Рішення

від 02.03.2021 по справі 916/3523/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3523/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Кожухарь Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позовні вимоги Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, буд. 1, код ЄДПРОУ 26597691)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВКО (65042, м. Одеса, Балтська дорога, буд. 51, код ЄДРПОУ 39966059)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26302595)

про стягнення 391277,46 грн., -

за участю учасників справи :

від позивача: Садардінова І.В., в порядку положень про самопредставництво

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: Коваль І.В., в порядку положень про самопредставництво

ВСТАНОВИВ:

Одеська міська рада звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВКО про стягнення 391277,46 грн., з яких: 354789,68 грн. основного боргу, 13716,23 грн. інфляційних втрат, 13062,72 грн. 3% річних та 9708,83 грн. пені.

Позовні вимоги заявлені в порядку ст. 120 Земельного кодексу України, виходячи з правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 07.11.2018 у справі №910/20744/17, від 19.06.2018 у справі №922/3655/17, яка полягає у необхідності врахування, що з моменту відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене в порядку та на умовах, які діяли для попереднього орендаря. За таких обставин Одеська міська рада звернулась до суду з вимогами до нового власника нерухомості - ТОВ ЄВКО в межах та на підставі договору оренди землі, укладеного між Одеською міською радою та попереднім власником об`єкта нерухомого майна - орендарем за договором оренди землі від 21.05.2009 - ТОВ МАКС (код ЄДРПОУ 32901478).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності Одеської міської ради; підготовче засідання призначено на 23.12.2020 о 16:45. У підготовчому засіданні 23.12.2020 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 21.01.2021 о 15:45.

21.01.2021 за вх.№1843/21 до суду від третьої особи - ДКВ ОМР надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях третя особа підтримує позовні вимоги позивача у повному обсязі та вказує, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості, розташований на орендованій земельній ділянці до нового власника, на нього покладаються всі права та обов`язки за договором оренди від попереднього землекористувача. Третя особа вважає, що в такому випадку автоматично відбувається заміна сторони в зобов`язанні, а необхідність розірвання договору із попереднім користувачем та укладання із новим відпадає. Отже, на думку третьої особи, ТОВ ЄВКО , набувши право власності на об`єкти нерухомості, автоматично став орендарем земельної ділянки й набув прав і обов`язків орендаря зазначеної земельної ділянки, передбачених договором оренди землі від 21.05.2009.

У підготовчому засіданні 21.01.2021 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст.ст. 177, 183 ГПК України про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 09.02.2021 о 10:30. У підготовчому засіданні 09.02.2021 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.03.2021 о 14:30.

У судовому засіданні 02.03.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник третьої особи - ДКВ ОМР у судовому засіданні 02.03.2020 підтримав позовні вимоги ОМР в повному обсязі.

У підготовчі та судові засідання відповідач не з`явився. Судом були вжиті всі можливі заходи належного повідомлення відповідача про розгляд судом господарської справи, час та місце підготовчих та судового засідань. Суд виходить з того, що учасники справи в господарському процесі мають вчиняти належні дії щодо ефективного використання належних їм процесуальних прав та виконання належних обов`язків, а господарський суд, повідомляючи учасників справи шляхом надсилання поштових повідомлень за офіційними, відомими суду, адресами зі свого боку забезпечує їм належні процесуальні гарантії на участь у розгляді справи.

Справа №916/3523/20 розглядалась судом в період оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з оголошеним загальнодержавним карантином, та про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов , з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 02.03.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду, а також повідомлено, що повний текст рішення буде складено 12.03.2021.

Між тим, з 04.03.2021 суддя Бездоля Ю.С. перебувала на лікарняному, у зв`язку з чим повний текст рішення складається після виходу судді з лікарняного.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та третьої особи, господарський суд встановив:

21.05.2009 між Одеською міською радою (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю МАКС (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець на підставі Закону України Про оренду землі та рішення Одеської міської ради №3614-V від 09.10.2008 надає, а орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку загальною площею 3171 кв.м., для експлуатації та обслуговування виробничих будівель, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Балтська дорога, 51, згідно з планом земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п.2.1 договору в оренду передається земельна ділянка площею 3171 кв.м., у тому числі по угіддях: під капітальною забудовою - 2125 кв.м.; під проїздами, проходами, площадками - 1046 кв.м.

