Постанова

від 18.03.2021 по справі 908/2358/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2021 року м. Дніпро Справа № 908/2358/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Кузнецової I.Л., Чус О.В.

секретар судового засідання Пінчук Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРПАТНАФТОХІМ"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.11.2020 р.

( суддя Колодій Н.А., м. Запоріжжя, повний текст складено 09.12.2020 р. )

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"КАРПАТНАФТОХІМ",

( м. Калуш, Івано-Франківська область )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю

Науково-виробнича Інжинірінгова компанія "ЗІРКА",

( м. Запоріжжя )

про стягнення суми 430 157,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРПАТНАФТОХІМ" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича Інжинірінгова компанія "ЗІРКА", про стягнення 430 157, 22 грн. штрафних санкцій за договором підряду № А2019100420 від 02.04.2019 р., з яких 56 107, 29 грн. сума пені, 374 049,75 грн. сума штрафу.

Заперечуючи проти позовних вимог, Відповідач вказує на те, що Підрядник ( Відповідач) відхилився від графіку виконання робіт з об`єктивних причин, а саме внаслідок не перерахування Позивачем другого авансового платежу, узгодженого сторонами в додатковій угоді № 1 від 30.08.2019 р. в розмірі 703 532,31 грн, так як для проведення такого об`єму робіт необхідно проведення закупівлі матеріалів, про що Позивач був повідомлений виконавцем, після чого сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.11.2020 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРПАТНАФТОХІМ" задоволено частково в сумі 43 965,02 грн. В решті пред`явленої до стягнення суми пені відмовлено. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРПАТНАФТОХІМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича Інжинірінгова компанія "ЗІРКА" про стягнення суми штрафу задоволено в повному обсязі в сумі 374 049,75 грн. Суму неустойки ( пені та штрафу ) зменшено до 1 000 грн. 00 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича Інжинірінгова компанія "ЗІРКА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРПАТНАФТОХІМ" 1 000 грн. 00 коп. суму неустойки, 6 270 грн. 22 коп. суму судового збору.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРПАТНАФТОХІМ" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРПАТНАФТОХІМ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича Інжинірінгова компанія "ЗІРКА" 430 157,22 грн.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2358/20 від 21.11.2020 р. підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ТОВ Карпатнафтохім в повному обсязі, оскільки при вирішенні даного спору судом першої інстанції визнано встановленими обставини, що мають значення для справи, незважаючи на їх недоведеність, а також неправильно застосовано норми матеріального права, а саме неправильне тлумачення закону який підлягав застосуванню, що аргументується наступними твердженнями.

Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції у даній справі зменшив розмір неустойки ( штраф ) виключно з підстави того що ТОВ Карпатнафтохім фактично не поніс збитки внаслідок порушень строків виконання робіт зі сторони ТОВ НВІК Зірка , та з підстави того, що ТОВ Карпатнафтохім не своєчасно перерахував аванс у розмірі 703 532,30 грн.

Водночас, на думку Скаржника, лише сам факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення Позивачем збитків через неналежне виконання Відповідачем свого обов`язку не може бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постанові від 18.06.2019 р. у справі № 914/891/19, на переконання ТОВ Карпатнафтохім , питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

При цьому Скаржник зазначає, що наявність обставин для зменшення штрафних санкцій повинна бути доведена належними та допустимими доказами саме Відповідачем.

Скаржник наголошує на тому, що у даній справі відсутній жоден документ поданий Відповідачем, який дав би суду правові підстави для реалізації свого права на зменшення розміру неустойки.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

ТОВ Науково-виробнича Інжинірінгова компанія "ЗІРКА" не скористалося своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надало суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Кузнецова I.Л., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 11.02.2021р..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2021 р. по справі оголошено перерву до 18.03.2021р.

У судовому засіданні 18.03.2021р., була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

02.04.2019 р. між ТОВ Карпатнафтохім ( Замовник ) та ТОВ Науково-виробнича Інжинірінгова компанія "ЗІРКА" ( Підрядник ) укладено Договір підряду № А2019100420, предметом якого є встановлення урівнюючого трубопроводу на резервуарах прямогонного бензину з використанням м`яких резервуарів для компенсації дихань парогазової фази цеху розливу вуглеводнів виробництва етилену і поліетилену ТОВ Карпатнафтохім , що знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, місто Калуш, вул. Промислова 4.

