Постанова

від 17.03.2021 по справі 640/18065/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18065/19 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АЗЕЙТ ГРУП на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АЗЕЙТ ГРУП до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АЗЕЙТ ГРУП звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.06.2019 № 0482721207.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що товариство не погоджується із висновками акта перевірки від 22.05.2019 та винесеним на їх підставі податковим повідомленням-рішенням від 11.09.2019 №0482721207, у зв`язку з неправомірним тлумаченням контролюючим органом чинного законодавства України. 31.03.2019 ТОВ АЗЕЙТ ГРУП у відповідності з п.п. г) п. 198.5 ст.198 ПКУ було складено ПН № 5 з ознакою не підлягає наданню отримувачу (покупцю), тип причини 13 та покупцем - ТОВ АЗЕЙТ ГРУП з ІПН 600000000000 (ПН складена самому собі). Зазначена ПН була зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних 26.04.19, тобто, із затримкою на 11 днів.

Відтак, винесене контролюючим органом оспорюване податкове повідомлення-рішення щодо застосування до позивача штрафу у розмірі 10% за порушення граничних строків реєстрації ПН № 5 з ознакою не підлягає наданню отримувачу (покупцю), тип причини 13 згідно з п. 120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України, є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки при реєстрації податкової накладної, що не підлягають наданню покупцю ( не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини ) необхідно зазначити конкретні причини, що визначенні пунктам 8, 10-15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Мінфіну від 31.12.15 № 1307.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2020 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю АЗЕЙТ ГРУП подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), а також неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Процесуальні дії суду апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю АЗЕЙТ ГРУП .

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2020 відкрито провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження на 27 січня 2021 р.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2021 призначено апеляційну скаргу до розгляду в судовому засіданні на 03.03.2021.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2021 продовжено строк розгляду апеляційної скарги на п`ятнадцять днів.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено камеральну перевірку позивача з питань своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ АЗЕЙТ ГРУП (41536708) за березень 2019 року.

За результатами камеральної перевірки, відповідачем був складений акт перевірки № 4330/26-15-12-07-20/41536708 від 22.05.2019, в якому встановлено порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних за березень 2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме, податкової накладної № 5 від 21.03.2019 на суму 1383549,96 грн. з затримкою на 11 днів.

На підставі висновків вказаного акта від 22.05.2019, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.06.2019 № 0482721207 про оплату штрафних санкцій у сумі 138355,00 грн. за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму 1383549,96 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомлення-рішенням, позивач звернувся із скаргою від 09.07.2019 № 11/19 (вх. ДФС № 28155/6 від 09.07.2019) до ДФС України.

За результатами розгляду скарги позивача від 09.07.2019, ДФС України 06.09.2019 рішенням № 876/6/99-00-08-0505 залишила податкове повідомлення-рішення від 11.06.2019 № 0482721207 без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Вважаючи дане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, товариство звернулось з позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з наступного:

- п. 201.10 ст.201 ПК України, виокремлено такі види податкових накладних, які підлягають реєстрації в ЄРПН: податкові накладні, які не надаються покупцю та податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування;

- суд першої інстанції звернув увагу на те, що для звільнення від відповідальності, передбаченої п. 120-1.1 ст.120-1 ПК України, необхідна наявність двох обов`язкових складових : податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою;

- із позовної заяви не вбачається посилань позивача на спростування висновків контролюючого органу. На підтвердження своїх доводів щодо відсутності порушень з боку позивача належних та допустимих доказів до суду не надано.

Доводи апеляційної скарги:

- апелянт переконаний, що для звільнення від відповідальності, передбаченої п. 120-1.1 ст.120-1 ПК України, не обов`язкова необхідна одночасна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Вказані положення є самостійними по відношенню одна до одної та можуть застосовуватись окремо;

- апелянт наголошує на тому, що судом першої інстанції не було застосовано закон, що підлягав застосуванню у спірних правовідносинах, а саме, зміни від 23.05.2020, що полягали у доповненні підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, за якими введено звільнення платників податків від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинним законодавством до платників податків у разі порушення строку реєстрації податкової накладної, що повністю відповідає принципу належного урядування .

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п. 120№.1 ст. 120№ Податкового кодексу України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Норми п. 201.1 ст. 201 ПК України, передбачають, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з абз. 8, 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Положеннями п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, визначено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що п. 201.10 ст. 201 ПК України, виокремлено такі види податкових накладних, які підлягають реєстрації в ЄРПН: податкові накладні, які не надаються покупцю та податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування. При цьому, для звільнення від відповідальності, передбаченої п. 120-1.1 ст.120-1 ПК України, необхідна одночасна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою .

Даний правовий висновок у спірних правовідносинах викладено Верховним Судом у постановах від 04.09.2018 р. по справі № 816/1488/17, від 11.12.2018 р. по справі № 807/68/18, від 07.02.2019 р. по справі № 808/3250/17.

Податкова накладна, яка зареєстрована позивачем з порушенням граничного строку на 11 днів, встановленого пунктом 201.10 статті 201 ПК України, містить коди ставки податку на додану вартість 20 - основна ставка (а.с. 27-28), що свідчить про те, що податкова накладна складена на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість, а тому, контролюючим органом правомірно застосовано до позивача штрафні санкції на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, адже відсутня сукупність тих двох умов, наведених вище, за яких платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію накладної.

Тож, доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновку суду першої інстанції та є необґрунтованими.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зауважити наступне.

Так, апелянт посилається на те, що 23 травня 2020 року набули чинності положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві , яким доповнено підрозділ 2 розділу ХX Перехідні положення Податкового кодексу України пунктом 73, яким змінено розмір штрафів за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Дійсно, 23 травня 2020 року набули чинності положення Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві від 16 січня 2020 року № 466-IX (надалі Закон № 466-ІХ).

