Рішення

від 15.03.2021 по справі 922/3512/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3512/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Лепенець К.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Селянське (фермерське) господарство "Барвінок" до Головнjuj управління Держгеокадастру у Харківській області треті особи які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача : 1) ОСОБА_1 2) ОСОБА_2 про визнання права постійного користування та визнання недійсним наказу за участю представників:

позивача - Кужєлєва С.В. ( адвокат), Зачепа В.І. (керівник)

відповідача - ОСОБА_3

третя особи не з*явились

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області звернулося СЕЛЯНСЬКЕ (ФЕРМЕРСЬКЕ) ГОСПОДАРСТВО "БАРВІНОК" з позовом до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ та просить суд:

1. Визнати за Селянським (фермерським) господарством 30486849, право постійного користування земельною ділянкою площею 40,8000 га, розташованою на території Високопільської сільської ради, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_4 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ХР-06-00-001672, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №116;

2. Визнати недійсним Наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 11 жовтня 2019 року №9888-СГ Про впорядкування земельно-облікових відомостей .

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 11 жовтня 2019 року №9888-СГ Про впорядкування земельно-облікових відомостей суперечить вимогам закону, так як відсутні законодавчо визначені підстави для позбавлення С(Ф )Г Барвінок права постійного користування земельною ділянкою шляхом прийняття про це наказу Держгеокадастром.

02.11.2020 року суд відкрив провадження за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін , призначивши підготовче засідання на 23.11.2020 року на 10 годину. ( т.1 а.с.53-54).

23.11.2020 року за клопотанням відповідача підготовче засідання було відкладено на 14.12.2020 на 9:30 год. ( т.1.а. с 72).

04.12.2021 через канцелярію суду від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області за вх. № 28446, надійшла заява про залучення третіми особами, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( т.1 а.с.73).

04.12.2020 через канцелярію суду відповідач надав відзив на позову заяву в якому проти задоволення позовних вимог заперечував с посиланням на наступні обставини, а саме, так в період з 11.06.2008 року, після смерті засновника селянського фермерського господарства ОСОБА_4 позивачем не було направлено жодних листів щодо отримання інформації з приводу спірної земельної ділянки.

Разом з тим, відповідач звертає увагу на те, що Державний акт серії ХР 06-00-111672 за № 116 від 06.04.1999 року на право постійного користування спірною земельною ділянкою для ведення ФГ видано громадянину ОСОБА_4 , а не Селянському (фермерському ) господарству "Барвінок". За інформацією відповідача право власності чи користування земельною ділянкою за позивачем зареєстровано не було, державний акт на позивача не виготовлялось.

Станом на день розгляду справи, за інформацією Міжрайонного управління у Валківському та Коломакському районах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області після проведення робіт щодо інвентаризації земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення у 2013 році, частині земельної ділянки площею 37,5793 га було присвоєно новий кадастровий номер, та частина земельних ділянок була придбана громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ( т.1 а.с. 92-96).

14.12.2020 позивачем було заявлене клопотання щодо витребування у Головного управління Держгеокадастру у Харківській області ( вх. № 29073 від 14.12.20) . ( т.1 а.с.104 -106).

Задовольнити клопотання Селянського (фермерського) господарства "Барвінок" про витребування доказів (вх.№ 29073 від 14.12.20).

Ухвалою господарського суду від 14.12.2020 року клопотання позивача задоволено та витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Харківській області належним чином завірені копії поземельних книг земельних ділянок із наступними кадастровими номерами: 6321281500:04: 000: 1303, 6321281500: 04:000:1463, 6321281500: 04:1482, 6321281500: 04:000: 1480 ; 6321281500: 04:000: 1489; 6321281500: 04:000: 1491; 6321281500: 04:000 : 1492; 6321281500: 04:000: 1478 ; 6321281500: 04:000: 1477 ; 6321281500: 04:000: 1479 ; 6321281500: 04:000: 1484; 6321281500: 04:000: 1494; 6321281500: 04:000: 1483; 6321281500: 04:000: 1486; 6321281500: 04:000: 1493 ; 6321281500: 04:000: 1495; 6321281500: 04:000: 1485 ; 6321281500: 04:000: 1481; 6321281500: 04:000: 1488; 6321281500: 04:000: 1487; 6321281500: 04:000: 1490; 6321281500: 04:000: 1511; 6321281500: 04:000: 1512;

Витребувано матеріали проведення робіт щодо інвентаризації земельних ділянок державної власності, сільськогосподарського призначення, розроблені ТОВ" ЛЗС-ШФОРМ" у 2013 році в результаті яких частині земельної ділянки площею 37,5793 га було присвоєно кадастровий номер 6321281500:04:000:1303.

