного виконавця про звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про роз`яснення рішення суду від 12.08.2019 року у справі №826/14326/18.

Листом Військової частини НОМЕР_1 від 02.03.2020 року №222/6/70 (вх.№6255 від 04.03.2020 року) стягувач просить державного виконавця вжити всіх передбачених чинним законодавством України заходів примусового виконання рішення суду від 12.08.2019 року у справі №826/14326/18. Стягувачам звернуто увагу державного виконавця на судову практику та практику виконання резолютивних частин рішень судів з аналогічних справі №826/14326/18 спірних правовідносин, з огляду на що, стягувач вважає, що правові підстави для закриття виконавчого провадження відсутні.

Листом Військової частини НОМЕР_1 від 18.06.2020 року (вх.№11836 від 22.06.2020 року) направлено заяву про прийняття виконавчого документа до виконання, а саме ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2020 року у справі №826/14326/8 про виправлення помилки у виконавчому листі, відповідно до резолютивної частини якої, виправлено описку у виконавчих листах, виданих Окружним адміністративним судом міста Києва від 25.09.2019 року в адміністративній справі №826/14326/18 зазначивши вірні відомості про боржника - Державного реєстратора Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Подільської районної в місті Києві, а саме, вірно зазначити код ЄДРПОУ 37333608.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковським Т.О. від 11.08.2020 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме, замість коду ЄДРПОУ 23739707 зазначено код ЄДРПОУ 37333608.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковським Т.О. винесено вимогу від 11.08.2020 року №60951344/3 до боржника про: виконання рішення суду згідно виконавчого документа; повідомлення державного виконавця Відділу протягом п`яти днів з моменту отримання даної вимоги про виконання рішення суду згідно виконавчого документа в повному обсязі; надання копій документів , які підтверджують виконання рішення суду згідно виконавчого документа.

Листом Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 08.09.2020 року №106-6711 (вх.№15482 від 11.09.2020 року) повідомлено державного виконавця про неможливість виконання рішення суду від 12.08.2019 року у справі №826/14326/18 з підстав, ідентичним підставам, викладеним у листі Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 22.01.2020 року №106/528 (вх.№ 2900 від 27.01.2020 року), в зв`язку з чим, просить закрити виконавче провадження.

Зокрема, боржником повідомлено державного виконавця, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2020 року у справі №826/14326/18 відмовлено у роз`ясненні рішення суду.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковським Т.О. від 02.11.2020 року за невиконання без поважних причин боржником рішення суду накладено штраф на Подільську районну в місті Києві державну адміністрацію у розмірі 5100 грн.

Вважаючи дії державного виконавця щодо складення постанови про накладення штрафу та саму постанову державного виконавця від 23.03.2020 року протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII Про виконавче провадження (із змінами і доповненнями) (далі Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Пунктом 1 частиною першою статті 3 Закону №1404 встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною першою, пунктами 16, 18 частини третьої статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Частиною четвертою статті 19 Закону №1404 передбачено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Пунктом 6 частиною п`ятою статті 19 Закону №1404 встановлено, що боржник зобов`язаний надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Статтею 63 Закону встановлено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до частин першої третьої статті 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Статтею 75 Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Системний аналіз викладених правових норм свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.

При цьому, застосування такого заходу реагування як винесення постанови про накладення штрафу, зокрема, повторно, є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Отже, слід дійти висновку, що постанову про накладення штрафу державним виконавцем може бути винесено лише після перевірки виконання такого рішення та у разі невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

З матеріалів справи судом встановлено, що листами Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 22.01.2020 року №106/528 (вх.№ 2900 від 27.01.2020 року) та від 08.09.2020 року №106-6711 (вх.№15482 від 11.09.2020 року) повідомлялося державного виконавця про неможливість виконання рішення суду від 12.08.2019 року у справі №826/14326/18 у зв`язку із відсутністю відповідного законодавчого регулювання та за відсутності технічної можливості проведення реєстраційної дії щодо приведення у відповідність до частини четвертої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що містять інформацію про юридичну особу Військову частину НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , на підставі чого боржник просить закрити виконавче провадження.

Таким чином висновується, що рішення суду у повному обсязі в добровільному порядку та на вимогу державного виконавця не виконано, що позивачем не спростовано.

Згідно із статтею 33 Закону №1404 за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

За заявою стягувача виконавець може відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення), за наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, про що виносить відповідну постанову.