Відповідно до п. 2.1 договору, сторони узгодили, що вартість робіт становить 7 042 365,43 грн, яка зазначена в додатку № 2 "договірна ціна" до договору.

Згідно пунктів 3.3 та 3.4 договору, виконання робіт розпочинається у строк не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати укладення договору, а закінчення виконання робіт - не пізніше ніж 122 календарних дні від дати початку виконання робіт.

В додатку № 1 до даного договору, сторони узгодили графік виконання робіт, деталізувавши види робіт та термін їх виконання.

У розділ 6 договору, сторони узгодили порядок розрахунків, зокрема, відповідно до п.6.1 договору, Замовник протягом 5 днів з дати підписання договору, перераховує на рахунок Підрядника авансовий платіж у розмірі 10 % від суми договору, що становить 704 236,54 грн з врахуванням ПДВ. Решта суми - оплачується протягом 10 календарних днів після підписання Актів приймання виконаних робіт форми № КБ-2в та довідки форми № КБ-3, за умови реєстрації в ЄРПН податкової накладної ( п. 6.2 договору ).

02.04.2019 р. Замовник відповідно до п. 6.1 договору, здійснив плату авансового платежу на суму 704 236,54 грн ( платіжне доручення № 1424 ), що становить 10 % від суми договору.

Підрядник виконав підрядні роботі на суму 1 315 566,52 грн, що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт від 27.08.2019 р. форми № КБ-2в та відповідною довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3.

Оплату за даним Актом № 1, Замовник у відповідності до умов договору здійснив двома платежами: платіжне доручення №1424 від 02.04.2019 р. на суму 704 236,54 грн ( авансовий платіж згідно п. 6.1 договору ); платіжне доручення № 3249 від 29.08.2019 р. на суму 611 330,05 грн ( згідно п. 6.2 договору ).

У зв`язку з проведенням робіт на встановлення урівнюючого трубопроводу на резервуарах прямогонного бензину з використанням м`яких резервуарів для компенсації дихань парогазової фази, сторони, провівши спільні переговори, дійшли до взаємної згоди продовжити термін виконання робіт, термін дії договору та збільшення суми авансу на 9,99 %, та у зв`язку з цим внести наступні зміни до тексту договору про, що 30.08.2019 р. уклали додаткову угоду № 1 до договору № А2019100420 від 02.04.2019 р., наступного змісту:

1.1. Замовник протягом 5 (п`яти) календарних днів, після підписання цієї додаткової угоди №1, перераховує Підряднику авансовий платіж в розмірі 9,99 % від суми договору встановленої в п. 2.1 договору, що складає 703 532,31 грн. з врахуванням ПДВ.

1.2. Пункт 3.3 та 3.4. розділу з "СТРОКИ ВИКОНАННЯ РОБІТ" договору викласти в наступній новій редакції: " 3.3.Початок виконання робіт - згідно з графіком виконання робіт, що зазначений в додатку №1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною." " 3.4. Закінчення виконання Робіт - згідно з графіком виконання Робіт, що зазначений в Додатку № 1 до цього Договору, що є його невід`ємною частиною."

1.3. Пункти 6.2 розділу 6 "ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ" договору викласти в наступній новій редакції: "6.2. Замовник проводить оплату за виконані роботи, з урахуванням здійснених авансових платежів, шляхом перерахування грошових коштів, на поточний рахунок Підрядника на протязі 10-ти календарних днів з дня підписання відповідного акту форми № КБ-2в та довідки форми № КБ-3, за умови реєстрації в ЄРПН податкової накладної. У випадку не реєстрації в ЄРПН податкової накладної зобов`язання з оплати виконаних робіт в замовника не виникає. "

1.4. Пункт 10.5. розділу 10 "ІНШІ УМОВИ ДОГОВОРУ" договору викласти в наступній новій редакції: " 10.5. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 січня 2020 року, в частині оплати та гарантійних обов`язків - до повного виконання відповідних зобов`язань". - п. 6.2. Замовник проводить оплату за виконані роботи, з урахуванням внесених авансових платежів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядник на протязі 10-ти календарних днів з дня підписання відповідного акту форми КБ-2в та довідки форми КБ-3, за умови реєстрації в ЄРПН податкової накладної. У випадку не реєстрації в ЄРПН податкової накладної, зобов`язання з оплати виконаних робіт в замовника не виникає."