Витребувано матеріали робіт інвентаризації земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, розроблені ХРФ "ДП Центр ДЗК" у 2019 році в результаті яких частині земельної ділянки площею 2,5225 га було присвоєно кадастровий номер 6321281500:04:000:1303.Витребувати земельно-кадастрову документацію на земельну ділянку площею 40,8000 га, розташовану на території Високопільської сільської ради, призначену для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім*я ОСОБА_4 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ХР-06-00-001672.

Задоволене клопотання відповідача щодо залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача (вх. 28446 від 04.12.2020).

Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 );

- ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ). ( т.1 а.с.129-135).

14.12.2020 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову ( т.1 а.с.108-112).

Ухвалою від 17.12.2020 господарським судом відмовлено Селянському (фермерському ) господарству "Барвінок" в задоволені заяви про забезпечення позову у повному обсязі. ( т.1 а.с.142-148).

У судовому засіданні 15.03.2021 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач проти заявлених вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволені позовних вимог повному обсязі.

Треті особи, у призначене судове засідання не з`явився, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце проведення судових засідань повідомлявся судом шляхом направлення ухвал за адресою, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду були надіслані третім особам за адресою, яка вказана у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але не були отримані та повернулися до суду в зв`язку із відсутністю адресата, про що свідчать довідки АТ "Укрпошта".

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених ст. 202 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому є підстави для розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази та викладені доводи, судом встановлено наступне.

Селянське (фермерське) господарство Барвінок , звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- Визнати за Селянським (фермерським) господарством Барвінок , ЄДРПОУ 30486849, право постійного користування земельною ділянкою площею 40,8000 га, розташованою на території Високопільської сільської ради, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_4 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ХР-06-00-001672, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №116.

- Визнати недійсним Наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 11 жовтня 2019 року №9888-СГ Про впорядкування земельно-облікових відомостей .

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі Державного акту ОСОБА_4 отримав в постійне користування земельну ділянку, та в подальшому створив та зареєстрував підприємство позивача - Селянське (фермерське) господарство. Однак, у 2008 році вказана особа померла. Проте, як вважає позивач, право постійного користування перейшло до Селянського (фермерського) господарства в момент реєстрації юридичної особи. Однак, наказом Головного управління Держгеокадастру в Харківській області зазначену земельну ділянку віднесено до земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення, а державний акт на право постійного користування землею визнаний таким, що втратив чинність. На думку позивача, виданий наказ складено з порушенням вимог діючого законодавства України, а тому порушує права Селянського (фермерського) господарства на користування зазначеною земельною ділянкою.

Відповідач проти позовних вимог заперечує повністю, вважає позовні вимоги необґрунтованими, такими, що не відповідають вимогам земельного та цивільного законодавства. В обґрунтування своїх заперечень відповідач, з посиланням на те, що Позивачем не підтверджено наявність юридичного спору, що виник між С(Ф)Г Барвінок та Головним управлінням, не підтверджено наявність порушення, невизнання або оспорювання Головним управління прав Позивача, а тому, не підтверджено підстав для звернення до суду із позовною заявою.

Відповідач зазначає, що Державний акт видано на ім`я громадянина, а не С(Ф)Г, і так як на С(Ф)Г Барвінок право власності чи користування не переоформлювалось, що за думкою Відповідача можливо було зробили лише до смерті ОСОБА_4 , і чинним законодавством не передбачено автоматичного переходу права постійного користування земельною ділянкою після смерті землекористувача, отже Позивач не має права постійного користування вказаною земельною ділянкою. Також Відповідач посилається на положення чинного ЗУ Про фермерське господарство , а саме ч. 1 ст. 12, і вказує, що чинне на момент вирішення спору законодавство повністю виключає можливість перебування, а відповідно і набуття фермерським господарством права постійного користування земельною ділянкою. Відповідач вважає, що Наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 11.10.2019 №9888-СГ було прийнято в межах наданих повноважень і в спосіб, передбачений чинним законодавством.

Треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача позиції щодо позовних вимог не виклали, пояснень, заперечень, тощо, не надавали, представників до участі у справі не направляли.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

З метою створення селянського (фермерського) господарства, керуючись ст. 51 ЗК України голова новостворюваного С(Ф)Г - ОСОБА_4 подав до Валківської РДА заяву від 20.01.1998 про виділення земельної ділянки (як голова новостворюваного С(Ф)Г).

Розпорядженням Валківської РДА від 11 березня 1998 року №80 згідно ст.. 51 ЗК України надано гр.. ОСОБА_4 земельну ділянку площею 40,8 га ріллі із земель запасу для ведення селянського (фермерського) господарства в постійне користування.

На підставі вказаного рішення гр. ОСОБА_4 замовив Технічний звіт по встановленню окружних меж, підготовці до видачі державного акта на земельну ділянку відведену ОСОБА_4 в постійне користування для ведення селянського господарства.

В результаті проведеного комплексу польових та камеральних робіт був виготовлений Державний акт на право постійного користування землею серії ХР-06-00-001672.

Державний акт на право постійного користування землею серії ХР-06-00-001672 виданий 06.04.1999 на ім`я ОСОБА_4 та посвідчує право постійного користування земельною ділянкою площею 40,8 гектарів, розташованою на території Високопільської сільської ради, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства. Державний акт на право постійного користування землею серії ХР-06-00-001672 зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №116.

На виконання ч. 1 ст. 9 ЗУ Про селянське (фермерське) господарство ОСОБА_4 провів реєстрацію С(Ф)Г Барвінок . Дата реєстрації юридичної особи 21.07.1999.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 , виданим 13.06.2008.

11 жовтня 2019 року ГУ Держгеокадастру у Харківській області винесло Наказ №9888-СГ Про впорядкування земельно-облікових відомостей , відповідно до якого наказано у зв`язку зі смертю гр. ОСОБА_4 , користувача земельної ділянки загальною площею 40,8000 гектарів, для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Високопільської сільської ради Валківського району Харківської області, право на яку посвідчене Державним актом на право постійного користування землею державної власності сільськогосподарського призначення серії ХР-06-00-001672, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №116 від 06.04.1999, віднесено частину вище зазначеної земельної ділянки площею 37,5893 га (якій після проведення інвентаризації присвоєно кадастровий номер 6321281500:04:000:1303) до земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення на території Високопільської сільської ради Валківського району (код КВЦПЗ -16.00).

Наказано вважати таким, що втратив чинність, державний акт на право користування землею серії ХР-06-00-001672, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №116 від 06.04.1999, у зв`язку зі смертю користувача земельної ділянки.

Оскільки, як вважає позивач, даний наказ порушує права Селянського (фермерського) господарства на користування зазначеною земельною ділянкою, останній звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить із специфіки даного спору, яка полягає в тому, що правовідношення сторін регулюються як нормативними актами, які на даний час втратили чинність (Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" ( в редакції 1993 року та в редакції 2002 року); так і нормативними актами, які в період дії спірних правовідносин були визнані неконституційними (п. 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України в редакції 2001 року), вирішення даного спору повинно ґрунтуватися на принципах справедливості, добросовісності та розумності, передбачених п.6 ч.1 ст. 6 Цивільного кодексу України, та виходячи з наявної судової практики Верховного Суду, а також преюдиціальних рішень Європейського суду з прав людини. Відповідно до ст. 51 ЗК України в ред.. 15.01.1993, громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ Про селянське (фермерське) господарство , було закріплено, що після одержання Державного акта на право постійного користування землею селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 ЗУ Про селянське (фермерське) господарство , після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право постійного користування та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Отже, законодавством, чинним на момент створення СФГ Барвінок , було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Стаття 10 Закону України Про селянське (фермерське) господарство , передбачала, що плата за землю справляється щорічно у вигляді земельного податку саме з селянських (фермерських) господарств, а не з фізичної особи на ім`я якої видано Державний акт.

Стаття 11 вказаного Закону, закріплює обов`язки селянського (фермерського) господарства як власника земельної ділянки і землекористувача. Тобто, землекористувачем відповідно до положень чинного на той час законодавства, виступає не фізична особа, а саме селянське (фермерське) господарство, у нашому випадку С(Ф)Г Барвінок .

