Рішення

від 22.04.2010 по справі 3/149

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/149

22.04.10

За позовом    Фонду державного майна України

До                      Товариства з обмеженою відповідальністю колективна фірма «Укрвино»

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

                       Міністерство аграрної політики України  (далі –третя особа 1)

                       Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними

                       інвестиціями за участю іноземного капіталу «Меркурі ЛТД»(далі –третя

                       особа 2)

                       Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на

                       об’єкти нерухомого майна (далі –третя особа 3)

Про                       визнання права власності

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача               Пархацька Т.М. –по дов. № 675 від 24.12.2009

Від відповідача           не з‘явився

Від третьої особи 1     Бальвінська Т.С. – по дов. № 31-4/15 від 23.03.2010

Від третьої особи 2     Романишен Р.М. –по дов. № 202 від 20.04.2010

Від третьої особи 3     Трофімов О.Ю. –по дов. № 2347(И-2010) від 08.02.2010

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського cуду міста Києва передані позовні вимоги Фонду державного майна України про визнання права власності за державою в особі Фонду державного майна України на цілісний майновий комплекс «Адміністративно-складський комплекс», розташований за адресами: м. Київ, вул. Саперне поле, 5 та Новопирогівська, 56 А, загальною площею 23920,90 кв. м. до складу якого входять:

1)          будівля адміністративного корпусу  та колишній об’єкт ЦО, літера «А1», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 5, загальною площею 1404,7 кв. м.;

2)          будівля адміністративного корпусу, літера «А», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 5, загальною площею 764,8 кв. м.;

3)          будівля головного корпусу, в т.ч. виробничий корпус (модуль) 23а, літера «Б», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле 5, загальною площею 4540,9 кв. м.

4)          будівля (нежилі приміщення № 1,3,4,5,6,7,8,9) виробничого корпусу,  літера «Д», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 5, загальною площею 8250,3 кв. м. у складі:

-          Цех шампанізації;

-          Цех шампанізації друга черга;

-          Склад №3;

-          Склад №4;

-          Пляшкомиюче відділення;

5)          будівля (нежилі приміщення № 1,3,4) компресорної з реконструкцією, літера «Ж», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 5, загальною площею 377,7 кв. м.;

6)          будівля пральні, літера «Л», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле 5, загальною площею 37,3 кв. м.;

7)          будівля спиртосховища, літера «І», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 5, загальною площею 95,1 кв. м.;

8)          будівля столярної майстерні, літера «Й», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 5, загальною площею 100,8 кв. м.;

9)          будівля газорозподільника, літера «К», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 5, загальною площею 9,1 кв. м.;

10)          будівля гаражного складу, літера «М», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 5, загальною площею 188,7 кв. м.;

11)          будівля гаражного складу, літера «Н», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле 5, загальною площею 265,6 кв. м.;

12)          будівля гаражного складу, літера «Н1», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 5, загальною площею 214,2 кв. м.;

13)          будівля котельної та механічної майстерні, літера «В», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле 5, загальною площею 433,8 кв. м.;

14)          будівля пристройки складу 2, літера «Г», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле 5, загальною площею 796,6 кв. м.;

15)          будівля прохідної, літера «Е», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле 5, загальною площею 25,7 кв. м.;

16)          споруда по охолодженню та пом’якшенню води, літера «Р», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле 5, загальною площею 115,9 кв. м.;

17)          будівля трансформаторної підстанції, літера «П», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле 5, загальною площею 64,2 кв. м.;

18)          будівля трансформаторної підстанції, літера В, розташований за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська 56 А, загальною площею 54,2 кв. м.;

19)          будівля головного корпусу, літера «А», розташований за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська 56 А, загальною площею 4310,0 кв. м.;

20)          будівля модуля, літера «Б», розташований за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська 56 А, загальною площею 933,9 кв. м.;

21)          будівля модуля, літера «А1», розташований за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська 56 А, загальною площею 937,4 кв. м.

15.04.2010 позивачем до відділу діловодства суду, в порядку ст. 22 господарського процесуального кодексу України, подано заяву про уточнення предмету позову відповідно до якої позивач просить визнати право власності за державою в особі Фонду державного майна України на цілісний майновий комплекс «Адміністративно-складський комплекс», загальною площею 23 920,9 кв. м. розташований за адресами:

м. Київ, вул. Саперне поле, 5:

1)          будівля адміністративного корпусу  та колишній об’єкт ЦО, літера «А1», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 5, загальною площею 1404,7 кв. м.;

2)          будівля адміністративного корпусу, літера «А», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 5, загальною площею 764,8 кв. м.;

3)          будівля головного корпусу, в т.ч. виробничий корпус (модуль) 23а, літера «Б», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле 5, загальною площею 4540,9 кв. м.

4)          група нежилих приміщень № 1,3,4,5,6,7,8,9 у будівлі виробничого корпусу,  літера «Д», розташованої за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 5, загальною площею 8250,3 кв. м. у складі:

-          Цех шампанізації;

-          Цех шампанізації друга черга;

-          Склад №3;

-          Склад №4;

-          Пляшкомиюче відділення;

5)          група нежилих приміщень № 1,3,4 у будівлі компресорної з реконструкцією, літера «Ж», розташованої за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 5, загальною площею 377,7 кв. м;

6)          будівля пральні, літера «Л», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле 5, загальною площею 37,3 кв. м.;

7)          будівля спиртосховища, літера «І», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 5, загальною площею 95,1 кв. м.;

8)          будівля столярної майстерні, літера «Й», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 5, загальною площею 100,8 кв. м.;

    9)          будівля газорозподільника, літера «К», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле,   

          5, загальною площею 9,1 кв.м.;

10)          будівля гаражного складу, літера «М», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 5, загальною площею 188,7 кв. м.;

11)          будівля гаражного складу, літера «Н», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле 5, загальною площею 265,6 кв. м.;

12)          будівля гаражного складу, літера «Н1», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 5, загальною площею 214,2 кв. м.;

13)          будівля котельної та механічної майстерні, літера «В», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле 5, загальною площею 433,8 кв. м.;

14)          будівля пристройки складу 2, літера «Г», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле 5, загальною площею 796,6 кв. м.;

15)          будівля прохідної, літера «Е», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле 5, загальною площею 25,7 кв.  м.;

16)          споруда по охолодженню та пом’якшенню води, літера «Р», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле 5, загальною площею 115,9 кв. м.;

17)          будівля трансформаторної підстанції, літера «П», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле 5, загальною площею 64,2 кв. м.;

та м. Київ, вул. Новопирогівська, 56 А:

18)          будівля трансформаторної підстанції, літера В, розташований за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська 56 А, загальною площею 54,2 кв. м.;

19)          будівля головного корпусу, літера «А», розташований за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська 56 А, загальною площею 4310,0 кв. м.;

20)          будівля модуля, літера «Б», розташований за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська 56 А, загальною площею 933,9 кв. м.;

21)          будівля модуля, літера «А1», розташований за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська 56 А, загальною площею 937,4 кв. м.

