Ухвала

від 18.03.2021 по справі 569/11221/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

18 березня 2021 року

м. Київ

справа № 569/11221/20

провадження № 61-2342ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 жовтня 2020 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 14 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, Науково-виробничого об`єднання Потенціал-ЕКО про стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, Науково-виробничого об 'єднання Потенціал-ЕКО з подальшим його уточненням, в якому просить стягнути з НВО Потенціал - ЕКО 568 010,64 грн заробітної плати за час вимушеного прогулу, сплативши з цієї суми податок до Пенсійного фонду на персоніфікований рахунок за період з 19 листопада 2002 року по 11 грудня 2007 року; стягнути з НВО Потенціал - ЕКО моральну шкоду в сумі 50 000,00 грн.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 08 жовтня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням Рівненського міського суду Рівненської області позивач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 жовтня 2020 року залишено без руху.

04 грудня 2020 року скаржник подав клопотання, в якому зазначив, що за подання даної апеляційної скарги судовий збір не справляється на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір .

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року в задоволені клопотання ОСОБА_1 відмовлено. Продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі Рівненського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року, до 24 грудня 2020 року, але який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 14 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 жовтня 2020 року визнано неподаною і повернуто особі, яка її подала, оскільки вимоги ухвали від станом на 14 січня 2021 року у встановлений строк не виконано.

Суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу заявнику, виходив з того, що недоліки позовної заяви не були усунуті ОСОБА_1 у встановлений судом строк, а тому апеляційна скарга підлягає поверненню, що відповідає нормам статей 185, 357 ЦПК України.

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 жовтня 2020 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 14 січня 2021 року , в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків шляхом надання документу про сплату судового збору та уточненої касаційної скарги.

В установлений судом строк ОСОБА_1 виконав вимоги ухвали Верховного Суду від17 лютого 2021 року.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи.

Отже, право на касаційне оскарження рішення суду виникає лише після його перегляду в апеляційному порядку.

Оскільки рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 жовтня 2020 року не переглядалося в апеляційному порядку, воно не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином відсутні підстави для відкриття касаційного провадження в частині оскарження рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 жовтня 2020 року.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір .

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору визначаються Законом України Про судовий збір .

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів; у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

За своїм змістом перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до статті 258 ЦПК України судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

За своїм змістом перелік, зазначений в частині першій статті 5 Закону України Про судовий збір є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

За змістом указаної правової норми позивачі мають пільги зі сплати судового збору виключно за позовними вимогами, що стосуються стягнення заробітної плати (винагороди за виконану роботу) та поновлення на роботі. За іншими позовними вимогами у трудових спорах позивачі від сплати судового збору не звільняються.

Зі змісту ст. ст. 94, 116, 117 КЗпП України та ст. ст. 1, 2 ЗУ Про оплату праці від 24 березня 1995 року №108/95-ВР вбачається, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав працівників від незаконного звільнення з роботи, і не входить до структури заробітної плати, оскільки середній заробіток не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою.

Суд апеляційної інстанції вірно вказав, що за подачу апеляційної скарги позивач мав сплатити судовий збір .

Подібні за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).

Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п 'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини другої статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

За змістом частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до частини 2 статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала від 11 грудня 2020 року отримана 19 грудня 2020 року , однак вимоги станом на 14 січня 2021 року не виконано.

Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви, що відповідає частині третій статті 185 частині другій статті 357 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

У низці рішень Європейського Суду з прав людини щодо тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права (рішення Європейського Суду з прав людини від 28 жовтня 1998 року у справі Осман проти Сполученого Королівства ( Osman v. the United Kingdom , пункт 147).

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 14 січня 2021 року у справі є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 жовтня 2020 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 14 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, Науково-виробничого об`єднання Потенціал-ЕКО про стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. А. Калараш

О. С. Ткачук