Постанова

від 22.03.2021 по справі 916/1081/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1081/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна компанія Нафтогаз України , м. Київ

на рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2020 року, м. Одеса, суддя Волков Р.В., повний текст рішення складено та підписано 24.12.2020 року

у справі № 916/1081/20

за позовом Акціонерного товариства Національна компанія Нафтогаз України , м. Київ

до відповідача Дочірнього підприємства "СК-СЕРВІС", м. Одеса

про стягнення 63 209,49 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У квітні 2020 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Дочірнього підприємства "СК-СЕРВІС", м. Одеса, в якій просило суд стягнути з Дочірнього підприємства "СК-СЕРВІС", м. Одеса на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, борг у загальній сумі 63 209 грн. 49 коп., з яких: пеня у сумі 27 960 грн. 57 коп., 3 % річних у сумі 10 853 грн. 24 коп., інфляційні втрати у сумі 24 395 грн. 68 коп., а також просило суд відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати у розмірі 2 102 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором постачання природного газу від 07.09.2017 року № 8202/1718-ТЕ-23 в частині неповної та несвоєчасної оплати вартості поставленого позивачем природного газу, що і стало підставою для нарахування штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.12.2020 року у справі №916/1081/20 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Дочірнього підприємства "СК-СЕРВІС", м. Одеса на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, 16 776 грн. 34 коп. - пені, 10 853 грн. 24 коп. - 3% річних, 24 395 грн. 68 коп. інфляційних втрат та 2 102 грн. компенсації витрат по сплаті судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що у зв`язку з простроченням відповідачем виконання його договірних зобов`язань за договором від 07.09.2017 року № 8202/1718-ТЕ-23 постачання природного газу, в частині оплати товару позивача на умовах даного договору, позивачем правомірно було нараховано до стягнення з відповідача пеню у сумі 27 960 грн. 57 коп., 3% річних у сумі 10 853 грн. 24 коп. та інфляційні втрати у сумі 24 395 грн. 68 коп.

Разом з тим місцевий господарський дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення загальної суми заявленої до стягнення пені на 40 %, тобто, з 27 960 грн. 57 коп. до 16 776 грн. 34 коп., з огляду на баланс інтересів сторін та те, що позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами, які несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Крім того, суд першої інстанції наголосив на тому, що вчинене відповідачем порушення господарських зобов`язань зумовлене винятковими обставинами та не завдало значних збитків контрагенту. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у заявленому позивачем розмірі, судом першої інстанції було задоволено частково.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Акціонерне товариство Національна компанія Нафтогаз України , м. Київ з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення пені не погодилось, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2020 року у справі № 916/1081/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 11 184 грн. 23 коп. скасувати та постановити нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ щодо стягнення пені в розмірі 11 184 грн. 23 коп., у стягненні яких було відмовлено - задовольнити, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник, посилаючись на порушення судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вимог ст. 233 Господарського кодексу України, зазначає, що господарський суд при вирішенні питання про зменшення неустойки повинен був об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Також скаржник, посилаючись на ст. 617 Цивільного кодексу України, зауважує, що відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань, а укладаючи з позивачем договір постачання природного газу, відповідач взяв на себе зобов`язання у разі прострочення виконання умов договору нести відповідальність у вигляді пені у розмірі, визначеному договором, а відтак був обізнаний про те, що за прострочення виконання умов договору настає відповідальність, визначена його умовами, зокрема сплата неустойки. Відтак, на думку Акціонерного товариства Національна компанія Нафтогаз України , м. Київ, Господарським судом Одеської області у даному випадку було неправомірно самостійно визначено розмір пені, більш того, суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин ст. 233 Цивільного кодексу України, не з`ясувавши всіх відповідних обставин. З підстав, зазначених вище, як зазначив позивач у поданій апеляційній скарзі, останній не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача і вважає, що оскаржуване рішення в частині зменшення пені незаконне та таке, що порушує його права, а тому підлягає скасуванню саме в цій частині.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Національна компанія Нафтогаз України , м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2020 року у справі № 916/1081/20, вирішено розглянути апеляційну скаргу у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

12.02.2021 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від Дочірнього підприємства "СК-СЕРВІС", м. Одеса надійшов відзив (вх. № 131/21/Д2), у якому відповідач просить суд апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2020 року у справі №916/1081/20 без змін. Відзив долучено колегією суддів до матеріалів господарської справи.

