Постанова

від 09.03.2021 по справі 922/2645/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2021 р. Справа №922/2645/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Слободін М.М.,

при секретарі Беккер Т.М.,

за участю представників у судових засіданнях:

прокуратури - Бойко В.В., посвідчення №057663 від 22.10.2020 року;

першого відповідача - не з`явився;

другого відповідача - Алдошина П.В., посвідчення №000324 від 30.03.2018 року;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури, м.Харків, (вх.№23Х/1-40) на рішення Господарського суду Харківської області від 24.11.2020 року у справі №922/2645/20,

за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області,

до 1. Державної служби геології та надр України, м.Київ,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Укргаздоб , м.Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Антимонопольний комітет України, м.Київ,

про визнання недійсним договору,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2020 року Керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державної служби геології та надр України (Держгеонадра) та до Товариства з обмеженою відповідальністю Укргаздоб , в якій просив суд:

- визнати недійсними результати проведеного 22.03.2016 року Держгеонадрами аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами Південно-Кисівської площі та скасувати протокол проведення вказаного аукціону від 22.03.2016 року №7;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами від 22.03.2016 року №7/1-16 з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр в т.ч. дослідно-промислова розробка, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовища) Південно-Кисівської площі;

- визнати недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами (нафти, газу природного) Південно-Кисівської площі від 12.04.2016 року №4761;

- визнати недійсною угоду про умови користування надрами, з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, в т.ч. дослідно-промислова розробка з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовища) Південно-Кисівської площі від 12.04.2016 року №4761.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.12.2020 року у справі №922/2645/20 (повний текст рішення складено 04.12.2020 року, суддя Жигалкін І.П.) відмовлено в позові повністю.

Харківська обласна прокуратура з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:

- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 24.11.2020 року та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити;

- судові витрати відшкодувати на користь апелянта за рахунок відповідачів;

- справу розглядати за участі представника Харківської обласної прокуратури;

- про дату, час та результати розгляду апеляційної скарги повідомити сторони та Харківську обласну прокуратуру.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що встановлення факту незаконності результатів аукціону утворює момент недодержання сторонами правочину вимог ст. 203 Цивільного кодексу України під час його укладення у подальшому, а отже визначає правові підстави для визнання його недійсним в силу ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України. На підтвердження викладених обставин щодо наявності підстав для визнання недійсними результатів аукціону та скасування протоколу його проведення, прокурор вважає, що ним надані належні, допустимі, достовірні та більш вірогідні у розумінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України докази. Зокрема, в матеріалах справи наявне рішення Антимонопольного комітету України від 23.08.2018 року №414-р, в якому зафіксовано факт вчинення ТОВ Компанія Нафта і газ та ТОВ Укргаздоб порушення, передбаченого п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результату аукціону, проведеного Держгеонадрами 22.03.2016 року з продажу спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Скаржник вказує, що факт наявності порушення вимог Закону України Про захист економічної конкуренції під час проведення аукціону є доведеним, оскільки констатований рішенням судів, які набрали законної сили (справа №910/14342/18). Таким чином, з огляду на положення ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, укладений на підставі результатів такого аукціону договір купівлі-продажу та отриманий дозвіл з додатковою угодою до нього підлягають визнанню недійсними.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що у разі дійсного встановлення невірного обрання способу захисту порушеного права, то незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. У постанові від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Проте, на думку скаржника, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшов помилкового висновку про неправильно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права та до передчасного висновку про відмову у задоволенні позову, не застосувавши до спірних правовідносин правову норму, яка (згідно висновків суду) підлягає застосуванню.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 року відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача; встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого вони мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі; справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації такого права.

25.01.2021 року від представника другого відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№945), в якому пояснив, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою суду від 01.02.2021 року зважаючи на неможливість розгляду справи в даному судовому засіданні, відкладено розгляд справи на іншу дату, а саме на 24.02.2021 року.

Ухвалою суду від 24.02.2021 року з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі, а також забезпечення повного та всебічного розгляду справи по суті, колегія суддів дійшла висновку про неможливість закінчення розгляду справи в даному судовому засіданні, відкладено розгляд справи на іншу дату, а саме на 09.03.2021 року.

Ухвали суду направлялись учасникам справи рекомендованими листами за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі і отримані ними, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які долучено до матеріалів справи. Однак, представники першого відповідача та третьої особи у судові засідання не з`являлись, про причини не з`явлення суд не повідомляли.

Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що наявних у справі документів достатньо для розгляду справи по суті, судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, а також враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком, з огляду на положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності першого відповідача та третьої особи.

У судовому засіданні представник прокуратури підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник другого відповідача у судовому засіданні оголосив зміст відзиву на апеляційну скаргу та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника прокуратури та другого відповідача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Щодо правомірності звернення прокурора з позовом у даній справі і представництва інтересів держави, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції , прийнятій 19.09.2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18 (пункт 76). Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзац другий частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру ). А відповідно до абзаців першого та другого частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абз. 2 ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній на час подання позову).

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №587/430/16-ц (пункт 70).

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі Менчинська проти Росії (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, § 35).

Прокурор, звертаючись з позовом, зазначив про те, що відповідно до ст. 11 Кодексу України про надра та Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 року №1174, Держгеонадра є уповноваженим державою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Оскільки, органи виконавчої влади відповідно до Конституції України відповідають перед українським народом за свою діяльність і мають своїм головним обов`язком утверджувати та забезпечувати права і свободи людей, тому Держгеонадра зобов`язані відповідально ставитися до виконання своїх обов`язків та реалізації державної політики у визначених законодавством сферах управління. Остання зобов`язана діяти на засадах законності, керуючись у своїй діяльності Конституцією та законами України, іншими актами законодавства, а також органів виконавчої влади вищого рівня.

Прокурор вказав, що його звернення до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на припинення незаконної діяльності вказаного органу, а також відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників, оскільки прийняття незаконних рішень порушує рівновагу у соціально-економічних відносинах та негативно впливає на зміцнення їх авторитету у суспільстві.

Матеріали справи свідчать, що Прокуратурою Харківської області 25.05.2020 року було направлено лист на адресу Державної служби геології та надр України про порушення під час проведення аукціону з продажу спеціальних дозволів на користування надрами. Листом №8303/01/08-20 від 03.06.2020 року Державна служба геології та надр України повідомила Прокуратуру Харківської області про те, що не вбачає підстав для звернення з позовом до суду, що може свідчити про бездіяльність відповідного органу..

Колегія суддів звертає увагу, що прокурор, звертаючись до суду з даним позовом визначив Державну службу геології та надр України.

Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливості поєднання сторін судового процесу в одній особі, не передбачає цей Кодекс і поняття неналежний позивач , не визначає й механізму заміни останнього, позаяк положення Кодексу спрямовані на вирішення спору, якого не може бути із самим собою .

Таким чином, у випадку встановлення судом процесуального випадку за якого позивачем і відповідачем у справі є фактично одна і та ж сама особа, розгляд заявленого позову у цій частині є неможливим за відсутністю спору, як такого.

Аналогічно і у даному спорі, якщо б прокурор звернувся до суду в інтересах Маріупольської міської ради Донецької області - особи, що наділена повноваженнями по розпорядженню спірною земельною ділянкою, є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, визначаючи при цьому її в якості співвідповідача - то він створив би ситуацію, у якій, з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.09.2020 року у справі №917/468/19, позивачем та одним із відповідачів у справі була б одна і так ж особа.

Натомість прокурор вказав, що є самостійним позивачем, бо Державна служба геології та надр України один зі співвідповідачів, дії та правочини якого оскаржуються через недотримання вимог законодавства. Цим прокурор навів підставу для представництва інтересів держави в суді.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, прокурор обґрунтував належним чином підстави звернення до суду з позовом та в чому саме полягає захист інтересів в даній справі.

Щодо суті спору.

Як зазначає позивач, у ході вивчення питання дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони та раціонального використання надр на території області встановлені підстави для вжиття заходів прокурорського реагування представницького характеру.

Так, Державною службою геології та надр України (надалі - Держгеонадра) 22.03.2016 року проведено аукціон з продажу спеціального дозволу на користування надрами (нафти, газу природного) Південно-Кисівської площі, яка розташована на території Коломацького району Харківської області, з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислова розробка, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовища).

У даному аукціоні прийняли участь ТОВ Нафтогазенергопром та ТОВ Укргаздоб .

