Ухвала

від 18.03.2021 по справі 160/5563/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 березня 2021 року

Київ

справа №160/5563/20

адміністративне провадження №К/9901/8013/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі №160/5563/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерком" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

Зі змісту матеріалів касаційної скарги, а також судових рішень, ухвалених у даній справі судами попередніх інстанцій, та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерком" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність позивача п.1.6 критеріїв ризиковості платника податку, оформлене Протоколом № 74 від 16.05.2018 року, та рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 3473 від 04.02.2020 року, зобов`язавши Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити інформацію про їх наявність з баз електронного кабінету платника податків щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерком".

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відповідність / невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку № 3473 від 04.02.2020 року та зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити інформацію про його наявність з баз електронного кабінету платника податків щодо ТОВ Енерком ; в іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

09 березня 2021 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року.

При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно ж частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Отже зміст наведених положень КАС України свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Окрім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення у ній норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов`язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

При цьому при визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб`єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору); об`єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.

Вказівка ж на недослідження судами зібраних у справі доказів, як порушення норм процесуального права і умова для скасування судових рішень, може бути визнана прийнятною при касаційному оскарженні судового рішення (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України) у разі обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, про що прямо зазначено в пункті 1 частини другої статті 353 цього Кодексу.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не вказує, які саме норми матеріального права неправильно застосовані та/або які норми процесуального права порушені судами попередніх інстанцій (застосовані інакше, ніж Верховним Судом), не обґрунтовує подібності спірних правовідносин тим, що були предметом розгляду у справах, у яких касаційним судом зроблено відповідні висновки, натомість наводить лише окремі витяги з певних постанов Верховного Суду.

Фактично у касаційній скарзі позивач не погоджується із наданою судами правовою оцінкою встановленим обставинам і дослідженим доказам, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду та підставою касаційного оскарження судових рішень.

Слід зазначити, що обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення постановами Верховного Суду безвідносно до обставин конкретної справи частиною четвертою статті 328 КАС України не передбачено.

Посилаючись на певні постанови Верховного Суду, позивач не обґрунтовує подібності спірних правовідносин у цій справі тим, що були предметом розгляду у справах, у яких касаційним судом зроблено відповідні висновки. Водночас згідно вимог норми пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України невідповідність правозастосування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду може бути підставою касаційного оскарження у разі, якщо цей висновок зроблений у подібних правовідносинах.

Неприйнятним є також посилання скаржника на рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі №160/102/19, оскільки згідно пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень є застосування норми права без урахування висновку, викладеного саме у постанові Верховного Суду.

Окрім того, наводячи пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу для касаційного оскарження судового рішення, скаржник, проте, не зазначає відповідної норми права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Відтак, наведені скаржником обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень не свідчать про виконання ним положень частини четвертої статті 328 КАС України, що виключає підстави для оцінки касаційної скарги як такої, що відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 цього Кодексу.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі №160/5563/20 повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

...........................

С.С. Пасічник,

Суддя Верховного Суду