У відзиві відповідач, посилаючись на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права під час ухвалення оскаржуваного рішення, зазначає, що всупереч зазначеним в апеляційній скарзі доводам, судом було враховано баланс інтересів сторін та відсутність на час розгляду справи заборгованості, унеможливлення своєчасного розрахунку внаслідок специфіки діяльності та залежності від платіжної дисципліни безпосередніх споживачів природного газу, якими є мешканці будинку, вжиття відповідачем заходів до стягнення з мешканців будину заборгованості. А тому, на думку Дочірнього підприємства "СК-СЕРВІС", м. Одеса, встановивши вказані вище обставини, судом було правомірно прийнято рішення про можливість зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені на 40%.

Приписи п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначають, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму (що станом на момент подання позову у даній справі складає 227000 грн. 00 коп.).

В порядку спрощеного провадження за законом підлягають розгляду малозначні справи, і в даному випадку, єдиним критерієм для такого розгляду є саме ціна позову.

Судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку справа № 916/1081/20 відповідає ознакам малозначної справи за законом, оскільки ціна позову складає 63 209 грн. 49 коп.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2020 року у справі № 916/1081/20 скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

07.09.2017 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (постачальник) та Дочірнім підприємства "СК-СЕРВІС", м. Одеса (споживач) було укладено договір постачання природного газу №8202/1718-ТЕ-23, відповідно до п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п. 2.1 договору, постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 350 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис. куб. м.): жовтень - 40 тис. куб. метрів, листопад - 50 тис. куб. метрів, грудень - 60 тис. куб. метрів, всього за IV квартал 2017 року - 150 тис. куб. метрів; січень - 70 тис. куб. метрів, лютий - 70 тис. куб. метрів, березень - 60 тис. куб. метрів, всього за I квартал 2018 року - 200 тис. куб. метрів.

Пунктом 3.1. визначено, що право власності на природний газ переходить від постачальники до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Відповідно до п. 3.7 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обзяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Споживач за умовами вказаного вище договору, у відповідності до п. 3.10 договору підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місці.

Згідно з п. 5.2 договору, ціна за 1000 куб. м. газу на дату укладання договору становить 4 942 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930 грн. 40 коп.

Пунктом 5.4 договору визначено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством та договором.

Відповідно до п. 8.2 договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. даного договору споживач зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з п. 10.3 договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Відповідно до п. 12.1 даний договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 року до 31.03.2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

До вказаного вище договору сторонами неодноразово вносилися зміни та доповнення. А саме: відповідно до додаткової угоди від 11.01.2018 року № 1 у новій редакції викладено п. 3.4 розділу 3 Порядок та умови передачі природного газу , абз. 3 п. 6.1 розділу 6 Порядок та умови проведення розрахунків , п. 8.3 розділу 8 Відповідальність сторін , пп.4 п. 11.3 розділу 11 Інші умови . Крім того, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, вказаною вище додатковою угодою внесено також зміни і до п. 8.2 розділу 8 Відповідальність сторін , до договору про постачання природного газу, які визначають, що у разі прострочення споживачем оплати, згідно п. 6.1 договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15.3 % річних, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256.

Крім того, матеріали справи містять додаткові угоди від 18.04.2018 року № 4, від 06.04.2018 року № 2, від 07.06.2018 року № 3 відповідно до яких визначено обсяги газу, який мав постачатися споживачу у період з жовтня 2017 року по березень 2018 року включно.

Також, додатковою угодою до договору про постачання природного газу від 08.08.2018 року № 4 також змінено розділ 2 договору, який визначає Кількість та фізико-хімічні показники природного газу в період з 01.08.2018 року по 31.08.2018 року та розділ 12 Строк дії договору договору викладено у наступній редакції: Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 року по 31.08.2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення .

На виконання умов договору про постачання природного газу, позивач передав відповідачу, який, в свою чергу, прийняв від позивача за актами приймання-передачі природний газ загальною вартістю 1 914 481 грн. 37 коп., що підтверджується актами приймання-передачі від 31.10.2017 року на суму 93 184 грн. 38 коп., від 30.11.2017 року на суму 271 043 грн., від 31.12.2017 року на суму 305 083грн. 50 коп., від 21.12.2017 року на суму 305 083 грн. 50 коп., від 31.01.2018 року на суму 385 784 грн. 38 коп., від 28.02.2018 року на суму 333 389 грн. 29 коп., від 31.03.2018 року на суму 341 585 грн. 11 коп., від 30.04.2018 року на суму 68 626 грн. 58 коп., від 31.05.2018 року на суму 39 698 грн. 10 коп., від 30.06.2018 року на суму 30 304 грн. 34 коп., від 31.07.2018 року на суму 28 928 грн. 50 коп., від 31.08.2018 року на суму 16 854 грн. 19 коп.

З виписки по фінансовим операціям споживача за період з 01.09.2017 року по 30.11.2019 року та сальдо за аналогічний період вбачається, що розрахунки за природний газ здійснювалися відповідачем несвоєчасно та не у повному обсязі, внаслідок чого позивачем за зобов`язаннями за договором постачання природного газу від 07.09.2017 року № 8202/1718-ТЕ-23 за період з жовтня 2017 року по серпень 2018 року нараховано пеню у розмірі 27 960 грн. 57 коп.; 3% річних у розмірі 10 853 грн. 24 коп.; інфляційні втрати у розмірі 24 395 грн. 68 коп.

За обліком позивача, станом на час звернення до суду у відповідача відсутня заборгованість з оплати природного газу, який останній отримав від позивача на підставі договору постачання природного газу від 07.09.2017 року № 8202/1718-ТЕ-23.

Зі Статуту Дочірнього підприємства "СК-СЕРВІС", м. Одеса вбачається, що предметом діяльності Підприємства є зокрема, надання комунальних послуг, послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управління будинком, спорудою або групою будинків, постачання природного газу за регульованим, за нерегульованим тарифом тощо.

За актом приймання-передачі закінченого будівництвом об`єкту 18-ти поверхового 3-х секційного жилого будинку з вбудованими приміщеннями об`єктів обслуговування, офісним і розважальними центрами, підземною автостоянкою, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 18 від 27.10.2008 року відповідачу передано вищевказаний будинок.

З листа Дочірнього підприємства "СК-СЕРВІС", м. Одеса від 20.07.2020 року № 32 також вбачається, що станом на 01.07.2020 року заборгованість населення будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 18 за комунальні послуги складає 1 269 317 грн. 06 коп.

Разом з тим, матеріали справи містять роздруківки судових рішень з Єдиного державного реєстру судових рішень, а саме: заочне рішення Київського районного суду м. Одеси у справі № 522/19620/19 від 11.04.2020 року, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/8489/19 від 27.01.2020 року, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/14855/19 від 16.01.2020 року, судовий наказ Київського районного суду м. Одеси у справі № 522/9829/19 від 16.08.2019 року, судовий наказ Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/15236/18 від 17.01.2019 року, ухвала Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області у справі №522/18114/18 від 22.12.2018 року, судовий наказ Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області у справі № 522/18114/18 від 11.12.2018 року, судовий наказ Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/15238/18 від 22.11.2018 року, судовий наказ Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/15237/18 від 08.11.2018 року, судовий наказ Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/14475/18 від 28.09.2018 року, судовий наказ Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/14474/18 від 28.09.2018 року, судовий наказ Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/16173/18 від 12.09.2018 року, судовий наказ Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/16169/18 від 12.09.2018 року, судовий наказ Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/14476/18 від 27.08.2018 року, рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/905/17 від 02.07.2018 року, судовий наказ Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/19050/17 від 24.10.2017 року, судовий наказ Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/19053/17 від 23.10.2017 року, судовий наказ Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/19047/17 від 18.10.2017 року.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

Скаржником рішення суду першої інстанції фактично оскаржується лише в частині зменшення заявленої до стягнення суми пені з 27 960 грн. 57 коп. до 16 776 грн. 34 коп., тобто на 40 %, з огляду на що рішення суду переглядається в апеляційному порядку лише в межах зазначених доводів та вимог, а обставини правомірності стягнення з відповідача суми нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних втрат колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не переглядаються.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