За результатами аукціону Держгеонадрами складено протокол проведення аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами №7, який 22.03.2016 року затверджено т.в.о. голови Держгеонадр Бояркіним М.О. Переможцем аукціону стало ТОВ Укргаздоб .

У подальшому, між Держгеонадрами та ТОВ Укргаздоб як переможцем аукціону 22.03.2016 року укладено договір №7/1-16 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки, з подальшим видобування нафти, газу (промислова розробка родовища) нафти, газу природного Південно-Кисівської площі.

На підставі протоколу від 22.03.2016 року №7 та договору купівлі-продажу від 22.03.2016 року №7/1-16, Держгеонадрами 12.04.2016 року видано ТОВ Укргаздоб спеціальний дозвіл №4761 на користування надрами (нафти, газу природного) Південно-Кисівської площі, з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у т.ч. дослідно-промислова розробка, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовища), строком на 20 років.

12.04.2016 року між Держгеонадрами та ТОВ Укргаздоб укладено угоду №4761 про умови користування надрами, з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у т.ч. дослідно-промислова розробка, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовища) Південо-Кисівської площі, яка є невід`ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами від 12.04.2016 року №4761.

У подальшому, вищевказану угоду 12.06.2019 року укладено в новій редакції.

Як зазначає прокурор та вбачається з матеріалів справи, 23.08.2018 року Антимонопольним комітетом України прийнято рішення №414-р Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу згідно пункту 4 якого визнано, що ТОВ Укргаздоб і ТОВ Нафтогазенергопром вчинили порушення, передбачене пунктом 1 ст. 50 та пунктом 4 ч.2 ст.6 Закону України Про захист економічної конкуренції , у вигляді анти конкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результату І аукціону 2016 року, проведеного Державною службою геології та надр України 22.03.2016 року, з продажу спеціального дозволу на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовища) Південо-Кисівської площі, розташованої в Коломацькому районі Харківської області.

Антимонопольним комітетом України за результатами розгляду справи встановлено, що ТОВ Укргаздоб та ТОВ Нафтогазенергопром узгоджували свою поведінку, з метою усунення змагання під час підготовки та участі в аукціоні.

Не погодившись з рішенням Антимонопольного комітету України від 23.08.2018 року №414-р, ТОВ Укргаздоб оскаржило його у господарському суді.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 року у справі №910/14342/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2019 року та постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 26.09.2019 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ Укргаздоб до Антимонопольного комітету України про скасування рішення Антимонопольного комітету України від 23.08.2018 року №414-р.

Відповідно до ч.2 ст. 16 Кодексу України про надра спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України (в редакції чинній станом на момент проведення аукціону).

Аналогічна за змістом норма відображена у ч.1 ст. 14 Закону України Про нафту і газ .

Наказом Держгеонадра від 02.02.2016 року №24 затверджено перелік ділянок надр, зокрема, за Південо-Кисівської площею, спеціальні дозволи на користування якою планується виставити на аукціон.

Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року №594 (далі - Порядок №594).

Відповідно до п. 3 Порядку №594 організатором аукціону є Держгеонадра, а щодо видобування корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим - Рада міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно з п. 25 Порядку №594 за результатами проведення аукціону складається протокол, який підписується всіма присутніми членами аукціонного комітету в день проведення аукціону, переможцем та затверджується організатором аукціону.

Відповідно до п. 26 Порядку №594 на підставі протоколу переможець та організатор аукціону укладають протягом п`яти робочих днів після його проведення договір купівлі-продажу дозволу або договір купівлі-продажу дозволу з відкладальною обставиною.

У пункті 33 Порядку №594 передбачено, що результати аукціонів можуть бути визнані недійсними тільки в судовому порядку.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах (аукціоні) полягає у продажі (відчуженні) майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно до покупця - переможця прилюдних торгів (аукціону). Ураховуючи особливості, передбачені законодавством, складання за наслідками проведення прилюдних торгів відповідного акта є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже є правочином. Таким чином, ураховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до договорів купівлі-продажу, такий договір може визнаватися недійсним на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину.

Підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, а підставами для визнання прилюдних торгів (аукціону) недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів (аукціону), визначених відповідним законодавством, а саме Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року №594.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними результату проведеного 22.03.2016 року Держгеонадрами аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами Південно-Кисівської площі та скасування протоколу проведення вказаного аукціону від 22.03.2016 року №7, не наводиться і не вказує які порушення у розрізі Порядку №594 мали місце, що може зумовлювати визнання його недійсним.

