Постанова

від 22.03.2021 по справі 916/2189/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2189/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Лавриненко Л.В.

розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2020

у справі №916/2189/20

за позовом акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Лари"

про стягнення 66 506,18 грн

ВСТАНОВИВ

У липні 2020 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Лари" (далі - ОСББ „Лари"), в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованості у загальному розмірі 66 506,18 грн., яка складається із пені у розмірі 41 156,13 грн., трьох відсотків річних у розмірі 8 069,83 грн., збитків від інфляції у розмірі 13 974,55 грн., збитків у розмірі 3 305,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору постачання природного газу в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем природного газу, а також споживання природного газу у квітні 2019 у обсягах, визначених умовами договору.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.11.2020 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача три відсотки річних у розмірі 8 069,83 грн, збитки від інфляції у розмірі 13 974,55 грн, пеню у розмірі 4 115,61 грн та судовий збір у розмірі 826,81 грн, в решті позову відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем на виконання взятих на себе договірних зобов`язань поставлено відповідачеві природний газ, що підтверджується складеними та підписаними сторонами актами приймання-передачі. Проте, відповідач, у порушення умов договору, розрахувався за поставлений газ несвоєчасно. У зв`язку із чим місцевим господарським судом визнано обґрунтованими заявлені позовні вимоги.

Щодо заявленої до стягнення пені, суд першої інстанції зазначив, що враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, приймаючи до уваги істотний розмір заявленої позивачем до стягнення пені, враховуючи створення ОСББ „Лари" як непідприємницького товариства для здійснення функцій, визначених законом, зокрема, з метою реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами, приймаючи до уваги сплату відповідачем всього розміру вартості поставленого позивачем природного газу до моменту звернення позивача до суду із даними позовними вимогами, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, та принципом збалансованості інтересів сторін, суд визнав за можливе зменшити розмір нарахованої позивачем пені до суми 4 115,61 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.

З приводу заявлених позивачем до стягнення збитків у відповідності до умов п. 3.13 укладеного між сторонами договору постачання природного газу, місцевий господарський суд із посиланням на Правила постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. № 2496 зазначив, що на виконання вимог чинного законодавства ОСББ „Лари" було обмежено власне споживання природного газу у квітні 2019, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому, судом першої інстанції відхилено наданий позивачем лист про відкликання повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання , на підтвердження факту наявності у відповідача можливості споживати природний газ у квітні 2019, за відсутності доказів його надсилання на відповідачеві. Відтак, враховуючи відсутність у ОСББ „Лари" об`єктивної можливості споживати природний газ у квітні 2019, у зв`язку з припиненням власного споживання на вимогу АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність в останнього права вимагати стягнення збитків, передбачених п. 3.13 договору постачання природного газу, що відповідно зумовлює відмову у задоволенні позову в цій частині.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, АТ "НАК Нафтогаз України" звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.20 у справі №916/2189/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 37 040,52 грн та збитків у сумі 3 305,67 грн скасувати, прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги АТ "НАК Нафтогаз України" щодо стягнення пені у сумі 37 040,52 грн та збитків у сумі 3 305,67 грн, у стягненні якої було відмовлено, задовольнити.

АТ "НАК Нафтогаз України" зазначає, що не погоджується з оскаржуваним рішенням щодо часткового задоволення позовних вимог у зв`язку зі зменшенням судом розміру пені та відмови у стягненні збитків та вважає, що рішення в цій частині прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 549-552, 599,625,611, 623 Цивільного кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в цій частині з наступних підстав.

Так апелянт зазначає, що при застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу необхідно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника. Господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення неустойки повинен був об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Скаржник вважає, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики, як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань. Відповідач погодився з умовами щодо порядку і строків виконання грошових зобов`язань, а також погодився з умовами договору щодо відповідальності за порушення грошових зобов`язань. На думку апелянта, укладаючи договір на поставку природного газу відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування пені.

За твердженням апелянта, відповідно до ст. 617 ЦК України, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань.

Апелянт відзначає, що сторони визначили вид забезпечення виконання зобов`язання неустойкою, що передбачений умовами договору, та вже заздалегідь визначили розмір пені за неналежне виконання зобов`язання, а тому суд неправомірно самостійно визначив розмір пені. Таким чином, господарський суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а також визнав встановленими недоведені обставини, які мають значення для справи.

