Рішення

від 18.08.2011 по справі 2-1674/11

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 2-1674/11

Провадження № р.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.08.2011 року м.Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Непши О.І.,

при секретарі - Піроженко А.О.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідачів - Юрченка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської залізниці, пасажирського вагонного депо Миколаїв, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

18 травня 2011 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить поновити її на роботі на посаді провідника пасажирських вагонів пасажирського вагонного депо Миколаїв Одеської залізниці та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обгрунтування позову, позивачка посилається на те. що наказом № 149 від 29 квітня 2011 року по пасажирському вагонному депо Миколаїв вона звільнена з роботи з посади провідника пасажирських вагонів на підставі п.8 ст.36 КЗпП України у зв`язку із порушенням трудового контракту (за провіз безквиткових пасажирів). В той же час зазначає, що 16 квітня 2011 року вона працювала у вагоні № 1 поїзду Нікополь-Миколаїв. На станції Херсон до вагону зайшла група дітей у кількості 12-ти осіб, двоє з яких не мали при собі квитків. З дозволу начальника поїзду позивачка розмістила дітей у своєму вагоні, сподіваючись на те, що протягом 30-ти хвилин пасажири придбають квитки. В той же час через 27 хвилин на станції Чеховичи ревізорами були виявлені двоє безквиткових пасажирів у вагоні позивачки, про що складений відповідний акт, який і став підставою її звільнення. Позивачка вважає своє звільнення незаконним, тому що її дії не виходили за межі посадової інструкції.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні, обставини, викладені у позові, підтвердили. Позивачка додатково пояснила, що у вказаний у позові день близько 08 год. 00 хв. на станції Херсон до її вагону підійшла група дітей у віці 8-11 років у супроводі однієї дорослої особи (загалом 13 осіб). Група пред`явила 11 квитків для розміщення саме у вагоні позивачки. Придбати квитки у касі вже не було можливості, тому що пролунала об`ява про відправлення поїзду. Повідомивши про вказане начальника поїзду, яка знаходилась у вагоні поруч, і отримавши її дозвіл на посадку всієї групи у свій вагон, позивачка розмістила групу дітей у вагоні. Крім того, і позивачка і начальник поїзду надали особі, яка супроводжувала дітей, час для пошуку квитків, а в разі їх відсутності запропонували придбати квитки у начальника поїзду. Два квитки так і не були знайдені, тому супроводжуюча особа, взявши свідоцтва про народження дітей і гроші, направилась у сусідній вагон до начальника поїзду, яка мала право продавати квитки. На станції Чеховичи група ревізорів, яка фактично увірвалася до купе начальника поїзду під час оформлення проїзних документів на дітей, відібрала проїзні квитанції та перешкодила подальшому оформленню проїзних документів. Виявивши у вагоні позивачки двох дітей, які не мали проїзних документів, група ревізорів склала відповідний акт.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив у позові відмовити. Надав суду письмові заперечення проти позову (а.с.25-27), у яких зазначив, що позивачка рушила п.7.22 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, згідно з яким у виключних випадках дозволяється посадка пасажирів без наявності квитків з дозволу начальника поїзду, але посадка має відбутися лише у штабний вагон, при цьому протягом ЗО хвилин з моменту відправлення поїзду з проміжної станції пасажири мають придбати проїзні документи. Провіз безквиткових пасажирів є порушенням п.18 трудового контракту, за що згідно з умовами контракту провідник може бути звільнена. Свідок ОСОБА_3 , яка працювала начальником поїзду Нікополь-Миколаїв 16 квітня 2011року, надала свідчення, аналогічні поясненням позивачки.

Відповідно до наказу № ЛВЧД К-13/33-149 від 29 квітня 2011 року позивачка звільнена з посади провідника пасажирських вагонів пасажирського вагонного депо Миколаїв Одеської залізниці на підставі п.8 ст.36 КЗпП України за порушення п.18 трудового контракту № 145 від 18 липня 2003 року (а.с.9).

З копії вказаного контракту (п.п.1 п.18) слідує, що працівник може бути звільнений, а контракт розірваний з ініціативи роботодавця до закінчення терміну його дії у разі, зокрема, становлення факту перевезення безквиткових пасажирів (а.с.4-8).

