Постанова

від 22.02.2021 по справі 910/10196/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2021 р. Справа№ 910/10196/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Євсікова О.О.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фор-Еко" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020

у справі № 910/10196/20 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ермел Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фор-Еко"

про стягнення 36 007, 92 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Ермел Плюс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Фор-Еко" про стягнення 36 007, 92 грн, в т.ч. 35 000, 00 грн - безпідставно набутих коштів; 561,92 грн - інфляційних; 446,00 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначена у позові сума перерахована на рахунок відповідача помилково, тому є безпідставно набутим майном і, у відповідності до приписів ст. 1212 ЦК України, підлягає поверненню позивачу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 у справі № 910/10196/20 позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Фор-Еко" на користь ТОВ "Ермел Плюс" 35 000, 00 грн - безпідставно набутих коштів, 40, 00 грн - 3 % річних, 70, 00 грн - інфляційних втрат та 2 049, 45 грн - судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, встановивши відсутність доказів, що підтверджують надання позивачу послуг з перевезення вантажів, керуючись приписами ст. 1212 ЦК України дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги в частині стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 35 000, 00 грн. Також судом частково задоволено позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Фор-Еко" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 у справі № 910/10196/20 в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевим господарським судом було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права. Так, апелянт вказує на те, що ним на виконання умов договору № 27/12 про перевезення вантажів Україною було надано позивачу транспортні послуги належним чином. Кошти у сумі 35 000 грн були сплачені позивачем на його користь згідно вищевказаного договору та рахунку фактури СФ-0000413 від 27.12.2019, а тому апелянт вважає, що згідно приписів ст. 1212 ЦК України, сплачені позивачем грошові кошти не можуть визнаватись такими, що набулись ним безпідставно.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2020, справа № 910/10196/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Фор-Еко" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 у справі № 910/10196/20 було залишено без руху та надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду доказу доплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3153, 00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020, після усунення недоліків апеляційної скарги, поновлено ТОВ "Фор-Еко" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 у справі № 910/10196/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Фор-Еко" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 у справі № 910/10196/20; призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 у справі № 910/10196/20; запропоновано учасникам справи подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Північним апеляційним господарським судом здійснювалось повідомлення учасників справи в порядку визначеному нормами чинного процесуального закону.

Згідно долучених до матеріалів справи повідомлень про вручення поштових відправлень ухвалу суду від 22.12.2020 представником відповідача отримано 28.12.2020 (№ 04116 32661699).

Надіслана на адресу місцезнаходження позивача, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ухвала суду повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою .

Відповідно до ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, в контексті вищенаведених норм судова колегія зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

В межах встановлених судом процесуальних строків від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апелянта, позивач зазначає, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом на підставі повного, всебічного та об`єктивного з`ясування усіх обставин справи з дотриманням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Так, позивач звертає увагу на те, що домовленостей з надання послуг перевезення вантажів досягнуто не було, договір № 27/12 про перевезення вантажів Україною не укладався, також у платіжному дорученні відсутні посилання на вищевказаний договір. Апелянтом не надано жодних доказів на підтвердження доводів щодо надання позивачу транспортних послуг. Позивач звертає увагу на те, що обов`язковим первинним документом при перевезенні вантажів автомобільним транспортом територією України в рамках виконання договору перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки сторони письмово висловили свою правову позицію з даного спору, клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжного доручення № 131 від 03.01.2020 ТОВ "Ермел Плюс" перерахувало ТОВ "Фор-Еко" грошові кошти у сумі 35 000, 00 грн, в призначенні платежу вказано: за послуги з перевезення згідно рахунку № СФ-0000413 від 27.12.19.

23.01.2020 ТОВ "Ермел Плюс" на адресу ТОВ "Фор-Еко" надіслано лист про повернення помилково перерахованих коштів, в якому позивач просив здійснити повернення коштів, сплачених згідно платіжного доручення № 131 від 03.01.2020.

Оскільки вказана вимога відповідачем не виконана, ТОВ "Ермел Плюс" повторно звернувся до ТОВ "Фор-Еко" з претензію про відшкодування заборгованості (вих. № 15 від 08.05.2020).

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач наполягає на тому, що отримані ТОВ "Фор-Еко" грошові кошти згідно платіжного доручення № 131 від 03.01.2020 є безпідставно набутим майном, а тому в порядку приписів ст. 1212 ЦК України підлягають поверненню ТОВ "Ермел Плюс".

