Постанова

від 16.03.2021 по справі 911/580/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2021 р. Справа№ 911/580/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Станіка С.Р.

Тарасенко К.В.

секретар судового засідання Макуха О.А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Венеціанка

на рішення Господарського суду Київської області

від 14.07.2020 (повний текст рішення складено 06.08.2020)

у справі № 911/580/20 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської

міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні,

утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва Плесо

до Товариства з обмеженою відповідальністю Венеціанка

за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

прo стягнення 116 212,06 грн.

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва Плесо (далі - КП Плесо , позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Венеціанка (далі - ТОВ Венеціанка , відповідач) прo стягнення 116 212,06 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що за результатами проведеної представниками Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області зустрічної звірки встановлено недотримання вимог п.п. 3.1, 3.4 та 9.2 укладеного між сторонами Договору, що призвело до недоотримання позивачем орендної плати за 2017 в сумі 18 899,60 грн., 9 місяців 2019 в сумі 21 700, 17 грн. та зайво нарахованої плати за 2018 в сумі 18, 01 грн., оскільки не було внесено зміни до Договору в частині зміни орендної плати на підставі рішень Київської міської ради. На виконання висновків вказаної ревізії позивач здійснив донарахування орендної плати за період з моменту укладення Договору до 31.12.2019 на загальну суму 44 433, 28 грн. За твердженнями позивача, станом на 27.01.2020 заборгованість відповідача за укладеним між сторонами Договором становить 116 212, 06 грн., яку й просив стягнути з відповідача в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.07.2020 у справі № 911/580/20 позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва Плесо до Товариства з обмеженою відповідальністю Венеціанка , за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прo стягнення 116 212,06 грн. задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Венеціанка на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва Плесо 116 212,06 грн. заборгованості з орендної плати та 2 102,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ Венеціанка оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, суд першої інстанції не врахував, що строк для подання відповідачем відзиву та відповідних доказів по справі не закінчився, а був автоматично продовжений на час дії карантину, проте суд проігнорував положення чинного законодавства, не дослідив всіх обставин справи та не врахував позицію відповідача, відтак ухвалив рішення із порушенням прав та інтересів відповідача. При цьому, апелянт стверджував, що позивачем не надано жодних належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження донарахування суми орендної плати, оскільки акт ревізії Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області, на який посилався позивач на підтвердження своєї правової позиції, не є належним доказом стягнення грошових коштів з відповідача, адже не є первинним документом та не носить обов`язкого характеру. Також апелянт вказував, що сплачує плату згідно виставлених позивачем актів наданих послуг та рахунків на оплату, згідно акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2017 по 03.03.2020 жодної заборгованості у відповідача перед позивачем немає. За твердженнями апелянта, переглянути ціну після того, як договір виконано, не можна навіть тоді, коли для цього є вагомі, об`єктивні передумови. При цьому, апелянт зазначив, що оскільки у позивача наявні акти наданих послуг, платіжні доручення та акт звірки взаєморозрахунків, то останні надсилаються лише суду.

В наданих апеляційному суду поясненнях третя особа зазначила, що сторони у встановленому порядку не скористались можливістю та не оформили у відповідності до чинного законодавства зміни до Договору оренди, що свідчить про відсутність у позивача підстав для нарахування орендної плати в розмірі, іншому ніж передбачено умовами чинної редакції Договору оренди. За твердженнями третьої особи, позивач правомірно донарахував відповідачу суми орендної плати за умовами Договору та просив стягнути її з відповідача в судовому порядку.

Подане відповідачем під час розгляду справи апеляційним судом клопотання про врахування судових рішень в аналогічних спорах з ідентичними підставами позову відхилене апеляційним судом, адже за змістом ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує правові висновки, викладені лише в постановах Верховного Суду, а не рішення суду першої інстанції.

В судове засідання апеляційної інстанції 16.03.2021 з`явився представник відповідача (апелянта), представники позивача та третьої особи не з`явились не зважаючи на їх належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення їм відповідної ухвали суду про оголошення перерви, яку за наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень отримано уповноваженим представником третьої особи 15.02.2021, а уповноваженим представником позивача - 18.02.2021.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Оскільки в судове засідання апеляційної інстанції 16.03.2021 представники позивача та третьої особи, явка яких в судове засідання обов`язковою не визнавалась, не з`явились не зважаючи на їх належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надіслали, апеляційний суд вважав за можливе розглядати справу за відсутності цих учасників за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача (апелянта) в даному судовому засіданні надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог

Заслухавши пояснення представника відповідача (апелянта), розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 28.07.2017 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва Плесо (позивач, балансоутримувач за договором), ТОВ Венеціанка (відповідач, орендар за договором) та Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (третя особа, орендодавець за договором) укладено Договір №1572-1 Про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого орендодавець на підставі Протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 16.05.2017 року № 48 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - Об`єкт), яке знаходиться за адресою: м. Київ, Дніпровський р-н, Гідропарк, о. Долобецький, пляж Венеція , б/н для розміщення буфету, який не здійснює продажу товарів підакцизної групи.