Враховуючи виконання Відповідачем окремих обсягів робіт з порушенням строків, Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення штрафних санкцій в розмірі 430 157,22грн.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як зазначалося раніше, внаслідок прострочки Відповідачем окремих обсягів робіт, Позивачем пред`явлені до стягнення сума пені в розмірі 56 107,29 грн ( п. 8. 3 договору ) та сума штрафу в розмірі374 049,75грн ( п. 8.4 договору ).

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог Позивача, посилався на наявність об`єктивних причин відхилення від графіку виконання робіт.

Відтак, враховуючи нездійснення наразі Відповідачем оплати штрафних санкцій за порушення термінів виконання робіт, встановлених Договором підряду № А2019100420 від 02.04.2019 р., ТОВ Карпатнафтохім звернулось до господарського суду з позовними вимогами до ТОВ Науково-виробнича Інжинірінгова компанія "ЗІРКА" про стягнення означеної суми штрафних санкцій.

Отже, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до сплати штрафних санкцій за порушення ( прострочення у виконанні ) зобов`язань зі своєчасного виконання робіт, обумовлених в договорі.

Беручи до уваги правову природу укладеного Договору підряду № А2019100420 від 02.04.2019 р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з підряду.

Враховуючи встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду, до яких відноситься вказаний договір, одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Наразі, отримання коштів ( штрафних санкцій ) за прострочення виконання такого зобов`язання з додержання графіку виконання робіт є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із виконання робіт відповідно до графіку встановленого умовами договору, що зумовлює право Позивача у разі порушення термінів виконання робіт на нарахування у відповідності до п. 8.3 його умов неустойки у розмірі 0,1 % за кожен день прострочки від суми вартості робіт за цим договором, а у випадку порушення термінів виконання робіт, встановлених цим договором, на строк, що перевищує 15 календарних днів - на нарахування у відповідності до п. 8.4 штрафу у розмірі 10 % від вартості невиконаних робіт за кожен випадок порушення.

Перевіривши правильність розрахунків наданих Позивачем, судом першої інстанції встановлено, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 43 965,02 грн. а в решті пред`явлених вимог про стягнення пені слід відмовити, як пред`явлених необґрунтовано.

Щодо суми штрафу, то місцевий господарський суд зазначив про вірність проведеного розрахунку, та наявності підстав для її стягнення в повному обсязі ( в розмірі 374 049,75 грн ). Разом з цим, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та скористався своїм правом на зменшення розміру штрафу до 1 000,00 грн.

Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині відмови у стягненні суми штрафу, у зв`язку зі зменшенням розміру штрафу до 1 000,00 грн., а відтак, враховуючи, що рішення в частині часткового задоволенні вимог сторонами не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому, колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині часткового задоволенні вимог за позовом ТОВ Карпатнафтохім .

Суд першої інстанції частково задовольнив позов та скористався своїм правом на зменшення розміру штрафу з 374 049,75 грн. до 1 000,00 грн., що колегія суддів вважає не вірним з огляду на таке.

Відповідно до частини першої ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Як свідчать встановлені судом обставини, сторони у Договорі погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору винна сторона зобов`язана відшкодувати іншій стороні заподіяні таким невиконанням або неналежним виконанням збитки ( п. 8.2. договору ).

Під збитками в цьому договорі розуміються додаткові витрати ( штрафні санкції, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо ( в т.ч. пені, штрафи і т.п.) понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушених зобов`язань іншою стороною, неодержаний прибуток ( втрачена вигода ) на яку сторона, що зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належних виконання зобов`язання іншою стороною.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначає, що в п. 8.3 договору, сторони погодили, що у випадку порушення термінів виконання робіт підрядник сплачує замовнику, за його вимогою, неустойку у розмірі 0,1% за кожен день прострочки від суми вартості робіт за цим договором.

