Постанова

від 16.03.2021 по справі 826/11753/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11753/17 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Коротких А.Ю. та Чаку Є.В.,

за участю секретаря Бринюк Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стілнет" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Стілнет (далі - ТОВ Стілнет , позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.08.2017 №0005251402, №0005241402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 08.08.2017 №0005241402. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 08.08.2017 №0005251402 в частині визначення грошового зобов`язання 123235,54 грн., в тому числі податкове зобов`язання - 98588,63 грн., штрафні (фінансові) санкції - 24646,91 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги вказує про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі наказу від 07.06.2017 №4660, відповідно до абзацу 2 пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ Стілнет з питань дотримання вимог податкового та валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017.

За результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки відповідачем складено акт від 26.06.2017 №237/26-15-14-02-05/37826757, яким зафіксовано порушення позивачем:

- підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 134, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 124361,00 грн.;

- пункту 198.1 статті 198, пунктів 201.1, 201.4 статті 201, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 73729,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 03.04.2016 року:

- №0005251402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 155451,00 грн., в тому числі основний платіж - 124361,00 грн., штрафні санкції - 31090,00 грн.

- №0005241402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 92161,00 грн., в тому числі 73729,00 грн., штрафні санкції - 18432,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового Кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 44.1., пункту 44.2. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, між ТОВ Стілнет (Орендар) та ТОВ Мірадон ін Трейд (Орендодавець) укладено договори оренди обладнання від 30.06.2014 №17, №18 та №20, відповідно до яких позивачем отримано в оренду промислове обладнання.

Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 20.09.2016 №36 ТОВ Мірадон ін Трейд відступило право вимоги ТОВ Канатана-Ко щодо заборгованості Позивача за договорами від 30.06.2014 №17, №18 та №20.

Позивачем сплачено суму 309600,00 грн. на користь ТОВ Канатана-Ко , що підтверджується платіжним дорученням від 12.10.2016 №4697.

Також, між ТОВ Стілнет (Орендар) та ТОВ Преміум Прінт Солюшнс (Орендодавець) укладено договори суборенди обладнання від 31.10.2014 №217, №220, №226, відповідно до яких позивачем отримано у платне володіння та користування промислове обладнання. Крім того, між вказаними контрагентами укладено договір від 18.09.2014 №67 щодо поставки товарів.

Між ТОВ Стілнет (Покупець) та ТОВ Астраком Груп (Продавець) укладено договір від 05.05.2014 №21, відповідно до якого позивачем придбано товари, перелік яких наведено у видатковій накладній.

Між ТОВ Стілнет (Орендар) та ТОВ Преміум Білд (Орендодавець) укладено договори оренди обладнання від 30.04.2014 №49, 48, 47, відповідно до яких позивачем отримано в оренду промислове обладнання.

Між ТОВ Стілнет (Покупець) та ТОВ Волгобалт Агро (Продавець) укладено договір від 01.09.2014 №212, відповідно до якого позивачем придбано товари, перелік яких наведено у видаткових накладних.

Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 30.09.2016 №42 ТОВ Волгобалт Агро відступило право вимоги ТОВ Канатана-Ко щодо заборгованості позивача за договором від 01.09.2014 №212. Відповідно до платіжного доручення від 12.10.2016 №4696 позивачем сплачено суму 98622,19 грн. на користь ТОВ Канатана-Ко .

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано: податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, видаткові накладні товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, які були дослідженні судом першої інстанції в ході судового розгляду справи.

Матеріали справи свідчать, що надані первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов`язкові реквізити, визначені законом.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, на переконання відповідача, у контрагентів позивача - ТОВ Мірадон ін Трейд , ТОВ Преміум Прінт Солюшнс , ТОВ Астраком Груп , ТОВ Преміум Білд , ТОВ Волгобалт Агро відсутні основні засоби, недостатня кількість трудових ресурсів, контролюючим органом не встановлено ланцюг постачання товару, реалізованого позивачу, що дозволяє дійти висновку про неможливість здійснення операцій, що задекларовані у податковій звітності, а також відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем і даними товариствами, що позбавляє права ТОВ Стілнет формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам із даними контрагентами.

Фактично контрагентами здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з продажу послуг для Покупця - ТОВ СТІЛНЕТ і складено первинні документи всупереч норм частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп.2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Також, контролюючий орган вказав на наявність кримінальних проваджень за фактом пособництва в ухиленні від сплати податків до державного бюджету в особливо великих розмірах, а також за фактом фіктивного підприємництва щодо ТОВ Мірадон ін Трейд , ТОВ Преміум Прінт Солюшнс , ТОВ Астраком Груп , ТОВ Преміум Білд , ТОВ Волгобалт Агро , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 205, частиною 5 статті 27 частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

Колегія суддів зауважує, що зазначена інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Разом з тим, такі обставини, як відсутність у контрагентів трудових ресурсів, відсутність працівників тощо не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати у власності задекларовану значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов`язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів.