Цей Договір визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування орендарем Об`єктом (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 року № 415/1280:

згідно з розрахунком орендної плати, що є невід`ємною частиною Договору (додаток № 1) ії розмір становить без ПДВ: 126,08 грн. за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає 10 086,57 грн.

Об`єкт використовується сезонно з 01 травня по 30 жовтня календарного року. Орендна плата нараховується за період використання Об`єкта з 01 травня по 31 жовтня календарного року.

За змістом п. 3.2 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

У разі користування об`єктом протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, та в інших випадках, передбачених законодавством України.

У відповідності до п. п. 3.6, 3.7 Договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Цей Договір згідно п. 9.1 є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє з 28.07.2017 до 26.07.2020.

Відповідно до п. 9.2 Договору усі зміни та доповнення до Договору оформляються в письмовій формі і вступають в силу з моменту їх підписання сторонами.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як передбачено ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором згідно ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору (ст. 628 ЦК України) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обов`язковість договору для виконання сторонами встановлено положеннями ст. 629 ЦК України.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 6 ст. 283 ГК України).

За договором найму (оренди) на підставі ст. 759 ЦК України наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Положеннями ст. ст. 762, 785 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 1, 4 ст. 286 ГК України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин на підставі ст. 193 ГК України, ст. 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що за результатами проведеної представниками Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області зустрічної звірки встановлено недотримання вимог п.п. 3.1, 3.4 та 9.2 Договору, що призвело до недоотримання позивачем орендної плати за 2017 в сумі 18 899,60 грн., за 9 місяців 2019 в сумі 21 700, 17 грн. та зайво нарахованої плати за 2018 в сумі 18, 01 грн. через невнесення змін до Договору в частині орендної плати на підставі рішень Київської міської ради. В результаті позивач здійснив донарахування орендної плати за період з моменту укладення Договору до 31.12.2019 на загальну суму 44 433, 28 грн. та зазначив, що станом на 27.01.2020 заборгованість відповідача за Договором становить 116 212, 06 грн., яку й просив стягнути з відповідача в судовому порядку.

Задовольняючи позов в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що сторони в установленому порядку не скористались відповідною можливістю та не оформили на підставі вимог чинного законодавства змін до Договору (шляхом укладення додаткових угод), тому у позивача немає підстав для нарахування орендної плати в розмірі, іншому ніж передбачено умовами чинної редакції Договору. Відтак позивачем правомірно донараховано відповідачу суми орендної плати відповідно до умов чинного Договору за період 2017 -2019 й позовні вимоги про стягнення з відповідача 116 212,06 грн. підлягають задоволенню.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду.

Порядок передачі майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду регулюється, зокрема, рішенням Київської міської ради № 415/1280 від 21.042015 (зі змінами) Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва .

Відповідно до рішення Київської міської ради від 22.06.2017 № 606/2768 Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва п. 11 рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва викладено в такій редакції:

11. Встановити, що до 31 жовтня 2017 року, але не пізніше дати набуття чинності новою редакцією Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, для об`єктів оренди, дата оцінки яких встановлена після 01 вересня 2014 року, орендні ставки, визначені Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, застосовуються у розмірі 50% встановленого обсягу, крім: ставок, визначених пунктами 1 - 5 таблиці 2 Методики (за винятком банків), погодинної орендної плати відповідно до пункту 6 Методики і орендної плати, визначеної за результатами конкурсу .

Відповідно до рішення Київської міської ради від 09.11.2017 року № 199/3206 Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 21.04.2015 року № 415/1280 Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва п.11 рішення Київської міської ради від 21.04.2015 року № 415/1280 Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва викладено в редакції:

11. Встановити, що з 01 листопада 2017 року до 01 березня 2018 року, але не пізніше дати набуття чинності новою редакцією Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, для об`єктів оренди, дата оцінки яких встановлена після 01 вересня 2014 року, орендні ставки, визначені Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, застосовуються у розмірі 50 % встановленого обсягу, крім ставок, визначених пунктами 1 - 5 таблиці 2 Методики (за винятком банків), погодинної орендної плати відповідно до пункту 6 Методики і орендної плати, визначеної за результатами конкурсу .