На переконання апелянта, суд першої інстанції при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. В оскаржуваному рішенні зазначено, що суд, зменшуючи розмір неустойки, виходив, серед іншого, з інтересів сторін. Втім, з матеріалів справи та самого рішення, як вважає апелянт, незрозуміло, які саме інтереси сторін було враховано, і яким чином інтереси сторін вплинули на рішення суду в частині зменшення розміру неустойки. Під час розгляду справи, як вважає скаржник, не було враховано інтереси позивача.

Окрім того, скаржник зазначає, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов`язанням за договором постачання природного газу. Таким чином, на думку апелянта, місцевий господарський суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а також визнав встановленими недоведені обставини, які мають значення для справи. Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав господарському суду належних доказів в обґрунтування своїх заперечень, натомість суд першої інстанції не мотивуючи, а лише своїм внутрішнім переконанням та посиланнями на важкий матеріальний стан відповідача зменшили розмір нарахованих санкцій, що є грубим порушенням положень ст. 233 ГК України.

Отже, як вважає апелянт, зменшення судом першої інстанції розміру пені суперечить принципам розумності, справедливості, добросовісності, що призводить до зловживання з боку боржника, а тому позивач не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача і вважає рішення Господарського суду в частині зменшення пені незаконним, таким що порушує права позивача, а тому підлягає скасуванню в цій частині.

Апелянт наголошує, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

Щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків скаржник зазначає, що відповідно до п. 2.1 договору, в редакції додаткової угоди від 20.03.2019, постачальник передає споживачу у квітні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 15,00 тис.куб.м. При цьому, відповідачем в квітні 2019 не було використано природний газ в обсязі, який було узгоджено сторонами. У червні 2019 позивачем на адресу відповідача була направлено акт-претензію, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 договору та Правила постачання природного газу в розмірі 3 305,67 грн за різницю між замовленим в квітні 2019 обсягом природного газу (15,000 куб.м.) та фактичним обсягом використаного відповідачем в квітні 2019 природного газу за договором (0,000 куб.м.). Проте, станом на момент звернення із цим позовом до суду, збитки позивача в добровільному порядку відповідачем не відшкодовані.

З приводу посилання суду першої інстанції повідомлення про припинення постачання газу, скаржник наголошує, що АТ "НАК Нафтогаз України" дійсно було направлено на адресу відповідача повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання, оскільки відповідач не виконує умови Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, а саме: рівень розрахунків є нижче ніж 90%. Однак, 29.03.2019 НАК Нафтогаз України було направлено на адресу відповідача лист про відкликання даного повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання, оскільки за оперативними даними станом на 29.03.2019 ОСББ Лари виконує вимоги Положення. Даний лист, про відкликання повідомлення про припинення, за твердженням апелянта, було направлено на електрону адресу відповідача 01.04.2019. Таким чином, як стверджує апелянт, відповідача включено до реєстру споживачів компанії у квітні 2019 року.

З огляду на наведене скаржник вважає помилковим висновок суду щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог в частині стягнення збитків, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідачем в квітні 2019 не було використано природний газ в обсязі, що відрізняється від замовленого обсягу, зазначеного в п. 2.1 договору, тобто факт невикористання (односторонньої відмови) відповідачем природного газу в квітні 2019 є доведеним позивачем, а тому порушення відповідачем пп. 3.12., 3.13 договору є доведеним належними та допустимими доказами, зокрема, договором постачання природного газу та додатковими угодами до нього, якими вносились зміни до п. 1.2 Договору щодо обсягів замовленого природного газу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження у справі №916/2189/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2020, визначено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що суд першої інстанції детально дослідив матеріали справи та належним чином оцінив наявність підстав для зменшення розміру пені, яку апелянт зазначив в позовній заяві для стягнення з відповідача. Так, за твердженням відповідача, він згідно ст. 4 ЗУ Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є неприбутковою організацією, рахунки ОСББ ЛАРИ поповнюються виключно шляхом здійснення оплати за комунальні послуги власниками квартир, які в подальшому відповідач перераховує іншим підприємствам, у зв`язку з цим, на рахунках у ОСББ ЛАРИ не залишаються будь-які кошти.