У розумінні ст. 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Водночас, у відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом першої інстанції було встановлено та сторонами не оспорюється, що на виконання умов договору постачання природного газу позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 1 914 481 грн. 37 коп., які станом на момент звернення позивача до суду із відповідним позовом оплачені у повному обсязі. Проте, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не у строк, визначений договором, чим порушував умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.1. договору, а саме, відповідач за отриманий природний газ розраховувався шляхом часткових оплат із простроченням визначеного договором терміну оплати отриманого газу, у зв`язку з чим позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Судом апеляційної інстанції було перевірено здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення пені та встановлено, що позивачем пеня була нарахована вірно, із урахуванням кінцевого терміну оплати, визначеного договором, встановленої договором ставки пені в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та з урахуванням днів та сум часткових оплат, а також відповідає приписам ст. 230, 231 Господарського кодексу України та ст. 549 Цивільного кодексів України, а також не містить арифметичних помилок, в зв`язку з чим судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про його вірність.

Що стосується часткового задоволення судом першої інстанції клопотання відповідача та зменшення нарахованої позивачем до стягнення пені на 40 % від розрахованої позивачем, а саме, до 16 776 грн. 34 коп., судова колегія зазначає наступне.

З матеріаліві справи вбачається, що відповідач, на підставі норм ст. 233 Господарського кодексу України, звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням, яке було викладено у відзиві на позовну заяву, про зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені та просив суд зменшити заявлену до стягнення пеню до 1000 грн.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилався, зокрема, на те, що основними видами його діяльності є надання комунальних послуг, надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, надання послуг з управління будинками (балансоутримання) тощо.

Внаслідок того, що Дочірнє підприємство "СК-СЕРВІС", м. Одеса є фактично посередником між мешканцями будинку та позивачем щодо отримання газу для потреб мешканців, та отримання від них оплати для перерахування її на адресу Акціонерного товариства Національна компанія Нафтогаз України , м. Київ, на думку відповідача, у його діях відсутня вина щодо допущеного прострочення з оплати за природний газ. Крім того, відповідач зауважує, що у нього відсутні власні вільні кошти, які можливо без завдання шкоди іншим розрахункам з постачальниками комунальних послуг, направити на погашення заявлених пені та збитків.

Відтак, зважаючи на той факт, що станом на 01.07.2020 року заборгованість мешканців будинку за обслуговування та надання комунальних послуг складає 1 269 317 грн. 06 коп., борг по договору постачання природного газу було погашено відповідачем добровільно в повному обсязі, який вжив всіх належних заходів до виконання зобов`язання, в тому числі стягнення коштів у мешканців, які мали заборгованість, Дочірнє підприємство "СК-СЕРВІС", м. Одеса вважало за доцільне зменшити розмір стягуваної позивачем пені до 1000 грн.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем було надано до суду: Статут Дочірнього підприємства "СК-СЕРВІС", м. Одеса, з якого вбачається, що одним із напрямків діяльності відповідача є зокрема, надання комунальних послуг, послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управління будинком, спорудою або групою будинків, постачання природного газу за регульованим, за нерегульованим тарифом; Акт приймання-передачі закінченого будівництвом об`єкту 18-ти поверхового 3-х секційного жилого будинку з вбудованими приміщеннями об`єктів обслуговування, офісним і розважальними центрами, підземною автостоянкою, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 18 від 27.10.2008 року; лист Дочірнього підприємства "СК-СЕРВІС", м. Одеса від 20.07.2020 року № 32 з якого вбачається, що станом на 01.07.2020 року заборгованість населення будинку, розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Маршала Говорова, 18 за комунальні послуги складає 1 269 317 грн. 06 коп.; низка копій судових рішень з Єдиного реєстру судових рішень, яка свідчить про вжиття відповідачем заходів щодо стягнення заборгованості з мешканців будинку за спожитий природний газ.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Аналіз приписів ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 78, ч. 1 с. 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є суб`єктивним правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 року у справі № 916/553/19, від 22.11.2019 року у справі № 922/937/19, від 13.01.2020 року у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 року у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 року у справі № 910/1175/19, від 20.08.2020 року у справі № 904/3546/19).