Відповідно до п. 8 рішення Київської міської ради від 08.02.2018 року № 21/4085 Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 21 квітня 2015 року N 415/1280 Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва встановлено, що до 31 грудня 2018 року орендні ставки для видів діяльності, визначених у пунктах 11 (крім торгівлі алкогольними та тютюновими виробами), 13,17, 32, 33, 36, 38,41,48 таблиці 2, дата оцінки яких встановлена після 1 вересня 2014 року, застосовується у розмірі 70% від встановленого обсягу, крім орендної плати, визначеної за результатами конкурсу.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 20.12.2018 року № 476/6527 Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 21.04.2015 року №415/1280 Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва п. 11 рішення Київської міської ради від 21.04.2015 року №415/1280 Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва викладено в редакції:

11. Встановити, що до 31 грудня 2019 року орендні ставки, визначені у пунктах 11 (крім торгівлі алкогольними та тютюновими виробами), 13, 17, 23, 32, 33, 36, 38, 41, 48 таблиці 2 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, дата оцінки яких встановлена після 1 вересня 2014 року, застосовуються у розмірі 70% від встановленого обсягу, крім орендної плати, визначеної за результатами конкурсу, погодинної орендної плати відповідно до пункту 6 Методики .

Заявляючи вимоги про стягнення донарахованої орендної плати за Договором, позивач зазначав, що здійснив нарахування орендної плати з врахуванням вищенаведених рішень Київської міської ради про встановлення 50% та 30% пільги орендної плати.

Проте, як встановлено матеріалами справи, в період з 09.12.2019 по 16.12.2019, на підставі направлень від 28.11.2019 № 1444 та № 1445 головним державним аудитором відділу контролю у галузі ЖКГ, інфраструктури та зв`язку Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області (далі - Управління) Кузьменко Л.А. та заступником начальника відділу контролю у галузі ЖКГ, інфраструктури та зв`язку Управління Сіліцькою С.М. проведено зустрічну звірку в комунальному підприємстві виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва Плесо , щодо документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) за період з 01.01.2017 по 30.09.2019.

Зустрічну звірку проведено в ході планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту, яка проводиться Держаудитслужбою згідно п. 7.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби на IV квартал 2019 за період з 01.01.2017 по 30.09.2019.

За результатами проведеної Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області перевірки складено Довідку № 06-32/17-з від 16.12.2019, згідно якої зустрічною перевіркою встановлено недотримання вимог п. п. 3.1, 3.4 та п. 9.2 Договору й відповідно недоотримання позивачем орендної плати за 2017 в сумі 18 899,60 грн., за 9 місяців 2019 в сумі 21 700, 17 грн. та зайво нарахованої плати за 2018 в сумі 18, 01 грн.

Листом № 062/05/20-190 від 10.01.2020 Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до позивача з питанням необхідності термінового здійснення донарахування орендної плати, виставлення відповідних вимог орендарям та надання Департаменту довідки про нарахування орендної плати.

На виконання вимог Довідки, складеної за результатами перевірки, позивач здійснив донарахування орендної плати за період з моменту укладення Договору до 31.12.2019 на загальну суму 44 433, 28 грн.

Проте позивач не надав жодних належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження підстав донарахування суми орендної плати, оскільки Довідка Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області, на яку посилався позивач в обгрунтування своєї правової позиції, не є належним доказом стягнення грошових коштів з відповідача, цей документ не є первинним документом та не носить обов`язкового характеру.

За приписами ст. 1 Закону України Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність аудит фінансової звітності - аудиторська послуга з перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності та/або консолідованої фінансової звітності юридичної особи або представництва іноземного суб`єкта господарювання, або іншого суб`єкта, який подає фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність групи, з метою висловлення незалежної думки аудитора про її відповідність в усіх суттєвих аспектах вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим вимогам.

Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області проводить виключно внутрішній аудит підконтрольних суб`єктів, в тому числі позивача, для ефективного управління комунальними ресурсами, є органом оперативного контролю та не піднімає контрольних функцій будь-яких державних органів.

Відтак, Довідка Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області не є належним доказом на підтвердження факту недоотримання грошових коштів по Договору, оскільки цей аудит є внутрішнім аудитом позивача та не створює ніяких наслідків для третіх осіб суб`єктів господарювання. Вказана Довідка, в якій відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень, також не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії.

