Ухвала

від 18.03.2021 по справі 404/2117/19

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/2117/19

Номер провадження 1-кп/404/146/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючої судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

за участю прокурора: ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката: ОСОБА_4 ,

обвинуваченої: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Кропивницький кримінальне провадження №42016121010000034 від 26.05.2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Черкаси, з вищою освітою, працюючої на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Данай», зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.197-1 ч.2 КК України, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні самовільного зайняття земельної ділянки вчиненому щодо земель в охоронних зонах.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами виключно відповідно до закону.

Згідно з положеннями ч.ч.1, 2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч.1 ст.122 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з положенням ст.126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до пункту «є» ч.1 ст.96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Частиною 1 статті 88 Водного кодексу України, частиною 1 статті 60 Земельного кодексу України передбачено, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Згідно з положеннями ч.2 ст.88 Водного кодексу України, ч.2 ст.60 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер -100 метрів.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту (ч.4 ст.88 Водного кодексу України, ч.3 ст.60 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.89 Водного кодексу України, ч.1 ст.61 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженою господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: миття та обслуговування транспортних засобів і техніки (п.5 ч.2 ст.89 Водного кодексу України, п.«д» ч.2 ст.61 Земельного кодексу України).

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , будучи директором товариства з обмеженою відповідальністю «Данай» (код ЄДРПОУ 32513989), точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, діючи умисно та цілеспрямовано за відсутності рішення органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність чи користування товариству з обмеженою відповідальністю «Данай», відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, всупереч вимог ст.14 Конституції України, п. «д» ч.2 ст.61, п. «є» ч.1 ст.96, ч.ч.1, 2 ст.116, ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, п.5 ч.2 ст.89 Водного кодексу України, з метою здійснення господарської діяльності товариством, шляхом огородження земельної ділянки парканом та розміщення на ній автомобільного газозаправного пункту для обслуговування автотранспорту, самовільно зайняла земельну ділянку водного фонду комунальної власності у АДРЕСА_2 , площею 0,0902 га, в межах прибережної захисної смуги річки Інгул, яка знаходиться поряд з земельною ділянкою, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номеру 3510100000:33:212:0002, яку протиправно використовувала до 30.11.2018 р.

З огляду на викладене, в ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 самовільно зайняла та використовувала для потреб ведення господарської діяльності очолюваного нею товариства з обмеженою відповідальністю «Данай» земельну ділянку водного фонду комунальної власності у м. Кропивницький по вул. Вокзальна (біля мосту через річку Інгул), площею 0,0902 га, в межах прибережної захисної смуги річки Інгул, тобто самовільно зайняла та використовувала земельну ділянку із земель охоронних зон.

В ході судового розгляду захисник, адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах підзахисної ОСОБА_5 , заявив клопотання в якому просив звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.197-1 ч.2 КК України, який відноситься до нетяжкого злочину, з підстав передбачених п.2 ч.1 ст.49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності, та закрити провадження у справі.

Обвинувачена підтримала внесене її захисником клопотання та просила його звільнити її від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, а провадження у справі закрити.

Прокурор не заперечив проти задоволення клопотання захисника обвинуваченої.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вирішуючи клопотання по суті, суд приходить до такого висновку.

Так, кримінальні правопорушення, передбачені ст.197-1 ч.2 КК України у відповідності до ст.12 КК України є нетяжким злочином, умисний та закінчений.

Згідно п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

За загальним правилом, перебіг зазначених у законі строків давності є підставою обов`язкового звільнення від кримінальної відповідальності.

Чинним кримінально-процесуальним законодавством передбачено, що підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст.49, 106 КК є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.

Таким чином, строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи.

За наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України, та за згодою обвинуваченого суд ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Судом встановлено, що строки давності спливли, обвинувачена не ухилялася від слідства та суду, перебіг строку давності не зупинявся, строки давності обчислені правильно і обставини, передбачені п.2 ч.1 ст.49 КК України дійсно настали.

Судом обвинуваченій ОСОБА_5 роз`яснено і останній зрозуміло, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності є нереабілітуючою підставою, тобто не свідчить про її виправдання, оскільки провадження припиняється не за відсутності події злочину й не за відсутності в діянні особи складу злочину, а внаслідок збігу строку давності повноваження держави щодо кримінального переслідування осіб, які вчинили злочин.

При цьому захисник, адвокат ОСОБА_4 і його підзахисна ОСОБА_5 підтримали клопотання про звільнення її, ОСОБА_5 від кримінальної відповідності саме з вказаних підстав та просять закрити провадження у справі.

З огляду на викладене, враховуючи те, що звільнення від кримінальної відповідальності з підстав ч.1 ст.49 КК України за згодою обвинуваченої є обов`язком суду, ОСОБА_5 слід звільнити від кримінальної відповідальності за ст.197-1 ч.2 КК України в зв`язку з закінченням строків давності, передбачених п.2 ч.1 ст.49 КК України, а кримінальне провадження має бути закрите на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

Цивільний позов та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати слід віднести за рахунок держави.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49 КК України, ст.ст.284-286, 369-372 КПК України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника, адвоката ОСОБА_4 ,який діє в інтересах підзахисної ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження №42016121010000034 від 26.05.2016 року та звільнення ОСОБА_5 відкримінальної відповідальностіза ст.197-1ч.2 ККУкраїни на підставі ст.49 КК України, - задовольнити.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від кримінальної відповідальності за ст.197-1 ч.2 КК України у зв`язку з закінченням строків давності, передбачених п.2 ч.1 ст.49 КК України, а кримінальне провадження відносно неї закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експерта за проведення судової земельно-технічної експертизи №42/43/19-27 від 18.01.2019 року - 11410 грн., - віднести за рахунок держави.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Кіровограда протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Кіровського районного суду

м. Кіровограда ОСОБА_1