Рішення

від 15.02.2021 по справі 756/15583/17

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

16.02.2021 Справа № 756/15583/17

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний 756/15583/17

Провадження №2/756/150/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді Диби О.В.,

за участю секретаря П`яла Ю.Б.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Василевської К.М.,

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Осінчука В.Б.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними в частині покупця, переведення прав та обов`язків покупця та визнання майна об`єктами спільної сумісної власності подружжя, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся із позовом до відповідача про визнання правочинів недійсними в частині покупця, переведення прав та обов`язків покупця та визнання майна об`єктами спільної сумісної власності подружжя.

В обґрунтування позовних посилався на те, що 07.08.1999 між ним та ОСОБА_3 укладено шлюб.

За час перебування у шлюбі сторонами придбано наступне майно:

квартира АДРЕСА_1 ,

квартира АДРЕСА_2 ,

гараж та земельна ділянка під гаражем, що знаходяться за адресою АДРЕСА_3 ,

незавершений будівництвом об`єкт житлової нерухомості дачний будинок, розташований за адресою АДРЕСА_4 , реєстраційний номер 579608380000,

земельна ділянка, розташована за адресою АДРЕСА_4 , кадастровий номер 8000000000:78:373:0004, реєстраційний номер 579570280000.

Позивач вказує, що зазначене майно набуте подружжям за час шлюбу та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, незважаючи на те, що зареєстроване на ім`я ОСОБА_2 - матері ОСОБА_3 , оскільки воно придбане за кошти позивача, які він отримав перебуваючи у довготривалих відрядженнях.

Як зазначає позивач, ОСОБА_2 з 2005 року перебуває на пенсії, тому не мала змоги придбавати нерухомість, а тільки реєструвала на себе майно придбане за кошти позивача.

З урахуванням викладеного позивач просить визнати недійсними в частині покупця договори купівлі-продажу, а саме: квартири АДРЕСА_1 від 10.12.2009; квартири АДРЕСА_2 ; гаражу та земельної ділянки під ним, що знаходяться за адресою АДРЕСА_3 ; незавершеного будівництвом об`єкту житлової нерухомості дачного будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_4 , реєстраційний номер 579608380000, від 28.07.2016; земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_4 , кадастровий номер 8000000000:78:373:0004, реєстраційний номер 579570280000, від 28.07.2016; визнати позивача покупцем за договорами купівлі-продажу вищезазначеного майна; визнати зазначене майно спільною сумісною власністю з відповідачем ОСОБА_3 .

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали частково, не підтримали заявлені позовні вимоги в частині визнання недійсним в частині покупця договору купівлі - продажу, визнання покупцем та визнання спільною сумісною власністю з відповідачем ОСОБА_3 гаражу та земельної ділянки під ним, що знаходяться за адресою АДРЕСА_3 .

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, вказував, що позивачем не доведено недійсність оспорюваних правочинів в розумінні ст. 203, 215 ЦК України, воля ОСОБА_2 була спрямована на укладення оспорюваних правочинів, а позивач до зазначеного майна не має жодного відношення. Крім того, вказав, що деякі об`єкти нерухомості, на які претендує позивач, набуті ОСОБА_2 не внаслідок укладення договорів купівлі-продажу, а з інших підстав. Так, земельна ділянка за адресою АДРЕСА_3 передана відповідачу у власність Львівською міською радою із земель територіальної громади м. Львова, гараж за цією ж адресою набутий за рішенням Франківського районного суду м. Львова від 01.04.2011 у цивільній справі №2-1851/11, а квартира АДРЕСА_2 набута ОСОБА_2 у 2000 році, тобто до відряджень позивача. Щодо визнання позивача покупцем за іншим майном представник зазначив, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту його прав. Також представник зауважив, що позивачем не доведено, що отримані ним компенсаційні виплати були витрачені саме на придбання спірного майна.

Крім того представник відповідача ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про застосування наслідків пропуску строків позовної давності до заявлених позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, в матеріалах справи наявна заява відповідача про розгляд справи за її відсутності.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 21.11.2017 було відкрито провадження у справі (суддя Васалатій К.А.).

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 23.11.2017 було задоволено заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні об`єкти нерухомості.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2019 було визначеного головуючого суддю Дибу О.В.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 22.08.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

22.08.2019 позивачем на виконання ухвали суду від 22.08.2019 було надано квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва, яка занесена до протоколу судового засідання від 14.05.2020, було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи убачається, що підставою для заявлених позовних вимог є те, що кошти, за які придбавалося спірне майно належали позивачу та, в розумінні сімейного законодавства були об`єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя.

