Постанова

від 16.03.2021 по справі 640/706/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/706/21 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Ганечко О. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пролог Інвестмент до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Пролог Інвестмент на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2021,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариства з обмеженою відповідальністю Пролог Інвестмент звернулося з адміністративним позовом до Антимонопольного комітету України, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 10.12.2020 №22872-р/пк-пз та зобов`язати Антимонопольний комітет України повторно розглянути скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Пролог Інвестмент від 04.12.2020 №UA-2020-11-11-008402-a.b.3 з урахуванням висновків, викладених в судовому рішенні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2021 відмовлено у відкритті провадження у вказаній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України. Роз`яснено позивачу, що справу належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги апелянт наполягає, що помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що позов спрямований на захист прав у сфері господарських відносин, оскільки спір у справі виник із правовідносин, які не пов`язані із захистом економічної конкуренції, а щодо оскарження спірного рішення від 10.12.2020 суб`єкта владних повноважень - постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення у сфері публічних закупівель, прийнятих на виконання владних управлінських функцій, не відноситься до компетенції господарського суду, а є виключною компетенцією Окружного адміністративного суду міста Києва відповідно до ч. 1 ст. 27 КАС України.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив суд скасувати ухвалу яка перешкоджає подальшому розгляду справи.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, надав суду відзив на апеляційну скарга в якому висловив позицію щодо необхідності розгляду даної справи в порядку КАС України. Вказує, що суд першої інстанції помилково застосовує правову позицію Великої Палати Верховного Суду № 918/843/17, оскільки там мова йде про спори між суб`єктами господарювання та організатором торгів (замовником), предметом яких є рішення, дії чи бездіяльність саме організатора процедури закупівлі (Замовника). Таким чином, суд першої інстанції помилково ототожнює Антимонопольний комітет України з організатором процедури закупівлі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору у даній справі є рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, яким позивачу, як учаснику процедури закупівлі робіт №UA-2020-11-11-008402-a, було відмовлено у задоволенні його скарги про порушення замовником законодавства у сфері публічних закупівель.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що за даними з веб-порталу Держзакупівлі.онлайн (а саме: за посиланням https://www.dzo.com.ua/tenders/7917481) опубліковані повідомлення про укладення 11.12.2020 договорів між Міністерством оборони України (замовником процедури закупівлі з ідентифікатором №UA-2020-11-11-008402-a) та Товариством з обмеженою відповідальністю КРАПТ , як переможцем такої процедури закупівлі. Сканкопії такого договору, разом зі змінами до нього прикріплені до веб-сторінки відповідної процедури закупівлі. Статус процедури закупівлі №№UA-2020-11-11-008402-a визначено як завершена .

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.

При цьому, судом першої інстанції зазначено, що орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) діє як суб`єкт владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Проте, після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності рішення замовника (тендерного комітету) підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

Закон України Про захист економічної конкуренції визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності.

Правові засади захисту суб`єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції визначаються Законом України Про захист від недобросовісної конкуренції .

Разом з тим, перевіряючи оскаржувану АМК ухвалу суду, колегія суддів зазначає, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 14.05.2019 у справі № 918/843/17, які були застосовані судом першої інстанції, стосуються юрисдикції спорів між організатором торгів та переможцем, а не між учасником торгів та АМК як суб`єктом владних повноважень щодо розгляду скарги про порушення законодавства у сфері публічних закупівель.

В той же час, предметом оскарження у даній справі є рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, а не рішення організатора процедури закупівлі.

Згідно з ч. 1 ст. 27 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження, зокрема, рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Предметом оскарження у цій справі є рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, яке, в свою чергу, прийняте відповідно до Закону України Про публічні закупівлі , що встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Отже, з системного аналізу наведених вище норм, колегія суддів дійшла висновку, що спір у даній справі виник не з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності тощо, що унеможливлює застосування до нього положень Господарського процесуального кодексу України.

Спір у даній справі щодо оскарження рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки виник між суб`єктом господарювання та суб`єктом владних повноважень та спрямований саме на захист публічно-правових відносин.

Таким чином, апеляційний суд приходить висновку, що спір у цій справі підсудний саме суду адміністративної юрисдикції.

Аналогічний правовий підхід викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № № 160/2452/19.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, ухвала суду першої інстанції у цій справі підлягає скасуванню, а справу слід направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Пролог Інвестмент на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2021 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пролог Інвестмент до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2021 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: О. М. Ганечко

А. Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 22.03.2021