За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Законом можуть встановлюватися особливості щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Відповідно до частин першої третьої статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, законодавством передбачено можливість розстрочення, відстрочення або зміну способу і порядку виконання судового рішення у разі неможливості його виконання у встановлений судом/законодавством строк, з метою добросовісного та повного виконання виконавчого документу та рішення суду боржником.

З огляду на те, що позивач вважає, що спосіб, встановлений резолютивною частиною рішення суду від 25.09.2019 року в адміністративній справі №826/14326/18 унеможливлює його виконання, боржник мав право звернутися до суду в порядку статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 33 Закону №1404.

Водночас, зазначених заяв/клопотань до суду або державного виконавця Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією не подавалося, в той час, як із змісту листів боржника державному виконавцю встановлено, що боржник просить закрити виконавче провадження.

Суд зауважує, що Законом №1404 процедуру закриття виконавчого провадження не передбачено, в той час, як передбачає процедуру закінчення виконавчого провадження відповідно до статті 39 Закону №1404, якою визначено підстави для такого закінчення.

Зокрема, підстав, з яких позивач просить «закрити» виконавче провадження, передбачених статтею 39 Закону №1404 боржником у листах не зазначено.

Отже, слід дійти висновку, що позивачем не виконано виконавчий лист від 25.09.2019 року №826/14326/18.

Суд звертає увагу, що на виконання положень статті 18 Закону №1404 державним виконавцем вчинено наступні заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом: у постанові державного виконавця від 11.01.2020 року про відкриття виконавчого провадження боржнику встановлено строк у 10 робочих днів для виконання рішення суду; державним виконавцем винесено Вимогу від 11.08.2020 року №60951344/3, зокрема, повідомлено про відповідальність за невиконання рішення суду, що набрало законної сили згідно із статтею 382 Кримінального кодексу України.

Крім іншого, як зазначено судом, постанова про накладення штрафу має бути вмотивованою та може бути винесеною лише після перевірки виконання такого рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що державним виконавцем дотримано вимоги Закону №1404 в частині перевірки виконання боржником рішення суду.

Із змісту оскаржуваної постанови судом встановлено, що державним виконавцем винесено оскаржувану постанову вмотивовано, а саме, встановлено, що станом на 02.11.2020 року боржником не надано доказів виконання рішення суду згідно з виконавчим документом, про обставини, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій або завершення виконавчого провадження, що не спростовано позивачем та підтверджено матеріалами виконавчого провадження.

Виходячи з положень частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Частиною першою статті 6 Конвенції гарантовано право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У справі Горнсбі проти Греції Європейським судом з прав людини в пункті 40 рішення зазначено, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (пункт 68 рішення у справі Піалопулос та інші проти Греції).

Європейський суд з прав людини в пункті 26 рішення у справі "Глоба проти України" відзначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення у справі Бурдов проти Росії (Burdov v. Russia), заява №59498/00, пункт 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, пункт 27). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 07.06.2005 року у справі Фуклев проти України (Fuklev v. Ukraine), заява № 71186/01, п. 84).

В пункті 27 рішення у справі Глоба проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Конституційний Суд України також неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі Шмалько проти України від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року № 3 Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби зазначено, що судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії.

Отже, оцінюючи дії саме державного виконавця, вчинені в межах виконавчого провадження №60951344, та дії позивача, які, зокрема, передували винесенню оскаржуваної постанови, враховуючи те, що судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовано позивачем невиконання останнім рішення суду в повному обсязі, прохання позивача закрити виконавче провадження, та не вжиття боржником вищезазначених альтернативних дій, передбачених законодавством в разі ускладнення виконання рішення, суд дійшов висновку, що державним виконавцем правомірно винесено постанову від 02.11.2020 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні №60951344.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та враховуючи, що судом не виявлено порушень відповідачем вимог законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 11, 73 - 78, 90, 241- 246, 250, 271, 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Подільської районної в м. Києві державної адміністрації відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 287, 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Подільська районна в м. Києві державна адміністрація (код ЄДРПОУ 37333608, адреса: 04070, м. Київ, вул. Контрактова площа, буд. 2);

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)(код ЄДРПОУ 43315602, адреса: 03056, м. Київ, вул. Виборзька, 32).

Повне рішення складено 17.03.2021 року.

Суддя Л.О. Маруліна