За п.2.2 договору на земельній ділянці розташовані виробничі будівлі, які належать ТОВ МАКС на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2007, справа №15/310-07-8190, право власності на які зареєстровано КП ОМБТІ та РОН 28.12.2007, номер запису 3137 в книзі 70-неж-172. Інформація про технічний стан вищевказаного об`єкту нерухомості відсутня. Інженерне забезпечення - від існуючих мереж. Інформація щодо стану будівель та лінійних споруд відсутня.

Відповідно до п.2.3 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 3171 кв.м., становить: 751387 (сімсот п`ятдесят одну тисячу триста вісімдесят сім) грн. 33 коп., з урахуванням індексації за 2007-2008 рік, згідно довідки-витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки міста Одеси №216/С, складеної Одеським міським управлінням земельних ресурсів Одеського обласного головного управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 договору останній укладено терміном на 25 (двадцять п`ять) років, для експлуатації та обслуговування виробничих будівель. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У відповідності до п.п. 4.1, 4.3 договору орендна плата за земельну ділянку площею 3171 кв.м., розрахована у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 45083,24 грн. на рік з урахуванням індексації за 2007-2008 роки. Орендна плата сплачується орендарем у грошовій безготівковій формі. Орендна плата вноситься за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, слідуючи за останнім календарним днем звітного місяця на Банк ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23862106, на рахунок одержувача - УДК у м. Одеса, місцевий бюджет Суворовського району №33219812700009, код бюджетної класифікації 13050200. Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 №783 Про проведення індексації грошової оцінки земель .

Відповідно до п.4.6 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається згідно зі ст. 16 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами . Пеня перераховується орендарем на рахунок, зазначений в п.4.3 цього договору.

Згідно з п.п. 14.1, 14.3 договору останній набирає чинності після нотаріального посвідчення та його державної реєстрації. Невід`ємними частинами договору є: план земельної ділянки, яка передається в оренду; акти визначення меж земельної ділянки в натурі; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутах; акти приймання-передачі об`єкта оренди.

Актом від 05.12.2008 визначені межі земельної ділянки.

Відповідно до акту прийома-передачі земельної ділянки, складеного та підписаного уповноваженими представниками орендодавця та орендаря, орендодавець передав, а орендар прийняв на виконання рішення Одеської міської ради №3614-V від 09.10.2008 та на підставі акту визначення меж земельної ділянки в натурі, земельну ділянку площею 0,3171 га за адресою: м. Одеса, Балтська дорога, 51 в оренду терміном на 25 років для експлуатації та обслуговування будівлі офісного центру.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №232398328 від 13.11.2020 право власності на об`єкт нежитлової нерухомості за адресою: м. Одеса, Балтська дорога, 51 з 06.11.2015 зареєстровано за ТОВ ЄВКО на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу розділу) від 18.11.2015 індексний номер 26244277.

В матеріалах справи наявна претензія ДКВ ОМР від 10.09.2020 №01-13/3453 на адресу ТОВ ЄВКО про сплату боргу по орендній платі у сумі 356789,68 грн.

Згідно з п.1.1 Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 10.06.2020 №6036-VII, Департамент є виконавчим органом Одеської міської ради.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача як власника об`єкта нерухомого майна орендної плати за договором оренди землі від 21.05.2009, а також нарахованих на орендну плату - 413716,23 грн. інфляційних втрат, 13062,72 грн. 3% річних та 9708,83 грн. пені.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Суд зазначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, тоді як підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача боргу за договором оренди землі від 21.05.2009, а також нарахованих на цей борг інфляційних втрат, 3% річних та пені, при цьому позовні вимоги заявлені в порядку ст. 120 Земельного кодексу України в межах та на підставі договору оренди землі, укладеного між Одеською міською радою та попереднім власником об`єкта нерухомого майна - орендарем за договором оренди землі від 21.05.2009 - ТОВ МАКС , виходячи з правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 07.11.2018 у справі №910/20744/17, від 19.06.2018 у справі №922/3655/17, яка полягає у необхідності врахування, що з моменту відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене в порядку та на умовах, які діяли для попереднього орендаря.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

У відповідності до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

За ч.1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Частинами 1-3 ст. 21 Закону України Про оренду землі встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються, зокрема, статтею 120 ЗК України і статтею 377 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 120 ЗК України (в редакції, яка діяла станом на момент переходу речових прав на об`єкт нерухомого майна, який розташований на земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні приписи містила і стаття 377 ЦК України у аналогічній редакції.