Судом встановлено, що 07.08.1999 між позивачем та відповідачем було укладено шлюб (а.с.1, том ІІ).

З договору купівлі-продажу квартири від 10.12.2009 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оніщук О.М. (а.с.229-231, том І) убачається, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 передали, а ОСОБА_2 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 61,70 кв.м., вартістю 750 731 грн. Згідно реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна №0016755 від 23.12.2009, вказана квартира зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 .

З договору купівлі-продажу квартири від 10.07.2000 посвідченого державним нотаріусом Третьої Львівської державної нотаріальної контори Мельничук О.Я. (а.с.127, том І) убачається, що ОСОБА_2 купила трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 61,3 кв.м, вартістю 20 600 грн.

Згідно декларації про початок виконання будівельних робіт від 20.02.2012, у квартирі АДРЕСА_2 розпочато реконструкцію з розширенням за рахунок надбудови (а.с.128-131, том І), планова загальна площа квартири 132,60 кв.м., кількість поверхів два, кількість кімнат п`ять.

Готовність вказаного об`єкта до експлуатації після проведеної реконструкції підтверджується відповідною декларацією від 08.01.2013 (а.с.132-136, том І), загальна площа приміщення 134,5 кв.м. кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією - 25 049 тис. грн., в т.ч. витрати на будівельно-монтажні роботи 24 245 тис. грн.

Як убачається зі свідоцтва про право власності від 22.01.2013 (а.с.137, том І), квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 134,5 кв.м., належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Згідно договору купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва від 28.07.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. (а.с.225-226, том І), ТОВ «ФК «Народна позика» передало, а ОСОБА_2 прийняла у власність та зобов`язалась оплатити незавершений будівництвом об`єкт житлової нерухомості дачний будинок, розташований за адресою АДРЕСА_4 , реєстраційний номер 579608380000. Продаж вказаного дачного будинку здійснено за погоджену сторонами суму 1492 336 грн.

З п. 12 зазначеного договору убачається, що покупець подає заяву, в якій повідомляє нотаріуса, представника продавця і усіх заінтересованих осіб, що на момент укладення цього договору вона не перебуває у зареєстрованому шлюбі та не проживає однією сім`єю у фактичних шлюбних відносинах. Дачний будинок набувається ним за власні кошти, як особиста приватна власність.

Пунктами 4, 5 вказаного договору визначено, що продаж будинку вчинено за погоджену сторонами суму 1492336 грн. вказану суму покупець зобов`язується перерахувати на поточний рахунок продавця в ПАТ КБ «Глобус» не пізніше 29.07.2016.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.07.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. (а.с.227-228, том І), ТОВ «ФК «Народна позика» передало, а ОСОБА_2 прийняла у власність та зобов`язалась оплатити земельну ділянку площею 0,0748 га за адресою АДРЕСА_4 , кадастровий номер 8000000000:78:373:0004. Продаж земельної ділянки вчинено за погоджену сторонами суму 1485 500 грн.

Пунктами 2.1, 2.2 вказаного договору визначено, що продаж вчинено за погоджену суму: 1485500 грн., яку покупець зобов`язується перерахувати на поточний рахунок продавця в ПАТ КБ «Глобус» не пізніше 29.07.2016.

Пункт 3.3 зазначеного договору передбачає, що покупець подає заяву, в якій повідомляє нотаріуса, представника продавця і усіх заінтересованих осіб, що на момент укладення цього договору вона не перебуває у зареєстрованому шлюбі та не проживає однією сім`єю у фактичних шлюбних відносинах і земельна ділянка набувається нею за власні кошти, як особиста приватна власність.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні звертав увагу на покази свідка ОСОБА_7 який показав, що він був продавцем спірного житлового будинку. Вказав, що познайомився з позивачем під час продажу будинку, який був в обтяженні кредитної спілки, переговори щодо продажу вів позивач та його дружина, їх теща була присутня під час підписання договорів. Пояснив, що платежі здійснював позивач, будинок придбавався для родини позивача. Як показав свідок, кошти передавалися кредитній спілці, свідок отримувачем коштів не був.

В матеріалах справи містяться письмові пояснення вказаного свідка який стверджує, що з метою реалізації намірів купівлі будинку та земельної ділянки, в день укладення попереднього договору, ОСОБА_1 було здійснено авансовий платіж в гривнях і з ним узгоджувалися всі інші питання, які стосувалися подальших дій для реалізації основного договору.

