РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про закриття провадження у справі
23 лютого 2021 року м. Рівне №918/434/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Юрчук А.М., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Українець М.В.,
відповідача-1: представник Янчук В.В.,
відповідача-2: представник не прибув,
третьої особи позивача: представник Сагат Б.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Рівненської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія", Товариство з обмеженою відповідальністю "ВПК-УКРАЇНА", Товариство з обмеженою відповідальністю "Закон та Право", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудз Інтернешенел", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ол-Транс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Едемс", фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , доПриватного підприємства "Сола", Приватного підприємства "Рембудмонтажіндустрія", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про звільнення самовільно зайнятих земель, В С Т А Н О В И В:
У провадженні суду перебуває справа за позовом Рівненської міської ради (далі - позивач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія", Товариство з обмеженою відповідальністю "ВПК-УКРАЇНА", Товариство з обмеженою відповідальністю "Закон та Право", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудз Інтернешенл", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ол-Транс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Едемс", фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , фізична особа-підприємець ОСОБА_2 до Приватного підприємства "Сола" (далі - відповідач-1), Приватного підприємства "Рембудмонтажіндустрія" (далі - відповідач-2) , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про звільнення самовільно зайнятих земель.
Позивач просить суд надати право Рівненській міській раді на демонтаж самовільно встановлених металевих воріт та огорожі у АДРЕСА_1 на землях загального користування Рівненської міської ради, між земельними ділянками приватної власності за кадастровими номерами 5610100000:01:002:0069, 5610100000:01:002:0090, 5610100000:01:002:0072, 5610100000:01:002:0140, з правом стягнення вартості демонтажу та відновлення благоустрою.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на земельній ділянці загального користування в районі провулку Робітничого, 5, відповідачами було самовільно встановлено металеві ворота та огорожу, що унеможливлює користування зазначеною земельною ділянкою (проїзд).
03.12.2020 представником Приватного підприємства "Сола" подано клопотання про закриття провадження у справі, обґрунтоване тим, що заявлений позивачем позов вказує на бажання органу місцевого самоврядування відновити своє порушене право на користування самовільно зайнятою земельною ділянкою. Згідно з чинним законодавством повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду. Проте, з позовними вимогами відповідного змісту позивач не звертався.
У судовому засіданні представник відповідача-2 підтримав подане клопотання, зазначивши, що провадження у справі підлягає закриттю, оскільки чинним законодавством не передбачено право органу місцевого самоврядування на звернення до адміністративного суду із позовними вимогами про надання судом права на демонтаж самовільно встановлених воріт та/або огорожі на земельній ділянці, що знаходиться у комунальній власності.
Представник позивача заперечив проти закриття провадження у справі, зазначивши, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Це підтверджується висновком, викладеним у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду.
Представник третьої особи підтримав позицію представника позивача.
Заслухавши представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Позовну заяву у даній справі №918/434/19 Рівненською міською радою було подано до Господарського суду Рівненської області 21 червня 2019 року.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 5 листопада 2019 року у задоволенні позову Рівненської міської ради було відмовлено.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 лютого 2020 року рішення Господарського суду Рівненської області від 5 листопада 2019 року скасовано, провадження у справі закрито.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 березня 2020 року задоволено заяву Рівненської міської ради про направлення справи за встановленою юрисдикцією - направлено справу для розгляду по суті в Рівненський окружний адміністративний суд.
При цьому, ухвалюючи постанову від 19.02.2020, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки Рівненська міська рада звернулася до суду як суб`єкт владних повноважень на виконання управлінських функцій з контролю у сфері благоустрою міста.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №29458/04 та №29465/04) вказав: фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За приписами пунктів 8, 9 частини першої статті 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Частиною четвертою статті 5 КАС України передбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
За правилами частини п`ятої статті 46 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень:
1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання;
2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання;
3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України;
4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.
Таким чином, орган місцевого самоврядування як суб`єкт владних повноважень має право звертатись з позовом до адміністративного суду виключно у випадках, визначених законом.
Зазначене узгоджується з вимогами частини другої статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 140 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина перша статті 10 Закону №280/97-ВР).
За приписами статті 25 Закону №280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно зі статтею 18-1 Закону №280/97-ВР, орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 38 Закону №280/97-ВР, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Таким чином, Законом №280/97-ВР передбачено право органу місцевого самоврядування звертатися до суду для реалізації повноважень щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян.
Згідно з пунктом 7 статті 30 Закону №280/97-ВР, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
За приписами пункту 5 частини другої статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" від 06.09.2005 №2807-IV (далі - Закон №2807-IV), до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.
У силу вимог частини першої статті 40 Закону №2807-IV, самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 40 Закон №2807-IV, самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом, зокрема, подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об`єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту.
Отже, орган місцевого самоврядування, здійснюючи владні управлінські функції у сфері благоустрою міста, має право подавати до суду позови про відшкодування шкоди, завданої об`єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства чи правил благоустрою.
Таким чином, ні Закон №280/97-ВР, ні Закон №2807-IV не уповноважують орган місцевого самоврядування на звернення до суду з позовними вимогами про надання права на демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд та конструкцій.
Повноваження адміністративного суду при вирішення справи встановлені статтею 245 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;
7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян;
8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян;
9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;
10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;
11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;
12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;
13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;
15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Серед зазначених способів захисту порушених прав відсутній такий, як надання судом права органу місцевого самоврядування на демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд чи конструкцій.
Надане пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України право обрати інший, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист, спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин суд може застосувати лише у спорах щодо захисту людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Таким чином, заявлені Рівненською міською радою позовні вимоги про надання права на демонтаж самовільно встановлених металевих воріт та огорожі не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
При цьому суд не бере до уваги посилання представника позивача на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №914/1092/18, оскільки зазначена справа та справа №918/434/19 відрізняються за предметом та правовими підставами.
Суд зазначає, що в межах підготовчого провадження Рівненською міською радою як позивачем у справі не уточнювалися позовні вимоги (пункт 3 частини другої статті 180 КАС України) та не заявлялися клопотання про зміну предмету або підстав позову (частина перша статті 47 КАС України).
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Тобто, суд може вийти за межі позовних вимог лише у разі необхідності ефективного захисту прав людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Вихід суду за межі позовних вимог суб`єкта владних повноважень, яким у спірних правовідносинах є Рівненська міська рада, буде порушенням принципів та завдань адміністративного судочинства.
У разі розгляду заявлених позивачем у даній справі позовних вимог, суд перевищить повноваження, чітко викладені в Кодексі адміністративного судочинства України, та, у світлі практики Європейського суду з прав людини, не буде вважатися "судом, встановленим законом" у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції щодо зазначеного адміністративного провадження.
Враховуючи суть спірних правовідносин, зміст позовних вимог та суб`єктний склад сторін у справі, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю.
Керуючись статтями 238, 239, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В :
Закрити провадження в адміністративній справі №918/434/19 за позовом Рівненської міської ради до Приватного підприємства "Сола", Приватного підприємства "Рембудмонтажіндустрія" про звільнення самовільно зайнятих земель.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну ухвалу суду у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді складено 17 березня 2021 року.
Суддя О.М. Дудар
Суд | Рівненський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 23.02.2021 |
Оприлюднено | 22.03.2021 |
Номер документу | 95649331 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Кушнерик Мар’ян Петрович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Кушнерик Мар’ян Петрович
Адміністративне
Рівненський окружний адміністративний суд
О.М. Дудар
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні