Постанова

від 16.03.2021 по справі 380/7190/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/7190/20 пров. № А/857/1268/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді Ніколіна В.В.

суддів Гінди О.М., Пліша М.А.

за участі секретаря судового засідання Кітраль Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року (суддя - Клименко О.М., м. Львів, повне судове рішення складено 30 листопада 2020 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Городоцької районної державної адміністрації Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління державної казначейської служби України у Городоцькому районі Львівської області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у вересні 2020 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Городоцької районної державної адміністрації Львівської області, у якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача щодо відмови у задоволенні клопотання від 21 серпня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1 гектара, для індивідуального дачного будівництва, за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ - землі рекреаційного призначення - 07:03, яка розташована за адресою: Львівська область, Городоцький район, Мшанська сільська рада в межах населеного пункту с. Мшана; зобов`язати Городоцьку районну адміністрацію Львівської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 21 серпня 2020 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1 гектара, для індивідуального дачного будівництва, за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ - землі рекреаційного призначення - 07:03, яка розташована за адресою: Львівська область, Городоцький район, Мшанська сільська рада в межах населеного пункту с. Мшана (згідно з доданими графічними матеріалами) та надати відповідний дозвіл; стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, завдану протиправним рішенням у розмірі статистичної середньої заробітної плати по Львівській області у липні 2020 року - 10530 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що листом Городоцької районної державної адміністрації Львівської області № ЗВГ-ВИХ-52-373/0/20 від 31 серпня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1 гектара для індивідуального дачного будівництва у зв`язку з тим, що відсутній проект детального планування території. Зазначену відповідь позивач уважає невмотивованою та такою, що порушує вимоги Земельного кодексу України та Конституції України, внаслідок якої він протиправно обмежений у реалізації своїх законних прав, оскільки положення частини 3 статті 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності забороняють лише до затвердження відповідної містобудівної документації саме передачу (надання) у власність чи користування земельних ділянок, проте зазначена норма не містить заборони в наданні відповідних дозволів на розроблення проектів землеустрою, які є лише початком тривалої та послідовної процедури щодо відведення земельної ділянки у власність.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі №380/7190/20 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Городоцької районної державної адміністрації Львівської області щодо неприйняття рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 21 серпня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1 гектара, для індивідуального дачного будівництва, за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ - землі рекреаційного призначення - 07:03, яка розташована за адресою: Львівська область, Городоцький район, Мшанська сільська рада в межах населеного пункту с. Мшана. Зобов`язано Городоцьку районну державну адміністрацію Львівської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 21 серпня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1 гектара, для індивідуального дачного будівництва, за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ - землі рекреаційного призначення - 07:03, яка розташована за адресою: Львівська область, Городоцький район, Мшанська сільська рада в межах населеного пункту с. Мшана, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1261,20 грн. на користь Державного бюджету України.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити адміністративний позову повному обсязі, а судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні вимоги про надання відповідачем відповідного розпорядження щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, не забезпечив ефективне відновлення порушеного права позивача. У зв`язку з цим, відповідачем прийнято розпорядження №446 від 16.12.2020 "Про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва, яка розташована в межах населеного пункту с. Мшана". Також необґрунтованими та помилковими є висновки суду щодо відсутності підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди. Крім того, суд першої інстанції безпідставно в порядку розподілу судових витрат стягнув з ОСОБА_1 судовий збір, хоча позивач є учасником бойових дій та звільнений від сплати судового збору у всіх судових інстанціях на підставі пункту 13 частини першої статті п`ятої Закону України Про судовий збір .

Відповідач та третя особа правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 21 вересня 2020 року, та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Позивач 21 серпня 2020 року звернувся до Городоцької районної державної адміністрації Львівської області із клопотанням, у якому відповідно до статей 17, 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,1 гектара для індивідуального дачного будівництва за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ - землі рекреаційного призначення - 07:03, яка розташована за адресою: Львівська область, Городоцький район, Мшанська сільська рада за межами населеного пункту згідно повідомлення голови Мшанської сільської ради (з південно-західної сторони від Мшанського ставу).

У клопотанні ОСОБА_1 зазначив, що на земельній ділянці відсутні об`єкти водного, лісового чи пайового фонду. Дані про реєстрацію речових прав на земельну ділянку в Державному кадастрі відсутні. Також повідомив, що раніше право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за цим цільовим призначенням згідно зі статтями 116, 118 Земельного кодексу України не використав.

До поданого клопотання позивач долучив графічне зображення бажаного місця розташування земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для дачного будівництва (Мшанська сільська рада Городоцького району, біля Мшанського ставу) (а.с.10).

Листом Городоцької районної державної адміністрації Львівської області № ЗВГ-ВИХ-52-373/0/20 від 31 серпня 2020 року за підписом голови районної державної адміністрації позивачу роз`яснено, зокрема, про те, що відповідно до п. 3 ст. 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється. Враховуючи наведене, для вирішення порушеного питання відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва необхідно спочатку отримати дозвіл на розроблення детального плану території відведення такої земельної ділянки. Після розроблення, погодження та проведення громадських слухань, подати зазначений детальний план території на затвердження райдержадміністрації.