28.07.2016 ОСОБА_1 було здійснено купівлю та оформлення договорів на купівлю - продаж вищезазначених об`єктів нерухомості. У його присутності ОСОБА_1 було здійснено оплату в гривнях за дачний будинок і земельну ділянку та здійснені оплати інших послуг.

З моменту знайомства з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в ході підготовки та здійснення купівлі - продажу будинку та земельної ділянки, йому відомо, що вони це купили для потреб сім`ї і за кошти ОСОБА_1 , які він заробив під час довгострокового відрядження. За власним бажанням ОСОБА_1 всі об`єкти нерухомості були зареєстровані на ім`я ОСОБА_2 (т.2 а.с. 47-48).

З копії попереднього договору від 09.06.2016 укладеного між ТОВ «ФК «Народна позика», ОСОБА_7 та ОСОБА_2 убачається, що сторони зобов`язуються у майбутньому укласти і належним чином оформити договори купівлі - продажу нерухомого майна: незавершений будівництвом об`єкт житлової нерухомості дачний будинок, розташований за адресою АДРЕСА_4 , реєстраційний номер 579608380000, земельну ділянку площею 0,0748 га за адресою АДРЕСА_4 , кадастровий номер 8000000000:78:373:0004 (т.2 а.с. 49-54).

Пунктом 1.5 вказаного попереднього договору визначено, що покупець подає заяву, в якій повідомляє нотаріуса, продавців і усіх заінтересованих осіб, що на момент укладення цього договору вона не перебуває у зареєстрованому шлюбі, не проживає однією сім`єю у фактичних шлюбних відносинах. Дачний будинок та земельна ділянка придбавається нею за власні кошти як особиста приватна власність.

Відповідно до п.2.2 вказаного попереднього договору, ціну, вказану в п.2.1 договору, покупець сплачує продавцю у безготівковому порядку на поточний рахунок продавця після підписання та нотаріального посвідчення основного договору купівлі - продажу та підписання акту прийому - передачі.

Представник відповідача ОСОБА_2 відмітив, що зазначені вище покази свідка не узгоджуються з умовами укладеного договору, оскільки кошти повинні були бути сплачені на поточний рахунок ТОВ «ФК «Народна позика», а висновки щодо набуття права власності було здійснено в інтересах позивача та його дружини, є його особистим припущенням.

В судовому засіданні вказаний свідок показав, що був свідком передачі позивачем коштів, в письмових поясненнях зазначив аналогічні відомості, а умови укладених договорів свідчать про безготівковий порядок розрахунків.

Доказів здійснення розрахунків відповідно до умов зазначених вище договорів, матеріали справи не містять. Клопотань про їх витребування сторонами заявлено не було.

Окрім того, вказаний свідок показав, що про належність коштів позивачу йому відомо з його слів, а відповідач ОСОБА_3 цієї обставини не заперечувала в процесі спілкування.

З урахуванням зазначених вище судом розбіжностей, суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_7 .

З довіреності, виданої 28.07.2016 ОСОБА_2 слідує, що остання уповноважила ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладати в її інтересах всі дозволені законом правочини щодо розпорядження належним їй нерухомим майном: квартирою АДРЕСА_1 ; квартирою АДРЕСА_2 ; незавершеним будівництвом об`єкту житлової нерухомості дачним будинком, розташованим за адресою АДРЕСА_4 , реєстраційний номер 579608380000; земельною ділянкою, розташованою за адресою АДРЕСА_4 , кадастровий номер 8000000000:78:373:0004, реєстраційний номер 579570280000 (а.с.223, том І).

На вказаний доказ сторона позивача посилалася як на підтвердження того, що вказане нерухоме майно було придбано саме позивачем.

Сторона відповідача ОСОБА_2 ствердила, що зазначена вище довіреність 18.07.2017 була відкликана і вона була видана у зв`язку із похилим віком довірителя, з метою оперативного управління належним їй майном в її інтересах. Зазначив, що дана довіреність свідчить лише про те, що позивач ще в липні 2016 року визнавав право власності відповідача ОСОБА_2 на зазначене в довіреності майно.

При зверненні до суду із позовною заявою позивач посилався на те, що все зазначене в позовній заяві майно, було придбано за кошти, які він отримав внаслідок своєї діяльності в період перебування у зареєстрованому шлюбі із відповідачем ОСОБА_3 .

