Ухвала

від 15.03.2021 по справі 521/9678/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/139/21

Номер справи місцевого суду: 521/9678/20 1-кс/521/4972/20

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретарки судового засідання ОСОБА_5 ,

представника ТОВ «Європейські дороги України» адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ТОВ «Європейські дороги України» адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 06.11.2020 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42020162020000058, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.05.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення.

Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 06.11.2020 задоволено клопотання слідчого СВ Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погодженого прокурором Одеської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_8 , та накладено арешт на вилученні в ході проведення обшуку 20.10.2020 ТОВ «Європейські дороги України», код ЄДРПОУ 40838605, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, документи, а саме:

- Видаткову накладну від постачальника ТОВ «Автомагістраль-Південь», покупцем є ТОВ «Європейські дороги України» №538 від 07.06.2019 р. на постачання будівельних матеріалів на 1 арк.;

- Видаткові накладні від постачальника ТОВ «Мартін Карго Сервіс», покупцем є ТОВ «Європейські дороги України» №З від 16.05.2019 р., №61 від 23.10.2018 р., №62 від 07.11.2018 р., №42 від 17.09.2018 р., №60 від 31.10.2018 р., №57 від 12.11.2018 р., №59 від 22.10.2018 р., №52 від 30.10.2018 р., №55 від 06.11.2018 р., №58 від 08.11.2018 р., №48 від 22.10.2018 р., №49 від 23.10.2018 р., №50 від 29.10.2018 р., №51 від 01.11.2018 р., №53 від 31.10.2018 р., №54 від 05.11.2018 р., №77 від 20.11.2018 р., №73 від 02.11.2018 р., №72 від 05.11.2018 р., №65 від 05.11.2018 р., №64 від 02.11.2018 р., №71 від 01.11.2018 р. на постачання будівельних матеріалів на 22 арк.;

- Видаткові накладні від постачальника ТОВ «Шляховик-97, покупцем є ТОВ «Європейські дороги України» №1432 від 29.07.2017 р., №1489 від 30.07.2017 р., №1182 від 16.06.2017 р., №1296 від 23.06.2017р., №1323 від 24.06.2017 р., №1336 від 25.06.2017 р., №1373 від 26.06.2017 р., №1387 від 27.06.2017 р., №76 від 02.09.2019 р., №3809 від 18.09.2018 р., №3853 від 20.09.2018 р. на постачання будівельних матеріалів на 11 арк;

- Видаткову накладну від постачальника ТОВ «Автомагістраль-Південь», покупцем є ТОВ «Європейські дороги України» №535 від 04.06.2019 р. на постачання будівельних матеріалів на 1 арк.,

у кримінальному провадженні № 42020162020000058, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.05.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Своє рішення про накладення арешту на вказане майно, слідчий суддя мотивував тим, що вилучення документів було поведено на законних підставах та таке майно було вказане в ухвалі Малиновського районного суду м. Одеси від 20.10.2020 про надання дозволу на проведення обшуку, вилучене майно підлягає дослідженню під час проведення досудового розслідування, врахував правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у даному кримінальному провадженні.

Зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи яка їх подала.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням слідчого судді, представник ТОВ «Європейські дороги України» адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржену ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна у даному кримінальному провадженні та зобов`язати слідчого СВ Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 повернути документи, вказані в резолютивній частинні оскарженого рішення слідчого судді, вилучені під час проведення обшуку 20.10.2020. Вважає ухвалу слідчого судді постановлену з порушенням норм КПК України.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що вилучені документи не були вказані в рішенні слідчого судді про надання дозволу на обшук, не мають відношення до даного кримінального провадження та не містять жодної інформації про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

У витязі з ЄРДР, долученого до клопотання, відсутні відомості про причетність ТОВ «Європейські дороги України» або службових осіб товариства до вчинення даного кримінального правопорушення. Зазначене, на думку апелянта, вказує про те, що данні особи не є учасниками кримінального провадження та до них не можуть бути застосовані заходи кримінально-процесуального характеру.

Слідчий суддя не взяв до уваги те, що до клопотання про арешт майна не долучено постанову про визнання предметів як речових доказів, документи на які накладено арешт не відповідають критеріям речових доказів, не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та не можуть свідчити про вчинення такого правопорушення.

Зазначає, що арешт документів, накладений оскарженою ухвалою слідчого судді, порушує права ТОВ «Європейські дороги України», якому вони належать без наявності обґрунтованої підозри власника таких документів у здійсненні неправомірної діяльності.

Щодо строків подачі апеляційної скарги просить їх вважати такими, що не пропущенні, оскілки ухвала слідчого судді була постановлена без виклику сторін, тобто строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання судового рішення.