З акту № 2-Ю-ЦІК від 16 квітня 2011 року, складеному групою ревізорів по поїзду № 611 сполученням Нікополь-Миколаїв, вбачається, що у вагоні № 1 у провідника ОСОБА_1 виявлено перевезення двох пасажирів від станції Херсон до станції Миколаїв без проїзних документів (а.с. 10).

З копії розкладу руху вказаного поїзду слідує, що час у дорозі від станції Херсон до станції Чеховичи складає 27 хвилин (а.с.24).

З копії пояснення позивачки від 16 квітня 2011 року по вищевказаному акту (а.с.47) слідує, що на станції Херсон до її вагону № 1 підійшла група дітей у кількості 12 осіб віком до 11 років із супроводжуючою дорослою особою. У двох дітей не було квитків. Позивачка із старшою групи з дозволу начальника поїзду розмістили дітей у вагоні позивачки, тому що старша групи відмовлялася залишити дітей в іншому вагоні. Після відправлення супроводжуюча особа пішла у вагон № 2 для здійснення оплати за проїзд (а.с.47).

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до п.8 ч.І ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору, є, зокрема, підстави, передбачені контрактом.

В той же час, аналізуючи досліджені докази, суд не може стверджувати, що позивачка порушила умови контракту та здійснила провіз пасажирів, які не мали проїзних документів.

Суд особливо звертає увагу на фактичні обставини, що передували складанню акту про виявлення безквиткових пасажирів, а саме на те, що пасажирами були малолітні діти, які пересувалися групою і в супроводі лише однієї дорослої особи; у переважної більшості членів групи були наявні проїзні документи саме для розміщення у вагоні позивачки; крім того, штабний вагон розташовувався поряд із вагоном позивачки, що надавало змогу супроводжуючій особі після розміщення дітей оперативно придбати у начальника поїзду проїзні документи, що, до речі, перша і намагалася зробити до того, як у вагон увійшли ревізори.

У суду викликають подив дії ревізорів, які, як пояснювала свідок ОСОБА_3 , відібравши у неї проїзні квитанції, які вона виписувала замість квитків, не повертали їх до самої станції Миколаїв і, таким чином, перешкоджали продажу квитків навіть тим пасажирам, які посіли у поїзд вже після станції Херсон.

Суд вважає, що при звільненні позивачки відповідач керувався однією лише формальною підставою, а саме - недотриманням останньою п.7.22 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України в частині розміщення безквиткових пасажирів у штабному вагоні.

В той же час відповідач не звернув увагу на те, що згаданий пункт Правил дозволяє оформлення проїзного документу пасажиру протягом ЗО хвилин, хоча час поїзду у дорозі від станції Херсон до станції Чеховичи, де відбулася ревізія, склав лише 27 хвили.

Відтак за встановлених обставин суд приходить до переконання про обгрунтованість позовних вимог, і вважає, що звільнення позивачки відбулося з грубим порушенням трудового законодавства.

За правилами ч.І, ч.2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Суд розраховує середній заробіток як середнє арифметичне, виходячи з довідки про заробітну плату позивачки за останні шість місяців, що передували звільненню (а.с.11).

Так, місячний середній заробіток позивачки складає 3 119, 73 грн. (18 718, 37 / 6).

Термін вимушеного прогулу позивачки в календарних днях складає 3 місяці 21 день (з 29 квітня 2011 року по 18 серпня 2011 року), відтак заробітна плата за вимушений прогул, яка підлягає стягненню, складає 11 472. 56 грн. (З 119, 73 * 3 + 2 113, 37 (за 21 день)).

Крім того, у відповідності до ст.88 ЦПК України з відповідача належить стягнути в доход держави судовий збір у розмірі 114, 73 грн. (1 % від стягнутої суми) та витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Керуючись ст.ст.208, 213-215, 218 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на роботі за посадою провідника пасажирських вагонів пасажирського вагонного депо Миколаїв Одеської залізниці.

Стягнути з пасажирського вагонного депо Миколаїв Одеської залізниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 11 472 (одинадцять тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 56 коп.

На підставі п.2, п.4 ч.І ст.367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі та про стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми платежу за один місяць у розмірі 3 119 (три тисячі сто дев`ятнадцять) грн. 73 коп.

Стягнути з пасажирського вагонного депо Миколаїв Одеської залізниці в доход держави судовий збір в сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 73 коп. та 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 22 серпня 2011 року.

Суддя: О.І.Непша