Як убачається з довідки Міністерства оборони з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію від 07.11.2017 (а.с.12, том ІІ), ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_5 , при в/ч, разом з сім`єю у складі дружини ОСОБА_3 , сина ОСОБА_8 , доньки ОСОБА_8 , сина ОСОБА_9 .

Згідно довідки ВЧ НОМЕР_1 від 03.03.2009 (а.с.4, том І) позивачу за час перебування в довготерміновому відрядженні за кордоном при Посольстві України в Румунії з 03.05.2006 по 04.03.2009 виплачено компенсаційних виплат на суму 75351 доларів США.

Згідно довідки ВЧ НОМЕР_1 від 07.11.2019 (а.с.16, том ІІ) позивачу за час перебування в довготерміновому відрядженні за кордоном при Посольстві України в Румунії з 03.05.2006 по 04.03.2009 виплачено 80532 долари США.

Згідно довідки ВЧ НОМЕР_1 від 12.03.2016 (а.с.5, том І) позивачу за час перебування в довготерміновому відрядженні за кордоном при Посольстві України у Російській Федерації з 21.10.2012 по 29.02.2016 виплачено 156 671 долари США.

Згідно довідки ВЧ НОМЕР_1 від 07.11.2019 (а.с.17, том ІІ) позивачу за час перебування в довготерміновому відрядженні за кордоном при Посольстві України у Російській Федерації з 20.10.2012 по 17.04.2016 виплачено 162377 долари США.

Згідно довідки ВЧ НОМЕР_1 від 05.11.2019 (а.с.18-21, том ІІ) позивач за період з травня 2006 по жовтень 2017 року отримав 999 808, 94 грн.

Позивач зазначав, що саме в цей період, після повернення його з відряджень було придбане все майно яке є предметом спору, що співпадає по даті та ціні.

Суд звертає увагу на те, що позивач, при зверненні до суду із позовною заявою вказував на те, що з 2006 по 2009 роки за час перебування в довготерміновому відрядженні за кордоном при Посольстві України в Румунії він отримав компенсаційних виплат на суму 75 351 доларів США, а за час перебування в довготерміновому відрядженні за кордоном при Посольстві України у Російській Федерації з 21.10.2012 по 29.02.2016 виплачено 156 671 долар США.

В судовому засіданні сторона позивача ніяким чином не пояснила розбіжності в довідках, наданих при зверненні до суду та отриманих в процесі розгляду справи.

Також матеріали справи не містять фінансових документів з яких суд міг би встановити момент (періоди) виплати позивачу коштів, про які йдеться у вищенаведених довідках.

Клопотань про витребування зазначених доказів, сторонами не заявлялося.

ОСОБА_10 , допитана в судовому засіданні в якості свідка, показала, що є матір`ю позивача. Як зазначила свідок, приїхавши з Румунії, позивач придбав квартиру по АДРЕСА_6 , на яку вона надала позивачу та його дружині грошові кошти в сумі приблизно 30 000 доларів США. Вказала, що надбудова квартири по АДРЕСА_3 обговорювалась з нею, матеріали для її ремонту надавались нею та батьком позивача. Крім того, показала, що вони продали дачу у м. Моршині, земельну ділянку, автомобілі, а отримані від продажу кошти в розмірі приблизно 80 000 доларів США після повернення позивача з м. Москва передали йому для придбання будинку по АДРЕСА_7 . Зазначила, що оформлення на ОСОБА_2 відбувалося у зв`язку з вимушеною необхідністю - можливістю отримання позивачем державної квартири. Зауважила, що усі кошти передавалися нею не особисто для позивача, а його тодішній родині.

Сторона позивача не заперечувала проти обставин, які було показано свідком ОСОБА_10 .

Сторона відповідача ОСОБА_2 вказувала на те, що про ці обставини нічого не відомо, а свідок є зацікавленим в результаті розгляду справи.

Досліджуючи зібрані в процесі розгляду справи докази у їх сукупності, суд вважає за можливе відмітити наступне.

Зі змісту договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 від 10.12.2009 убачається, що вказана квартира була куплена відповідачем ОСОБА_2 за 750731 грн., що на час укладення договору, за офіційним курсом НБУ еквівалентно 94000 доларів США.

Позивач при зверненні до суду у 2017 році стверджував, що всі кошти ним були зароблені в період його перебування в довготермінових відрядженнях.

Жодних належних та допустимих письмових доказів, які б давали суду можливість встановити факт передачі ОСОБА_10 позивачу коштів, матеріали справи не містять.

