Постанова

від 18.03.2021 по справі 916/2335/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2335/20 м. Одеса, проспект Шевченка, 29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Головея В.М. ,

Разюк Г.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту)

на рішення Господарського суду Одеської області

від 02 листопада 2020 року (повний текст складено 09.11.2020р.)

по справі №916/2335/20

за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту)

до відповідача: Ізмаїльської міської ради

про: стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 153 763,70 грн., -

суддя суду першої інстанції: ОСОБА_1

час та місце винесення рішення: 02.11.2020р., м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області.

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020р. Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (також - позивач, АМПУ) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Ізмаїльської міської ради (також - відповідач), яким просить стягнути безпідставно одержані (збережені) кошти земельного податку в розмірі 153 763,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у комунальну власність територіальної громади міста Ізмаїл було передано об`єкт нерухомого майна (автогосподарство), який розташований на земельній ділянці за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Шевченка, 103. При цьому, вказана земельна ділянка площею 2,8132 га (кадастровий номер 5110600000:01:020:0384), перебувала на праві постійного користування у ДП Адміністрація морських портів України. Право власності на об`єкт нерухомого майна відповідачем зареєстровано 29.08.2019р., що вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 14.01.2020р. за №196225020. Водночас, всупереч ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України відповідач не виконав свого обов`язку щодо належного та своєчасного оформлення права власності на спірну земельну ділянку.

Оскільки відповідач фактично набув ознак власника відповідної земельної ділянки в силу приписів Земельного кодексу України, але за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та, відповідно, для цілей оподаткування користувачем ще вважається АМПУ, а також, враховуючи, що для уникання негативних податкових наслідків АМПУ за період з 26.07.2019р. до 31.12.2019р. сплачено 153 763,70 грн. земельного податку за зазначену земельну ділянку, яку позивач в цей період фактично не використовував (проте, вважався користувачем у відповідному реєстрі прав), АМПУ вважає, що Ізмаїльською міською радою одержано (збережено) кошти земельного податку в розмірі 153 763,70 грн., оскільки несвоєчасна реєстрація набутого права власності на земельну ділянку призвела до сплати саме позивачем земельного податку у зазначеному розмірі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.11.2020р. у справі №916/2335/20 (суддя Петров В.С.) у задоволенні позову Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) до Ізмаїльської міської ради про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 153763,70 грн. - відмовлено.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд зазначив про необґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача сплаченої АМПУ суми земельного податку, що не підлягав сплаті позивачем, у зв`язку з припиненням його прав землекористувача (переплати податку). Зокрема, суд вказав, що стягнення з відповідача спірної суми коштів в порядку повернення коштів, збережених без достатньої правової підстави, можливе лише власнику земельної ділянки. Також, враховуючи добровільну сплату АМПУ податку з метою уникнення негативних податкових наслідків, місцевий господарський суд звернув увагу на відсутність доказів звернення позивача до контролюючого органу із відповідною заявою про повернення помилково сплаченого земельного податку в розмірі 153 763,70 грн., а також на те, що матеріали справи не містять доказів відмови контролюючого органу здійснити відповідне повернення таких коштів.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 02.11.2020р. у справі №916/2335/20 та прийняти нове рішення по даній справі, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Обґрунтування апеляційної скарги аналогічно доводам позовної заяви Адміністрація Ізмаїльського морського порту.

Зокрема, позивач наполягає на тому, що Ізмаїльська міська рада безпідставно набула майно - грошові кошти, які були сплачені позивачем на користь відповідача у вигляді земельного податку в силу норм податкового законодавства. При цьому, позивач посилається на підтримання місцевим господарським судом правомірності доводів АМПУ відносно того, що право постійного користування спірною земельною ділянкою у позивача припинено з моменту переходу права власності на об`єкт нерухомого майна від держави до комунальної власності територіальної громади міста Ізмаїл, а тому, суми земельного податку, сплачені позивачем, не підлягали сплаті.

Посилаючись на положення підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України, апелянт зазначає, що відповідачем, у вигляді податку, набуті грошові кошти позивача. Набуття цих коштів є безпідставним, при цьому чинне законодавство, у тому числі Цивільний кодекс України не містить обмежень для застосування приписів ст.ст. 1212, 1214 відносно способу безпідставного набуття набувачем майна, отже є достатні підстави для висновку, що грошові кошти у розмірі в розмірі 153 763,70 грн. сплачені позивачем на користь відповідача є такими що безпідставно набуті (збережені) відповідачем та потребують поверненню позивачу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) на рішення Господарського суду Одеської області від 02.11.2020р. по справі №916/2335/20.