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 року у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 року у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 року у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 року у справі № 902/855/18.

Отже, суд, досліджуючи питання щодо зменшення пені, повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів обох сторін, а не лише відповідача.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити і з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив під час вирішення позову.

Наведені норми зобов`язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і підтверджених висновків.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суду у постанові від 27.01.2020 року у справі № 916/469/19.

Так, задовольняючи клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, суд першої інстанції виходив з таких обставин:

- відповідач є балансоутримувачем будинку за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 18;

- у матеріалах справи наявна довідка щодо наявності станом на 01.07.2020 року заборгованості співвласників багатоквартирного будинку перед ДП СК-Сервіс за комунальні послуги, в тому числі за теплопостачання, у сумі 1 269 317 грн. 06 коп.;

- матеріалами справи підтверджується, що відповідачем постійно вживаються заходи щодо стягнення з боржників існуючої заборгованості, зокрема, надано роздруківки судових рішень з Єдиного державного реєстру судових рішень;

- на час подання позову позивачем, відповідач розрахувався за поставлений природний газ у повному обсязі.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, також врахувавши ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманого природного газу за спірним договором, а також, приймаючи до уваги поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання - визнав зазначені обставини винятковими та дійшов висновку про наявність підстав для зменшення належної до стягнення суми пені до 16 776 грн. 34 коп., тобто, лише на 40 % від заявленого позивачем розміру неустойки, а не як просив відповідач, до 1 000 грн.

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, доказів завдання збитків позивачу з боку відповідача внаслідок несвоєчасного виконання останнім зобов`язань за договором постачання природного газу та інших негативних наслідків матеріали господарської справи не містять.

Проаналізувавши обставини та мотиви, якими керувався суд першої інстанції, задовольняючи клопотання про зменшення заявленої до стягнення пені, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про обґрунтованість такого зменшення судом першої інстанції, враховуючи ще й те, що позовні вимоги позивача перенасичені грошовими вимогами.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, про необґрунтоване зменшення судом першої інстанції розміру пені є такими, що не можуть бути прийнятті до уваги, оскільки судом у вирішенні цього питання було досліджено ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні та інші фактори, які вплинули на можливість своєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу.

Посилання позивача на те, що суд першої інстанції в порушення ст. 233 Господарського кодексу України, при вирішенні питання щодо зменшення пені не надав оцінку винятковості випадку зменшення пені, з урахуванням інтересів сторін, а лише відповідача, колегією суддів також не приймаються до уваги, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження зазначених скаржником в апеляційній скарзі обставин та факту існування понесених позивачем збитків через несвоєчасність сплати відповідачем коштів по виставленим рахункам.

Судова колегія також не бере до уваги твердження позивача про те, що право на зменшення неустойки (штрафу, пені) виникає у господарського суду виключно за наявності значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків і тільки у разі наявності такого перевищення суд може скористатися наданим йому процесуальним правом, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, наданих позивачем, які б підтверджували наявність збитків, які виникли у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання природного газу.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що наявні правові підстави для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, оскільки відповідач знаходився на час виконання зобов`язань у скрутному фінансовому становищі, а тому, не здійснив дії щодо своєчасної оплати отриманого природного газу, оскільки здійснення такої оплати поставленого позивачем газу залежить виключно від вчасних розрахунків споживачів за спожитий природний газ.

Крім того, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що часткове задоволення судом першої інстанції клопотання відповідача про зменшення розміру пені є суб`єктивним правом суду при оцінці наданих доказів, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження доказів, і з урахуванням наявності у матеріалах справи доказів на підтвердження обставин, якими таке клопотання обґрунтоване, і такі дії суду не можуть бути підставою для скасування рішення суду в цій частині при відсутності інших порушень норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ, викладені в апеляційній скарзі не спростовують наведених висновків господарського суду першої інстанції, а, відтак, підстави для скасування чи зміни судового рішення в оскаржуваній частині у даному випадку відсутні.

Отже, судова колегія вважає, що в оскаржуваній частині рішення суду відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для його скасування.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2020 року у справі №916/1081/20 в оскаржуваній частині відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2020 року у справі № 916/1081/20 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2020 року у справі № 916/1081/20 - залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош