Постанова

від 17.03.2021 по справі 640/10541/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10541/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Кондрат Л.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРА УКРАЇНА" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2020 року, суддя Маруліна Л.О., у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРА УКРАЇНА" про стягнення штрафних санкцій та пені,-

У С Т А Н О В И Л А:

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРА УКРАЇНА", в якому просило:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРА УКРАЇНА" на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 1 710 191,10 грн;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРА УКРАЇНА" на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню у розмірі 54 383,83 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням в частині розподілу витрат, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2020 року у справі №640/10541/19 у частині щодо відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРА УКРАЇНА" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та прийняти постанову, якою задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРА УКРАЇНА" про розподіл судових витрат та стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРА УКРАЇНА" (01001, м. Київ, площа Спортивна, будинок 1-А, вежа А, поверх 15, ідентифікаційний код: 35534116) понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 55 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 104, ідентифікаційний код: 22869098).

Окрім того, не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Крім того, апелянтом подано клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року відмовлено Київському міському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та зазначену апеляційну скаргу залишено без руху через невідповідність її вимогам пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України, а саме, до апеляційної скарги не долучено належним чином оформлений документ, який свідчить про сплату судового збору.

Проте, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2021 року апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРА УКРАЇНА" про стягнення штрафних санкцій та пені - повернуто особі, яка її подала.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ "ЗАРА УКРАЇНА"про розподіл судових витрат понесених на правничу допомогу у розмірі 55 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, суд першої інстанції виходив з того, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 55 000,00 грн є не підтвердженими та неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим Адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.1 ч.3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється в порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Зокрема, згідно ч.3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до ч.ч. 4, 5 ст. 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Пунктами 4, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Окрім зазначеного вище колегія суддів звертає увагу на положення ч.6 та ч.7 КАС України, відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 ст. 134 КАС України вказано, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, колегія суддів зауважує, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи у суді першої інстанції представником відповідача надано наступні документи, а саме: договір про юридичні послуги між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАРА Україна" та Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "ЕКВО" №0269-2019 від 01 липня 2019 року, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №406 від 05 листопада 2019 року, додаток №1 до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №406 від 05 листопада 2019 року.

Згідно з п. 2.1 Загальних Умов Договору, Фірма надасть Клієнту Послуги щодо Проекту або згідно з інструкціями Клієнта, які надаються час від часу та прийняті до виконання Фірмою, а Клієнт оплатить Гонорари та відшкодує Фірмі Витрати.

Відповідно до п. 4 Спеціальних Умов Договору про юридичні послуги № 0269-2019 проектом вважається "надання професійної товничої допомоги Клієнту у справі №640/10541/19 за позовом Київського міського тюііення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені (включаючи, але не обмежуючись, здійснення підготовки до тозгляду справи, представництво Клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної лістанцій, перед юридичними та фізичними особами, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, збір доказів та іншу правничу допомогу, пов 'язану зі справою).

Також згідно з п. 8 Спеціальних Умов, Фірма передбачає, що Мирослава Савчук , Анна Коновалова будуть залучені до роботи по Проекту.

Матеріали справи свідчать, що представництво ТОВ "Зара Україна" в Окружному адміністративному суді міста Києва здійснювалось Коноваловою Анною Павлівною , яка є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДН №5447 від 27 березня 2019 року, і працевлаштована в Адвокатському об`єднанні "Юридична фірма "ЕКВО". Погодинна ставка Коновалової Анни Павлівни за цим проектом становить 4 200 грн. Довідка Адвокатського ою`єднання "Юридична фірма "ЕКВО", що підтверджує факт працевлаштування Коновалової Анни Павлівни у вказаному адвокатському об`єднанні, її перебування у складі команди вищеописаного проекту та розмір її погодинної ставки, що додано до заяви як Додаток № 2.

Окрім того, професійна правнича допомога у справі №640/10541/19 надавалась Савчук Мирославою Юріївною , яка є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії №4315 від 21 грудня 2010 року, і працевлаштована в Адвокатському об`єднанні "Юридична фірма "ЕКВО". Погодинна ставка Савчук Мирослави Юріївни за цим проектом становить 8 900 грн. Довідка Адвокатського об`єднання "Юридична фірма "ЕКВО", що підтверджують працевлаштування Савчук Мирослава Юріївна у вказаному адвокатському об`єднанні, її перебування у складі команди вищеописаного проекту та розмір її погодинної ставки додано до цієї заяви як Додаток № 3.

Водночас на підтвердження витрат на правничу допомогу додано копію Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 406 від 05.11.2019 року разом з детальним описом наданих послуг як Додаток № 4.

Разом з тим, оскільки на Акті здачі-приймання робіт (надання послуг) та детальному описі наданих послуг не стоїть печатка ТОВ "Зара Україна", то відповідачем надано копію Статуту, відповідно до п. 2.4 якого "Товариство не використовує у своїй діяльності печатку", як Додаток № 5.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що саме пунктом 6 Спеціальних Умов Договору передбачено, що Сторони домовилися, що фіксований Гонорар за надання професійної правничої допомоги складе у суді першої інстанції - 55 000,00 грн (без ПДВ та Витрат).

01 липня 2019 року Адвокатське об`єднання "Юридична фірма "ЕКВО" направило ТОВ "Зара Україна" рахунок-фактуру № 12719 на суму 66 000,00 грн. (передплата за надання професійної правничої допомоги у суді першої інстанції у розмірі 55 000,00 грн. та податок на додану вартість (ставка - 20%) у розмірі 11 000,00 грн.) з призначенням платежу: Передплата за надання професійної правничої допомоги у справі №640/10541/19 за договором №0269-2019 від 01.07.2019 року (спец. умови №0269-2019-1) . Копія вказаного рахунку-фактури додано до заяви про розподіл судових витрат як Додаток № 6.

01 серпня 2019 року ТОВ "Зара Україна" оплатило зазначений рахунок, що підтверджується платіжним дорученням № 139458 від 01.08.2019 року та довідкою Публічного акціонерного товариства "Райффайзен БАНК АВАЛЬ" № Д1-В69/62-2943 від 02.09.2019 року.

Таким чином, витрати понесені ТОВ "Зара Україна" на правничу допомогу підтверджено вищезазначеними доказами.

Щодо співмірності розміру витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРА УКРАЇНА" на оплату послуг адвокатів, колегія суддів зазначає наступне.

Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.03.2018 року у справі №815/4300/17 (73021615) та від 11.04.2018 року у справі №814/698/16 (73356068).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначалось вище, чинне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У даному випадку колегія суддів зазначає, що дана справа є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглянута судом без проведення судових засідань.

Окрім того, представником позивача було подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що спростовує доводи апелянта в цій частині.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги подані суду докази наявності понесених позивачем судових витрат та враховуючи складність адміністративної справи, обсяг та зміст поданого відзиву, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРА УКРАЇНА" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

При цьому, оскільки позивачем у цій справі є Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, то понесені витрати на правничу професійну допомогу належить стягнути саме з Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів як суб`єкта владних повноважень, який має власні бюджетні асигнування.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.

Згідно із ч. 1 ст. 47 Бюджетного кодексу України відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Пул Енд Беа".

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення питання в частині розподілу судових витрат, а тому рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2020 року в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині постанов про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРА УКРАЇНА" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2020 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРА УКРАЇНА" задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2020 року скасувати в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині постанову, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРА УКРАЇНА" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРА УКРАЇНА" Україна" (01001, м. Київ, площа Спортивна, будинок 1-А, вежа А, поверх 15, ідентифікаційний код: 35534116) понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 104, ідентифікаційний код: 22869098).

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Судя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.