Постанова

від 19.03.2021 по справі 487/9321/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

19.03.21

22-ц/812/361/21

Справа №487/9321/19

Провадження № 22-ц/812/361/21

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 березня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

при секретарі судового засідання - Богуславській О.М.,

за участі - позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_3

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 листопада 2020 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Темніковою А.О., повний текст складено 04 грудня 2020 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що з 27 жовтня 2007 року вона з ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 вересня 2019 року розірвано.

Від вказаного шлюбу вони мають спільну дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає з нею та перебуває на її утриманні.

09 серпня 2019 року між нею та ОСОБА_3 було укладений Договір про сплату аліментів на дитину, який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Машковою С.М. за №761, згідно якого ОСОБА_3 має сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 у розмірі 2000 грн. щомісячно.

Однак, на теперішній час її матеріальний стан погіршився, наразі вона знаходиться у пошуках постійної роботи, її підприємницька діяльність припинена, а відповідач має можливість сплачувати допомогу у розмірі більшому, ніж визначено договором, оскільки офіційно працевлаштований та має стабільний щомісячний дохід у розмірі близько 25000 грн., бо перебуває у трудових відносинах з французькою міжнародною компанією Schneider Electric Ukraine (ТОВ Шнайдер електрик Україна - офіційне представництво в Україні).

Крім того, відповідач не має іншої родини та інших неповнолітніх чи малолітніх дітей, не має на утриманні інших осіб, зокрема, батьків чи осіб, які потребують обов`язкового утриманні з його боку. Наявність підстав для звільнення від обов`язку утримувати дитину відсутні.

З урахуванням збільшення розміру прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку у 2019 році, зростання швидкими темпами цін, значного зростання витрат на оздоровлення, харчування, лікування, утриманні дитини, попередньо визначений договором розмір аліментів цим вимогам не відповідає, тому з вказаних підстав аліменти підлягають збільшенню. Розмір аліментів, які на даний час сплачує відповідач, не забезпечує нормального життєвого рівня дитини.

Враховуючи вищенаведене, просила змінити розмір аліментів, стягнувши з ОСОБА_3 її на користь на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 ,2010 року народження, ј частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 листопада 2020 року позовні вимоги задоволено.

Змінено розмір аліментів, визначений договором про сплату аліментів від 09 серпня 2019 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , в розмірі 2000 грн. щомісяця до досягнення дитиною ОСОБА_6 повноліття, який нотаріально посвідчено 09 серпня 2019 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Машковою С.М., зареєстровано в реєстрі за №761.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття та 768 грн. 40 коп. судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що знецінення коштів внаслідок інфляції, постійного подорожчання усіх груп товарів для дітей, постійного зростання цін на продукти харчування, ліки та речі першої необхідності свідчить про те, що матеріальний стан позивачки погіршився, при цьому потреби на дитину зросли, відтак збільшилися видатки на проживання, що значно ускладнює можливість забезпечувати належне та повноцінне утримання дитини з розміру аліментів, визначених у Договорі від 09 серпня 2019 року, який є меншим як від встановленого Законом України Про державний бюджет України на 2020 рік прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, так і від мінімально рекомендованого розміру аліментів на одну дитину, згідно з приписами ч. 2 ст. 182 СК України.

В свою чергу, платник аліментів має постійне місце роботи та достатній заробіток (дохід) для сплати аліментів в частці від заробітку.

А тому,виходячи з найважливіших інтересів дитини, з врахуванням вимог ст.ст.182, 192 СК України та зважаючи на те, що з часу укладення між сторонами Договору про сплату аліментів від 09 серпня 2019 року, вартість та рівень життя зросли, що потребує більших витрат на утримання дитини, зокрема наявність змін та потреб для забезпечення неповнолітньої дитини, які є необхідними для фізичного, розумового, духовного та соціального розвитку дитини, суд дійшов висновку про можливість зміни розміру аліментів, визначеного за домовленістю між сторонами за цим Договором, з твердої грошової суми у розмірі 2000 грн. щомісяця на 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції відповідач подав на нього апеляційну скаргу.

Мотивуючи доводи апеляційної скарги вказував, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин справи, тому просив про його скасування та задоволення позовних вимог частково, стягнувши з нього на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , 2010 року народження, у розмірі 2395 грн. щомісяця, але не менше одного прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і досягнення дитиною повноліття.

Обґрунтовуючи порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт зазначав про те, що при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше встановлених аліментів, суд був зобов`язаний з`ясувати матеріальне становище як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення здоров`я. Однак, вимоги Закону щодо дослідження матеріального стану позивача судом було проігноровано. Не витребувано жодного документу на встановлення отриманих доходів та її майнового стану, а також доказів потреб дитини у збільшені та розміру аліментів визначених Договором, укладеним між сторонами, адже зміна прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку не є підставою для перегляду судом розміру призначених аліментів, що відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду № 459/2181/17 від 12 вересня 2018 року.

В порушення вимог ст.77 УЦПК України позивачем не надано до суду доказів погіршення її матеріального чи фінансового стану, а також неможливості утримувати дитину в тому обсязі та становищі, яке існувало при укладанні спірного договору, доказів поважності причин неможливості працевлаштуватися чи перебування на обліку як безробітна, відсутності у неї додаткових джерел доходу. За такого, не можливо дійти висновку про погіршення матеріального стану отримувача аліментів, оскільки саме на позивача покладається обов`язок доведеності необхідності зміни способу присуджених розміру аліментів із платника аліментів, а також значного покращення матеріального стану відповідача.

Не звернення судом уваги на ці обставини, не дослідження вказаних ним фактів, не витребування жодних доказів на встановлення матеріального стану сторони позивача, на думку апелянта, є не справедливим по відношенню до відповідача, який надав відомості щодо свого фінансового становища, утримання ним його матері, а також дитини, та не дотриманням пропорційності покладання рівного обов`язку утримувати дитину обома батьками не дискримінуючи батька.

Згідно укладеного між ними договору, він сплачує на утримання дитини щомісячно аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 грн., в той же час, припущення позивача, що визначений ними розмір аліментів не задовольняє нормального життєвого рівня дитини, не знайшли свого підтвердження, доказів на засвідчення такого позивач не надала. В той же час, в період розгляду справи позивач уклала шлюб, а тому є підстави вважати, що її фінансовий стан покращився, адже повідомлено, що її чоловік працює за кордоном та отримує офіційний дохід.

Правом на подачу відзиву позивач не скористалася.

У суді апеляційної інстанції відповідач та його представник підтримали апеляційну скаргу, просили про її задоволення.

Позивач та її представник апеляційну скаргу не визнали, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах заявленого позову та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду вказаним положенням закону відповідає в повній мірі.

Задовольняючи позовні вимоги та враховуючи обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про зміну розміру аліментів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що з 27 жовтня 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбу, який рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 вересня 2019 року розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_5 залишено прізвище ОСОБА_8 (а.с.4,5).

Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).

09 серпня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено Договір про сплату аліментів на дитину (далі -Договір), посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Машковою С.М., зареєстровано в реєстрі за №761 (а.с.6).

Пунктом 2 вказаного Договору передбачено, що за домовленістю Батьків, даним договором встановлюється обов`язок Батька сплачувати на утримання Дитини аліменти в розмірі 2 000,00 (дві тисячі) гривень щомісяця до досягнення Дитиною повноліття.

Аліменти повинні бути сплачені ОСОБА_9 не пізніше 10 (десятого) числа кожного поточного місяця за наступний місяць шляхом перерахування суми аліментів на відкритий в ПАТ КБ ПриватБанк на ім`я ОСОБА_5 картковий рахунок - НОМЕР_1 (рахунок отримувача: НОМЕР_2 ).

Згідно п.7 Договору, розмір аліментів та/або розмір додаткових витрат на Дитину, визначений в даному може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом Батька або Матері у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених законом.

07 липня 2020 року ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_10 , після чого змінила прізвище з ОСОБА_8 на ОСОБА_11 (а.с.207).

Згідно ч.2 ст.27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Спірні правовідносини регулюються положеннями СК України.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За ч.ч. 1,2 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно зі ст.ст.180, 191 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, однак за умови, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

У ч.2 ст.182 СК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч.1ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст.ст.181, 182 СК України за відсутності домовленості між батьками про спосіб виконання ними обов`язку утримувати дитину розмір аліментів визначається судом з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення. За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому необхідно враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їхній розмір. Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками як щодо самого факту сплати аліментів, так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не міститься в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

У справі, що переглядається, сторони встановили розмір аліментів, які підлягають до сплати відповідачем позивачу згідно Договору від 09 серпня 2019 року. Відповідач умови Договір виконує, що не заперечується сторонами.

У ч.1 ст.192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі на розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини та навпаки).

Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 СК України Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів , ст.183 СК України Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини , ст.184 СК України Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі ).

Таким чином, розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути змінений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.

Такий висновок зробив Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13, відступати від якого колегія суддів не вбачає підстав.

Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, визначеного за домовленістю між батьками.

Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями ст.ст.182-184, 192 СК України.

При вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Більш того, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Колегія суддів також приймає до уваги положення статті 8 Закону України "Про охорону дитинства", відповідно до якої кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Зазначене узгоджується і з позицією, висловленою у постановах Верховного Суду від 20.12.2019 у справі № 288/168/19, від 10.10.2019 у справі № 644/4836/18.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст. 367 ЦПК України).