Не погодившись з рішенням відповідача щодо відмови у задоволенні поданого клопотання від 21 серпня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1 гектара, для індивідуального дачного будівництва, за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ - землі рекреаційного призначення - 07:03, яка розташована за адресою: Львівська область, Городоцький район, Мшанська сільська рада в межах населеного пункту с. Мшана, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що бездіяльність Городоцької районної державної адміністрації Львівської області щодо неприйняття рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 21 серпня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1 гектара для індивідуального дачного будівництва є протиправною, тому належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 21 серпня 2020 року. Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та стягнення моральної шкоди, то суд першої інстанції у задоволенні таких відмовив.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до пункту в частини третьої статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян в межах норм безоплатної приватизації визначено статтею 118 Земельного кодексу України.

Згідно з частиною шостою, сьомою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Пунктом а частини першої статті 17 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту в частини третьої статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для індивідуального дачного будівництва.

Згідно з частиною десятою статті 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

На підставі системного аналізу вищенаведених норм права можна дійти висновку, що обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

У справі встановлено, що 21 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Городоцької РДА із клопотанням, у якому відповідно до статей 17, 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,1 гектара для індивідуального дачного будівництва за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ - землі рекреаційного призначення - 07:03, яка розташована за адресою: Львівська область, Городоцький район, Мшанська сільська рада за межами населеного пункту згідно повідомлення голови Мшанської сільської ради (з південно-західної сторони від Мшанського ставу. До поданого клопотання позивач долучив графічне зображення бажаного місця розташування земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для дачного будівництва (Мшанська сільська рада Городоцького району, біля Мшанського ставу).

Городоцька районна державна адміністрація Львівської області листом від 31 серпня № ЗВГ-ВИХ-52-373/0/20 роз`яснила позивачу про те, що для вирішення порушеного питання відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва необхідно спочатку отримати дозвіл на розроблення детального плану території відведення такої земельної ділянки. Після розроблення, погодження та проведення громадських слухань, подати зазначений детальний план території на затвердження райдержадміністрації.

На переконання колегії суддів, такі дії Городоцької РДА щодо розгляду клопотання позивача не відповідають вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.

В частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу. Перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється. Також частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. В той же час нормами Земельного кодексу України не передбачено право відповідного органу виконавчої влади відступати від положень цієї статті Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 122 Земельного кодексу України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Так, відповідно до норм цієї статті вирішення питання щодо передачі земельних ділянок із земель державної власності у власність або у користування за межами населених пунктів для індивідуального дачного будівництва належить до компетенції районних державних адміністрацій.

Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначає Закон України від 09 квітня 1999 року № 586-XIV Про місцеві державні адміністрації .

Згідно з частинами другою-третьою статті 1 Закону України Про місцеві державні адміністрації місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Статтею 6 Закону України Про місцеві державні адміністрації визначено види актів місцевих державних адміністрацій.

Так, відповідно до частини першої цієї ж статті на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Відповідно до частини першої, п`ятої статті 41 Закону України Про місцеві державні адміністрації голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Акти місцевих державних адміністрацій індивідуальної дії, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший строк введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а також обов`язково оприлюднюються, крім внутрішньо організаційних актів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55 Деякі питання документування управлінської діяльності затверджено Типову інструкцію з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади (далі - Інструкція).

Згідно з абзацом 1 пункту 1 Інструкції ця Інструкція встановлює вимоги щодо документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними у паперовій формі Секретаріатом Кабінету Міністрів України, центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями, що належать до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим (далі - установи).

За змістом пункту 80 Інструкції накази (розпорядження) видаються, як рішення організаційно-розпорядчого чи нормативно-правового характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основної діяльності установи, адміністративно-господарських або кадрових питань.

Пунктами 87-88 Інструкції встановлено, що наказ (розпорядження) оформлюється на бланку наказу (розпорядження). Зміст наказу (розпорядження) коротко викладається в заголовку, який починається з прийменника Про і складається за допомогою віддієслівного іменника ( Про затвердження... , Про введення... , Про створення... ) або іменника ( Про підсумки... , Про заходи... ).

Текст наказу (розпорядження) з питань основної діяльності установи та адміністративно-господарських питань складається з преамбули і розпорядчої частини.

Водночас, пунктом 123 Інструкції передбачено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як відповіді на виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, дорученнях вищих посадових осіб, на запити, звернення, а також кореспонденцію Верховної Ради України, на виконання доручень установ вищого рівня, на запити інших установ, звернення громадян, запити на інформацію, а також як ініціативні та супровідні листи.

Таким чином, положеннями вказаних вище нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності місцевої державної адміністрації, як органу виконавчої влади, нею має видаватися відповідне розпорядження.

Водночас, листи складаються, зокрема, у разі надання відповіді на звернення громадян.

Отже, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі розпорядження місцевої державної адміністрації.