Згідно постанови Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 810/3790/17 податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Так, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив вказані доводи відповідача.

Також, судом першої інстанції вірно відхилено посилання податкового органу на наявні кримінальні провадження в яких фігурують, зокрема контрагенти позивача.

Доказів наявності вироків суду відносно контрагентів позивача за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), відповідачем не надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, а договори, укладені між позивачем з вказаними контрагентами недійсними не визнавались.

Один лише факт здійснення кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено обвинувального вироку або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, в силу приписів ч. 6 ст. 78 КАС України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 826/24815/15, від 26.03.2020 року у справі № 826/9967/16, від 04.02.2020 року у справі № 810/847/16.

Разом з тим, судом першої інстанції вірно встановлено, що вироком Деснянського районного суду м. Києва від 29.01.2016 №754/1073/16-к ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Зі змісту вказаного вироку вбачається, що в червні 2014 року ОСОБА_2 , знаходячись в м.Дніпропетровську, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , з метою прикриття незаконної діяльності, повторно придбали у невстановлених осіб статутні та банківські документи ТОВ Преміум Прінт Солюшнс (код 37264367) та забезпечили перереєстрацію вказаного Товариства на ім`я ОСОБА_4 , яка, не будучи обізнаною про злочинні наміри учасників групи щодо використання суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) у прикритті незаконної діяльності, 06.06.2014р. підписала протокол загальних зборів учасників ТОВ Преміум Прінт Солюшнс , таким чином придбавши 100% розміру статутного капіталу Товариства та ставши його засновником та директором, 12.06.2014 подала до державного реєстратора реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу ТОВ Преміум Прінт Солюшнс , 28.08.2014 відкрила поточний рахунок ТОВ Преміум Прінт Солюшнс № НОМЕР_1 в ПАТ АБ РАДАБАНК МФО (306500), після чого передала всі статутні та банківські документи по підприємству ТОВ Преміум Прінт Солюшнс ОСОБА_2 , який забезпечив постановку на облік та подальшу діяльність Товариства в ДПІ в Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві, тим самим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб повторно придбали суб`єкт підприємницької діяльності - ТОВ Преміум Прінт Солюшнс (код 37264367), з метою прикриття незаконної діяльності.

Таким чином, Деснянським районним судом м. Києва у вироку встановлено доведеність того, що обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 кожний вчинили фіктивне підприємництво, тобто придбання суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб, тому дії кожного з них кваліфіковано за частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З урахуванням положень вказаної статті, обставини, встановлені у вироку Деснянського районного суду м. Києва від 29.01.2016 №754/1073/16-к, обов`язкові для врахування при вирішенні даної справи.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що встановлення обставин щодо незаконної діяльності ТОВ Преміум Прінт Солюшнс виключає можливість бухгалтерського обліку первинних документів, складених за наслідками спірних операцій між позивачем і даним товариством.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України при здійсненні взаємовідносин із ТОВ Преміум Прінт Солюшнс є правомірними.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки ТОВ Стілнет не відображено взаємовідносини із ТОВ Преміум Прінт Солюшнс у складі податкового кредиту, отже взаємовідносини із даним контрагентом вплинули тільки на показники податку на прибуток внаслідок завищення витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування 143179,85 грн.

Також, позивачем завищено показники рядка 05.1 декларації за 2014 рік на 690987,00 грн. по взаємовідносинам із ТОВ Мірадон ін Трейд , ТОВ Преміум Прінт Солюшнс , ТОВ Астраком Груп , ТОВ Преміум Білд , ТОВ Волгобалт Агро .

При цьому вказана сума включає суму витрат по взаємовідносинам із ТОВ Преміум Прінт Солюшнс у розмірі 143179,85 грн., відповідно до наявних в матеріалах справи первинних документів.

Відповідно до норм Закону України №713 -VII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо окремих податків , з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року ставку податку на прибуток підприємств встановлено на рівні 18 відсотків (143179,85*18%=25772,37 грн.).

Сума штрафної санкції, відповідно до розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 08.08.2017 №0005251402 становить 25%, тобто 6443,09 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вірно встановив, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.08.2017 №0005241402, а також податкового повідомлення-рішення від 08.08.2017 №0005241402 в частині 98588,63 грн. грошового зобов`язання та 24646,91 грн. штрафних (фінансових) санкцій підлягають задоволенню.

В той же час посилання відповідача в апеляційній скарзі на наявну у контролюючого органу податкову інформацію колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами та не є належними доказами в розумінні процесуального закону.

Так, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки податкового органу про відсутність реального здійснення операцій по взаємовідносинах позивача з вказаними контрагентами (крім ТОВ Преміум Прінт Солюшнс ) є безпідставними та непідтвердженими належними доказами.

Оцінюючи доводи апелянта, колегія суддів зазначає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 18.03.2021 року.