Рішенням Антимонопольного комітету України від 23.08.2018 року №414-р зроблено висновок, що ТОВ Укргаздоб вчинило порушення, передбачене п.1 ст.50 та п.4 ч.2 ст. 6 Закону України Про захист економічної конкуренції , за що передбачена відповідальність згідно ст. 51 Закону України Про захист економічної конкуренції . Разом з тим факт порушення антиконкурентного законодавства не є тотожним порушенню Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами і не є беззаперечною підставою для висновку про недійсність аукціону. При цьому правомірність проведення спірного аукціону та його відповідність вимогам чинного законодавства була предметом розгляду в межах справи №820/3168/16.

Таким чином, позовна вимога щодо аукціону та скасування протоколу проведення аукціону від 22.03.2016 року №7 задоволенню не підлягає.

Стаття 13 Конституції України визначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Законодавцем чітко передбачено, що користування надрами можливо тільки на підставі спеціальних дозволів, а отримання дозволу здійснюється за результатом проведення відповідного аукціону.

Аукціон - це спосіб продажу дозволів шляхом проведення торгів.

Відповідно до статті 1 Закону України Про здійснення державних закупівель торги (конкурсні торги) - здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів (конкурсних торгів) згідно з процедурами, встановленими цим Законом (крім процедури закупівлі в одного учасника).

Статтею 3 Закону України Про здійснення державних закупівель встановлено, що закупівля здійснюється за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.

Водночас змагальність продавців-учасників конкурентних процедур закупівель, ґрунтується на непевності щодо інших учасників та їх поведінки і зумовлює необхідність кожним з учасників пропонування кращих умов за найнижчими цінами.

Проте, у випадку, коли учасники торгів домовляються між собою щодо умов своїх тендерних пропозицій - усувається непевність, а відтак усувається конкуренція між ними.

При цьому, оскільки замовник обмежений у ході здійснення процедури торгів лише тими пропозиціями, які подані, то у разі якщо учасники замінять конкуренцію між собою на координацію, замовник не отримує той результат, який би він мав в умовах справжньої конкуренції, тобто вибір переможця закупівлі на принципах прозорої конкурентної процедури.

Таким чином, узгодження учасниками торгів своїх тендерних пропозицій усуває конкуренцію та змагальність між учасниками, а отже спотворює та спростовує результат, порушує тим самим право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв`язку з наявністю лише справжньої конкуренції.

Наразі, у справі що розглядається, аукціон був проведений, спеціальний дозвіл на користування надрами реалізовано і укладено відповідний правочин. При цьому, встановленою є та обставина, що дії учасників при проведені такого аукціону є неправомірними, тобто не відповідали основним засадам і призвели до неконкурентного надання дозволу на користування надрами.

Так, правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.

Відповідно до частин першої, другої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Оскільки договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами від 22.03.2016 року №7/1-16 з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр в т.ч. дослідно-промислова розробка, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовища) Південно-Кисівської площі, укладений між першим та другим відповідачами без дотримання конкурентних засад, спрямований фактично на незаконне отримання (заволодіння) права, то він відповідно до частин першої, другої статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

За загальним правилом, якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовна вимога про визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами (нафти, газу природного) Південно-Кисівської площі від 12.04.2016 року №4761 та визнання недійсною угоди про умови користування надрами, з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, в т.ч. дослідно-промислова розробка з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовища) Південно-Кисівської площі від 12.04.2016 року №4761, колегія суддів зазначає наступне.

Оскільки суд апеляційної інстанції визнав неправомірними дії та встановив факт нікчемності правочину - договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами від 22.03.2016 року №7/1-16, той спеціальний дозвіл на користування надрами, який надавався у зв`язку з укладенням спірного договору купівлі-продажу та угоди про умови користування надрами, що є додатком до дозволу є нікчемними, що відповідає загальному правилу - неправомірні дії не породжують правомірні наслідки.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатом апеляційного розгляду скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення і залишення рішення Господарського суду Харківської області від 24.11.2020 року у справі №922/2645/20 про відмову в задоволенні позовних вимог без змін, однак з інших підстав.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 24.11.2020 року у справі №922/2645/20 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18 березня 2021 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя В.В. Россолов

Суддя М.М. Слободін