Ухвала

від 09.06.2021 по справі 404/2117/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційнийсуд

№ провадження 11-кп/4809/391/21 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 197-1 (199) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2021 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі секретаря ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому Кіровоградської області кримінальне провадження № 42016121010000034 від 26.05.2016 за апеляційною скаргою заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 березня 2021 року.

Цією ухвалою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, уродженку м. Черкаси, з вищою освітою, яка працюює на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Данай», зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудиму,

звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 197-1 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експерта за проведення судової земельно-технічної експертизи №42/43/19-27 від 18.01.2019 року - 11410 грн., - віднесено за рахунок держави.

Кримінальне провадження розглянуто за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

захисника-адвоката ОСОБА_9 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Кіровськогорайонного судум.Кіровограда від18березня 2021року ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 197-1 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що будучи директором товариства з обмеженою відповідальністю «Данай» (код ЄДРПОУ 32513989), точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, діючи умисно та цілеспрямовано за відсутностірішення органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність чи користування товариству з обмеженою відповідальністю «Данай», відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, всупереч вимог ст.14 Конституції України, п. «д» ч. 2 ст. 61, п. «є» ч. 1 ст. 96, ч. ч. 1, 2 ст. 116, ст. ст. 125, 126 Земельногокодексу України, п. 5 ч. 2 ст. 89 Водного кодексу України, з метою здійснення господарської діяльності товариством, шляхом огородження земельної ділянки парканом та розміщення на ній автомобільного газозаправного пункту для обслуговування автотранспорту, самовільно зайняла земельну ділянку водногофонду комунальної власності у АДРЕСА_2 (біля мосту через річку Інгул), площею 0,0902 га, в межах прибережної захисної смуги річки Інгул, яка знаходиться поряд з земельною ділянкою, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номеру 3510100000:33:212:0002, яку протиправно використовувала до 30.11.2018.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2ст. 197-1 КК України відповідно до ст. 12 КК України є нетяжкимзлочином, умисним та закінченим.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

За загальним правилом, перебіг зазначених у законі строків давності є підставою обов`язкового звільнення від кримінальної відповідальності.

Кримінально-процесуальним законом передбачено, що підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. ст. 49, 106 КК є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.

Строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду.

Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи.

За наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, та за згодою обвинуваченого суд ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Судом встановлено, що строки давності спливли, обвинувачена не ухилялася від слідства та суду, перебіг строку давності не зупинявся, строки давності обчислені правильно і обставини, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України дійсно настали.

Враховуючи що звільнення від кримінальної відповідальності з підстав передбачених ч. 1 ст. 49 КК України за згодою обвинуваченої є обов`язком суду, місцевий суд звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності зач. 2 ст. 197-1 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, а кримінальне провадження закрив на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18.03.2021, якою ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 197-1 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, - скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Обгрунтовує своївимоги тим,щозгідно із п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 2 років, і до дня набрання вироком законної сили минуло 3 роки.

Санкцією ч. 2 ст. 197-1 КК України передбачено покарання у виді обмеження волі на строк від 2 до 4 років або позбавлення волі на строк до 2 років.

Таким чином, звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, можливо лише за умови спливу з дня вчинення кримінального правопорушення не менше 3 років.

Статтею 11 КК України закріплено, що злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину.

Досудовим розслідуванням встановлено, що незаконні дії ОСОБА_7 мали тривалий характер та були припинені 30.11.2018.

Враховуючи те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України, у якому обвинувачується ОСОБА_7 є триваючим кримінальним правопорушенням та припинено 30.11.2018, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за ним відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України на час постановления оскаржуваного судового рішення не сплив.

Таким чином, за вищенаведених обставин суд першої інстанції застосував закон України про кримінальну відповідальність, який не підлягає застосуванню, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, обвинувачену ОСОБА_7 та захисника-адвоката ОСОБА_9 в її інтересах, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження дотримуючись меж перегляду судових рішень, визначених ст. 404 КПК України, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Вказані вимоги закону місцевим судом дотримані.