Крім того, відповідно до даної ухвали, розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

02.02.2021р. від Ізмаїльської міської ради Одеської області до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким відповідач не погоджується з її доводами та просить у задоволенні останньої відмовити повністю, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно зі ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 14.05.2019р. за АМПУ зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 5110600000:01:020:0384, площею 2,8132 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл із цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації будівель та споруд морського транспорту, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 796650751106, підстава виникнення іншого речового права: розпорядження, серія та номер: 533/А-2019 від 24.04.2019р., видавник: Одеська обласна державна адміністрація; власник: Одеська обласна державна адміністрація. Наведене підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №166936943 від 17.05.2019р.

Рішенням Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області від 27.08.2019р. №802 Про затвердження акту приймання-передачі нерухомого та індивідуально визначеного майна у комунальну власність територіальної громади міста Ізмаїл затверджено акт приймання-передачі нерухомого та індивідуально визначеного майна, розташованого за адресою: м. Ізмаїл, вул. Шевченка, 103, до комунальної власності територіальної громади міста Ізмаїл.

Відповідно до вказаного акту, у комунальну власність територіальної громади міста Ізмаїл передано об`єкт (будівлі та споруди загальною площею 3532,2 кв.м.), що розміщений за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Шевченка, 103, на земельній ділянці площею 2.8132 га, кадастровий номер 5110600000:01:020:0384, з державної власності зі сфери управління Міністерства інфраструктури України з балансу Державного підприємства Адміністрація морських портів України , закріпленого на відокремленому балансі Ізмаїльської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського портк).

Матеріали справи свідчать, що за територіальною громадою в особі Ізмаїльської міської ради 29.08.2019р. було зареєстровано право комунальної власності (номер запису про право власності: 33038966) на об`єкт нерухомого майна: автогосподарство, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1317344051106, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Шевченка, 103, що розташований на земельній ділянці загальною площею 2,8132 га, що належить на праві власності державі в особі Міністерства транспорту та зв`язку України на праві господарчого відання АМПУ (Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №196225020 від 14.01.2020р.).

Судом першої інстанції встановлено, що на час виникнення у територіальної громади м. Ізмаїл права комунальної власності на нерухоме майно за адресою: м. Ізмаїл, вул. Шевченка, 103, спірна земельна ділянка за вказаною адресою перебувала у державній власності.

Так, 28.11.2019р. Одеською обласною державною адміністрацією було прийнято розпорядження №1414/А-2019 Про припинення права постійного користування земельною ділянкою та передачу її у комунальну власність територіальної громади м. Ізмаїл в особі Ізмаїльської міської ради Одеської області, відповідно до якого було припинено право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 5110600000:01:020:0384 площею 2,8132 га АМПУ за адресою: м. Ізмаїл, вул. Шевченка, номер запису про інше речове право 31583657 від 14.05.2019р. Вказану земельну ділянку державної власності передано у комунальну власність територіальної громади міста Ізмаїл в особі Ізмаїльської міської ради Одеської області з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту.

Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що 06.03.2020р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про припинення права постійного користування зазначеною земельною ділянкою за АМПУ, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 13.03.2020р.

В подальшому, 24.04.2020 року між Одеською обласної державною адміністрацією (сторона-1) та Ізмаїльською міської радою (сторона-2) підписано акт приймання-передачі земельної ділянки державної власності у комунальну власність, відповідно до п. 1 якого сторона-1 передала з державної власності, а сторона-2 прийняла у комунальну власність територіальної громади м. Ізмаїл земельну ділянку державної власності (кадастровий номер 5110600000:01:020:0384) площею 2,8132 га, яка розташована: Одеська область, м. Ізмаїл, вулиця Шевченка з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту.

Згідно п. 2 вказаного акту сторони визначили, що цей акт, разом із розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації від 28.11.2019р. №1414/А-2019, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на зазначену у п.1 цього акту земельну ділянку.

