Постанова

від 16.03.2021 по справі 2-340/2010

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-340/2010 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В. Ф. Провадження № 22-ц/802/362/21 Категорія: 3 Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Данилюк В.А.

суддів Киці С.І., Шевчук Л.Я.,

секретаря Опейди В.О.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 21 грудня 2010 року,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2010 року ОСОБА_2 у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 про поділ житлового будинку, що перебуває у спільній сумісній власності.

Позов обґрунтований тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить їй, відповідачу та їх неповнолітній дочці ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності. Шлюб між нею та відповідачем по справі розірваний і сторони не домовились про порядок поділу житлового будинку, просить провести поділ, виділивши їй та дочці належні їм 2/3 частини, відповідачу 1/3 частину зазначеного житлового будинку. Просить задовольнити позовні вимоги, судові витрати по справі покласти на відповідача.

Рішенням Рожищеноського районного суду Волинської області від 21 грудня 2010 року позов задоволено частково.

Ухвалено поділити житловий будинок АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_2 та ОСОБА_1 1/2 частину житлового будинку: котельню 1 площею 4,4 кв.м вартістю 6692 грн, кухню 2 площею 14,3 кв.м вартістю 21749 грн, кімнату 3 площею 14,5 кв.м вартістю 22053 грн, вбиральню 4 площею 0,9 кв.м вартістю 1369 грн, ванну 5 площею 4,4 кв.м вартістю 6692 грн, 2/8 коридора 6 площею 2,7 кв.м вартістю 4069 грн, всього 41,2 кв.м вартістю 62624 грн.

ОСОБА_4 виділити 1/2 частину житлового будинку: веранду 7 площею 12,6 кв.м вартістю 19163 грн, кімнату 8 площею 19,7 кв.м вартістю 29962 грн, 6/8 коридора 6 площею 8,0 кв.м вартістю 12205 грн, всього 40,3 кв.м вартістю 61330 грн.

Для розподілу житлового будинку на дві ізольованих квартири ОСОБА_4 розділити коридор 6 перегородкою, ізолювавши дві новоутворені квартири, розділити коридор 6 перегородкою, влаштувавши коридор та суміщений санвузол, розділити веранду 7 перегородкою, влаштувавши коридор та кухню.

Сторонам обладнати автономні мережі електропостачання, газопостачання та опалення квартир .

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 526,24 грн (п`ятсот двадцять шість грн. 24 коп.) судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз 86 (вісімдесят шість) грн. витрат, пов`язаних з викликом експерта в судове засідання.

Стягнуто з ОСОБА_4 в дохід держави 613,30 грн (шістсот тринадцять грн. 30 коп.) судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_4 в користь Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз 86 (вісімдесят шість) грн. витрат, пов`язаних з викликом експерта в судове засідання.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 1117, 62 грн (одна тисяча сто сімнадцять грн.62 коп ) судових витрат.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вказує, рішення суду ухвалене з порушенням матеріального та процесуального права, а саме суд незаконно позбавив її, як неповнолітню (на час ухвалення рішення) права на частку у спільній сумісній власності, а саме безпідставно зменшив її розмір без присудження будь-якої компенсації, а також, вирішуючи майнові питання стосовно неї, як неповнолітньої особи, суд не залучив до розгляду справи орган опіки та піклування та не отримав його висновок стосовно доцільності зменшення її частки у спільному майні. Просить рішення суду скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 був приватизований сторонами в 1996 році згідно із Законом України Про приватизацію державного житлового фонду і належить їм та їх неповнолітній дочці ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності.

Розірвання шлюбу між сторонами зареєстроване 05.12.2002 року, неповнолітня дочка проживала з позивачем ОСОБА_2 ..

Згідно матеріалів судової будівельно-технічної експертизи загальна площа житлового будинку сторін 81,5 кв.м, житлова-34,2 кв.м, вартість житлового будинку становить 123954 грн Враховуючи конструктивні характеристики житлового будинку та відсутність технічної можливості виконання п. 2.22, 2.24, ДБН В.2.2-15-2005, не можливо виділити в натурі 2/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 . Експертизою запропоновано варіант поділу житлового будинку у співвідношенні 1/2 до 1/2 ідеальних часток, будівельні роботи по переплануванню у відповідності до діючих будівельних норм та правил, які сторонам необхідно здійснити для розподілу житлового будинку на дві ізольовані квартини та грошову компенсацію за відхилення від вартості, яка приходиться на ідеальні частки будинковолодіння.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 364 ЦК України (в редакції на момент вирішення спору) співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу) співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Згідно з ч. 2,3 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Задовольняючи позов частково, суд врахував висновок будівельно-технічної експертизи, згоду позивача ОСОБА_2 на такий варіант поділу, та прийшов до висновку, що між сторонами, як співвласниками, слід провести поділ житлового будинку згідно варіанту, запропонованого судовою будівельно-технічною експертизою, у співвідношенні 1/2 до 1/2 ідеальних часток. Таким чином Ѕ частину житлового будинку було виділено позивачу та її неповнолітній дочці, а іншу Ѕ частину - відповідачу у справі ОСОБА_4 , при цьому питання про стягнення грошової компенсації через збільшення частки відповідача не вирішувалося.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Сімейного кодексу України (в редакції чинній на день ухвалення рішення) при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

У постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі 285/1564/15-ц (провадження № 61-2742св18) зроблено висновок, що статтею 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. За змістом цієї норми закону, а також статей 17, 18 Закону України Про охорону дитинства , статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування. Згідно з положеннями частин четвертої та п`ятої статті 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло. За змістом частини шостої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним. За таких обставин вчинення батьками неповнолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, - звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло.

Отже, забезпечення захисту прав малолітніх або неповнолітніх осіб під час розгляду справи мало відбуватись в порядку, визначеному ст.27-1 ЦПК України (в редакції Закону від 06.10.2010 року, чинного станом на час розгляду справи).

Таким чином, не залучивши до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог орган опіки та піклування з метою захисту прав та інтересів неповнолітньої ОСОБА_1 , суд розглянув справу за відсутності висновку органу опіки та піклування у спірних правовідносинах.

У порушення вище зазначених норм матеріального та процесуального права суд залишив поза увагою інтереси неповнолітньої дитини, при цьому зменшив частку неповнолітньої особи у майні, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам у справі, без вирішення питання про компенсацію.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 21 грудня 2010 року в даній справі скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 22 березня 2021 року.

Головуючий

Судді: