Постанова

від 17.03.2021 по справі 199/4818/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 березня 2021 року

м. Київ

справа № 199/4818/18

провадження № 61-6737св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Комунальний заклад освіти Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 402 Дніпровської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу освіти Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 402 Дніпровської міської ради (далі - КЗО Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 402 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Уточнену позовну заяву мотивовано тим, що з 01 листопада 2011 року вона працювала на посаді інструктора з фізичного виховання у КЗО Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 402 . 05 квітня 2018 року її ознайомлено з наказом КЗО Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 402 від 05 квітня 2018 року № 43 к/тр про наступне вивільнення та надано попередження про скорочення штату.

Наказом від 01 червня 2018 року № 78 к/тр її звільнено з посади інструктора з фізичного виховання з 05 червня 2018 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників.

Звільнення відбулося на виконання наказу Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради від 05 лютого 2018 року № 29 про оптимізацію штатних розписів комунальних закладів і підприємств, підпорядкованих Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради.

У день звільнення вона отримала трудову книжку, однак всупереч вимогам статті 47 КЗпП України з нею не було здійснено розрахунку в строк, передбачений статтею 116 КЗпП України, у розмірі, передбаченому статтею 44 КЗпП України. Також їй не було видано копію наказу від 01 червня 2018 року № 78 к/тр, копію цього наказу вона змогла отримати лише 20 червня 2018 року після подання відповідної заяви.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати наказ від 01 червня 2018 року № 78 к/тр, поновити її на посаді інструктора з фізичного виховання у КЗО Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 402 , стягнути з КЗО Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 402 на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 44 192,40 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2018 року у складі судді Руденко В. В. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ від 01 червня 2018 року № 78 к/тр про звільнення ОСОБА_1 з посади інструктора з фізичного виховання у КЗО Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 402 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді інструктора з фізичного виховання у КЗО Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 402 .

Стягнуто з КЗО Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 402 на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу на день розгляду справи судом у розмірі 44 192,40 грн, яка підлягає оподаткуванню відповідно до вимог чинного законодавства.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що КЗО Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 402 не надав суду належних, достовірних та допустимих доказів того, що звільнення ОСОБА_1 відбулося відповідно до наказу Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради від 05 лютого 2018 року № 29 про оптимізацію штатних розписів комунальних закладів і підприємств, підпорядкованих Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, оскільки не надано самого наказу та доказів, що він відповідає вимогам статей 15, 23, 66 Закону України Про освіту .

Крім того, КЗО Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 402 не надано суду штатного розпису закладу освіти, у якому була б відсутня посада ОСОБА_1 , та докази відповідності вказаного штатного розпису вимогам статті 39 Закону України Про освіту .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року апеляційну скаргу КЗО Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 402 задоволено, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2018 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що скорочення штату в КЗО Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 402 відбулося на підставі наказу Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради від 05 лютого 2018 року № 29 про оптимізацію штатних розписів комунальних закладів і підприємств, підпорядкованих Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, цей наказ ОСОБА_1 не оскаржувався та є чинним.

Відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України профспілковий комітет КЗО Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 402 на своєму засіданні 05 квітня 2018 року надав згоду на звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням штату. 05 квітня 2018 року відповідно до вимог частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України ОСОБА_1 була повідомлена про наступне вивільнення.

На час звільнення ОСОБА_1 у КЗО Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 402 була відсутня будь-яка інша вакантна посада, робота яку ОСОБА_1 могла б виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду, внаслідок чого перевести її на іншу роботу було неможливо.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просила скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про засідання профспілкового комітету, на якому було погоджено питання щодо її звільнення. Також матеріали справи не містять доказів щодо наявності чи відсутності вакантних посад у КЗО Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 402 , на які можливо було перевести ОСОБА_1 .

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу КЗО Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 402 зазначив, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року і витребувано з Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 199/4818/18.

Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 вона з 01 листопада 2011 року працювала на посаді інструктора з фізичного виховання у КЗО Дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) № 402 .

Наказом КЗО Дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) № 402 від 05 квітня 2018 року № 43-к/тр на виконання наказу Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради від 05 лютого 2018 року № 29 про оптимізацію штатних розписів комунальних закладів і підприємств, підпорядкованих Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення з 05 червня 2018 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням штатів.

Наказом КЗО Дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) № 402 від 01 червня 2018 року № 78 к/тр ОСОБА_1 звільнено з посади інструктора з фізичного виховання у КЗО Дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) № 402 з 05 червня 2018 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням чисельності штату.

Підставою для звільнення ОСОБА_1 зазначено наказ Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради від 05 лютого 2018 року № 29 про оптимізацію штатних розписів комунальних закладів і підприємств, підпорядкованих Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції не повною мірою відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 5-1 КЗпП України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно зі статтею 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Аналогічні положення містяться і у частині шостій статті 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності .

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до повідомлення профспілкового комітету первинної профспілкової організації КЗО Дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) № 402 від 05 квітня 2018 року № 3 профспілковий комітет первинної профспілкової організації КЗО Дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) № 402 розглянув подання КЗО Дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) № 402 від 05 квітня 2018 року і ухвалив рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 .

Колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що її не було належним чином повідомлено про засідання профспілкового комітету на якому вирішувалося питання про її звільнення з наступних підстав.

Відповідно до частин другої та третьої статті 43 КЗпП України у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Отже, при повторній неявці працівника без поважних причин подання власника про розірвання трудового договору з працівником може бути розглянуто виробничим органом первинної профспілкової організації за його відсутності.

Таким чином, 05 квітня 2018 року у зв`язку із повторною неявкою ОСОБА_1 на засідання профспілкового комітету було розглянуто подання КЗО Дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) № 402 у її відсутність і ухвалено рішення про надання згоди на її звільнення.

Згідно з статтею 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року (провадження № 6-40цс15), зазначено, що оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 05 квітня 2018 року попереджено про майбутнє вивільнення із займаної посади за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників, і в матеріалах справи містяться докази того, що у КЗО Дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) № 402 вакантні посади, на які є можливим переведення ОСОБА_1 у разі відповідності кваліфікації та інших критеріїв підходящої роботи, відсутні.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та відмовив у задоволенні позову.

Такі висновки зроблено судом апеляційної інстанції на основі дослідження всіх наявних у справі доказів у їх сукупності та співставленні, їх належної оцінки, правильного визначення характеру спірних правовідносин і норм права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк