Постанова

від 17.03.2021 по справі 0440/6601/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року

м. Київ

справа № 0440/6601/18

адміністративне провадження №К/9901/34857/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Мороз Л.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 0440/6601/18

за позовом керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області

до Дніпровської міської ради, Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради

третя особа Комунальний заклад "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 5" Дніпровської міської ради

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Першого заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року (головуючий суддя: Бондар М.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року (колегія у складі: головуючого судді Мельника В.В., суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2018 року керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області звернувся до Дніпровської міської ради, Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, третя особа Комунальний заклад "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 5" Дніпровської міської ради, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради та Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради щодо невжиття заходів, направлених на усунення порушень норм земельного законодавства щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що знаходиться під Комунальним закладом освіти Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 5 Дніпровської міської ради;

- зобов`язати Дніпровську міську ради та Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради вжити заходів в межах компетенції, спрямованих на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під навчальним закладом Комунальним закладом освіти Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 5 Дніпровської міської раду, що знаходиться за адресою: пр. Дмитра Яворницького, 105 у м. Дніпрі, у постійне користування навчальному закладу, який фактично на ній розташований.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про те, що під час вивчення стану додержання земельного законодавства закладами освіти Центрального району міста Дніпра встановлено, що правовстановлюючі документи на земельну ділянку під КЗ Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №5 ДМР, який розташовано за адресою: пр. Дмитра Яворницького, 105 у місті Дніпрі, відсутні. Функціонування навчального закладу без правовстановлюючих документів на земельну ділянку свідчить про протиправну бездіяльність ДМР та Департамент гуманітарної політики ДМР, а саме про невжиття останніми заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій фактично розташований та функціонує заклад освіти. Відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку під навчальним закладом, на думку позивача, створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою, ризики для нормального функціонування закладу та здійснення навчально-виховного процесу, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав дітей. З метою захисту інтересів держави в сфері охорони дитинства щодо забезпечення прав дітей на безпечні умови здобуття освіти, як складової гарантованого статтями 53 Конституції України права на освіту, та відновлення законності під час здійснення навчального процесу в загальноосвітніх навчальних закладах прокурор звернувся до суду із вказаним позовом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 31 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року, відмовив у задоволенні позову.

4. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не доведено необхідності захисту інтересів держави та комунального закладу саме прокурором, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду, а відтак підстави для задоволення позову у суду відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У грудні 2019 року позивач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року, в якій просить скасувати вказані рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

6. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначив про те, що звернення прокурора до суду спрямовано на усунення порушень вимог земельного законодавства, що створюють передумови для зловживань щодо розпорядження земельною ділянкою, ризики для нормального функціонування закладу та навчального процесу, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав дітей, що, у свою чергу, є невиконанням гарантій держави у сфері освіти.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. 16 грудня 2019 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 грудня 2019 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя ОСОБА_1, судді: Єзеров А.А., Чиркін С.М.

9. Ухвалою Верховного суду від 27 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Першого заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року у справі за позовом керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області до Дніпровської міської ради, Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, третя особа Комунальний заклад "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 5" Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

10. У зв`язку із ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 09 квітня 2020 року №923/0/15-20 Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку , на підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року №633/0/78-20, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 квітня 2020 року, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С.Г., суддів Стрелець Т.Г., Мороз Л.Л.

11. Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 17 березня 2021 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Як встановлено судами попередніх інстанції, Комунальний заклад Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №5 ДМР (код ЄДРПОУ 34230686) здійснює діяльність за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 105.

13. Будівля КЗ Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №5 ДМР перебуває у власності територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

14. 27 червня 2018 року Дніпропетровська місцева прокуратура №3 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із запитом, у якому просила надати інформацію щодо наявності правовстановлюючих документів із зазначенням номеру та дати видачі державного акту на право користування, ким видавався державний акт, номер та дата розпорядження/рішення, на підставі якого видано акт на земельні ділянки закладів освіти Центрального району м. Дніпро, зокрема, КЗ Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №5 ДМР.

15. Листом №10-4-0.38-1459/107-18 від 10 липня 2018 року ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області повідомило про те, що право власності або користування земельною ділянкою, зокрема, за адресою проспект Дмитра Яворницького, 105, (КЗ Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №5 ДМР) у Державному реєстрі земель м. Дніпропетровська станом на 01.01.2013 року не зареєстровано.

16. На день звернення прокурора із позовом у даній справі, правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що знаходиться під КЗ Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №5 ДМР, належним чином не оформлено.