Зустрічна звірка, яка була проведена в ході планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача не передбачена законодавством як безумовний доказ господарського чи цивільно-правового правопорушення. Встановлені ревізією факти щодо господарської діяльності позивача підлягають доказуванню позивачем та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним господарсько-процесуальним кодексом України.

Таким чином, сама лише Довідка Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області не є підставою для стягнення з відповідача визначених нею сум та не звільняє сторону позивача від процесуального обов`язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами.

При цьому, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами Договору і не можуть їх змінювати, адже за своїми правовими наслідками згадана вище Довідка в даному випадку фіксує лише порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати, в тому числі змінювати, припиняти частково або повністю зобов`язання, визначені Договором.

Разом з цим, виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством України порядку.

Крім цього, Довідка Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу вимог ст. 19 ГК України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

З огляду на наведене, посилання позивача на Довідку Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області є неправомірними, адже виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами Договору, їх не визначено законодавством як безумовний доказ господарського чи цивільно-правового правопорушення, такі не є належним доказом стягнення грошових коштів з відповідача, не є первинним документом та не носить обов`язкового характеру.

При цьому, судом враховано, що за змістом ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов`язанні у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна в договорі згідно ст. 632 ЦК України встановлюється за домовленістю сторін, тобто є вільною, за виключенням випадків визначених законом, у яких ціни (тарифи, ставки тощо) встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За приписами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, які визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, істотними вважаються насамперед ті умови договору, які названі такими за законом.

Положеннями ч. 1 ст. 284 ГК України визначено, що істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.

Орендна плата, як істотна умова договору оренди, за розміром, формою та порядком її сплати визначається положеннями ст.ст. 19, 20 цього Закону.

Як вище згадувалось, умовами п. 3.1 Договору сторони погодили, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 року № 415/1280:

згідно з розрахунком орендної плати, що є невід`ємною частиною цього Договору (додаток № 1) становить без ПДВ: 126,08 грн. за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає 10 086,57 грн.

Об`єкт оренди використовується сезонно з 01 травня по 30 жовтня календарного року. Орендна плата нараховується за період використання об`єкта оренди з 01 травня по 31 жовтня календарного року.

За змістом ч. 2 ст. 284 ГК України умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Таким чином, сторонами Договору оренди узгоджено розмір орендної плати з визначенням її в сумах на місяць та з встановленням порядку подальшого обчислення її розміру за наступні періоди шляхом корегування на індекс інфляції за наступний місяць.

Положеннями п. 3.4 Договору сторони передбачили, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до 9.2 Договору усі зміни та доповнення до Договору оформлюються в письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання.

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів внесення сторонами змін до Договору в частині узгодження нового розміру орендної плати.

За приписами ч.ч. ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, за відсутності належного оформлення внесених до Договору змін щодо розміру орендної плати, апеляційний суд вважає, що у відповідача не виникло зобов`язань з сплати коштів в іншому розмірі, ніж визначено умовами Договору, зокрема, в зв`язку із внесенням змін до рішень Київської міської ради.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 44 433, 28 грн. донарахованої орендної плати за період з моменту укладення Договору до 31.12.2019 на підставі Довідки, складеної за результатами перевірки, відтак в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Разом з цим, як вбачається з позовної заяви позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму в загальному в розмірі 116 212, 06 грн., яка включає 44 433, 28 грн. донарахованої орендної плати, в стягненні якої відмовлено апеляційним судом з вищенаведених підстав, відповідно решта суми, яка заявлена позивачем до стягнення складає 71 778, 78 грн. (116 212, 06 грн. - 44 433, 28 грн.).

За приписами ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства також визначено (ч. 3 ст. 2 ГПК України) принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита в ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Кожна сторона на підставі ч. 1 ст. 74 ГПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено матеріалами справи, заявляючи до стягнення суму 116 212, 06 грн., яка включає 44 433, 28 грн. донарахованої орендної плати, позивач лише зазначив, що станом на 27.01.2020 заборгованість відповідача за укладеним між сторонами Договором становить 116 212, 06 грн., при цьому в позовній заяві не зазначив підстав стягнення з відповідача суми в розмірі 71 778, 78 грн., не навів обставин, якими він підтверджує виникнення у відповідача боргу в зазначеному розмірі, на відповідні обставини та докази в тексті позовної заяви не посилався, будь-яких доказі (документів) на підтвердження позовних вимог в цій частині до позовної заяви не долучив.

