Постанова

від 16.03.2021 по справі 320/3444/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3444/20 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Кучми А.Ю., Бєлової Л.В.

за участю секретаря Юрковець А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И Л А:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Київській області в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області № КВ358/2000/АВ/ТД/ФС-79 від 24.03.2020 року про накладення штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у направленні на проведення інспекційного відвідування № 35 не зазначені законні підстави для проведення інспекційного відвідування позивача як суб`єкта господарської діяльності. При цьому, інформація в акті інспекційного відвідування не відповідає дійсним обставинам, оскільки ФОП ОСОБА_1 використовує у своїй діяльності лише одне з трьох приміщень які перевірялися - продовольчий магазин. Частину приміщення за адресою АДРЕСА_1 - передано в оренду ТОВ Столиця торг , яке відповідно і здійснювало господарську діяльність у нежитловому приміщенні за вказаною адресою, відтак висновки перевіряючих про здійснення позивачем там господарської діяльності не є обґрунтованими.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, зміст апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 02.02.2015 зареєстрований фізичною особою - підприємцем та основним видом діяльності позивача є - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У період з 19.02.2020 по 24.02.2020 інспектором праці Головного управління Держпраці у Київській області Мисівим Ю.В., на підставі наказу від 14.02.2020 № 849 Про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 та направлення на проведення інспекційного відвідування від 14.02.2020 № 358 проведено інспекційне відвідування щодо дотримання вимог законодавства про працю щодо не оформлення трудових відносин ФОП ОСОБА_1 , ІПНН НОМЕР_1 , юридична адреса: АДРЕСА_2 , фактична адреса: АДРЕСА_1 .

За результатом вказаної перевірки (інспекційного відвідування) складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 24.02.2020 №КВ358/2000/АВ.

В Акті перевірки зазначено, що позивачем порушено ч. 1 с. 21 та ч. 3 ст. 24 Кодексу Законів про працю (надалі по тексту - КЗпП України), зокрема вказано про те, що у порушення вимог ч.1 ст. 21. ч.3 статті 24 КЗпП України працівники допускаються до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. ФОП ОСОБА_1 код ІНПП НОМЕР_1 , було допущено до роботи громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , без належного оформлення трудових відносин відповідно діючого законодавства України.

Крім того, за результатами перевірки Головним управлінням Держпраці у Київській області було складено припис від 10.02.2020 року № КВ358/2000/АВ/П.

Також, посадовими особами ГУ Держпраці у Київській області було складено Акт про відмову від підпису, у якому зазначено, що інспектором праці Мисівим Ю.В. у 3 примірниках складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, ФОП ОСОБА_1 від 24.02.2020 № КВ 358/2000/АВ. Три примірники акта направлено об`єкту відвідування з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення 0406004552020.

16.03.2020 року ГУ Держпраці у Київській області листом від № 43/2/20/3987 повідомило ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи про накладення штрафу ФОП ОСОБА_1 , передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки, 06.03.2020 року позивач подав до Головного управління Держпраці у Київській області зауваження (заперечення) на Акт інспекційного відвідування №КВ358/2000/АВ від 24.02.2020 та заперечення на Акт про відмову від підпису №КВ 358/2000/АВ-ВП від 10.02.2020 від 16.03.2020 року.

16.03.2020 року ФОП ОСОБА_1 було подано до ГУ Держпраці у Київській області скаргу на припис №КВ 358/2000/АВ/П від 10.02.2020 року.

Листом від 27.03.2020 №43/1/20/4625 Щодо розгляду скарги на припис від 10.02.2020 №КВ 358/2000/АВ/П Головне управління Держпраці у Київській області повідомило позивача про те, що дата вказана в Приписі від 10.02.2020 №КВ 358/2000/АВ/П є механічною помилкою, так як фактичною датою складання припису є 10.03.2020 року. Головне управління залишає виконання Припису від 10.02.2020 №КВ 358/2000/АВ/П в частині не оформлення трудових відносин належним чином без змін, окрім дати складання - 10.03.2020 року.

За результатами розгляду порушень, Першим заступником начальника Головного управління Андрієнком B.C. було прийнято рішення про винесення Постанови про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами від 24.03.2020 року № КВ 358/2000/АВ/ТД/ФС-79 на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 238 380,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаною постановою, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні адміністративного позову виходив з того, що прийнята відповідачем постанова про накладення штрафу за порушення вимог ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 24 КЗпП України винесена в межах повноважень, у визначений законодавством спосіб та з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Згідно з частиною першою статті 3 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

У відповідності до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини третьої статті 1 статті Закону України Про охорону праці працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 259 КЗпП передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 (далі Положення № 96), Державна служба України з питань праці (далі - Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до вимог підпункту 6 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Підпунктом 5 пункту 6 Положення № 96 зазначено, що Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Відповідно до підпункту 54 пункту 4 Положення №96 Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Пунктом 7 Положення № 96 визначено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Наказом Держпраці № 84 від 03.08.2018 року затверджено Положення про Головне управління Держпраці у Київській області (нова редакція), відповідно до якого Головне управління Держпраці у Київській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується. Повноваження Головного управління поширюються на територію Київської області та міста Києва (п. 1 Положення). Головне управління у Київській області зокрема:

- здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (підп. 5 п. 4 Положення);

- накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Головне управління (підп. 50 п. 4 Положення);

- здійснює інші повноваження, визначені законом. (підп. 54 п. 4 Положення).