При зверненні до суду позивачем не обґрунтовувалися заявлені позовні вимоги тим, що на придбання вказаної квартири позивачем були отримані додаткові кошти від його матері.

Так само як і не стверджувалося те, що на придбання будинку та земельної ділянки позивачем було отримано додаткові кошти в розмірі 80000 доларів США від своєї матері.

На обґрунтування заявлених вимог відносно квартири АДРЕСА_2 позивач, в процесі розгляду справи пояснив, що протягом 2000 року були продані двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_8 , яка належала відповідачу ОСОБА_3 та однокімнатна квартира АДРЕСА_9 і земельна ділянка, яка знаходилася у Львівській обл., що належали відповідачу ОСОБА_2 в подальшому, у 2000 році була придбана спірна квартира.

Посилався на те, що придбана квартира перебувала у незадовільному стані тому ОСОБА_2 запропонувала ОСОБА_1 , що в подальшому, в цій квартирі буде проживати їх сім`я, тому ОСОБА_1 погодився на пропозицію ОСОБА_2 розпочати ремонт у квартирі.

Вказував, що у зв`язку із переїздом сім`ї позивача на постійне проживання до м. Києва, ним, у 2002 році було продано належну йому квартиру АДРЕСА_10 та автомобіль ВАЗ 2108. Кошти від продажу вказаного майна були надані в борг родичам відповідача ОСОБА_2 . Передані в борг кошти поверталися відповідачу ОСОБА_2 , частина яких була передана подружжю ОСОБА_11 , а частина витрачена на ремонт квартири по АДРЕСА_3 .

Як вже було зазначено вище, квартира АДРЕСА_2 була набута відповідачем ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу від 10.07.2000.

Доказів того, що позивач отримував до 10.07.2000 кошти і витратив їх на придбання вказаної квартири, матеріали справи не містять та спростовуються поясненнями самого позивача. Так само матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що саме кошти, які були витрачені на придбання іншого нерухомого майна були надані саме позивачем.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що він є другом позивача з інституту та його кумом. Свідок вказав, що спірне майно придбавалося за кошти позивача та з його ініціативи, а ОСОБА_2 не мала статків для побудови квартири у м. Львові. Зазначив, що надбудова квартири у м. Львові робилася за фізичної допомоги свідка.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що є родичем позивача. Вказав, що позивач робив у квартирі в м. Києві ремонт за свої кошти та вважав її своєю, оскільки, як відомо свідку зі слів позивача, що останній її придбав.

Свідок ОСОБА_14 допитана в судовому засіданні показала, що є сестрою позивача. Вказала, що кошти на придбання спірного майна позивач заробив у відрядженні, крім того, кошти надавалися матір`ю позивача. Також зауважила, що квартира по АДРЕСА_6 і будинок придбані для покращення житлових умов колишньої родини позивача. Зі слів свідка, вона вважає, що власником спірного майна є позивач.

Як показав свідок ОСОБА_8 , він є сином ОСОБА_11 , сторін у справі. Вказав, що вони сім`єю переїхали в м. Київ після повернення батька з відрядження у Румунії. Свідок зазначив, що ремонтними роботами у спірному майні займався позивач.

Таким чином, допитані в судовому засіданні свідки показали, що позивач, за власні кошти проводив ремонтні роботи у спірних об`єктах нерухомості та ставився до них як до власних. Про придбання вказаного майна за кошти позивача, їм відомо зі слів самого позивача та друзів.

Сторона відповідача ОСОБА_2 не заперечувала тих обстав, що позивач дійсно, будучи її зятем, проводив ремонтні роботи в спірних об`єктах нерухомості та частково користувався ними за попередньою домовленістю, однак зазначила, що вказані обставини не є підставами для визнання договорів недійсними в частині покупця і позбавлення її права власності на таке майно.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Матеріали справи свідчать про те, що оспорювані правочини відповідають вимогам ч.2 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 215 - 235 ЦК України особа, яка вважає, що її права, речові права порушені, має право звернутися до суду з вимогами про визнання правочину недійсним, вказавши конкретну підставу для визнання його недійсним.

Згідно з вимогами ст.16ЦК України звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст.12Цивільного процесуальногокодексу України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Крім того, як убачається з положень ч.3 ст. 12 ЦПК України та ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що спірне майно хоч і зареєстроване на ім`я ОСОБА_2 , проте набуте на підставі договорів купівлі-продажу за його кошти в період його з ОСОБА_3 шлюбу та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Хоча сторона позивача в судових дебатах і не підтримала заявлені в позовній заяві вимоги щодо земельної ділянки та цегляного гаража, які розташовані у м. Львові, однак обставини набуття такого майна були предметом судового дослідження і сторони висловлювали свою позицію щодо першочергово заявлених вимог.