Відповідач стверджує, що зв`язку з тим, що власники квартир багатоквартирного будинку невчасно перераховують оплату за комунальні послуги, в тому числі і за природний газ та теплопостачання, у відповідача виникала періодично частково заборгованість, зокрема, перед позивачем. Таким чином, на думку відповідача, штрафні санкції, у вигляді пені, які намагається стягнути апелянт, для Відповідача, як для неприбуткової організації, є надмірно великі.

За твердженням відповідача, під час вирішення даного спору слід врахувати ступінь виконання ним своїх зобов`язань, зокрема те, що станом на дату подання позову до суду у відповідача перед апелянтом заборгованість за договором відсутня. Майновий стан відповідача, який є низьким, оскільки відповідач є неприбутковою організацією. В свою чергу, позивачем не надано доказів завдання йому збитків внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу. Також, на переконання відповідача, слід враховувати інтереси інших сторін, оскільки з настанням нового опалювального сезону відповідачу необхідно мати кошти для закупівлі газу задля опалення багатоквартирного будинку. В зв`язку з тим, що штрафні санкції за договором постачання природного газу надмірно великі, існує ймовірність, що у відповідача не буде можливості закупити газ та здійснювати опалення будинку в 2020-2021 роках опалювального періоду, що загрожує виходу із ладу системи опалення всього будинку. Також, у зв`язку з цим, квартири добросовісних платників, які вчасно здійснювали оплату за опалення залишаться без опалення.

З приводу відмови в задоволені позовних вимог в частині стягнення збитків відповідач зазначає, що по-перше пункт 1 Розділу VII Правил постачання природного газу, щодо відшкодування збитків апелянту, на який посилається скаржник, до відповідача ОСББ ЛАРИ не застосовується. По-друге відповідач стверджує, що не отримував листа від позивача про відкликання повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання. Відповідач наголошує, що апелянт не надав доказів відносно того, що ним був направлений даний лист на електрону адресу відповідача. При цьому відповідач наполягає, що не отримував такий лист від апелянта. Натомість, відповідач стверджує, що отримував від позивача лише один лист, а саме, повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання. Таким чином, відповідач, з метою уникнення штрафних санкцій за невиконання повідомлення позивача належним чином відреагував на вимогу та самостійно здійснив опломбування лічильників газопостачання та припинив діяльність котельні, про що свідчить Акт про припинення діяльності дахової котельні. А тому, за твердженням відповідач, він не споживав газ у квітні 2019 та відповідно не завдав збитків позивачеві.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2018 між АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (Постачальник) та ОСББ „Лари" (Споживач) було укладено договір постачання природного газу №7147/18-ТЕ-23, відповідно до п. 1 якого Постачальник зобов`язується у 2018 поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Шляхом підписання додаткових угод №1 від 26.10.2018, №2 від 30.10.2018, №3 від 29.11.2018, №5 від 20.03.2019, №6 від 29.03.2019 сторонами було неодноразово внесено зміни до договору постачання природного газу №7147/18-ТЕ-23 від 12.10.2018.

29.11.2018 між АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (Постачальник) та ОСББ „Лари" (Споживач) було укладено додаткову угоду №4 до договору постачання природного газу №7147/18-ТЕ-23 від 12.10.2018, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди викласти розділи 1-12 договору у новій редакції.

Відповідно до п. п. 2.1, 3.1 договору постачання природного газу №7147/18-ТЕ-23 від 12.10.2018 Постачальник передає Споживачу з 01.11.2018 по 30.04.2019 (включно) природний газ орієнтовним обсягом, визначеним умовами договору, зокрема, у квітні 2019 - 15 тис. куб. метрів. Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану із правом власності на природний газ.

Пунктом 3.13 договору постачання природного газу №7147/18-ТЕ-23 від 12.10.2018 передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного Споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п.2.1 договору), Споживач зобов`язаний відшкодувати Постачальнику збитки в порядку, визначеному п. 5.7 договору. При цьому, розмір збитків визначається таким чином:

- якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, Споживач зобов`язаний відшкодувати Постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;

- якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, Споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:В = (Vф - Vп) х Ц х К, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений Постачальником Споживачу протягом розрахункового періоду за цим Договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 договору; Ц- ціна природного газу за цим Договором; К- коефіцієнт, який дорівнює 0,5.

