Постанова

від 16.03.2021 по справі 910/15146/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2021 р. Справа№ 910/15146/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020

у справі № 910/15146/19 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

до 1) Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району міста Києва

2) Шевченківської районної у місті Києві ради

3) Київської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд"

про стягнення 186 939, 00 грн

без виклику (повідомлення) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" звернулось до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва з позовом про стягнення 186939 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія", виплативши страхувальнику згідно договору добровільного страхування наземного транспорту страхове відшкодування, на підставі ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України Про страхування набуло право зворотної вимоги до особи, неправомірні дії/бездіяльність якої спричинили завдання застрахованому транспортному засобу шкоди в результаті падіння дерева по вул. Кудрявській в м. Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 до участі у справу залучено другим співвідповідачем Шевченківську районну у місті Києві раду, а також третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2020 клопотання позивача про залучення Київської міської ради в якості співвідповідача задоволено, залучено до участі в справі в якості відповідача 3 - Київську міську раду.

20.07.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог по справі, в якій сторона просить стягнути з Київської міської ради 186939 грн збитків в порядку зворотної вимоги, а також судові витрати у розмірі 6921 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 у справі № 910/15146/19 позов задоволено.

Стягнуто з Київської міської ради на користь Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" 186939, 00 грн збитків, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921, 00 грн та витрати пов`язані із проведенням експертизи у розмірі 5000, 00 грн.

У задоволенні позовних вимог до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва та Шевченківської районної у місті Києві ради відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Київська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 у справі № 910/15146/19 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом на підставі неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права. Так, апелянт вказує на помилковість висновків суду першої інстанції відносно того, що відповідач-3 є балансоутримувачем земельної ділянки, на якій було розміщено дерево, та відповідно повинен здійснювати відповідні функції щодо благоустрою певних насаджень. Скаржник зазначає, що ним було утворено підприємство для утримання об`єктів благоустрою комунальної власності - Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради, якому делеговані відповідні повноваження. Крім того, відповідач-3 посилається на те, що за змістом статуту третьої особи КО Київзеленбуд підпорядковується Департаменту міського благоустрою та здійснює експлуатаційне утримання зелених насаджень. За наведеного, Київська міська рада вважає, що вона не є особою відповідальною за завдання шкоди майну у зв`язку з падінням дерева.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2020, справа № 910/15146/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 у справі № 910/15146/19 було залишено без руху на підставі ст. ст. 174, 260 ГПК України у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 у справі №910/15146/19 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Запропоновано учасникам справи подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Згідно долучених до матеріалів справи повідомлень про вручення поштових відправлень сторонами та третьою особою отримано рекомендовану кореспонденцію суду 11.01.2021 та 12.01.2021.

Отже в силу приписів п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України учасники справи належним чином повідомлені про перегляд справи в апеляційному порядку за апеляційною скаргою відповідача-3 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 у справі № 910/15146/19.

Від ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Однак з урахуванням того, що вказаний відзив на апеляційну скаргу був поданий позивачем поза межами встановлених судом апеляційної інстанції процесуальних строків без обґрунтування поважності причин пропуску такого строку, він підлягає залишенню без розгляду на підставі приписів ч. 2 ст. 118, ч. 2 ст. 207 ГПК України, а розгляд справи здійснюється судовою колегією за наявними матеріалами справи.

Інші учасники справи не скористались своїм правом, передбаченим ч.1 ст. 263 ГПК України, та не подали у встановлений судом строк письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується учасниками справи, 23.08.2018 між ПАТ Українська пожежно-страхова компанія (страховик за договором, позивач у справі) та ОСОБА_1 (страхувальник за договором) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту (автокаско) №АЗ - 000/000021/18000002, за умовами якого застраховано, автомобіль марки Land Rover Range Rover д.н.з. НОМЕР_1 , в тому числі за страховим ризиком - інші випадкові події.

З наявної в матеріалах справи копії заяви-повідомлення (автокаско) № 7642/18 від 01.07.2019 вбачається, що довіреною особою страхувальника - ОСОБА_2 повідомлено страховика про настання страхового випадку, а саме пошкодження застрахованого автомобіля марки Land Rover Range Rover д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок падіння дерева на припаркований автомобіль за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28.

