Рішення

від 14.01.2021 по справі 379/936/20

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 379/936/20

Провадження № 2/379/173/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 року Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінкіна В.І.,

за участю секретаря судового засідання Гопкало О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Таращі в порядку загального позовного провадження справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до СТОВ Плосківське про припинення прав оренди, зареєстрованих на підставі договорів оренди землі шляхом визнання припиненим права користування земельними ділянками,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з даним позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд

припинити право оренди, яке зареєстроване на підставі договору оренди землі № 048 від 22.09.2014 року, укладений між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Плосківське та ОСОБА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 3224484800:02:002:0007, площа 3,0397 га., яка знаходиться в адміністративних межах Плосківської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом визнання припиненим права користування земельною ділянкою, що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18547294 від 09.01.2015 року 12:02:48, строк дії-до 31.12.2025 року;

припинити право оренди, яке зареєстроване на підставі Договору оренди землі №049 від 22.09.2014 року, укладений між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Плосківське та ОСОБА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 3224484800:03:009:0027, площа 0,1300 га., яка знаходиться в адміністративних межах Плосківської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом визнання припиненим права користування земельною ділянкою, що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18547403 від 09.01.2015 року 12:17:44, строк дії - 5 років, з правом пролонгації;

припинити право оренди, яке зареєстроване на підставі Договору оренди землі № 050 від 22.09.2014 року, укладений між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Плосківське та ОСОБА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 3224484800:02:002:0012, площа 3,0399 га., яка знаходиться в адміністративних межах Плосківської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом визнання припиненим права користування земельною ділянкою, що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18515226 від 05.01.2015 року 10:29:15, строк дії-до 31.12.2025 року;

припинити право оренди, яке зареєстроване на підставі Договору оренди землі №051 від 22.09.2014 року, укладений між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Плосківське та ОСОБА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 3224484800:03:009:0041, площа 0,1300 га., яка знаходиться в адміністративних межах Плосківської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом визнання припиненим права користування земельною ділянкою, що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18647210 від 15.01.2015 року 17:39:36, строк дії - 5 років, з правом пролонгації;

стягнути із відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у сумі З 363,20 грн. та витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи у сумі 900,48 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 14 квітня 2020 року ОСОБА_1 успадкував від свого батька, ОСОБА_2 наступні земельні ділянки: кадастровий номер 3224484800:02:002:0007, площею 3,0397 га, кадастровий номер 3224484800:02:002:0012, площею 3,0399 га, кадастровий номер 3224484800:03:009:0027, площею 0,1300 га, кадастровий номер 3224484800:03:009:0041, площею 0,1300 га. Позивачу було відомо, що батько позивача ще в 2017 році подав до Таращанського районного суду Київської області позов про визнання недійсними договорів оренди стосовно вищезазначених земельних ділянок (НОМЕР_3, 049, 050, 051 від 22.09.2014). Спадкодавець мав намір захистити свої права, як землевласника, оскільки вищезазначені договори ним не підписувалися, тому з підстав відсутності вільного волевиявлення Орендодавця, прагнув припинити використання СТОВ Плосківське належних йому на праві власності земельних ділянок. Вже після смерті Спадкодавця, позивач виявив бажання підтримати позовні вимоги в цивільній справі №379/1103/17, тому вже як правонаступник, прийняв на себе права та обов`язки позивача. Окремо акцентує увагу суду на тому, що згідно з висновком судового експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Т. М. Чумак, Підписи від імені ОСОБА_2 в графах Орендодавець в договорах оренди земельних ділянок НОМЕР_3, НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , 051 від 22.09.2014 року виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою . З огляду на те, що відповідач продовжує використовувати вищезазначені земельні ділянки без правових підстав та враховуючи небажання повернути позивачу належні йому на праві власності земельні ділянки (підтвердженням цьому є довготривалий розгляд справи №379/1103/17 та намагання відповідача у будь-який спосіб утримати в своєму розпорядженні вищезазначені земельні ділянки), позивач змушений звернутися до суду, адже лише у такий спосіб він зможе захистити власні права, як землевласника, на вільне розпорядження належними йому на праві власності земельними ділянками.