За таких обставин суд вважає за можливе відмітити, що наступне майно набуте ОСОБА_2 не на підставі договорів купівлі - продажу: земельна ділянка за адресою АДРЕСА_3 площею 0,0036 га для будівництва індивідуальних гаражів, кадастровий номер 4610136900:05:003:0076 передана Львівською міською радою із земель територіальної громади м. Львова; цегляний гараж, розміром 25 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_3 переданий на підставі рішення Франківського районного суду м. Львова від 01.04.2011 про визнання права власності.

З вказаного судового рішення убачається, що ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради в якій, посилалася на те, що у відповідності до договору купівлі - продажу від 10.07.2000, вона є власницею квартири АДРЕСА_2 . Квартиру їй було продано разом із гаражем, який розташований на подвір`ї безпосередньо біля житлового будинку і збудований попереднім власником ОСОБА_15 у 1982 році без відповідних дозвільних документів. Даним гаражем вона користується з 2000 року.

Крім того, посилання позивача у позовній заяві на те, що квартира АДРЕСА_2 набута за отримані ним кошти від довготривалих відряджень у 2006-2016 роках, спростовується матеріалами справи, оскільки з них убачається, що спірна квартира придбана ОСОБА_2 у 2000 році, тобто ще до відряджень позивача.

Та обставина, що позивач допомагав своїй тещі у проведенні ремонтних робіт у вказаній вище квартирі, не є визначеною законом підставо для визнання договору купівлі - продажу квартири в частині покупця недійсним.

Надані позивачем численні товарні та фіскальних чеки, видаткові накладні, комерційні пропозиції, замовлення-наряди, товарно-транспортні накладні, квитанції, рахунки, гарантійні талони, розписки тощо (а.с.145-219, том І; а.с.57-250, том ІІ; а.с.1-9, том ІІІ) свідчать про те, що позивач здійснював ремонтні роботи у спірних об`єктах нерухомості, що стороною відповідача ОСОБА_2 не заперечувалося, оскільки такі об`єкти нерухомості, за попередньою домовленістю були передані у користування колишньої сім`ї ОСОБА_11 .

Крім того, як зазначає сам позивач, після перебування у відрядженнях ним отримано значний дохід.

Натомість,сторона відповідача ОСОБА_2 наголошувала натому,що правоваприрода зазначеногодоходу позивачаполягає укомпенсаційних виплатах,тобто компенсаціївитрат позивачау переїздідо місцяроботи,проживанні вкраїні перебування,медичному страхуванні,навчанні,проведенні відпусток,поверненні вУкраїну тощо,що буловрегульовано постановоюКабінету МіністрівУкраїни №261від 04.03.2004«Про затвердженнянорм тарозміру відшкодуваннявитрат в іноземній валюті на місяць працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження» та іншими нормативними актами.

Окрім наведеного, позивачем не доведено того факту, що отримані ним компенсаційні виплати були витрачені на придбання саме спірного майна, доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між зазначеними подіями позивачем також не надано.

За приписами ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно із ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

За недійсною угодою кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Щодо застосування двосторонньої реституції позивач не просить, натомість фактично просить замінити сторону правочинів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Так, чинним суд вважає, що позовні вимоги не доведені позивачем належними та допустимими доказами.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи висновок суду про недоведеність заявлених позовних вимог, суд не убачає підстав для застосування наслідків спливу строків позовної давності, які заявлені стороною відповідача ОСОБА_2 .

Частинами 9, 10 ст. 158 ЦПК України визначено, що випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

З урахуванням висновку суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, то заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 23.11.2017 про накладення арешту на нерухоме майно підлягають скасуванню, після набрання рішення законної сили.

Судові витрати підлягають розподілу на підставі ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними в частині покупця, переведення прав та обов`язків покупця та визнання майна об`єктами спільної сумісної власності подружжя - залишити без задоволення.

Після набрання рішення законної сили, скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 23.11.2017 (ун. №756/15583/17) про накладення арешту на нерухоме майно.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Оболонський районний суд м. Києва. Учасник справи,якому повнерішення абоухвала судуне буливручені удень його(її)проголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 16.02.2021

Суддя: О.В. Диба