Відповідач в судове засідання не з‘явився, у письмовому відзиві на позовну заяву , поданому до відділу діловодства суду 21.04.2010, просить розглядати справу без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю колективна фірма «Укрвино»та проти позову заперечує з огляду на наступне. На підставі укладеного з РВ ФДМУ по м. Києву 10.12.1992 договору оренди майна № 4 відповідач до 10.12.2002 був користувачем орендованого цілісного майнового комплексу (ЦМК). По закінченню строку дії вищезазначеного договору відповідач перестав бути користувачем ЦМК. На сьогодні орендарем ЦМК, який має назву «Адміністративно-складський комплекс»є ТОВ ПІІ за участю українського капіталу «Меркурі ЛТД», відповідно до договору оренди № 515 від 15.01.2004. При цьому в оренду TOB «Меркурі ЛТД»РВ ФДМУ по м. Києву передало всі будівлі, зокрема і ті, що в свій час були об'єктом оренди відповідачем. Відповідач вважає, що при укладені договору оренди між TOB «Меркурі ЛТД»та РВ ФДМУ по м. Києву були порушені майнові права TOB «Укрвино», тому що держава в складі цілісного майнового комплексу передала і частину будівель та споруд, які повинні належати відповідачу на праві приватної власності. Так, відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду майна державних підприємств та організацій»(редакція 1992 року) організації орендарів (орендареві) відповідно до Закону України «Про власність»належить право власності на виготовлену на основі орендованого майна продукцію, інше майно, набуте створеним нею (ним) підприємством, господарським товариством тощо, а також на доход (прибуток), одержаний орендарем. Аналогічні положення були закріплені в пункті 2.5. договору оренди № 4 від 10.12.1992. Частиною 3 цієї статті Закону України «Про оренду майна державних підприємств та організацій»(редакція 1992 року) встановлено, що амортизаційні відрахування залишаються у розпорядженні орендаря і використовуються на відновлення орендованих основних фондів. Право власності на майно, придбане орендарем за рахунок амортизаційних відрахувань, належить власнику орендованого майна, якщо інше не передбачено договором оренди. За час оренди організація орендарів фірми «Укрвино»(та його правонаступник TOB КФ «Укрвино») багато коштів вкладала в реконструкцію та ремонт будівель і споруд, які входили до складу цілісного майнового комплексу. Ці кошти були власністю відповідача, а тому всі здійснені реконструкції та ремонти будівель і споруд повинні бути визнані приватною власністю TOB КФ «Укрвино». Цей факт був проігнорований РВ ФДМУ по м. Києву при прийманні цілісного майнового комплексу з нашого користування та Фондом державного майна України при укладанні нового договору з TOB «Меркурі ЛТД». Враховуючи вищевикладене, TOB КФ «Укрвино»вважає, що позивач повинен: провести перерахунок вкладень організації орендарів фірми «Укрвино»(та його правонаступника TOB «Укрвино») у цілісний майновий комплекс «Укрвино»в період з 1992 року до 2002 року; визначити частку власності TOB «Укрвино»у цілісному майновому комплексі «Укрвино», який на сьогодні знаходиться в оренді у TOB «Меркурі ЛТД»; передати відповідачу цю частку у вигляді чітко визначених будівель та споруд (або їх частини у розмірі, який буде окремо погоджений ФДМУ та TOB «Укрвино»); припинити користування TOB «Меркурі ЛТД»на ту частину цілісного майнового комплексу, яка буде передана відповідачу. А тому визнання права власності на ЦМК за ФДМУ порушить охоронювані чинним законодавством України, зокрема і Конституцією України, майнові права відповідача. Просить в позові відмовити в повному обсязі.