Відповідно до частин 4, 5 статті 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон №877-V), заходи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення проводяться у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Зі змісту статті 1 та частини 3 статті 7 Закону № 877-V вбачається, що заходи державного контролю здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень, інспектування та в інших формах, визначених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки зазначено, що станом на момент інспекційного відвідування 19.02.2020 в кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , працювали 5 працівників: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 без належного оформлення трудових відносин відповідно діючого законодавства України та ОСОБА_7 , яка працювала на посаді продавця, на підставі Договору про виконання робіт (послуг) № 1/1 ЦПХ від 17.02.2020 року, вказаний договір укладений між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .

Крім того, в акті зазначено, що на вимогу № 358 від 19.02.2020 ФОП ОСОБА_1 було надано наступні документи: виписку з ЄДР; договір оренди нерухомого майна №5/20; особові справи працівників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; відомості про виплату грошей; штатний розпис; договір оренди нерухомого майна №5/20 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Столиця Торг ; договір про надання послуг охорони №10/2016 від 01.05.2016.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції судом встановлено, що 01.01.2020 року між ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ Столиця Торг (Орендар) було договір оренди нерухомого майна №5/20, відповідно до умов якого, Орендодавець передає Орендареві у строкове платне користування нерухоме майно: нежитлове приміщення на першому поверсі, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 198 квадратних метрів, далі за текстом - Об`єкт оренди . Вартість Об`єкту оренди (з урахуванням індексації) складає 2600000грн. План - схема Об`єкта оренди, складена відповідно до технічного паспорту БТ1. є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток №1).

Об`єкт оренди належить Орендодавцю на праві власності, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та технічним паспортом.

Згідно п. 3.3. вказаного договору, орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа поточного квартала, за наступний місяць, на підставі виставленого рахунку-фактури. Якщо останній день платежу за цим Договором припадає на вихідні чи святкові дні, то останнім днем платежу буде вважатися банківський день, що є наступним після вихідного чи святкового дня.

Відповідно до п. 9.1 договору цей Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін та діє по 31 березня 2020 року включно.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Товариство з обмеженою відповідальністю Столиця Торг 06.06.2013 року зареєстровано в якості юридичної особи та основним видом діяльності за КВЕД є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

01.01.2020 року Актом приймання-передачі в оренду нежитлового приміщення ОСОБА_1 було передано ТОВ Столиця Торг нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , кафе (на підставі договору оренди №5/20 від 01.01.2020 року).

З матеріалів справи вбачається, що орендна плата ТОВ Столиця Торг за користування нежитловим приміщенням згідно договору від 01.01.2020 року № 5/20 здійснювалася, що підтверджується видатковими касовими ордерами від 06.02.2020 року на суму - 8050,00 грн., від 04.03.2020 року на суму - 8050,00 грн.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не доведено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 працювали без належного оформлення трудових відносин саме у ФОП ОСОБА_1 , а також не спростовано перебування вказаних осіб у трудових відносинах з ТОВ Столиця Торг , яке згідно договору оренди від 01.01.2020 року №5/20 орендувало приміщення де розміщено кафе.

Посилання відповідача на те, що у кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , де виявлені порушення, було розміщено копію свідоцтва ФОП ОСОБА_1 , як доказ здійснення ним в приміщені кафе підприємницької діяльності, не може бути належним та допустимим доказом правопорушення.

Крім того, як було встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 працювала у ФОП ОСОБА_1 на посаді продавця, на підставі Договору про виконання робіт (послуг) № 1/1 ЦПХ від 17.02.2020 року. Водночас, в ході (в період) проведення перевірки, між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_7 було укладено трудовий договір.

Під час розгляду справи ФОП ОСОБА_1 було надано трудовий договір № 1/2020 від 16.03.2020 року укладений між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .

Згідно дублікатів квитанцій № 0.0.1774401144.1 від 19.07.2020 року на суму 8962,00 грн, № 0.0.1842461969.1 від 19.09.2020 року на суму 5280,00 грн, № 0.0.1808484124.1 від 19.08.2020 року на суму 5280,00 грн., № 0.0.1876705397.1 від 19.10.2020 року на суму 6751,00 грн. ОСОБА_1 сплачував ЄСВ на суми заробітної плати, допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов`язку доказування протилежного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення , а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 24.03.2020 року № КВ358/2000/АВ/ТД/ФС-79 не містить суму за кожного працівника, а вказано загальну суму штрафу - 283 380, 00 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що штрафи накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а отже, суд не може самостійно визначати суму штрафу пропорційно вказаним порушенням.

Згідно Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 17 липня 2013 р. N 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками, (тобто, уповноваженими посадовими особами).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 24.03.2020 року № КВ358/2000/АВ/ТД/ФС-79 в повному обсязі.

Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321-322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року - скасувати, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області № КВ358/2000/АВ/ТД/ФС-79 від 24.03.2020 року про накладення штрафу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілова, 10, код ЄДРПОУ 39794214) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2833,80 грн (дві тисячі вісімсот тридцять три гривні 80 коп.).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді А.Ю. Кучма

Л.В. Бєлова

Повний текст постанови складено 18 березня 2021 року.