При цьому, апеляційний судом не приймається до уваги наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків, підписаний лише зі сторони позивача, відповідно до якого у відповідача станом на 27.01.2020 наявна заборгованість в загальній сумі 116 212, 06 грн., адже останній є лише технічним (фіксуючим) документом, згідно якого бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств і має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку господарських операцій обома сторонами правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій.

Акт звірки може вважатися доказом у справі на підтвердження певних обставин, зокрема, наявної заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником цієї заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами, а акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

За таких обставин та недоведеності позивачем факту наявної у відповідача заборгованості за Договором в розмірі 71 778, 78 грн., зокрема, не зазначення підстав стягнення з відповідача цієї суми, не наведення обставин, якими він підтверджує виникнення у відповідача боргу в зазначеному розмірі, та ненадання будь-яких доказів (документів) на підтвердження позовних вимог в цій частині, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Задовольняючи позов в повному обсязі, суд першої інстанції не врахував вищенаведених обставин, не дослідив матеріалів справи на предмет наявності доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, тобто судом стягнуто з відповідача заборгованість за Договором лише на підставі тверджень позивача, які не підтверджено належними та допустимими доказами по справі.

Разом з цим, з приводу наданих відповідачем актів надання послуг за травень-жовтень 2018 та акту звірки взаєморозрахунків, підписаних лише позивачем, слід зазначити, що в силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких навндена в статтях 13, 14 ГПК України та ст. 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов`язком суду. Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Положеннями ст. 80 цього Кодексу чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи, зокрема, на підставі ч. 3 цієї статті відповідач повинен подавати суду докази разом з поданням відзиву.

За змістом ч. 4 згаданої статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до ч. 5 цієї статті у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Отже, за змістом вказаних вище норм всі докази, які підтверджують заперечення на позов,мають бути подані відповідачем одночасно з відзивом на позовну заяву, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена відповідачем до суду та належним чином обґрунтована.

За приписами ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, апелянт (позивач) лише зазначив, що акти наданих послуг, платіжні доручення, акт звірки взаєморозрахунків наявні у позивача, тому надсилаються лише для суду, жодного обґрунтування щодо неможливості подання суду першої інстанції вказаних документів апелянтом не наведено.

Посилання апелянта на те, що з огляду на внесені до Господарського процесуального кодексу України зміни щодо автоматичного продовження строків на час дії карантину не можуть вважатись як заявлене апелянтом клопотання про поновлення строку на подання таких доказів суду апеляційної інстанції та належного його обґрунтування. Саме лише автоматичне продовження процесуальних строків на період карантину не свідчать про доведення відповідачем (апелянтом) винятковості випадку щодо відсутності у нього можливості (за обізнаності про розгляд даної справи) надіслати на адресу (поштою або електронною поштою) відзиву на позовну заяву з долученням до нього доказів (документів) на спростування позовних вимог та підтвердження своїх заперечень.

Оскільки вищезгадані акти наданих послуг за травень-жовтень 2018 та акт звірки взаєморозрахунків, подані відповідачем (апелянтом) апеляційному суду, не були подані ним суду першої інстанції, апеляційний суд не приймає їх в якості додаткових доказів на підтвердження заперечень відповідача.

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи сторін не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення справи по суті спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.ч. 1-2, 4 ст. 269 ГПК України).

За результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення на підставі п.п. 1-4 ч.1 ст.277 ГПК України є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування вимог матеріального права.

За таких обставин, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду про задоволення позову, оскаржене рішення вважає незаконним й таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Тому доводи відповідача по суті його апеляційної скарги заслуговують на увагу, а скарга - підлягає задоволенню.

В зв`язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача з позивача на його користь на підставі ст. 129 ГПК України підлягають стягненню 3 153, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. В зв`язку із відмовою у задоволенні позову витрати на оплату судового збору за подання позову залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Венеціанка задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 14.07.2020 у справі № 911/580/20 - скасувати та прийняти нове:

В задоволенні позову Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва Плесо до Товариства з обмеженою відповідальністю Венеціанка прo стягнення 116 212,06 грн. відмовити повністю .

Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню, Експлуатації земель водного фонду м. Києва Плесо (04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд.15, корпус А, офіс 3, ідентифікаційний код 23505151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Венеціанка (07343, Київська обл., Вишгородський р-н, село Воропаїв, вул. Лугова, буд. 5, ідентифікаційний код 38603805) 3 153, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи №911/580/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.03.2021

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.Р. Станік

К.В. Тарасенко