Третя особа 1 у поданих в засіданні суду 22.04.2010 письмових поясненнях зазначає наступне. 16.01.2004 між РВ ФДМУ по м. Києву та ТОВ ПІІ за участю українського капіталу «Меркурі ЛТД»було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу «Укрвино» № 515, відповідно до якого орендар прийняв в користування ЦМК «Укрвино», який знаходиться за адресою м. Київ, вул. Саперне поле, 5. Вказаний договір оренди укладено відповідно до рішень Господарського суду міста Києва від 06.08.2003 № 3/426, від 30.12.2003 № 30/675, ухвали Господарського суду міста Києва від 12.01.2004 № 30/675, постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.12.2003 № 1268/25 та вимоги державного виконавця від 09.01.2004 № 1268/25. У подальшому, згідно з наказом Міністерства аграрної політики України від 10.04.2008 № 243 ЦМК «Укрвино»перепрофільований на адміністративно-складський комплекс. На даний час, згідно додаткової угоди № 341 від 28.07.2008 до договору оренди від 16.01.2004 № 515, адміністративно-складський комплекс (ЦМК), який розташований у м. Києві за адресами: вул. Саперне поле, 5 та вул. Новопирогівська, 56 А, передано в оренду ТОВ ПІІ за участю іноземного капіталу «Меркурі ЛТД»строком до 16.01.2014. З листа TOB «Укрвино»від 26.03.2010 № 5/03, адресованого Фонду державного майна України, вбачається, що відповідачу було відомо про закінчення строку оренди державного майна у 2002 році. Так, у зазначеному листі відповідачем вказано: «у зв'язку із закінченням строку вказаний договір припинив свою дію та TOB КФ «Укрвино»перестало бути користувачем орендованого цілісного майнового комплексу». Законом України «Про оренду державного та комунального майна»визначено, що державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна. Цим же Законом встановлено, що об'єктами оренди є цілісні майнові комплекси підприємств. Тобто, при укладенні договору від 16.01.2004 № 515, а також додаткових угод до зазначеного договору, позивач діяв у порядку та в межах наданих йому чинним законодавством повноважень. Таким чином, вбачається необґрунтованість будь-яких претензій з боку TOB «Укрвино»до позивача щодо визначення частки власності у цілісному майновому комплексу «Укрвино»з 1992 по 2002 pp. та передачі такої частки у вигляді чітко визначених будівель та споруд. Зважаючи на вищевикладене, Міністерство аграрної політики України підтримує позовні вимоги Фонду державного майна України та просить суд визнати право власності за державою в особі Міністерства аграрної політики України.

Третя особа 2 у поданих в судовому засіданні 22.04.2010 письмових поясненнях вважає заявлені позовні вимоги Фонду державного майна України обґрунтованими та законними, а також такими, що відповідають дійсності та фактичним обставинам справи. Третя особа 2 повністю підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Третя особа 3 у поданих в засіданні суду 22.04.2010 письмових поясненнях повідомляє, що на даний час відносини, пов‘язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»(далі - Закон), Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445 (далі - Тимчасове положення 7/5), а також іншими нормативно-правовими актами. Пунктом 5 прикінцевих положень Закону передбачено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об‘єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. Частиною 3 ст. 17 вказаного Закону встановлено, що державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав. Частиною 4 ст. 18 зазначеного Закону передбачено, що для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об‘єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права. Перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності визначено ст. 19 зазначеного Закону. Крім того, на даний час порядок оформлення права власності та видачі свідоцтв про право власності на об‘єкти нерухомого майна, які розташовані в м. Києві регулюється Положенням про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна в м. Києві, затвердженим розпорядженням виконавчого органу КМР (КМДА) від 27.10.2009 № 1227 (далі - Положення). Відповідно до п. 4.1.10 та 4.1.12 вказаного Положення, Головне управління комунальної власності м. Києва здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності на об‘єкти державної та комунальної власності, щодо яких в установленому порядку прийнято рішення про приватизацію або відчуження, передачу в довгострокову оренду, заставу, а також на інші об‘єкти нежитлового фонду на підставі документів, встановлених законодавством України, які підтверджують право власності на ці об'єкти. З урахуванням викладеного, просить суд прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України.

В судовому засідання 22.04.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представників позивача і третіх осіб, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.12.1992 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Організацією орендарів фірми «Укрвино»було укладено договір № 4 (далі - договір № 4) оренди майна фірми «Укрвино»терміном на 5 років (з наступним продовженням дії до 10.12.2002).  Внаслідок припинення дії договору оренди у зв’язку з закінченням строку його дії ТОВ «Укрвино»перестало бути користувачем орендованого цілісного майнового комплексу.

Після припинення договору оренди відповідач повернув Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву цілісний майновий комплекс. З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що в документах щодо повернення об’єкта оренди регіональному відділенню будь-яких претензій з боку відповідача щодо належності йому частини Цілісного майнового комплексу не пред’являлось.

16 січня 2004 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю  підприємством з іноземними інвестиціями за участю іноземного капіталу «Меркурі ЛТД»(орендар) було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу «Укрвино»№ 515 (далі –договір № 515).

Відповідно до п. 1.1. договору № 515 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування  цілісний майновий комплекс «Укрвино», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 5 (далі –цілісний майновий комплекс), що підтверджується актом приймання-передачі від 16.01.2004.

Додатковою угодою № 340 від 09.07.2008 Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву передало, а Фонд державного майна України прийняв права орендодавця за договором № 515.

Внаслідок перепрофілювання цілісного майнового комплексу у адміністративно-складський комплекс (наказ Міністерства аграрної політики України від 10 квітня 2008 року № 243) додатково до договору № 515 між позивачем (орендодавцем) та третьою особою 2 (орендарем) було підписано додаткову угоду № 341 від 28.07.2008, якою договір № 515 було викладено у новій редакції.

Відповідно до нової редакції об’єктом оренди виступає «Адміністративно-складський комплекс»(по вул. Саперне поле, 5 та вул. Новопирогівська, 56 А у м. Києві) та встановлено строк дії договору до 16 січня 2014 року включно.

Цією додатковою угодою було визначено вичерпний перелік об’єктів нерухомості, які входили до складу цілісного майнового комплексу, переданого в оренду (Перелік орендованого майна, розташованого у м. Києві по вул. Саперне поле, 5 та вул. Новопирогівська, 56 А, що знаходиться в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю  підприємством з іноземними інвестиціями за участю іноземного капіталу «Меркурі ЛТД» станом на 31 січня 2008 року (додаток № 1 до додаткової угоди № 341 від 28.07.2008 до договору).

Таким чином, з 2004 року цілісний майновий комплекс, як державна власність, перебуває у строковому платному користуванні (оренді) третьої особи 2.

26.03.2010 року позивачу було адресовано лист відповідача № 5/03 з вимогами:

-          провести перерахунок вкладень організації орендарів фірми «КФ «Укрвино»(та його правонаступника ТОВ «Укрвино») у цілісний майновий комплекс «Укрвино»в період з 1992 року до 2002 року;

-          визначити частку власності ТОВ «КФ «Укрвино»у цілісному майновому комплексі «Укрвино», який на сьогодні знаходиться в оренді у ТОВ «Меркурі ЛТД»

-          передати частку у вигляді чітко визначених будівель та споруд (або їх частини у розмірі, який буде окремо погоджений ФДМУ та ТОВ «КФ «Укрвино»);

-          припинити користування ТОВ «Меркурі ЛТД»на ту частину цілісного майнового комплексу, яка буде передана ТОВ «КФ «Укрвино».

Вимоги відповідача ґрунтуються на тій підставі, що за час оренди відповідач багато коштів вклав в реконструкцію та ремонт будівель і споруд, які входили до складу цілісного майнового комплексу.

Суд вважає, що вимоги відповідача є необґрунтованими, оскільки як свідчить ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»(у редакції, чинній на дату укладення договору № 4) об’єктами оренди є цілісні майнові комплекси державних підприємств, організацій або їх структурних підрозділів (філіалів, цехів, дільниць), за винятком тих, що здійснюють діяльність, передбачену частиною першою статті 4 Закону Української РСР «Про підприємництво». цілісним майновим комплексом є господарський об‘єкт з закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про власність»(у редакції чинній на день укладення договору № 4) загальнодержавну (республіканську) власність складає у тому числі майно державних підприємств.

На підставі цього суд дійшов висновку про те, що в оренду відповідачу за договором № 4 було передано цілісний майновий комплекс державного підприємства, який на підставі законодавства належав до об’єктів права загальнодержавної (республіканської) власності.  Цей факт сторонами спору не заперечується.

На підставі ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та положень договору оренди, укладеного з відповідачем, у 2002 році відповідач перестав бути користувачем орендованого цілісного майнового комплексу.

Частина 2 та частина 3 ст. 30 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»чітко визначає права орендаря у разі припинення договору оренди, а саме:

-          право на отримання компенсації проведених орендарем затрат на поліпшення орендованого майна за рахунок своїх коштів, якщо інше не визначено у договорі оренди, якщо такі поліпшення були здійснені за згодою орендодавця;

-          право на  привласнення  поліпшень, які можуть бути відокремлені від орендованого майна без заподіяння йому шкоди, якщо такі поліпшення здійснювалися без згоди орендодавця, у разі відмови останнього компенсувати затрати орендаря на їх здійснення.

Таким чином, відповідач після припинення договору оренди міг претендувати на відшкодування вартості здійснених ним, як орендарем цілісного майнового комплексу, поліпшень орендованого майна (або їх привласнення за вказаних вище умов), проте відповідачем не було надано суду жодних документів, що підтверджували б факт здійснення відповідачем таких поліпшень, а тим самим і право відповідача на отримання відшкодування їх вартості.  

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно.

Частина 2 ст. 27 вказаного Закону встановлює правило, що якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти.

До того ж, п. 2.6. договору оренди № 4, містить правило, відповідно до якого вартість невідокремлюваних без шкоди для орендованого майна поліпшень, здійснених орендарем за рахунок власних коштів за згодою орендодавця, зменшує на цю суму розмір викупу.

Зазначене договірне положення свідчить про те, що орендар мав право виключно на зменшення суми викупу (у разі приватизації цілісного майнового комплексу за участю орендаря), що виключало можливість будь-яких претензій щодо визнання за ним, як користувачем державного майна, права власності.

Більше того, п. 2.2. договору № 4 передбачає, що кошти амортизаційних відрахувань від зданого в оренду майна, кошти, одержані від реалізації вибулого майна, а також поліпшення (як відокремлювані, так і не відокремлювані, здійснені за рахунок цих коштів, є власністю орендодавця (Регіональне відділення ФДМУ по м. Києву –авт.).

Згідно п.2.5. договору № 4 власністю орендаря є майно, створене ним за рахунок своїх коштів, а також матеріальні та інші цінності (що не входять до складу орендованого майна), отримані і придбані на підставах, передбачених законом.

Таким чином, вказаний договір № 4 не містив жодних підстав для виникнення права вимоги у відповідача щодо права власності на будь-яку частину цілісного майнового комплексу.

Ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України визначає право власності як  право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В той же час, відповідно до статті 326 Цивільного кодексу України від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Частина 2 статті 318 Цивільного кодексу України закріплює принцип рівності усіх суб’єктів права власності перед законом. Процесуальний механізм реалізації такого принципу гарантовано ст. 392  Цивільного кодексу України, де передбачено, що власник майна може пред‘явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Аналіз наданих суду письмових доказів, а також пояснення сторін у справі свідчать про те, що відповідач не мав та не має законних підстав для будь-яких претензій на цілісний майновий комплекс або його частину оскільки право власності на такий об’єкт безперервно належало та продовжує належати державі як єдиному правоволодільцю. Ані законодавство, ані договір  № 4 не передбачали можливості переходу права власності на весь чи частину цілісного майнового комплексу до орендаря (відповідача).

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.  Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Із матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що держава в особі уповноважених нею органів не приймала жодного рішення щодо відчуження цілісного майнового комплексу або його частини на користь відповідача.

Матеріали справи свідчать, що позивачем у межах повноважень, наданих останньому Законом України «Про приватизацію державного майна», Законом України «Про державну програму приватизації»та Законом України «Про управління об’єктами державної власності»було прийнято рішення (наказ № 656 від 29.04.2009 «Про перелік об’єктів, що підлягають приватизації») про приватизацію цілісного майнового комплексу шляхом викупу третьою особою 2.  

Безпідставна вимога відповідача щодо прав на частину цілісного майнового комплексу  (у вигляді будівель та споруд), а тим самим оспорювання ним права власності держави в особі позивача на такий комплекс, зумовлює неможливість подальшого проведення приватизації цілісного майнового комплексу у відповідності до порядку, встановленого чинним законодавством України.

Таким чином, суд вважає, що відповідач своїми діями, зокрема вимогами щодо повернення цілісного майнового комплексу, перешкоджає державі в особі уповноважених нею органів здійснювати право власності на такий об’єкт, а саме створює перешкоди у вільному  розпорядженні таким об’єктом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов’язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Відповідачем не було доведено, що він має  право претендувати  на частину Цілісного майнового комплексу.  