Як убачається із змісту позовної заяви, ОСОБА_5 пред`явила позов про зміну розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів з твердої грошової суми на стягнення аліментів в частці від отриманого відповідачем доходу.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач вказувала, що на теперішній час її матеріальний стан погіршився, наразі вона знаходиться у пошуках постійної роботи, її підприємницька діяльність припинена, а відповідач має можливість сплачувати допомогу у розмірі більшому, ніж визначено договором, оскільки офіційно працевлаштований та має стабільний щомісячний дохід .

Більш того, з урахуванням збільшення розміру прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку у 2019 році, швидкими темпами зростанні цін, значного зростання витрат на оздоровлення, харчування, лікування, утриманні дитини, попередньо визначений договором розмір аліментів цим вимогам не відповідає.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України).

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів ОСОБА_5 за період з 01 липня 2018 року по 30 вересня 2019 року вбачається, що у 3 кварталі 2018 року остання займалась підприємницькою діяльністю, за період з 4 кварталу 2018 року по 2 квартал 2019 року відсутня інформація про доходи, а у 3 кварталі 2019 року отримала 17418, 78 грн. доходу від продажу (обміну) рухомого майна (а.с.32).

Крім того, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань, взятої апеляційним суд з відкритих джерел, ОСОБА_5 з 11 жовтня 2017 року була зареєстрована як фізична-особа підприємець, вид діяльності - 96.02 надання послуг перукарнями та салонами краси (основний). За власним рішенням припинила свою підприємницьку діяльність 28 січня 2019 року.

Як пояснила позивач у суді апеляційної інстанції вона продовжує надавати перукарські послуги, проте отримані нею доходи є незначними. Оскільки поступово змінюються потреби для забезпечення неповнолітньої дитини, які є необхідними для фізичного, розумового, духовного та соціального розвитку дитини, розміру аліментів, визначеного Договором не достатньо.

У свою чергу, відповідач ОСОБА_3 , згідно довідки №14 від 04 березня 2020 року працює у невідокремленому функціональному структурному підрозділі Південь ТОВ Шнейдер Електрик Україна з 19 листопада 2005 року. Посадовий оклад на посаді представника торгівельного становить 26 607 грн. 90 коп.; заробітна плата за останні шість місяців (з вересня 2019 по лютий 2020 року) склала 219 213 грн.29 коп. З огляду на розмір отриманого відповідачем доходу, визначений у договорі щомісячний розмір аліментів на утримання відповідачем його дочки ОСОБА_6 є значно заниженим відповідно до матеріального становища платника аліментів.

Відповідно до виписки від 05 травня 2020 року, наданої Пенсійним фондом України (Форма ОК-7) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, ОСОБА_3 після укладення договору про сплату аліментів отримував наступний дохід: серпень 2019 року - 26237 грн. 99 коп., вересень 2019 року - 46020 грн.64 коп., жовтень 2019 року - 28209 грн.05 коп., листопад 2019 року - 34762 грн.25 коп., грудень 2019 року - 46981 грн.58 коп., січень 2020 року - 35107 грн.74 коп. (а.с.88). Тобто, розмір заробітної плати відповідача на час укладання договору та на час вирішення цього спору зростає, що об`єктивно викликає покращення його матеріального стану. Доказів погіршення його матеріального стану чи стану здоров`я відповідачем на підтвердження своїх заперечень не надано.

Зважаючи на наведені обставини відбулося погіршення матеріального стану позивача, а той же час, матеріальне становище відповідача покращується.

За матеріалами справи, відповідач перебуває у працездатному віці, має постійне місце роботи та постійний заробіток, доказів щодо наявності у нього захворювань, інвалідності, перебування на його утриманні інших осіб, крім дочки, суду не надано. Отже, судова колегія вважає, що ОСОБА_3 спроможний сплачувати на утримання дочки аліменти у розмірі1/4 частини доходів на виконання покладеного на нього законом обов`язку з утримання власної дитини.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зміну розміру аліментів, який просила встановити позивач.

Посилання в апеляційній скарзі на покращення матеріального стану позивача, адже вона вийшла заміж, чоловік працює за кордом та отримує офіційний дохід не заслуговують на увагу, оскільки належними та допустимими доказами не підтверджується.

Колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи, відповідача про те, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях позивача, які не відповідають об`єктивній дійсності, судом порушено порядок дослідження доказів у справі, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення, оскільки суд оцінив докази відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги позову, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд першої інстанцій свої процесуальні дії належним чином обґрунтував, врахувавши при цьому, що доказування не може ґрунтуватися виключно на припущеннях.

Оскаржуючи рішення суду, ОСОБА_3 просить стягувати з нього аліменти у розмірі 2395 грн. щомісяця. Проте, за приписами абз.2 ч.3 ст.181 СК України правом на визначення способу стягнення аліментів має одержувач аліментів.

Враховуючи вищезазначене, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для зміни способу стягнення аліментів відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах, доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують та зводяться до незгоди з оскаржуваним рішенням, а відтак вимоги апеляційної скарги задоволені бути не можуть.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381,382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 26 листопада 2020 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 19 березня 2021 року.