У п. 8.4 договору, сторони узгодили, що у випадку порушення термінів виконання робіт, встановлених цим договором, на строк, що перевищує 15 календарних днів, підрядник на вимогу замовника сплачує на користь замовника штраф у розмірі 10 % від вартості невиконаних робіт за кожен випадок порушення.

Відповідач допустив порушення термінів виконання робіт, у зв`язку з чим Позивач нарахував у відповідності до п. 8.3, п. 8.4. договору неустойку у розмірі 0,1 % за кожен день прострочки та суму штрафу у розмірі 10 % від вартості невиконаних робіт, яку суд першої інстанції за власної ініціативи зменшив з 374 049,75 грн. до 1 000,00 грн., тобто більше ніж на 99 %.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої ст. 550 ЦК України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 р. у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 р. у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 р. у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 р. у справі № 916/469/19.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

У відзиві на позов Відповідач не просив суд зменшити розмір штрафу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог по суті.

Суд попередньої інстанції, пославшись на врахування ступеню вини Відповідача (кількість прострочених днів), порушення строків проведення авансового платежу з боку Позивача, а також те що Позивачем фактично не понесені збитки, а також те, що виконані роботи були прийняті Позивачем без зауважень, дійшов висновку про доцільність зменшення розміру штрафу до 1 000,00 грн.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен був комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що зазначені критерії не були дотримані судом першої інстанції при вирішенні питання про зменшення штрафу та необґрунтовано зменшено розмір заявленого до стягнення штрафу майже на 99 %, враховуючи, що таке зменшення розміру штрафних санкцій нівелює саме значення штрафу як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) виконання робіт.

Також, колегія суддів погоджується з доводами Скаржника, що факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення Позивачем збитків через неналежне виконання Відповідачем свого обов`язку не може бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій оскільки, виходячи з принципу змагальності сторін у господарському процесі кожна особа повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, що передбачено положеннями статті 13 ГПК України.

За таких обставин доводи Скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 549 - 552, 599, 625 ЦК України та статті 233 ГК України знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та спростовують висновки, покладені в основу прийнятого у справі судового рішення в оскарженій частині.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказаної позиції дотримується також Верховний Суд у своїй постанові від 21.03.2018 р. у справі № 910/2489/17.

Правова позиція щодо застосування положень статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 19.09.2019 у справі № від 14.04.2020 у справі № 916/188/17, від 03.06.2020 у справі № 916/187/17. При цьому Верховний Суд наголошував на тому, що обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання, на підставі доказів, поданих в порядку, визначеному ГПК України.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду в оскаржуваній частині зазначеним вимогам не відповідає.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення в оскаржуваній частині, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення штрафу у сумі 374 049,75 грн та ухваленню нове рішення у відповідній частині.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга на рішення господарського суду підлягає частковому задоволенню.

10. Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України за подачу позовної заяви та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на Відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРПАТНАФТОХІМ" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 21.11.2020 р. у справі № 908/2358/20 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича Інжинірінгова компанія "ЗІРКА", ( 69067, м.Запоріжжя, вул. Республіканська, 185, Ідентифікаційний код: 32340977 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРПАТНАФТОХІМ", ( 77306, м.Калуш, Івано-Франківська область, вул. Промислова, 4, Ідентифікаційний код: 33129683 ) 43 965 ( сорок три тисячі дев`ятсот шістдесят п`ять ) грн. 02 коп. пені, штрафу 374 049 грн. ( триста сімдесят чотири тисячі сорок дев`ять) грн. 75 коп., 6 270 (шість тисяч двісті сімдесят) грн. 22 коп. суму судового збору, про що видати наказ.

В решті позову відмовити."

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича Інжинірінгова компанія "ЗІРКА", (69067, м.Запоріжжя, вул. Республіканська, 185, Ідентифікаційний код: 32340977) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРПАТНАФТОХІМ", (77306, м. Калуш, Івано-Франківська область, вул. Промислова, 4, Ідентифікаційний код: 33129683) 9 405 ( дев`ять тисяч чотириста п`ять) грн. 33 коп. судового збору за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду, про що видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 22.03.2021 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя I. Л. Кузнецова

Суддя О.В. Чус