Відповідно до ст. 14 вказаного закону, у разі продажу майна селянського (фермерського) господарства і передачі земельної ділянки, що перебуває у користуванні, в тому числі на умовах оренди, іншому громадянину, підприємству або організації за рішенням Ради народних депутатів саме селянське (фермерське) господарство має право на одержання від них повної компенсації всіх затрат на вирощення і збирання врожаю, а також затрат на поліпшення якості землі за час користування земельною ділянкою відповідно до підвищення кадастрової оцінки.

Стаття 18 вказаного Закону, за систематичне невнесення земельного податку передбачає відповідальність саме селянського (фермерського) господарства, а не фізичної особи.

Абз. 4 п. 2 Роз`яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/743 від 27.06.2001, Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом права власності на землю і землекористування , … господарські суди повинні мати на увазі, що згідно зі статтями 9, 11, 14, 16, 17, 18 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" після одержання державного акта на право користування землею селянське (фермерське) господарство реєструється у раді, що передала у власність або надала у користування земельну ділянку, і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. Отже, з цього часу обов`язки власника чи землекористувача земельної ділянки здійснює селянське (фермерське) господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Отже, на час отримання земельної ділянки для створення Селянського (фермерського) господарства Барвінок земельна ділянка мала своє цільове призначення - забезпечувала правові підстави створення та подальшу господарську діяльність специфічного суб`єкта підприємництва - селянського (фермерського) господарства. Зазначене свідчить, що обов`язки землекористувача земельної ділянки несе створене С(Ф)Г Барвінок , а не сам ОСОБА_4 , на ім`я якого лише було видано Державний акт.

На момент надання земельної ділянки ОСОБА_4 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не як фізичній особі, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

19.06.2003 було прийнято новий Закон України "Про фермерське господарство", яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" зазначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства відповідно до закону.

Згідно із частиною 1 статті 5, частиною 1 статті 7 зазначеного Закону право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому ЗК України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").

Отже, і на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа-суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17.

Окрім того, суд приймає до уваги Постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року Справа № 922/989/18, Провадження № 12-205гс19, в справі за позовом Селянського (фермерського) господарства Берізка до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним наказу.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 922/989/18 у постанові від 23.06.2020 зауважила, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц).

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

Таким чином, С(Ф)Г Барвінок , а не сам ОСОБА_4 , має бути визнане єдиним належним та законним користувачем спірної земельної ділянки.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру від 08.08.2019 № 6783-СГ "Про впорядкування земельно-облікових відомостей" суд зазначає таке.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади, спрямовані на припинення права користування земельною ділянкою поза межами підстав, закріплених у земельному законодавстві, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди враховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України (пункт 7.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №906/392/18.

З оспорюваного наказу ГУ Держгеокадастру вбачається, що його було видано із посиланням на статті 151, 22, 122 ЗК України, які регламентують повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, визначають землі сільськогосподарського призначення та порядок їх використання та повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування. Тобто ці приписи земельного законодавства України не містять підстав припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Як уже зазначалося, підстави припинення права користування земельною ділянкою закріплені статтею 141 ЗК України (у відповідній редакції), серед яких добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

За таких обставин оспорюваний наказ не може вважатися таким, що виданий на підставі закону, оскільки діяльність СФГ "Барвінок" на момент видачі спірного наказу не припинилася. Інші законодавчо встановлені підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою також були відсутні.

Отже, ГУ Держгеокадастру, видаючи наказ, діяло всупереч вимогам закону, а саме статті 141 ЗК України, оскільки відсутні законодавчо визначені підстави для позбавлення СФГ права використання земельної ділянки.

Таку ж позицію підтримує і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 07 жовтня 2020 року справа № 922/2751/19.

Доводи Відповідача щодо того що Позивачем не підтверджено наявність юридичного спору, що виник між С(Ф)Г Барвінок та Головним управлінням, не підтверджено наявність порушення, невизнання або оспорювання Головним управління прав Позивача, а тому, не підтверджено підстав для звернення до суду із позовною заявою, є безпідставними.

Як зазначалось вище 11 жовтня 2019 року ГУ Держгеокадастру у Харківській області винесло Наказ №9888-СГ Про впорядкування земельно-облікових відомостей , відповідно до якого наказано вважати таким, що втратив чинність, державний акт на право користування землею серії ХР-06-00-001672.