17. Вважаючи бездіяльність відповідачів протиправною та такою, що створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою, ризики для нормального функціонування закладу освіти Прокурор звернувся до суду з вказаним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

19. Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

20. Частиною 3 статті 5 КАС України передбачено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

21. Відповідно до частини другої статті 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

23. Згідно з статтею 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

24. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

25. За положеннями частин першої, третьої цієї статті прокурор вправі представляти інтереси громадянина або держави в суді, представництво яких полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких повноважень обґрунтовуються прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

26. Із наведених нормативних положень вбачається, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

27. Основний Закон та ординарні закони не дають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оцінні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

28. Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки визначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього. Знову ж таки, таке обґрунтування повинно основуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.

29. Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен зазначити, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

30. У зв`язку зі наведеним, треба зазначити, що закон не передбачає право прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому.

31. Процесуальні і матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбувалося з порушенням встановленого законом порядку.

32. У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України в Рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

33. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

34. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

35. Такі правові висновки та їх обґрунтування містяться й у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 826/3492/18.

36. Крім того, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року (справа № 826/13768/16) щодо здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді зазначила таке.

37. Частиною третьою статті 23 Закону № 1697-VІІ передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

38. Згідно ж із частиною четвертою статті 23 цього Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

39. Водночас прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

40. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

41. У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для цього прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

42. Велика Палата Верховного Суду у цьому своєму рішенні також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, згідно з яким Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема зазначив, що за змістом частини третьої статті 23 Закону № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

43. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

44. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

45. Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

46. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

47. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

48. Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

49. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що наведені вище положення законодавства регламентують порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

50. Також Велика Палата Верховного Суду послалася на Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону", у яких щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені й ефективні органи.

51. Консультативна рада європейських прокурорів (далі - КРЄП), створена Комітетом міністрів Ради Європи 13 липня 2005 року, у Висновку № 3 (2008) "Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права" наголосила, що держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечувати реалізацію цих функцій згідно з такими, зокрема, принципами: діючи за межами сфери кримінального права, прокурори мають користуватися тими ж правами й обов`язками, що й будь-яка інша сторона, і не повинні мати привілейоване становище у ході судових проваджень (рівність сторін); обов`язок прокурорів обґрунтовувати свої дії та розкривати ці причини особам або інститутам, задіяним або зацікавленим у справі, має бути встановлений законом.

52. Згідно з пунктом 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи 19.09.2012, обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права. При цьому обов`язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (пункт 3 цієї Рекомендації).

53. З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

54. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, проаналізувала правові висновки Верховного Суду та нормативне регулювання питання здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді вважає за необхідне підсумувати, що таке представництво:

по-перше може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

по-друге прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах;

по-третє прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі невчинення цим органом дій спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до статті 23 Закону № 1697-VІІ, навівши відповідне обґрунтування цього.

55. З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування підстав звернення до суду з позовом Прокурор вказує про те, що прокуратурою вивчено відомості щодо стану додержання земельного законодавства закладами освіти та зроблено висновок, що земельна ділянка, якою користується КЗ Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №5 ДМР, має перебувати у нього на праві постійного користування. В порушення вимог земельного законодавства та Закону України Про освіту правовстановлюючі документи на земельну ділянку не оформлено, державну реєстрацію права постійного користування не проведено, а відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку під загальноосвітнім навчальним закладом створює передумови для зловживань щодо розпорядження цією земельною ділянкою, ризики для нормального функціонування закладу та порушення інтересів держави в частині гарантування та можливості забезпечення прав дітей на освіту.

56. Також, прокурором зазначено, що Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради та Дніпровською міською радою не виконано покладені на них повноваження, не вжито необхідних дій для оформлення права постійного користування земельною ділянкою, на якій знаходиться навчальний заклад, тобто допущено протиправну бездіяльність.

57. В той же час, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судів, що прокурором не обґрунтовано, в чому саме полягає порушення інтересів держави в даному конкретному випадку, оскільки фактично позов подано в інтересах КЗ Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №5 ДМР, як користувача земельної ділянки, а не держави.

58. При цьому, оскільки КЗ Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №5 ДМР є юридичною особою та має адміністративну процесуальну правосуб`єктність, то може самостійно здійснювати захист своїх прав у разі, якщо вважає, що бездіяльністю відповідачів порушуються його права.

59. Поряд з цим, судами встановлено, що прокурор, в даному випадку, не звертався до КЗ Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №5 ДМР, як до самостійної юридичної особи, яка є користувачем земельної ділянки, з метою отримання усних чи письмових пояснень щодо обставин (причин) не оформлення правовстановлюючих документів на постійне користування земельною ділянкою, на якій знаходиться будівля КЗ Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №5 ДМР.

60. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області, звертаючись до суду з цим позовом в інтересах держави, належним чином не обґрунтував в чому саме полягає порушення інтересів держави та яка необхідність захисту інтересів держави в цьому випадку.

61. Такого ж висновку в аналогічних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 10 грудня 2020 року у справі № 160/3835/19.

62. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що частиною 2 статті 5 Закону України Про освіту від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII визначено, що державну політику у сфері освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

63. Відповідно до ст. 13 Закону України Про освіту для забезпечення територіальної доступності повної загальної середньої освіти органи місцевого самоврядування створюють і утримують мережу закладів освіти та їхніх філій.

64. Згідно з ч. 2 ст. 66 Закону України Про освіту районні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад відповідають за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на відповідній території, забезпечення доступності дошкільної, початкової та базової середньої освіти, позашкільної освіти.

65. Відповідно до статуту КЗ Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №5 ДМР, затвердженого наказом Департаменту гуманітарної політики №295 від 14 грудня 2016 року, навчальний заклад знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста.

66. Відповідно до рішення сесії Дніпровської міської ради за №96/80 від 21 лютого 2018 року за клопотанням Департаменту гуманітарної політики отримано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню будівель і споруд КЗ Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №5 ДМР по пр. Д.Яворницького, 105 у м. Дніпрі.

67. Розпорядженням міського голови ДМР від 25 липня 2018 року №962-р зобов`язано керівників виконавчих органів міської ради та головам районних у містах рад:

- визначити перелік об`єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Дніпра, які перебувають на їх балансі та на балансі підпорядкованих комунальних організацій, стосовно яких не здійснена державна реєстрація права власності;

- передбачити у бюджетних запитах на 2019 рік видатки, пов`язані з проведенням технічної інвентаризації та державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра, в особі ДМР, на об`єкти нерухомого майна;

- здійснювати дії щодо державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна територіальної громади міста Дніпра, в особі ДМР; у разі наявності коштів здійснити дії щодо державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна.

68. Листами № 12/2-392 від 26 квітня 2018 року та №12/1-662 від 04 липня 2018 року Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради звернувся до Дніпровської міської ради щодо виділення додаткових коштів для здійснення оплати послуг на виготовлення землевпорядної документації та проведення технічної інвентаризації будівель і споруд комунальних закладів.

69. Зазначене свідчить про необґрунтованість доводів позивача щодо допущення відповідачами протиправної бездіяльності щодо вжиття заходів, спрямованих на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташовано КЗ Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №5 ДМР.

70. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

71. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

72. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

73. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v.RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v.RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

74. Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф.В. проти Франції (F.W. v. France) від 31.03.2005 року, заява 61517/00, п. 27).

75. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що у даній справі прокурором належним чином не обґрунтовано в чому саме полягає порушення інтересів держави та яка необхідність захисту інтересів держави в цьому випадку.

76. Відсутність же підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, у розумінні пункту 7 частини четвертої статті 169 КАС України має наслідком повернення позовної заяви позивачеві.

77. Однак такі процесуальні дії суд може вчиняти лише на стадії відкриття провадження.

78. Якщо відповідні обставини виявлено на стадії судового розгляду або після ухвалення судового рішення, то процесуальним наслідком відсутності підстав для здійснення представництва інтересів держави є залишення позовної заяви без розгляду (пункт 1 частини першої статті 240 КАС України).

79. Аналогічного висновку щодо процесуальної можливості залишення позовної заяви без розгляду в справах, провадження у яких відкрито за відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, дійшов Верховний Суд у постанові від 18 липня 2019 року (справа №826/15794/17).

80. Таким чином, суди попередніх інстанцій помилково, вважаючи, що відсутні підстави для здійснення прокурором представництва інтересів держави, відмовили в задоволенні позову, а не залишили його без розгляду.

81. За правилами пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

82. Механізм застосування такого повноваження конкретизовано у статті 354 КАС України, частина перша якої визначає, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

83. Ураховуючи наведене, зважаючи на надані статтею 341 КАС України повноваження, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а позовну заяву залишити без розгляду.

Керуючись статтями 240, 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Першого заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року - скасувати.

Позовну заяву керівника Дніпропетровської місцевої прокуратур №3 Дніпропетровської області до Дніпровської міської ради, Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, третя особа - Комунальний заклад "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 5" Дніпровської міської ради, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

СуддіС.Г. Стеценко Л.Л. Мороз Т.Г. Стрелець