Ухвала

від 17.03.2021 по справі 761/3157/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/1614/2021 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Єдиний унікальний номер: 761/3157/21 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ст. 170 КПК

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_7 ,

представника ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_9 ,

представника ТОВ «Укртранслогістика-2» ОСОБА_10 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01.02.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР №32018100110000021 від 23.02.2018 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст.212, ч.3 ст.209 КК України, в загальній сумі 10 500 доларів США, 179640 гривень, а саме: купюри у кількості 105 штук - номіналом 100 доларів США; купюри у кількості 234 штуки - номіналом 500 гривень; купюри в кількості 268 штук - номіналом 200 гривень; купюри у кількості 13 штук - номіналом 100 гривень; купюри у кількості 31 штука - номіналом 50 гривень; купюри у кількості 6 штук - номіналом 1000 гривень; купюри у кількості 6 штук - номіналом 20 гривень; купюри у кількості 3 штуки - номіналом 10 гривень; купюри у кількості 8 штук - номіналом 5 гривень.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01.02.2021 року та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора задовольнити, та накласти арешт на грошові кошти в загальній сумі 10 500 доларів США, 179640 грн., перелік яких наведений у клопотанні.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що ТОВ «Укртранслогістика-2» документально здійснює перевезення сільськогосподарської продукції (пшениці) від ТОВ «Старк трейд груп» (код ЄДРПОУ 41569754), яке у свою чергу нібито придбало дану продукцію у підприємств з ознаками фіктивності та транзитності, серед яких у тому числі ТОВ «Провенс» (код 42787977), ТОВ «Венстон» (код ЄДРПОУ 42789492), ТОВ «Севпарс» (код ЄДРПОУ 42788169).

Орган досудового розслідування вважає, що господарські операції проведені за участі вищевказаних підприємств мають ознаки безтоварності, чим ймовірно завдано збитків державному бюджету України у вигляді ненадходження податків, зборів, обов`язкових платежів у особливо великих розмірах.

22.12.2020 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15.12.2020 року було проведено обшук за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 6-Б, де фактично знаходяться офісні приміщення, що використовуються службовими особами ТОВ «Укртранслогістика-2» (код ЄДРПОУ 41515562) у своїй діяльності, серед всього іншого було виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 10 500 доларів США та 179640 грн.

Грошові кошти входили до переліку речей, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді, у зв`язку із цим, підстав вважати, що вказані грошові кошти є тимчасово вилученим майном та їх повернення упродовж доби, відповідно до ст. 169 КПК України, відсутні.

Прокурор зазначає, що останні визнані речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні та є такими, які набуті кримінально-протиправним шляхом, а тому є доказами у кримінальному провадженні.

Слідчим суддею не було враховано доводи прокурора про накладення арешту із метою збереження речових доказів, а також у подальшому розгляду питання про їх долю та конфіскацію в дохід держави.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, пояснення представників, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити ухвалу слідчого судді, перевіривши та обговоривши її доводи, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, слідчими слідчого управління Офісу великих платні податків Державної фіскальної служби під процесуальним керівництвом прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження №32018100110000021 від 23.02.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.212, ч. 3 ст.209 КК України.

22.12.2020 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15.12.2020 року проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично знаходяться офісні приміщення, що використовуються службовими особами ТОВ «Укртранслогістика-2» у своїй діяльності, з метою виявлення та фіксації відомостей обставини вчинення кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №32018100110000021.

В ході обшуку окрім іншого виявлено та вилучено грошові кошти в загальній сумі 10 500 доларів США, 179640 гривень, а саме: купюри у кількості 105 штук - номіналом 100 доларів США; купюри у кількості 234 штуки - номіналом 500 гривень; купюри в кількості 268 штук - номіналом 200 гривень; купюри у кількості 13 штук - номіналом 100 гривень; купюри у кількості 31 штука - номіналом 50 гривень; купюри у кількості 6 штук - номіналом 1000 гривень; купюри у кількості 6 штук - номіналом 20 гривень; купюри у кількості 3 штуки - номіналом 10 гривень; купюри у кількості 8 штук - номіналом 5 гривень.

28.01.2021 року прокурор відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР №32018100110000021 від 23.02.2018 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст.212, ч.3 ст.209 КК України, в загальній сумі 10 500 доларів США, 179640 гривень, а саме: купюри у кількості 105 штук - номіналом 100 доларів США; купюри у кількості 234 штуки - номіналом 500 гривень; купюри в кількості 268 штук - номіналом 200 гривень; купюри у кількості 13 штук - номіналом 100 гривень; купюри у кількості 31 штука - номіналом 50 гривень; купюри у кількості 6 штук - номіналом 1000 гривень; купюри у кількості 6 штук - номіналом 20 гривень; купюри у кількості 3 штуки - номіналом 10 гривень; купюри у кількості 8 штук - номіналом 5 гривень.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01.02.2021 року у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР №32018100110000021 від 23.02.2018 року, - відмовлено.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказані грошові кошти, в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні прокурором доводи про накладення арешту на вилучені грошові кошти, перевірялись судом першої інстанції, було досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про накладення арешту на грошові кошти, слідчий суддя суду першої інстанції послався на вимоги ст. ст.170,173 КПК Українита вказав, що прокурором не доведено необхідність такого арешту.

Колегія суддів погоджується з такими висновками та вважає, що слідчий суддя, встановлюючи наявність правових підстав для арешту вилучених грошових коштів, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність останніх у даному кримінальному провадженні.

Органом досудового розслідування жодним чином не доведено, що вилучені грошові кошти були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, набуті кримінально протиправним шляхом, що свідчить про формальність наявної в матеріалах провадження постанови слідчого з важливих справ четвертого відділу розслідувань кримінальних проваджень слідчого управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби ОСОБА_11 від 23.12.2020 року про визнання вищезазначених грошових коштів, вилучених в ході обшуку, речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

Крім того, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15.12.2020 року дозвіл на відшукання та вилучення грошових коштів за адресою проведення обшуку, а саме: АДРЕСА_1 , слідчим суддею не надавався.

Додані до клопотання документи на даному етапі взагалі не свідчать, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи ОСОБА_8 та ТОВ «Укртранслогістика-2».

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави,з яких прокурор просить скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Істотних порушень нормКПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора, не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР №32018100110000021 від 23.02.2018 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст.212, ч.3 ст.209 КК України, в загальній сумі 10 500 доларів США, 179640 гривень, а саме: купюри у кількості 105 штук - номіналом 100 доларів США; купюри у кількості 234 штуки - номіналом 500 гривень; купюри в кількості 268 штук - номіналом 200 гривень; купюри у кількості 13 штук - номіналом 100 гривень; купюри у кількості 31 штука - номіналом 50 гривень; купюри у кількості 6 штук - номіналом 1000 гривень; купюри у кількості 6 штук - номіналом 20 гривень; купюри у кількості 3 штуки - номіналом 10 гривень; купюри у кількості 8 штук - номіналом 5 гривень, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3