Згідно з п. п. 3.8, 4.2 договору постачання природного газу №7147/18-ТЕ-23 від 12.10.2018 приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачу у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу. Ціна за 1000 куб. м. газу становить 7 482,61 грн. з урахуванням ПДВ.

Умовами п. 5.1 договору постачання природного газу №7147/18-ТЕ-23 від 12.10.2018 встановлено, що оплата за газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за звітним місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 5.7 договору постачання природного газу №7147/18-ТЕ-23 від 12.10.2018 відшкодування Постачальнику збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 договору, здійснюється наступним чином: Постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо Споживач порушив п. 3.9 договору та не надав акт приймання передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 договору; Постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає Споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; Споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати Постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.

Відповідно до п. 7.2 договору постачання природного газу №7147/18-ТЕ-23 від 12.10.2018 у разі невиконання Споживачем п. п. 5.1, 5.6 цього договору останній зобов`язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з умовами п. 11.1 договору постачання природного газу №7147/18-ТЕ-23 від 12.10.2018 договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, в частині реалізації газу договір діє 30.04.2019 (включно), в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 11.2 договору постачання природного газу №7147/18-ТЕ-23 від 12.10.2018 пункти 2.3, 3.4.2, 3.8.2, абз.2 підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз.5 підп.5 п.6.2, підп.8 п.6.2, підп.4 п.6.3, абз.3 підп.2 п.6.4 цього договору застосовуються з дня, зазначеного в повідомленні Постачальника, яке направляється не електронну адресу Споживача, зазначену в п. 12 договору та розміщується на офіційному сайті Постачальника.

Згідно з п. 3 додаткової угоди №4 від 29.11.2018 до договору постачання природного газу №7147/18-ТЕ-23 від 12.10.2018р. дана додаткова угода діє з 01.12.2018.

На виконання умов договору постачання природного газу №7147/18-ТЕ-23 від 12.10.2018 між сторонами по справі було підписано акти приймання-передачі природного газу: акт від 31.10.2018 на суму 50 485,50 грн, акт від 30.11.2018 на суму 369 468,94 грн, акт від 31.12.2018 на суму 444 070,57 грн, акт від 31.01.2019 на суму 449 989,32 грн, акт від 28.02.2019 на суму 351 398,42 грн, акт від 31.03.2019 на суму 271 439,23 грн.

Листом №26-1034/1.17-19 від 20.02.2019 АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" було повідомлено відповідача про застосування з 01.03.2019 наступних пунктів договору постачання природного газу №7147/18-ТЕ-23 від 12.10.2018: п. 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2 підп. 3.9.2, 3.13. 5.7, абц. 5 підп. 5 п. 6.2, підп. 8 п. 6.2, підп. 4 п. 6.3, абз. 3 підп. 2 п. 6.4 договору.

Листом №26-290-19 від 21.03.2019 АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" звернулось до відповідача із повідомленням про припинення (обмеження) газопостачання з 01.04.2019 у зв`язку з недостатнім рівнем розрахунків з боку споживача за придбаний природний газ.

27.03.2019 ПАТ „Одесагаз" звернулось до ОСББ „Лари" із повідомленням про припинення (обмеження) газопостачання №П-245 з 01.04.2019 у зв`язку з відсутністю підтвердженого обсягу природного газу від постачальника - АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України".

28.03.2019 комісією ОСББ „Лари" було складено акт про опломбування лічильників та припинення діяльності дахової котельні. Крім того, на підставі наказів №7 від 29.03.2019, №6 від 29.03.2019, №9-к від 29.03.2019 ОСББ „Лари" було звільнено операторів газової котельні з 01.04.2019.

Листом №26-417-19 від 29.03.2019 АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" було повідомлено ОСББ „Лари" про відкликання повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання №26-290-19 від 21.03.2019.

Листом №26-1600-19 від 28.05.2019 АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" у відповідь на лист відповідача №36 від 13.05.2019 було повідомлено про скасування акту-претензії із вимогою про компенсацію збитків компанії.