Предметом позову у даній справі є вимога ТОВ "Ермел Плюс" про стягнення, на підставі ст. 1212 ЦК України, коштів як помилково перерахованих.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ст.1212 ЦК України).

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Правовий аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

При цьому, під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Водночас, наявність певної правової підстави для набуття особою майна виключає застосування до неї положень ст. 1212 ЦК України, якщо згадана підстава продовжує існувати.

Зокрема, з огляду на положення ст. ст. 11, 202, 509, 626 ЦК України достатньою підставою для набуття (збереження) майна може бути укладений між відповідними особами договір. Таким чином, набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Поряд з цим, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.

Так, заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на те, що між сторонами був укладений договір № 27/12 про перевезення вантажів територією України від 27.12.2019, саме на виконання якого були сплачені позивачем кошти, а відповідачем надано послуги з перевезення.

Однак вказані доводи не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки, як вірно встановлено місцевим господарським судом, вказаний правочин не містить підпису та печатки, зокрема, позивача. Тоді як, згідно п. 8.3 договору вказаний правочин вступає в силу з моменту його підписання та діє до 30.05.2020.

Судова колегія, дослідивши зміст вказаного правочину встановила, що він не містить умов щодо можливості його укладення та підписання в електронному вигляді, та положень щодо використання при виконанні умов договору електронних документів для підтвердження викладених в них господарських операцій.

При цьому, місцевим господарським судом підставно зауважено, що надані відповідачем роздруківки електронного листування не можуть бути використані як доказ у справі, оскільки не відповідають вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", та не містять електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення та зміст такого документу не захищений від внесення правок та викривлення.

Північний апеляційний господарський суд, серед іншого, вважає за необхідне звернути увагу на те, що ані платіжне доручення № 131 від 03.01.2020 , ані рахунок-фактура № СФ-0000413 від 27.12.2019 не містять жодних посилань на вищенаведений правочин.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що перерахунок позивачем спірних коштів за платіжним дорученням № 131 від 03.01.2020 не може бути кваліфіковано як виконання ним договірного зобов`язання згідно умов договору № 27/12 про перевезення вантажів територією України від 27.12.2019. Тобто відсутній договірний характер відносин з набуття ТОВ "Фор-Еко" 35 000,00 грн.

Відносно посилань апелянта на те, що вказані кошти є платою за надані відповідачем послуги з перевезення, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до положень ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з приписами ст. ст. 306, 307 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, накладна - це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується. Відтак, накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами та, відповідно, наявності правових підстав для набуття перевізником відповідної плати за надані послуги.

Беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні належні докази надання відповідачем послуг з перевезення вантажу позивача, а також відсутності обставин договірних відносин між сторонами, судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі оцінки наявних у справі доказів та доводів сторін, дійшов законного та обґрунтованого висновку, що вимога про стягнення з відповідача 35 000 грн з підстав, передбачених ст. 1212 ЦК України, підлягає задоволенню, як така, що документально підтверджує безпідставність збереження ТОВ "Фор-Еко" коштів позивача.

Невірного застосування судом норм матеріального права (ст. 1212 ЦК України) під час перегляду справи в апеляційному порядку Північним апеляційним господарським судом не встановлено.

Також позивачем пред`явлено вимогу про стягнення з відповідача 446, 00 грн. - 3 % річних та 561, 92 грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період 24.01.2020 - 26.06.2020 згідно приписів ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею цивільного законодавства не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому, якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов`язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв`язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв`язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред`явленою.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач зобов`язаний був повернути безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 35 000, 00 грн. до 11.06.2020 включно, а прострочення виконання грошового зобов`язання починається з 12.06.2020, оскільки надіслана позивачем претензія повернута відділенням поштового зв`язку з повідомленням про неможливість вручення від 04.06.2020.

Північний апеляційний господарський суд, здійснивши перевірку проведеного судом першої інстанції розрахунку 3% річних та інфляційних за період 12.06.2020 - 26.06.2020, приходить до висновку, що він є арифметично вірним та таким, що відповідає матеріалам справи. Відтак висновок Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача 40, 00 грн - 3 % річних та 70, 00 грн - інфляційних втрат є правомірним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що місцевим господарським судом було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 у справі № 910/10196/20 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фор-Еко" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 у справі № 910/10196/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 у справі № 910/10196/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 у справі № 910/10196/20.

4. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фор-Еко".

5. Справу №910/10196/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені п. 2 ч. 3 ст. 287 України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

О.О. Євсіков

Повний текст постанови складено 18.03.2021 - у зв`язку з перебуванням головуючої судді у відпустці.