Згідно копії талона-повідомлення єдиного обліку №51697 від 28.06.2019 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію вбачається, що 27.06.2019 ОСОБА_2 звернулась до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві із заявою, в якій повідомила, що 27.06.2019 о 12:53 год. за адресою: Шевченківський район м. Київ, вул. Кудрявська буд. 26/28, на автомобіль д.н.з. НОМЕР_1 впало дерево та лінії електропередач. Також, ОСОБА_1 , повідомив що 27.06.2019 о 12:00 по вул. Кудрявська, буд. 26/28, виявлено пошкоджений автомобіль марки Land Rover Range Rover д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок падіння дерева.

Позивач, на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту (автокаско) №АЗ - 000/000021/18000002 від 23.08.2018, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування №786/18 від 05.07.2019, страхового акта №КАСКО/214/000/19/0001 від 25.07.2019, визнав вказану подію страховим випадком та здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок ФОП Ошийко О.С. в розмірі 186 939 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №5780 від 25.07.2019 про сплату вартості відновлювального ремонту.

31.07.2019 у відповідь на адвокатський запит третя особа повідомила, що на балансі Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району перебувають дерева, що ростуть у вуличних лунках вздовж вул. Кудрявська та зелені насадження, що розташовані у межах скверу на вул. Кудрявська. Окрім того, позивача повідомлено, що на балансі районних комунальних підприємства по утриманню зелених насаджень КО Київзеленбуд перебувають земельні насадження загального користування.

Листом №РУ/0026/19 від 05.09.2019 позивач звернувся до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району міста Києва із вимогою про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Оскільки вищенаведена вимога позивача в позасудовому порядку не була задоволена, ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" пред`явлено позов про стягнення сум страхового відшкодування, який обґрунтований набуттям ним в порядку ст. ст. 993, 1166 ЦК України та ст. 27 Закону України Про страхування правом зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду застрахованому майну, вартість відновлювального ремонту якого відшкодовано позивачем.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Положеннями ст. 988 ЦК України встановлено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 ЦК України).

Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Беручи до уваги те, що позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжним дорученням №5780 від 25.07.2019, судова колегія з урахуванням вищенаведених приписів чинного законодавства України приходить до висновку, що ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" набуло прав потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що спірні правовідносини, що виникають у сфері благоустрою населених пунктів, в тому числі утримання зелених насаджень, регулюються Законом України Про благоустрій населених пунктів , Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №105 від 10 квітня 2006 року, Правилами благоустрою міста, затвердженими органами державної влади чи місцевого самоврядування та іншими нормативно-правовими актами.

Так, поняття благоустрою населених пунктів визначене в ч. 1 ст. 1 Закону України Про благоустрій населених пунктів , відповідно до положень якого це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також інших заходів, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Відповідно до п. 2 ст. 2 Закону України Про благоустрій населених пунктів , благоустрій населених пунктів передбачає організацію належного утримання та раціонального використання об`єктів природоохоронного та іншого призначення.

Згідно пп. а п. 1 ч. 1 ст. 13, п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України Про благоустрій населених пунктів , до об`єктів благоустрою населених пунктів належать парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики. Елементами (частинами) об`єктів благоустрою, в свою чергу, є зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 10 та ч. 1 ст. 15 Закону України Про благоустрій населених пунктів органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об`єктів. Аналогічні норми закріплені в підпункті 5.1. розділу 5 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 105 від 10.04.2006 року.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч. 1 ст. 10 Закону України Про місце самоврядування ).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України Про місце самоврядування виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 10 Закону України Про благоустрій населених пунктів передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Також, відповідно до ст. 12 Закону України Про благоустрій населених пунктів , суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Згідно ч. 7 ст. 28 Закону України Про благоустрій населених пунктів правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України (далі - Правила), затверджені наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105, визначають правові та організаційні засади озеленення населених пунктів, спрямовані на забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини.

Правилами визначено, що балансоутримувач - спеціально уповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.

Пунктом 3.2 Правил передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об`єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.

Положеннями п. 5.5 вказаних Правил передбачено, що відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянках, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

Згідно з п.3.1.4. Правил благоустрою міста Києва, прийнятих рішенням Київської міської ради № 1051/1051 від 25 грудня 2008 року, утримання та благоустрій територій, підприємств, установ, організацій та присадибних ділянок громадян, прибудинкових територій багатоквартирних та малоповерхових житлових будинків, належних до них будівель та споруд проводиться власником або балансоутримувачем цього будинку, або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачами укладені відповідні договори на утримання та благоустрій прибудинкових територій.