Органом досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що будучи директором товариства з обмеженою відповідальністю «Данай» (код ЄДРПОУ 32513989), точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, діючи умисно та цілеспрямовано за відсутностірішення органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність чи користування товариству з обмеженою відповідальністю «Данай», відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, всупереч вимог ст. 14 Конституції України, п. «д» ч. 2 ст. 61, п. «є» ч. 1 ст. 96, ч. ч. 1, 2 ст. 116, ст. ст. 125, 126 Земельногокодексу України, п. 5 ч. 2 ст. 89 Водного кодексу України, з метою здійснення господарської діяльності товариством, шляхом огородження земельної ділянки парканом та розміщення на ній автомобільного газозаправного пункту для обслуговування автотранспорту, самовільно зайняла земельну ділянку водногофонду комунальної власності у м. Кропивницький по вул. Вокзальна (біля мосту через річку Інгул), площею 0,0902 га, в межах прибережної захисної смуги річки Інгул, яка знаходиться поряд з земельною ділянкою, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номеру 3510100000:33:212:0002, яку протиправно використовувала до 30.11.2018.

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 самовільно зайняла та використовувала для потреб ведення господарської діяльності очолюваного нею товариства з обмеженою відповідальністю «Данай» земельну ділянку водного фонду комунальної власності у м. Кропивницький по вул. Вокзальна (біля мосту через річку Інгул), площею 0,0902 га, в межах прибережної захисної смуги річки Інгул, тобто самовільно зайняла та використовувала земельну ділянку із земель охоронних зон.

Відомості про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016121010000034 від 26 травня 2016 року.

Дії ОСОБА_7 кваліфіковано, як самовільне зайняття земельної ділянки вчиненому щодо земель в охоронних зонах, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, полягає усамовільному зайнятті земельної ділянки.

Самовільне зайняття ділянки - це активні протиправні дії по заволодінню всупереч встановленому порядку земельної ділянки. Остання належить іншій особі (фізичній чи юридичній) на праві власності чи інших законних підставах.

Причому земельна ділянка для винної особи є чужою, вона не має необхідних і достатніх прав на володіння, користування чи розпорядження ділянкою як власник чи як особа, якій надано право постійно чи тимчасово володіти і користуватися нею.

Самовільне зайняття земельної ділянки з об`єктивноїсторони може полягати у різних діях- у незаконному огорожуванні ділянки, знищенні і встановленні межових знаків та у протиправному використанні землі у своїх потребах: обробка, удобрення землі, насадження дерев чи кущів, розміщення будівельних матеріалів, тощо.

Але у всіх випадках особа протиправно заволодіває земельною ділянкою, вчинює відносно неї певні дії як власник чи законний користувач і при цьому порушує суб`єктивні інтереси учасників земельних правовідносин.

Отже, цей злочин є злочином з матеріальним складом, оскільки для встановлення об`єктивної сторони цього злочину слід встановити не тільки самовільне зайняття земельної ділянки, але й настання суспільно небезпечних наслідків - спричинення її власнику чи законному володільцю значної шкоди.

Враховуючи викладене, злочин, передбачений ст. 197-1 КК України, визнається закінченим з моменту самовільного зайняття ділянки і настання вказаних суспільно небезпечних наслідків.

Органом досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачуєтся у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, якє відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення злочину і до набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення нетяжкого злочину.

За наявності умов, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язком суду.

В даному випадку суд приймає до уваги лише тяжкість вчиненого злочину, строк його вчинення та відсутність підстав для зупинення чи перерви перебігу давності.Звільнення у зв`язку із закінченням строку давності є обов`язковим.

При цьому стаття 49 КК України не містить окремої вказівки щодо особливостей обрахування строку давності щодо триваючих злочинів.

Отже, виходячи із фактичних обставин, які викладені в обвинувальному акті та доданих матеріалів, клопотанні сторони захисту, подія кримінального правопорушення, якє згідно із ст. 12 КК України є злочиноми невеликої тяжкості, відбувалась у травні 2016 року, відтак на даний час сплинув, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України трьохрічний строк притягнення особи до кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим суд першої інстанції, за наявності згоди обвинуваченої ОСОБА_7 на закриття кримінального провадження, дійшов правильного висновку про необхідність звільнення останньої від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,у зв`язку із закінченням строків давності, з чим погоджується колегія суддів.

За таких обставин доводи прокурора, про те, що не сплив строк давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, якє є триваючим і припинено 30.11.2018, на час постановления оскаржуваного судового рішення, є безпідставними.

Істотних порушень норм кримінального та кримінального процесуального закону які б могли стати підставою для скасування ухвали суду, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи викладене, оскільки доводи наведені в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 408, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровськогорайонного судум.Кіровограда від18березня 2021року,якою ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 197-1 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду, безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4