13.06.2019 АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" звернулось до ОСББ „Лари" із актом-претензією №26-2275-19, відповідно до якого просило сплатити збитки у розмірі 39 283,70 грн. В подальшому, АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" звернулось до відповідача із актом-претензією №26/5-4724-19 від 17.12.2019 на суму 3 305,67 грн.

Звертаючись до суду першої інстанції із позовними вимогами до ОСББ „Лари", позивач зазначив про наявність правових підстав для стягнення із відповідача пені, трьох відсотків річних, збитків від інфляції та збитків, нарахованих у порядку п. 3.13 договору, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору постачання природного газу №7147/18-ТЕ-23 від 12.10.2018 в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог про стягнення трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені, однак, скориставшись свої правом зменшив розмір заявленої до стягнення пені, а також відмови у задоволенні позову в частинні стягнення збитків.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 530, 610 - 612 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 2 ст. 615 та ч. 2 ст. 625 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так наявними матеріалами справи підтверджується, що на підставі актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2018 на суму 50 485,50 грн, від 30.11.2018 на суму 369 468,94 грн, від 31.12.2018 на суму 444 070,57 грн, від 31.01.2019 на суму 449 989,32 грн, від 28.02.2019 на суму 351 398,42 грн, від 31.03.2019 на суму 271 439,23 грн, складених, підписаних та скріплених печатками уповноваженими представниками постачальника та споживача, відповідно до договору постачання природного газу №7147/18-ТЕ-23 від 12.10.2018 постачальником передано споживачу природний газ виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Разом з цим, відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань за договором, розрахувався за поставлений позивачем газ несвоєчасно. ОСББ „Лари" остаточну оплату вартості поставленого АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" протягом періоду з грудня 2018 по березень 2019 включно природного газу було здійснено 09.08.2019, тобто із порушенням встановленого умовами договору строку.

Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

В ст.549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2 договору постачання природного газу №7147/18-ТЕ-23 від 12.10.2018р. у разі невиконання Споживачем п. п. 5.1, 5.6 цього договору останній зобов`язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 41 156,13 грн. Перевіривши наданий позивачем розрахунок колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що він є вірним та арифметично правильним, що свідчить про наявність підстав для стягнення із відповідача на користь позивача пені.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем було заявлено клопотанню про зменшення розміру пені, яке обґрунтовано тим, що відповідач ж неприбутковою організацією, а розрахунки з контрагентами, зокрема позивачем залежать від надходження грошових коштів від мешканців будинку, які невчасно перераховують оплату за комунальні послуги, у тому числі за природний газ та теплопостачання, у тому у відповідача вникла заборгованість перед позивачем. З огляду на що, штрафні санкції для відповідача, як неприбуткової організації є надмірно великими.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У випадку якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 ЦК України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 названого Кодексу).

Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Водночас, колегія суддів зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-рп/2013.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд, зменшуючи розмір пені до 4 115,61 грн, на підставі розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, встановив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов`язує можливість зменшення розміру неустойки.

Також слід зазначити, законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно з ст.86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, зменшуючи розмір пені, яка підлягає стягненню, суд першої інстанції, взяв до уваги відсутність збитків понесених позивачем саме у зв`язку з простроченням сплати відповідачем за поставлений природний газ за договором, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання зобов`язань та обставини фінансового стану відповідача.

Судова колегія вважає, що наведене вище у своїй сукупності є винятковою обставиною, яка є підставою для зменшення розміру пені.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що зменшення судом розміру пені завдає йому збитків, і при зменшенні пені суд не дослідив негативні наслідки, спричинені позивачеві, оскільки, відповідно до норм статей 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, між тим, під час вирішення даного спору, позивачем не надано, а відтак матеріали справи не містять доказів, які підтверджують імовірність збитків або засвідчували наявність збитків у позивача, у зв`язку з несвоєчасним виконанням прийнятих на себе зобов`язань відповідачем.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції врахував майнові інтереси позивача, оскільки зменшив розмір неустойки частково до 4 115,61 грн, що в свою чергу, спростовує доводи апеляційної скарги про зворотне.

Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи установлені місцевим господарським судом обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для зменшення пені.

Щодо заявлених позивачем до стягнення збитків, колегія суддів зазначає таке.

Пунктом 3.13 договору постачання природного газу №7147/18-ТЕ-23 від 12.10.2018 передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного Споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п.2.1 договору), Споживач зобов`язаний відшкодувати Постачальнику збитки в порядку, визначеному п. 5.7 договору. При цьому, розмір збитків визначається таким чином:

- якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, Споживач зобов`язаний відшкодувати Постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;

- якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, Споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:В = (Vф - Vп) х Ц х К, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений Постачальником Споживачу протягом розрахункового періоду за цим Договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 договору; Ц- ціна природного газу за цим Договором; К- коефіцієнт, який дорівнює 0,5.

Відповідно до положень п.1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. № 2496 (із змінами, в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:

1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;

2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою В = (Vф - Vп) x Ц х K, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу; К- коефіцієнт, який визначається постачальникові та не може перевищувати 0,5.

Згідно з п. 3 розділу VI Правил постачання природного газу за результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням таких вимог: 1) форма акта-претензії є довільною; 2) при порушенні, зазначеному в підпункті 3 пункту 1 цього розділу, акт-претензія складається представниками постачальника після пред`явлення ними відповідних посвідчень у присутності уповноваженого представника споживача (власника або наймача) і скріплюється їхніми підписами. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це зазначається в акті-претензії. Акт-претензія щодо відмови споживача у доступі до території об`єкта споживача вважається дійсним, якщо його підписали представник постачальника та одна незаінтересована особа за умови посвідчення їх осіб або три представники постачальника. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це робиться відмітка в обох примірниках цього акта, і другий його примірник надсилається споживачеві реєстрованим поштовим відправленням. Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов`язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.

З огляду на наведені умови договору та Правила постачання природного газу, АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" має право на стягнення з відповідача збитків у разі якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу або якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, листом №26-290-19 від 21.03.2019 АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" звернулось до відповідача із повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання з 01.04.2019 у зв`язку з недостатнім рівнем розрахунків з боку споживача за придбаний природний газ.

Також, 27.03.2019 ПАТ „Одесагаз" звернулось до ОСББ „Лари" із повідомленням про припинення (обмеження) газопостачання №П-245 з 01.04.2019 у зв`язку з відсутністю підтвердженого обсягу природного газу від постачальника - АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України".

Відповідно до абзацу 3 п. 14 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015р. № 2496 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) у разі одержання повідомлення про припинення або обмеження постачання природного газу споживач зобов`язаний з дотриманням правил безпеки обмежити (припинити) власне споживання природного газу, а в разі, якщо обмеження (припинення) природного газу буде здійснюватися Оператором ГРМ/ГТС, ужити комплекс заходів, спрямованих на запобігання виникненню аварійних ситуацій, та підготувати власне газоспоживне обладнання до обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу.

28.03.2019 комісією ОСББ „Лари" було складено акт про опломбування лічильників та припинення діяльності дахової котельні. Крім того, на підставі наказів №7 від 29.03.2019, №6 від 29.03.2019, №9-к від 29.03.2019 ОСББ „Лари" було звільнено операторів газової котельні з 01.04.2019.

Отже, ОСББ „Лари" на виконання наведених вимог чинного законодавства було обмежено власне споживання природного газу у квітні 2019, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Колегія суддів не приймає до уваги наданий позивачем лист №26-417-19 від 29.03.2019 про відкликання повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання №26-290-19 від 21.03.2019 на підтвердження факту наявності у відповідача можливості споживати природний газ у квітні 2019, оскільки наявні матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів на підтвердження надсилання такого листа на адресу відповідача. При цьому, відповідач наполягає на тому, що він такий лист не отримував.

З урахуванням наведеного судова колегія дійшла висновку, що у ОСББ „Лари", у зв`язку із виконанням вимог позивача викладених у повідомленні про припинення (обмеження) газопостачання з 01.04.2019, не було можливості споживати природний газ у квітні 2019, а тому колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог в частині стягнення збитків, передбачених п. 3.13 договору постачання природного газу №7147/18-ТЕ-23 від 12.10.2018, що зумовлює відмову у їх задоволенні.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2020 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2020 у справі №916/2189/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Датою ухвалення та складання повного судового рішення є 22.03.2021.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Лавриненко Л.В.