Підпунктом 7 пункту а частини першої статті 30 Закону України Про місцеве самоврядування передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Отже до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальної особи за стан зелених насаджень на відповідній території. При цьому, у випадку відсутності відомостей щодо визначення балансоутримувача - відповідальною особою є орган місцевого самоврядування (подібні за своїм змістом висновки наведено в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №200/22129/16-ц).

Як вже зазначалось у даній постанові, 27.06.2019 внаслідок падіння дерева за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28 було пошкоджено автомобіль марки Land Rover Range Rover д.н.з. НОМЕР_1 . Вказані обставини жодною із сторін не заперечуються.

Відповідно до інформації державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:91:135:0020, на якій було розташовано дерево, що завдало шкоди майну, вказані землі належать до комунальної власності, тобто власником є територіальна громада міста в особі Київської міської ради. Доказів того, що розміщені на вказаній земельній ділянці зелені насадження, в т.ч. і дерево, яким завдано шкоди транспортному засобу, перебували на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої організації, матеріали справи не містять.

При цьому посилання апелянта на те, що повноваження Київської міської ради в частині забезпечення благоустрою міста Києва передбачені Положенням про Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради та делеговані останньому не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки не спростовують обставин відсутності визначення балансоутримувача зелених насаджень на відповідній земельній ділянці та, відповідно, перебування їх на обліку такої особи.

Щодо посилань на положення Статуту КО Київзеленбуд судова колегія зазначає, що згідно його п. 3.2 предметом діяльності об`єднання, зокрема, є експлуатаційне утримання, капітальний ремонт земельних насаджень загального користування, що закріплені за комунальними підприємствами по утриманню зелених насаджень районів міста на праві господарського відання. В матеріалах справи відсутні документи, якими б підтверджувалось визначення особи, на балансі якої знаходились відповідні зелені насадження.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що оскільки з наявних матеріалів справи вбачається, що дерево, яким було завдано шкоди застрахованому транспортному засобу, розташовувалась на землях комунальної власності, тобто його власником є територіальна громада міста, а також з огляду на відсутність відомостей перебування його на балансовому обліку спеціально створеного підприємства з благоустрою, то обов`язок по відшкодуванню заподіяної позивачу шкоди настає у Київської міської ради - як особи наділеної правом суб`єкта комунальної власності, яка не забезпечила належну організаційну роботу з питань благоустрою.

Частинами 1, 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

За змістом приписів ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою полягає в тому, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Таким чином, у спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Доведення відсутності вини покладається на відповідача у такому спорі.

Враховуючи встановлені вище обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що позивачем належними засобами доказування доведено наявність спричиненого збитку рухомому майну, обґрунтованість його розміру, наявність протиправної бездіяльності відповідача-3 з організації благоустрою відповідної земельної ділянки та зелених насаджень, розміщених на ній, зокрема, в частині проведення періодичних оглядів задля забезпечення попередження падіння дерев, що, в свою чергу, спричинило настання у потерпілої особи матеріальних збитків. Тобто вищенаведена бездіяльність перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із фактом пошкодження застрахованого транспортного засобу, у зв`язку з чим слід вважати доведеним причинний зв`язок між заподіяною шкодою (збитками) та протиправною бездіяльністю відповідача-3.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст. ст. 76, 77 ГПК України доведено увесь склад цивільного правопорушення, як необхідної передумови для застосування такої міри відповідальності, як стягнення з відповідача-3 збитків в сумі 186 939,00 грн.

Також не можуть бути підставою для звільнення відповідача-3 від відповідальності і доводи щодо наявності в цей день несприятливих погодних умов, оскільки згідно листа Українського гідрометеорологічного центру №01-20/813 від 04.07.2019 метеорологічні спостереження за станом погодних умов проводились лише на стаціонарних пунктах - метеорологічних станціях, місцезнаходження яких не співпадає з адресою падіння дерева.

В частині позовних вимог про стягнення збитків з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва та Шевченківської районної у місті Києві ради, судова колегія погоджується з вірним висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для їх задоволення, оскільки відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю вказаних осіб та настанням відповідних збитків.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом на підставі неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 у справі № 910/15146/19 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Апеляційна скарга Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача-3 у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 у справі № 910/15146/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 у справі №910/15146/19 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Київську міську раду.

4. Справу №910/15146/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк

Повний текст постанови складено 19.03.2021 - у зв`язку з перебуванням головуючої судді у відпустці.