Ухвала

від 17.03.2021 по справі 522/14332/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

17.03.21

Справа №522/14332/20

Провадження по справі № 1-кп/522/2036/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні №12020160500002380 від 26.06.2020 року стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеси, українця, з вищою освітою, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України,

прокурора ОСОБА_4 ,

представника потерпілої ОСОБА_5 ОСОБА_6 ,

захисників обвинуваченого ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160500002380 від 26.06.2020 року стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України.

В судове засідання з`явились прокурор, представник потерпілої, захисники обвинуваченого та обвинувачений.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, посилаючись на те, що обвинувачений може переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків, які в даному кримінальному провадженні ще не були допитані, що підтверджує наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Представник потерпілої просив вищевказане клопотання прокурора задовольнити. Зазначив, що обвинувачений заздалегідь знаючи про те, що не зможе прибути до суду, не повідомивши про це завчасно, не з`явився в судове засідання 04.03.2021 року, на яке прибули свідки для допиту, що на його думк,у вказує на ухилення від явки до суду. Також, вказав, що лікарняний обвинуваченому не видавався, тому останній навмисно не з`явився до суду. Просив суд покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Захисники заперечували в повному обсязі проти задоволення клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, посилаючись на його безпідставність, необґрунтованість та незаконність, через відсутність конкретизації виду домашнього арешту у прохальній частині клопотання та недоведеність обґрунтованої підозри і зазначених у клопотанні прокурора ризиків, оскільки ОСОБА_3 не порушував обов`язки обвинуваченого та під час досудового розслідування і судового розгляду запобіжний захід йому не обирався. Крім того, захисники зазначили, що прокурором не вказано про можливість застосування до обвинуваченого більш м`якого альтернативного запобіжного заходу. Також у сторони захисту виникли сумніви щодо вірності дати складання клопотання.

Обвинувачений підтримав захисників та просив не застосовувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки це обмежить його право на працю, та поставить його сім`ю, яку він утримує, у скрутне матеріальне становище.

Вислухавши клопотання прокурора, заслухавши думки інших учасників судового засідання, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Також слід враховувати, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію обвинуваченого; 7) майновий стан обвинуваченого; 8) наявність судимостей у обвинуваченого; 9) дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно положень ч. 1, ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України.

Так, відповідно до ст. ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності судимостей та інше).

Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Стосовно сумнівів сторони захисту щодо дати складання клопотання прокурором, суд вважає такі доводи неспроможними, оскільки як зазначено прокурором в судовому засіданні це є технічною помилкою (опискою), яка не впливає на зміст клопотання в цілому.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 на даній стадії судового провадження обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, за кваліфікуючими ознаками: завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для житті стані, позбавлена вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Вирішуючи питання про застосування стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином України, має постійне місце реєстрації та проживання в Одеській області, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв`язків.

Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , за який передбачено покарання до двох років позбавлення волі, тому на думку суду існує ризик того, що обвинувачений, розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить заявлений у клопотанні прокурором ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Заявлений прокурором ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає не доведеним, оскільки доказів того, що обвинувачений незаконно впливав на свідків чи потерпілу суду представлено не було. Крім того, потерпіла та один свідок безпосередньо допитані судом.

З урахуванням того, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та офіційно працевлаштований, суд вважає, що ризик того, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення прокурором недоведений. Будь-яких інших даних, які б доводили, що ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення стороною обвинувачення також не представлено.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 п. 1 п. п. с Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

При цьому суд звертає увагу, що у відповідності до положень ст. 23 КПК України та 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та повинен бути дослідженим судом під час судового провадження безпосередньо, а тому, зважаючи на стадію судового провадження, обставини вчиненого злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_3 , підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту судом не встановлено.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Водночас, судом встановлено підстави для застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, виходячи з наступного.

Так, в судове засідання, призначене на 04.03.2021 року, згідно визначеного судом порядку дослідження доказів, було заплановано виклик свідків, про що був обізнаний обвинувачений у попередньому судовому.

Згідно п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, обвинувачений зобов`язаний: прибути за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк заздалегідь повідомити про це суд.

Проте, про неможливість явки обвинуваченого до суду стало відомо лише в судовому засіданні 04.03.2021 року, в якому захисники повідомили про те, що обвинувачений через погане самопочуття не зможе з`явитись в судове засідання, запевнивши, що стороною захисту будуть надані відповідні докази.

09.03.2021 відбулось судове засідання, обвинувачений знову не з`явився. Однак на адресу суду надійшла заява від обвинуваченого про неможливість його участі в судовому засіданні, у зв`язку із хворобою, на підтвердження чого долучено виписку №194 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_3 від 05.03.2021 року, виданої лікарем КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» Одеської міської ради ОСОБА_9 .

В судовому засіданні прокурор та представники потерпілої поставили під сумнів надану захисником обвинуваченого виписку №194, у зв`язку з чим судом був надісланий запит до зазначеної установи для перевірки достовірності інформації, викладеної у виписці.

Згідно отриманої відповіді з КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» Одеської міської ради, встановлено, що ОСОБА_3 хворіє з 02.03.2021 року, проте за допомогою звернувся лише 05.03.2021, тобто вже після судового засідання, призначеного на 04.03.2021 року. 05.09.2021 та 09.03.2021 ОСОБА_3 звертався за медичною допомогою до КНП «ЦПМСД №3» ОМР, лікарняний лист не видавався.

Дані про те, що ОСОБА_3 в проміжок часу з 02.03.2021 року по 04.03.2021 року викликав карету швидкої допомоги, - відсутні.

Доводи сторони захисту щодо стану здоров`я обвинуваченого, який через хворобу з поважних причин не зміг з`явитися до суду, не спростовує того факту, що він мав можливість попередити суд завчасно, що є його прямим обов`язком, пов`язаним з його процесуальним статусом у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, неналежна процесуальна поведінка обвинуваченого, який не повідомив суд завчасно про неможливість прибути до суду, призвела до зриву судового засідання та запланованого допиту свідків, що вказує на існування ризику переховування від суду.

Таким чином, враховуючи наявність обставин, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 КПК України, доведеність прокурором існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також тяжкість, суспільно-небезпечний характер та наслідки злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_3 , суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід, ніж зазначений у клопотанні прокурора у вигляді домашнього арешту, а саме застосувати щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та покласти на нього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК УКраїни, що на думку суду, здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 179, 181, 194, 196, 331, 372, 376 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні №12020160500002380 від 26.06.2020 року стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України.

Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов`язання строком на 60 (шістдесят) днів.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватись від спілкування із свідками, у цьому кримінальному провадженні з метою уникнення впливу на зазначених осіб з приводу зміни свідчень;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту постановлення ухвали суду, тобто з 17.03.2021 року, який діє до 15.05.2021 року включно.

Виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси про обрання міри запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання обвинуваченому ОСОБА_3 та контроль за його поведінкою покласти на співробітників відповідного ВП ГУНП в м. Одесі та прокурора.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Приморського районного

суду м. Одеси ОСОБА_1