Положеннями ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952, закріплено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

В ч.5 ст.2 Закону України Про селянське (фермерське) господарство було закріплено, що на ім`я Голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право постійного користування землею. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Тобто, чинне на час створення Позивача законодавство закріплювало, що, як Державний акт на право постійного користування землею так і всі інші документи оформлюються на ім`я Голови (посадової особи) С(Ф)Г.

Отже, в силу статті 22 Конституції України та п 1 ч. 3 ст. 3 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень необхідно зазначити, що для Позивача правовстановлюючим документом який закріплював речове право на використання спірної земельної ділянки є - Державний акт на право користування землею серії ХР-06-00-001672 виданий на ім`я Голови-Засновника ФГ, відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент виникнення речового права (ч.5 ст.2 Закону України Про селянське (фермерське) господарство ).

Вказаний Державний акт Наказом №9888-СГ Про впорядкування земельно-облікових відомостей , наказано вважати таким, що втратив чинність, отже вказаний наказ порушує право Позивача на користування спірною земельною ділянкою, та говорить про невизнання прав Позивача Відповідачем.

Велика Палата Верховного Суду наголошувала на тому, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

Щодо посилання відповідача на положення чинного на даний час ЗУ Про фермерське господарство , а саме ч. 1 ст. 12, щодо того, що чинне на момент вирішення спору законодавство повністю виключає можливість перебування, а відповідно і набуття фермерським господарством права постійного користування земельною ділянкою, необхідно зазначити наступне.

Законодавством, чинним на момент створення СФГ Барвінок , було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто, закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

Й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Тобто, право постійного користування виникає у С(Ф)Г, як у юридичної особи, в момент його реєстрації, а не після смерті громадянина. А відповідно смерть громадянина, засновника С(Ф)Г на наявність вказаного права постійного користування у С(Ф)Г не впливає та не припиняє його.

Позивач просить суд захистити його право, яке виникло ще 21.07.1999 в день реєстрації С(Ф)Г Барвінок , як юридичної особи, відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ Про селянське (фермерське) господарство в ред. чинній на той час, і відповідно законодавство, що було прийнято пізніше не може обмежувати і скасовувати права набуті відповідно до попереднього законодавства.

Пунктом 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України, який діяв з 01 січня 2002 року (момент набрання чинності Земельним кодексом України) до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте, Конституційний Суд України Рішенням № 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Звідси громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові зазначає, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Виходячи з вищенаведеного новий Земельний кодекс України, від 2001, також не містить положень, які б передбачали, що для підтвердження права постійного користування необхідно додатково укласти договір про право користування земельною ділянкою або внести зміни до державного акту на право постійного користування землею.

Отже, саме з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки без будь якого додаткового переоформлення.

Окрім того, суд зазначає, що предметом розгляду у даній справі є визнання недійсним та скасування наказу відповідача - ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 11 жовтня 2019 року №9888-СГ Про впорядкування земельно-облікових відомостей , згідно якого визнано припиненим право користування земельною ділянкою та визнано таким, що втратив чинність державний акт на право користування земельною ділянкою.

При цьому, як вбачається з тексту оспорюваного наказу, він жодним чином не стосується прав третіх осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Позовна вимога про визнання позивача таким, що набув право постійного користування на земельну ділянку, площею 40,8000 га, розташовану на території Високопільської сільської ради, призначену для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_4 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ХР-06-00-001672, є певним елементом доведення першої позовної вимоги про визнання недійсним наказу.

Отже, винесення рішення по вказаній справі жодним чином не впливає та не створює правових наслідків для третіх осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач належними та допустимими доказами довів суду факт порушення відповідачем його права на постійне користування земельною ділянкою, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є цілком обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 165, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за Селянським (фермерським) господарством ЄДРПОУ 30486849, право постійного користування земельною ділянкою площею 40,8000 га, розташованою на території Високопільської сільської ради, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_4 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ХР-06-00-001672, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №116;

Визнати недійсним Наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 11 жовтня 2019 року №9888-СГ Про впорядкування земельно-облікових відомостей .

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 17.5 Пе

Повне рішення складено "17" березня 2021 р.

Суддя Л.С. Лаврова