Цим законодавчим актом доповнено підрозділ 2 розділу XX Перехідні положення ПК України пунктом 73.

Штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, нараховані платникам податків протягом періоду з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", застосовуються в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень.

Контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення .

Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) .

Також, 08 серпня 2020 року набули чинності положення Закону України від 14 липня 2020 року № 786-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб підприємців , яким внесено окремі зміни до пункту 73 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПК України.

Так, відповідно до абзацу 2 пункту 73 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПК України, штрафи, застосовані через відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, нараховані платникам податків протягом періоду з 01 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", строк сплати грошових зобов`язань за якими не настав або грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", застосовуються в розмірі 2,5 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1700 гривень.

Контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) .

Таким чином, на час вирішення даного спору судом першої інстанції, законодавцем було обмежено максимальний розмір штрафу, що застосовується до платника податку на додану вартість за порушення граничного строку для реєстрації податкових накладних.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 січня 2021 року у справі № 480/3000/19 зазначив наступне: …За змістом наведеної норми законодавцем, який виявив певні недоліки (непропорційність) у механізмі відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної, що не надається покупцю товарів, чітко закріплено, що пункт 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України підлягає застосуванню до штрафів, нарахованих платникам податків з 01 січня 2017 року, у разі, якщо відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження без обмеження інстанційності судового розгляду та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності цим Законом.

Тобто, з наведеного слідує, що законодавець передбачив ретроспективну дію положень пункту 73, підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України в частині порядку застосування штрафів за порушення платниками податку на додану вартість порядку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, визначеними таким пунктом, яка проявляється в тому, що такі положення поширюють свою дію на всі штрафні санкції, нараховані платникам податків протягом періоду з 01 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом № 466-ІХ, у разі, якщо відповідні податкові повідомлення-рішення перебувають у процедурі адміністративного або судового оскарження (без обмеження інстанційності судового розгляду) та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності цим Законом .

Відповідно до положень частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в пунктах 70-71 рішення по справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) ЄСПЛ підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункту 51).

Слід врахувати, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Таким чином, станом на час розряду справи в суді апеляційної інстанції чинною і такою, що підлягає до застосування, є редакція пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, якою впроваджено ретроактивну (ретроспективну, тобто таку, яка передбачає, що дата вступу в силу та дата набрання чинності акта збігаються, однак, він змінює на майбутнє правові наслідки діянь та подій, які мали місце до набрання ним чинності) дію закону у відповідних правовідносинах. А саме - щодо штрафів, нарахованих платникам податків з 01 січня 2017 року за наведених у цій же нормі умов.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 17 липня 2020 року у справі № 640/5138/19, від 29 липня 2020 року у справі № 440/813/19, від 05 серпня 2020 року у справі № 580/1424/19, від 10 серпня 2020 року у справі № 640/6528/19.

Колегія суддів вважає, що за наведеними приписами Закону, платники податків звільняються від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними нормами податкового законодавства, за наведених у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України умов.

З Додатку до податкового повідомлення-рішення - Розрахунок штрафу за порушення термінів реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних вбачається, що податкова накладна позивача, за несвоєчасну реєстрацію якої контролюючим органом до позивача застосовано штраф, була зареєстрована 26.04.2019. (а.с. 17)

Таким чином, податкова накладна була зареєстрована в період, визначений пунктом 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

За приписами пункту 56.18 статті 56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу, грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З огляду на зазначене, за загальним правилом, відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України, узгодженими, у випадку звернення платника податків до суду, вважаться грошові зобов`язання з дня набрання рішенням законної сили.

У відповідності до приписів ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наведене дає підстави для висновку про те, що грошове зобов`язання позивача, нараховане оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням - наразі є неузгодженим та відповідає вимогам пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

Колегія суддів повторно акцентує увагу на тому, що законодавство, яке підлягає застосуванню в спірних правовідносинах, було змінене самим законодавцем, шляхом прийняття ретроактивної новели, якою змінено обсяг прав та обов`язків платника податків і контролюючих органів . Відповідно до вказаних змін, контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) без вчинення будь-яких додаткових дій з боку контролюючого органу, тобто в силу закону.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 січня 2021 року у справі № 480/3000/19 вказав, що право на зменшення та перерахунок штрафних санкцій на підставі пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, належить виключно податковому органу, на якого закон покладає обов`язок скласти та направити нове податкове повідомлення-рішення . Суд в межах своєї компетенції може лише встановити правомірність/неправомірність донарахування відповідних штрафних санкцій та наявність/відсутність підстав для поширення наведеної вище ретроспективної правої норми на спірні правовідносини, однак, не може підміняти собою уповноважений орган та самостійно зменшувати суму донарахувань .

У судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги сторона відповідача так і навела будь-яких заперечень таким висновкам та мотивам суду, не спростовала необхідності застосування до спірних правовідносин положень пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на зміну правового регулювання спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 11.06.2019.

Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, натомість, суд першої інстанції помилково не застосував вказаних положень до спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, а саме, у порушенні норм матеріального права, що полягає у незастосуванні закону, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвели до помилкового вирішення спору, а тому, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог, судові витрати позивача зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача, на підставі положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 139, 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АЗЕЙТ ГРУП - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2020 р. - скасувати .

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю АЗЕЙТ ГРУП до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 11.06.2019 № 0482721207.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЗЕЙТ ГРУП судові витрати за подання адміністративного позову та апеляційної скарги у розмірі 5188,30 грн. (п`ять тисяч сто вісімдесят вісім гривень 30 коп.)

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко

Повний текст постанови складено 19.03.21