Враховуючи те, що нещодавно Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц здійснено відступ від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22.04.2015 року у справі №6-48цс15, зазначивши, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним, вважає, що відсутня доцільність оскаржувати рішення Таращанського районного суду Київської області від 17.08.2020 року у справі №379/1103/17. Адже, за таких обставин, стає неможливим визнання договору недійсним у разі підробки або відсутності підпису. Враховуючи позицію ВП ВС, в разі наявності факту не укладення договору, ефективним способом захисту порушених права вважає подання негаторного позову.

У поданому відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх незаконними, необґрунтованими та такими, що не відповідають способам захисту, визначеного законодавством. Вказує, що предметом позовної заяви є визнання неукладеними договорів оренди укладених земельних ділянок та визнання припиненим права користування на вказані земельні ділянки. У назві позовної заяви, а також по її тексту обґрунтовується необхідність витребування майна із чужого незаконного володіння, проте у прохальній частині позовної заяви вказується лише дві позовні вимоги по кожному договору оренди землі - це визнання неукладеними відповідних договорів та визнання припиненим права користування відповідними земельними ділянками. Крім того, спосіб захисту як визнання договору неукладеним не передбачено ст. 16 ЦК України. Стосовно виконання умов договорів оренди землі, звертає увагу суду, що починаючи з дати укладення відповідних договорів оренди земельних ділянок та по даний час, відповідач виконує взяті за такими договорами на себе зобов`язання в формі виплати орендної плати спадкодавцю позивача, в тому числі шляхом виплати орендної плати раніше загальноприйнятого на підприємстві терміну в повному обсязі та належним чином. При цьому спадкодавець позивача як і позивач за весь час існування договірних відносин з відповідачем жодного разу не звертались до останнього з повідомленням про протиправне використання земельних ділянок та/або вимогою про повернення цих земельних ділянок. Навпаки, спадкодавець позивача, визнав не лише факт укладення відповідних договорів оренди землі, а й безпосередньо умови таких договорів, що знайшло своє відображення у власноруч складених та переданих відповідачу заявах від 22 та 23 червня 2017 року. Стосовно висновку експерта, приєднаного до матеріалів справи вказує, що матеріали судової справи № 379/1103/17 також містять 2 (два) повідомлення інших експертів цієї ж експертної установи про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи від 03.09.2018 № 25607/17-32/25608/17-32 та від 17.01.2019 № 20213/20214/18-32 на підставі того, що наданих на дослідження матеріалів (зразків підпису) недостатньо для проведення відповідних експертиз. Крім того зазначає, що починаючи з дати підписання оспорюваних договорів оренди, а саме з 22.09.2014 та їх державної реєстрації позивач не заперечував існування оспорюваних договорів та їх дійсність.

У поданій відповіді на відзив представник позивача зазначає, що з часу звернення до суду спадкодавця позивача з позовною заявою про визнання недійсними договорів оренди в серпні 2017 року і до цього часу вже позивач змушений потерпати від того, що відповідач утримує успадковані ним земельні ділянки у своєму розпорядженні. Адже, факт перебування у розпорядженні відповідача земельних ділянок визнається сторонами. Припинити порушення прав позивача та добровільно повернути земельні ділянки відповідач не бажає, хоча, для цього було б достатньо підписати додаткові угоди, розірвавши договори оренди за згодою сторін, відповідно до ст. 32 Закону України Про оренду землі . Саме тому, вважає, що позовні вимоги (визнання неукладеними відповідних договорів оренди та визнання припиненим права користування відповідними земельними ділянками) можуть бути реалізовані у належний спосіб, шляхом припинення дії, яка порушує право, оскільки вони є аналогічними до припинення права оренди. Для припинення права оренди достатньо щоб відпали підстави, за яких інше речове право (право користування земельними ділянками) виникло. За відсутності волевиявлення власника, настають наслідки недійсності правочину, передбачені ст. 215 ЦК України, що в свою чергу призводить до визнання припиненим права користування, що досягається шляхом здійснення реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідач у відзиві намагається довести, що факт виконання сторонами (Орендарем та Орендодавцем) умов договорів оренди є переконливим аргументом наявності договірних відносин та їх схвалення Орендодавцем. Однак це припущення спростовується тим, що позивачу під час прийняття спадщини стало відомо, що ОСОБА_2 ще в 2017 році подав до Таращанського районного суду Київської області позов до СТОВ Плосківське про визнання недійсними договорів оренди стосовно вищезазначених земельних ділянок (НОМЕР_3, НОМЕР_1 , 050, 051 від 22.09.2014 року). Спадкодавець мав намір захистити свої права, як землевласника, оскільки вищезазначені договори ним не підписувалися, тому з підстав відсутності вільного волевиявлення Орендодавця, прагнув припинити використання Відповідачем належних йому на праві власності земельних ділянок. Вже після смерті Спадкодавця, позивач виявив бажання підтримати позовні вимоги в цивільній справі № 379/1103/17, тому вже як правонаступник, прийняв на себе права та обов`язки позивача. Факт отримання орендної плати за оспорюваним договором має значення лише для визначення наслідків недійсності договору, а не для вирішення спору про визнання договору оренди землі недійсним (неукладеним) через його невідповідність закону. Стосовно висновку експерта, вказує, що підпис є невід`ємними елементом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувавати їх ідентифікацію.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача - адвокат Невідомський О.Ю. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач: згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер витягу 206785499 від 14.04.2020 є власником земельної ділянки кадастровий номер 3224484800:02:002:0007 площею 3,0397 га, вид угіддя: рілля, дата державної реєстрації земельної ділянки 23.11.2010, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, номер запису про право власності: 36256650, підстава виникнення права власності: свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене 14.04.2020 приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу Київської області Овраменко Л.В. та зареєстроване в реєстрі за № 542 (а.с.19-20);

згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер витягу 206791922 від 14.04.2020 є власником земельної ділянки кадастровий номер 3224484800:02:002:0012 площею 3,0399 га, вид угіддя: рілля, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, номер запису про право власності: 36257435, підстава виникнення права власності: свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене 14.04.2020 приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу Київської області Овраменко Л.В. та зареєстроване в реєстрі за № 544 (а.с.21-22);

згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер витягу 206789237 від 14.04.2020 є власником земельної ділянки кадастровий номер 3224484800:03:009:0027 площею 0,13 га, вид угіддя: пасовища, дата державної реєстрації земельної ділянки 23.11.2010, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, номер запису про право власності: 36257123, підстава виникнення права власності: свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене 14.04.2020 приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу Київської області Овраменко Л.В. та зареєстроване в реєстрі за № 543 (а.с.23-24);

згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер витягу 206795863 від 14.04.2020 є власником земельної ділянки кадастровий номер 3224484800:03:009:0041 площею 0,13 га, вид угіддя: пасовища, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, номер запису про право власності: 36257846, підстава виникнення права власності: свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене 14.04.2020 приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу Київської області Овраменко Л.В. та зареєстроване в реєстрі за № 545 (а.с.25-26).

Зазначені земельні ділянки знаходяться на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області.

22.09.2014 було укладено договори оренди землі: № 048 строком на 5 років на земельну ділянку площею 3,0397 га, у тому числі рілля 3,0397 га, кадастровий номер 3224484800:02:002:0007; № 049 строком на 5 років на земельну ділянку площею 0,1300, у тому числі рілля 0,1300 га, кадастровий номер 3224484800:03:009:0027; № 050 строком на 5 років на земельну ділянку площею 3,0399 га, у тому числі рілля 3,0399 га, кадастровий номер 3224484800:02:002:0012; № 051 строком на 5 років на земельну ділянку площею 0,1300 га, утому числі рілля 0,1300 га, кадастровий номер 3224484800:03:009:0041. Право оренди по кожній із вищезазначених земельних ділянках зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 09.01.2015, 05.01.2015, 15.01.2015.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 17.08.2020 у справі єдиний унікальний номер: 379/1103/17 у позові ОСОБА_1 (як правонаступника) до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Плосківське про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок - відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 28.09.2020.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року справа № 145/2047/16-ц провадження № 14-499цс19.

Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Тому у позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 4, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні уточненого позову ОСОБА_1 до СТОВ Плосківське про припинення прав оренди, зареєстрованих на підставі договорів оренди землі № № 48, 49, 50, 51 від 22.09.2014 шляхом визнання припиненим права користування земельними ділянками, що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - відмовити в повному обсязі.

Повне рішення складено 22.01.2021.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.

Головуючий:В. І. Зінкін