Позивач стверджує, що після оформлення відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна - автогосподарство, останній фактично став власником спірної земельної ділянки, однак, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно користувачем вважався АМПУ, у зв`язку з чим задля уникання негативних податкових наслідків за період з 26.07.2019р. до 31.12.2019р. позивачем сплачувався земельний податок у розмірі 153 763,70 грн. за земельну ділянку, яку підприємство фактично не використовувало у вказаний період, що стало підставою для звернення АМПУ до суду з відповідним позовом на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Як зазначає сам позивач, предметом спору є стягнення з відповідача, як власника об`єкту нерухомого майна (земельної ділянки) на підставі ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України безпідставно одержаних (збережених) ним коштів земельного податку в розмірі 153763 грн. 70 коп., які були сплачені позивачем як землекористувачем у вигляді плати за землю.

При цьому, апелянт погоджується з висновком суду першої інстанції, що право комунальної власності у відповідача на спірну земельну ділянку було набуто зв`язку з переходом до територіальної громади в особі Ізмаїльської міської ради право комунальної власності на об`єкт нерухомого майна - автогосподарство (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1317344051106), що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Шевченка, 103, тобто - 29.08.2019р. Отже, припинення у АМПУ права постійного користування спірною земельною ділянкою відбулось з моменту переходу права власності на об`єкт нерухомого майна - автогосподарство від держави до комунальної власності територіальної громади міста Ізмаїл.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, АМПУ, зокрема, посилається на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №320/5877/17.

Так, Великою Палатою Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №320/5877/17 сформульовано висновок про те, що до моменту оформлення власником об`єктів нерухомості відповідного права оренди, права постійного користування чи права власності земельних ділянок, на яких ці об`єкти розташовані, відносини з фактичного користування земельними ділянками без укладених відповідних договорів їх оренди, оформлення права постійного користування чи права власності та недоотримання їхнім власником доходів є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Отже, зі змісту вищевказаного зрозуміло, що право на звернення до суду з вимогою про відшкодування недоотриманого доходу на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України має право власник земельної ділянки, а недоотриманим доходом є неотримана плата за землю.

Однак, як свідчать матеріали справи, позивач не є та ніколи не був власником спірної земельної ділянки, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Шевченка, 103, а відтак, дохід у вигляді плати за землю позивач не може отримувати.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з місцевим господарським судом, якій зауважив про необґрунтованість посилання позивача на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України та висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.

Аналогічно, колегія суддів погоджується і з висновком суду першої інстанції щодо неврахування у даній справі висновків постанови Верховного Суду від 09.04.2019р. у справі №922/652/18 з огляду на те, що у цій постанові було здійснено зміну правової кваліфікації вимог про стягнення збитків на безпідставно збережені відповідачем за рахунок власника земельних ділянок кошти.

Таким чином, Господарський суд Одеської області дійшов абсолютно правильного висновку, що викладені в постанові Верховного Суду від 09.04.2019р. у справі №922/652/18 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №320/5877/17 висновки стосуються зовсім інших правовідносин.

Також, судова колегія вважає цілком правильним зауваження суду першої інстанції, що за своєю суттю заявлені позивачем вимоги є вимогами про повернення сплаченої суми земельного податку, що не підлягав сплаті позивачем, у зв`язку з припиненням його прав землекористувача, тобто мало місце здійснення переплати податку.

При цьому, приписами, наведеними у статті 43 Податкового кодексу України визначено регламент повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платником податків, тобто АМПУ має усі можливості для повернення відповідних коштів шляхом подання заяви до контролюючого органу.

Пунктом 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України визначено, що контролюючими органами є, зокрема, податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також, щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Разом з цим, у матеріалах справи відсутні докази відповідного звернення позивача до контролюючого органу, визначеного Податковим кодексом України, для повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань.

Відтак, враховуючи те, що позивачем самостійно сплачено суму земельного податку за період, в який спірна земельна ділянка не перебувала у фактичному користуванні позивача, відсутні підстави вважати, що відповідачем заподіяна позивачу шкода. Отже, дані спірні правовідносини не є деліктними. Відтак, доводи позивача про наявність в діях відповідача всіх ознак цивільного правопорушення, в тому числі, і причинного зв`язку між протиправною бездіяльністю та недоотриманням АМПУ доходів у вигляді плати за землю внаслідок несвоєчасної реєстрації відповідачем набутого права власності на земельну ділянку, що призвело до сплати позивачем земельного податку у розмірі 153763,70 грн. за земельну ділянку, є безпідставними.

З огляду на вищезазначене, судова колегія вказує, що наведені апелянтом у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

У зв`язку з тим, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 02.11.2020р. у справі №916/2335/20 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Головей В.М.

Суддя Разюк Г.П.