Як видно з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідним клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за наслідками розгляду якого суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній обмежився лише направленням позивачу відповіді у формі листа з роз`ясненням.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що відсутність належним чином оформленого рішення Городоцької районної державної адміністрації Львівської області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі розпорядження, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Тобто, лист Городоцької районної державної адміністрації Львівської області від 31 серпня 2020 року № ЗВГ-ВИХ-52-373/0/20 не є рішенням, яке відповідач зобов`язаний був прийняти за результатами розгляду клопотання позивача від 21 серпня 2020 року.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те,що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо неприйняття рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 21 серпня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1 гектара, для індивідуального дачного будівництва, за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ - землі рекреаційного призначення - 07:03, яка розташована за адресою: Львівська область, Городоцький район, Мшанська сільська рада в межах населеного пункту с. Мшана.

Разом з тим, у позовній заяві позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Городоцької районної адміністрації Львівської області щодо відмови у задоволенні поданого ОСОБА_1 клопотання від 21 серпня 2020 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1 гектара, для індивідуального дачного будівництва, за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ - землі рекреаційного призначення - 07:03, яка розташована за адресою: Львівська область, Городоцький район, Мшанська сільська рада в межах населеного пункту с. Мшана.

Так, як суд дійшов висновку, що за результатами розгляду поданого позивачем клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом, а відтак учинив протиправну бездіяльність, тому позовну вимогу у цій частині належить задовольнити частково, у спосіб: визнати протиправною бездіяльність Городоцької районної державної адміністрації Львівської області щодо неприйняття рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 21 серпня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1 гектара, для індивідуального дачного будівництва, за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ - землі рекреаційного призначення - 07:03, яка розташована за адресою: Львівська область, Городоцький район, Мшанська сільська рада в межах населеного пункту с. Мшана.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 21 серпня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1 гектара, для індивідуального дачного будівництва, за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ - землі рекреаційного призначення - 07:03, яка розташована за адресою: Львівська область, Городоцький район, Мшанська сільська рада в межах населеного пункту с. Мшана (згідно доданих графічних матеріалів) та надати відповідний дозвіл суд враховує таке.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

В рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі Рисовський проти України (заява № 29979/04), що набуло статусу остаточного 20 січня 2012 року, ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу належного урядування в контексті мотивації органами місцевого самоврядування своїх рішень. Цей принцип зокрема …передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб… Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси... .

Так, як протиправна бездіяльність відповідача у цій справі полягає у неприйнятті ним жодного з рішень, які передбачені у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України у визначений законом строк, тому належним способом захисту прав позивача, на переконання колегії суддів, є зобов`язання Городоцької районної державної адміністрації Львівської області прийняти відповідне вмотивоване та законне рішення, з урахуванням позиції суду.

Зокрема, колегія суддів вважає, що Городоцька районна державна адміністрація Львівської області повинна повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 21 серпня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1 гектара, для індивідуального дачного будівництва, за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ - землі рекреаційного призначення - 07:03, яка розташована за адресою: Львівська область, Городоцький район, Мшанська сільська рада в межах населеного пункту с. Мшана.

При цьому, відповідачеві при повторному розгляді клопотання позивача необхідно зважати на принцип належного урядування та прийняти обґрунтоване рішення, що буде відповідати критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень (частина друга статті 2 КАС України) та приписам статті 118 Земельного кодексу України та з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Разом з тим, апеляційний суд вважає передчасними вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки відповідач ще не прийняв будь-якого рішення з цього питання у встановленому законом порядку. Так, як судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

Щодо позовної вимоги про стягнення на користь позивача моральної шкоди, завданої протиправним рішенням, у розмірі статистичної середньої заробітної плати по Львівській області у липні 2020 року в сумі 10530,00 грн., то колегія суддів зазначає таке.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до пункту 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).

Позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження причинного зв`язку між рішенням відповідача та заподіянням йому моральної шкоди (у вигляді душевних страждань, психологічних переживань тощо). Саме лише твердження позивача про те, що моральна шкода була спричинена йому внаслідок незаконного рішення відповідача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди є необґрунтованою та безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат та стягнення з ОСОБА_1 судового збору у розмірі 1261,20 грн. на користь Державного бюджету України, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 131 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Законом України Про судовий збір визначено правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

За статтями 1, 2 цього Закону судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Статтею 5 Закону України Про судовий збір передбачені пільги щодо сплати судового збору.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно з пунктом 13 частини першої зазначеної норми від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Статус, права, пільги учасників бойових дій встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до частини другої статті 22 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 21 вересня 2020 року, та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Тому, враховуючи характер та зміст спірних правовідносин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що за подання даного позову ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, тому висновок суду першої інстанції про стягнення з позивача в користь Державного бюджету України 1261,20 грн. є хибним, а рішення в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги позивача є підставними і обґрунтованими лише в частині розподілу судом першої інстанції судових витрат; доводи апеляційної скарги позивача в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог висновків суду першої інстанції не спростовують, є безпідставними та не мають належного законодавчого обґрунтування.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, відтак оскаржуване рішення суду в цій частині відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає скасуванню; в решті рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 316 КАС України та скасуванню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі № 380/7190/20 в частині розподілу судових витрат скасувати.

В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі № 380/7190/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш Повне судове рішення складено 18 березня 2021 року