Оскаржену ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 06.11.2020 було отримано при ознайомленні з матеріалами справи 22.12.2020. Судом копія оскарженого судового рішення на адресу ТОВ «Європейські дороги України» не направлявся, представник ТОВ «Європейські дороги України» в судове засідання не викликався.

Позиції учасників апеляційного розгляду.

Прокурор в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату і місце апеляційного розгляд, про причини неявки не повідомив, а тому апеляційний суд відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України та, враховуючи думку учасників апеляційного провадження, вважає за можливе провести судовий розгляд за відсутності прокурора.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника ТОВ «Європейські дороги України» адвоката ОСОБА_6 , який підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

І. Щодо строків звернення з апеляційною скаргою.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, судові рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційні скарги на ухвалу слідчого судді можуть бути подані протягом п`яти днів з дня їх проголошення.

Частиною 3статті 395КПК Українипередбачено,що дляособи,яка перебуваєпід вартою,строк подачіапеляційної скаргиобчислюється змоменту врученняїй копіїсудового рішення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченомустаттею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З матеріалів провадження вбачається, що оскаржувана ухвала була постановлена без виклику та участі власника майна чи його представника, копія ухвали їм направлена не була, відомості щодо дати отримання ними копії оскаржуваної ухвали в матеріалах справи відсутні, у зв`язку з чим апелянт не мав об`єктивної можливості подати апеляційну скаргу в межах передбаченого законом строку.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно визнати такою, що подана у строк та продовжити її розгляд.

ІІ. Щодо доводів апеляційної скарги по суті оскаржуваної ухвали.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.

Частиною другоюст.173КПК Українивстановлено,що привирішенні питанняпро арештмайна слідчийсуддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Перевіривши матеріали судової справи, апеляційний суд вважає, що розглянувши клопотання слідчого, слідчий суддя районного суду, не звернувши уваги на необґрунтованість та невідповідність клопотання вимогам ст. 171 КПК України, фактично продублював непереконливі доводи клопотання про підстави накладення арешту на майно та безпідставно задовольнив клопотання слідчого.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідностідо ч.2ст.171КПК України,у клопотанніслідчого,прокурора проарешт майнаповинно бутизазначено: 1)підстави імету відповіднодо положеньстатті 170цього Кодексута відповіднеобґрунтування необхідностіарешту майна; 2)перелік івиди майна,що належитьарештувати; 3)документи,які підтверджуютьправо власностіна майно,що належитьарештувати,або конкретніфакти ідокази,що свідчатьпро володіння,користування чирозпорядження підозрюваним,обвинуваченим,засудженим,третіми особамитаким майном; 4)розмір шкоди,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою,у разіподання клопотаннявідповідно дочастини шостоїстатті 170цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

З матеріалів провадження вбачається, що слідчим під час складання вищевказаного клопотання та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Апеляційним судом встановлено, що викладені у клопотанні відомості не підтверджуються долученими до клопотання матеріалами.

Слідчим при складанні клопотання про накладення арешту на майно не дотримані вимоги ч. 2 ст. 171 КПК України, оскільки у клопотанні не зазначені підстави і мета відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про протиправне володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном, а також щодо того, що вилучене в ході обшуку майно може містити відомості про кримінальне правопорушення чи зберегти на собі його сліди.

Згідно з нормами Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У клопотанніслідчого зазначено, що Малиновським ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020162020000058, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.05.2020, за фактом завищення посадовими особами ТОВ «Спецрембуд» вартості будівельних матеріалів під час виконання договору підряду укладеного з державним підприємством, внаслідок чого незаконно заволоділи грошовими коштами у великих розмірах.

20.10.2020 в ході проведення обшуку ТОВ «Європейські дороги України», код ЄДРПОУ 40838605, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, були виявлені та вилучені:

- видаткову накладну від постачальника ТОВ «Автомагістраль-Південь», покупцем є ТОВ «Європейські дороги України» №538 від 07.06.2019 р. на постачання будівельних матеріалів на 1 арк.;

- видаткові накладні від постачальника ТОВ «Мартін Карго Сервіс», покупцем є ТОВ «Європейські дороги України» №З від 16.05.2019 р., №61 від 23.10.2018 р., №62 від 07.11.2018 р., №42 від 17.09.2018 р., №60 від 31.10.2018 р., №57 від 12.11.2018 р., №59 від 22.10.2018 р., №52 від 30.10.2018 р., №55 від 06.11.2018 р., №58 від 08.11.2018 р., №48 від 22.10.2018 р., №49 від 23.10.2018 р., №50 від 29.10.2018 р., №51 від 01.11.2018 р., №53 від 31.10.2018 р., №54 від 05.11.2018 р., №77 від 20.11.2018 р., №73 від 02.11.2018 р., №72 від 05.11.2018 р., №65 від 05.11.2018 р., №64 від 02.11.2018 р., №71 від 01.11.2018 р. на постачання будівельних матеріалів на 22 арк.;

- видаткові накладні від постачальника ТОВ «Шляховик-97, покупцем є ТОВ «Європейські дороги України» №1432 від 29.07.2017 р., №1489 від 30.07.2017 р., №1182 від 16.06.2017 р., №1296 від 23.06.2017р., №1323 від 24.06.2017 р., №1336 від 25.06.2017 р., №1373 від 26.06.2017 р., №1387 від 27.06.2017 р., №76 від 02.09.2019 р., №3809 від 18.09.2018 р., №3853 від 20.09.2018 р. на постачання будівельних матеріалів на 11 арк;

- видаткову накладну від постачальника ТОВ «Автомагістраль-Південь», покупцем є ТОВ «Європейські дороги України» №535 від 04.06.2019 р. на постачання будівельних матеріалів на 1 арк.

Апеляційний суд вважає викладені слідчим у клопотанні, погодженим прокурором, доводи щодо необхідності накладення арешту на майно необґрунтованими з огляду на такі обставини.

Статтею 41 Конституції України встановлений принцип недоторканості права власності, згідно з яким кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі змістом клопотання, вилучене в ході обшуку майно не є предметом кримінального правопорушення, яке розслідується, з клопотання про арешт майна та матеріалів доданих до нього неможливо зрозуміти, яке відношення до даного кримінального провадження та який процесуальний статус має ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКІ ДОРОГИ УКРАЇНИ», представнику ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКІ ДОРОГИ УКРАЇНИ» та жодній посадовій особі даного товариства про підозру не повідомлено. У клопотанні міститься лише посилання, що дане товариство входить до групи підприємств « ІНФОРМАЦІЯ_1 », та до клопотання на підтвердження, додано лист Служби безпеки України, в якому зазначено фактичного власника ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКІ ДОРОГИ УКРАЇНИ» - ОСОБА_9 , а також те, що він є довіреною особою ОСОБА_10 , якого зазначено як фактичного власника ТОВ «Автомагістраль-Південь». Однак в даному листі не зазначено чим саме це підтверджується, або з яких джерел отримана дана інформація.

Разом з цим, адвокат ОСОБА_6 долучив до апеляційної скарги витяг з «Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», в якому зазначено засновник юридичної особи ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКІ ДОРОГИ УКРАЇНИ», а саме ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . У судове засідання апеляційного суду прокурор не з`явився та не надав інших документів, які підтверджують доводи клопотання, в тому числі причетність зазначеного товариства до даного кримінального провадження.

Крім того, у клопотанні слідчого не зазначено, які саме відомості про кримінальне правопорушення може містити вилучене майно в ході обшуку, також не зрозуміло чи взагалі відповідно до ст. 110 КПК України, вилучене майно під час обшуку визначено постановою як речовий доказ, оскільки в наданих апеляційному суду матеріалах кримінального провадження така постанова відсутня.

Викладені в оскаржуваній ухвалі доводи щодо необхідності накладення арешту на майно з метою дослідження в ході проведення досудового розслідування, апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки такі доводи не мотивовані, а в оскаржуваній ухвалі не зазначено, які саме негативні наслідки для кримінального провадження може мати не накладення арешту на майно.

Інших обставин, які свідчили би про відповідність майна критеріям, встановленим ст. 98 КПК України, у клопотанні слідчого погодженого з прокурором не вказано та прокурором апеляційному суду не надано. За таких обставин законних підстав для накладення арешту на майно апеляційний суд не вбачає.

На думку апеляційного суду, такий підхід органу досудового розслідування до процесу доказування у кримінальному провадженні не повинен компенсуватись за рахунок обтяження законних прав та інтересів власника майна, а також істотного обмеження закріпленої в Конституції України непорушності права власності.

Вищевказані обставини залишились поза увагою слідчого судді, внаслідок чого він дійшов необґрунтованого висновку про необхідність накладення арешту на майно, що є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до положень ч. 3 ст. 169 КПК України, слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

Висновки апеляційного суду.

Встановлені апеляційним судом обставини свідчать про те, що висновки слідчого судді, викладені в оскарженій ухвалі, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що, згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України, п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК України, є підставами для скасування судового рішення.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та вважає за необхідне її задовольнити, оскаржувану ухвалу слідчого судді - скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ТОВ «Європейські дороги України» адвоката ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 06.11.2020 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42020162020000058, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.05.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, погодженого прокурором Одеської місцевої прокуратури № 2, про арештмайна,вилученого вході проведенняобшуку заадресоюм. Одеса, Французький бульвар, 85, у ТОВ «Європейські дороги України».

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4