У відповідності до положень ч.3 ст. 7 Закону України Про оренду землі (в редакції, яка діяла станом на момент переходу речових прав на об`єкт нерухомого майна, який розташований на земельній ділянці) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні. Таким чином, законодавство, чинне на момент відчуження відповідачу нерухомого майна, містило положення про автоматичний перехід до нового власника нерухомості права користування земельною ділянкою під цим майном на умовах, що діяли для попереднього орендаря.

Аналогічна правова позиція щодо того, що після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, а отже визначений у договорі оренди землі орендар після відчуження об`єкту нерухомості не повинний сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої він вже не є, а зобов`язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості - міститься у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, яку місцевий господарський суд, розглядаючи дану справу по суті, враховує в частині правового регулювання аналогічних відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.11.2015 ТОВ ЄВКО набуло у власність об`єкт нерухомого майна, розташований на орендованій за договором оренди землі від 21.05.2009 земельній ділянці, з огляду на що до нього в силу вимог ст. 120 ЗК України перейшло право користування (оренди) відповідною земельною ділянкою в межах та на умовах, які були у попереднього власника об`єкта нерухомого майна - орендаря за договором оренди землі від 21.05.2009 - ТОВ МАКС .

Як встановлено судом, після переходу на праві власності 06.11.2015 об`єкту нерухомого майна, відповідач у справі - новий власник об`єкту нерухомого майна, що розташований на спірній орендованій земельній ділянці, - ТОВ ЄВКО не звертався до власника землі та орендодавця - Одеської міської ради ані із заявою про розробку технічної документації, ані за оформленням орендних відносин іншим чином.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна сума орендної плати розрахована позивачем на підставі п.4.1 договору оренди від 21.05.2009, згідно з яким орендна плата складає орендна плата за земельну ділянку площею 3171 кв.м., розрахована у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 45083,24 грн. на рік з урахуванням індексації за 2007-2008 роки. Таким чином, позивачем заявлено до стягнення за період з липня 2018 року по вересень 2020 року (включно) 354789,68 грн. боргу з орендної плати.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши наявні у справі докази, господарський суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення 354789,68 грн. основного боргу з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВКО . З урахуванням вимог ст. 120 ЗК України та обставин переходу до ТОВ ЄВКО права оренди земельної ділянки, на якій знаходиться належний відповідачу об`єкт нерухомого майна, на умовах, що діяли для попереднього орендаря, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №910/20774/17.

Щодо заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сплата пені передбачена п.4.6 договору.

За вимогами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Натомість, вимогами ст. 530 ЦК України встановлено якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи факт прострочення сплати відповідачем належних за договором оренди землі від 21.05.2009 платежів, перевіривши розрахунки позивача та встановивши їх обґрунтованість та відповідність умовам договору та вимогам чинного законодавства, а також приймаючи до уваги відсутність контррозрахунків нарахованих сум з боку відповідача, з огляду на правомірність та підставність позовних вимог в частині стягнення основного боргу з відповідача, яким порушено його договірні зобов`язання в частині сплати платежів за договором оренди землі, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 13716,23 грн. інфляційних втрат, 13062,72 грн. 3% річних та 9708,83 грн. пені.

Іншого відповідачем не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Одеської міської ради задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВКО (65042, м. Одеса, Балтська дорога, буд. 51, код ЄДРПОУ 39966059) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, буд. 1, код ЄДПРОУ 26597691) 354789 /триста п`ятдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят дев`ять/ грн. 68 коп. основного боргу, 13716 /тринадцять тисяч сімсот шістнадцять/ грн. 23 коп. інфляційних втрат, 13062 /тринадцять тисяч шістдесят дві/ 72 коп. 3% річних, 9708 /дев`ять тисяч сімсот вісім/ грн. 83 коп. пені та 5869 /п`ять тисяч вісімсот шістдесят дев`ять/ грн. 16 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Враховуючи перебування судді Бездолі Ю.С. з 04.03.2021 на лікарняному, повний текст рішення складено та підписано після виходу судді Господарського суду Одеської області Бездолі Ю.С. з лікарняного - 17 березня 2021 р.

Суддя Ю.С. Бездоля