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, визнання права власності на майно є одним із способів захисту права власності. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Виходячи з того, що позивачем було надано достатні докази щодо належності цілісного майнового комплексу до державної власності, приймаючи до уваги, що право державної власності оспорюється відповідачем, а також те, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на невизнання права власності за державою в особі позивача, суд вбачає підстави для задоволення позову повністю.          

Як свідчать матеріали інвентаризації (Технічних паспортів), виготовлених Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна станом на 25.05.2009 і 27.05.2009 загальна площа приміщень цілісного майнового комплексу «Адміністративно-складський комплекс», що розташований за адресами : м. Київ, вул. Саперне поле, 5 та вул. Новопирогівська, 56 А, складає 23 920,9 кв. м.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати право власності за державою в особі Фонду державного майна України (м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код 00032945) на цілісний майновий комплекс «Адміністративно-складський комплекс», загальною площею 23 920,9 кв. м. розташований за адресами:

м. Київ, вул. Саперне поле, 5:

1)          будівля адміністративного корпусу  та колишній об’єкт ЦО, літера «А1», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 5, загальною площею 1404,7 кв. м.;

2)          будівля адміністративного корпусу, літера «А», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 5, загальною площею 764,8 кв. м.;

3)          будівля головного корпусу, в т.ч. виробничий корпус (модуль) 23а, літера «Б», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле 5, загальною площею 4540,9 кв. м.

4)          група нежилих приміщень № 1,3,4,5,6,7,8,9 у будівлі виробничого корпусу,  літера «Д», розташованої за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 5, загальною площею 8250,3 кв. м. у складі:

-          Цех шампанізації;

-          Цех шампанізації друга черга;

-          Склад №3;

-          Склад №4;

-          Пляшкомиюче відділення;

5)          група нежилих приміщень № 1,3,4 у будівлі компресорної з реконструкцією, літера «Ж», розташованої за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 5, загальною площею 377,7 кв. м;

6)          будівля пральні, літера «Л», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле 5, загальною площею 37,3 кв. м.;

7)          будівля спиртосховища, літера «І», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 5, загальною площею 95,1 кв. м.;

8)          будівля столярної майстерні, літера «Й», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 5, загальною площею 100,8 кв. м.;

    9)          будівля газорозподільника, літера «К», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле,

          5, загальною площею 9,1 кв.м.;

10)          будівля гаражного складу, літера «М», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 5, загальною площею 188,7 кв. м.;

11)          будівля гаражного складу, літера «Н», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле 5, загальною площею 265,6 кв. м.;

12)          будівля гаражного складу, літера «Н1», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 5, загальною площею 214,2 кв. м.;

13)          будівля котельної та механічної майстерні, літера «В», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле 5, загальною площею 433,8 кв. м.;

14)          будівля пристройки складу 2, літера «Г», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле 5, загальною площею 796,6 кв. м.;

15)          будівля прохідної, літера «Е», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле 5, загальною площею 25,7 кв.  м.;

16)          споруда по охолодженню та пом’якшенню води, літера «Р», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле 5, загальною площею 115,9 кв. м.;

17)          будівля трансформаторної підстанції, літера «П», розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле 5, загальною площею 64,2 кв. м.;

та м. Київ, вул. Новопирогівська, 56 А:

18)          будівля трансформаторної підстанції, літера В, розташований за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська 56 А, загальною площею 54,2 кв. м.;

19)          будівля головного корпусу, літера «А», розташований за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська 56 А, загальною площею 4310,0 кв. м.;

20)          будівля модуля, літера «Б», розташований за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська 56 А, загальною площею 933,9 кв. м.;

21)          будівля модуля, літера «А1», розташований за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська 56 А, загальною площею 937,4 кв. м.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю колективна фірма «Укрвино»(м. Київ, вул. Саперне поле, 5, код ЄДРПОУ 00415066) в доход Державного бюджету України 25 500 (двадцять п‘ять тисяч п‘ятсот) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя

Сівакова В.В.

Рішення підписано 23.04.2010.