Постанова

від 18.02.2021 по справі 910/4292/13

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2021 р. Справа№ 910/4292/13

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання Нагулко А.Л.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 18.02.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АК-Транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015

у справі № 910/4292/13 (головуючий суддя Пригунова А.Б., судді Гулевець О.В., Марченко О.В.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Публічного акціонерного товариства "АК-ТРАНС"

про стягнення 61 790 287,37 грн.

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "АК-ТРАНС"

до Київської міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (третя особа1)

Державний історико-меморіальний Лук`янівський заповідник (третя особа-2)

про визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 11.12.2008 №777/777, визнання недійсним договору

В судовому засіданні 18.02.2021 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2013 заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "АК-Транс" про стягнення 61 790 287, 37 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідач, порушуючи умови договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 листопада 2009, своє зобов`язання щодо здійснення повної оплати вартості земельної ділянки у строк, встановлений п. 2.2. договору, не виконав.

У січні 2014 Публічним акціонерним товариством "АК-Транс" подано зустрічну позовну заяву до Київської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради № 777/777 від 11 грудня 2008 "Про передачу земельної ділянки відкритому акціонерному товариству "АК-Транс" для будівництва, реконструкції, розширення, капітального ремонту існуючих нежитлових будівель під виробничі та адміністративно-побутові приміщення з подальшими експлуатацією та обслуговування по вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва"; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:91:058:0002 площею 2,4915), укладеного 11 листопада 2009 між Київською міською радою та Відкритим акціонерним товариством "АК-Транс" та зареєстрованого в реєстрі за № 902.

Зустрічний позов обґрунтований невідповідністю оспорюваного рішення вимогам ст.ст. 118, 123, 128, 151 Земельного кодексу України в частині погодження проекту землеустрою з відповідними органами та відсутністю наукового історико-містобудівного обґрунтування.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що частина спірної земельної ділянки межує із земельною ділянкою, на якій розташоване Лук`янівське цивільне кладовище у місті Києві та яка, в свою чергу, є державним історико-меморіальним заповідником. З урахуванням наведеного позивач за зустрічним позовом вважає, що частина переданої йому земельної ділянки відноситься до охоронних зон заповідника, а тому у даному випадку порушено режим використання охоронних зон.

Також підставою недійсності договору позивач за зустрічним позовом визначає наявність на придбаній земельній ділянці теплової мережі, охоронних зон та зон санітарної охорони, що, на його думку, є обмеженням вказаної земельної ділянки, які не зазначені в оспорюваному договорі та є його істотними умовами.

Крім цього, Публічне акціонерне товариство "АК-Транс" зазначає, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 11 листопада 2009 містить факсимільне відтворення підпису Київського міського голови ОСОБА_1 без попереднього його погодження щодо використання та за відсутності зразка оригінального підпису, що суперечить ч.ч. 2, 3 ст. 207 ЦК України та є підставою для визнання договору недійсним.

Короткий зміст рішень, прийнятих судами у даній справі та мотиви їх прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18 травня 2015, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25 березня 2019, первісний позов заступника прокурора міста Києва задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АК-Транс" на користь Київської міської ради 41 891 720 грн. заборгованості та 1 631 030, 09 грн. пені. В решті позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, зважаючи на наявні у справі докази та встановлені судом обставини, відсутні правові підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11 листопада 2009, зокрема з підстав і того, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що оспорюваний договір підписаний з використанням факсімілє, а також щодо приналежності спірної земельної ділянки до охоронних зон заповідника. Крім того, суд першої інстанції вказав, що матеріали справи місять докази того, що земельна ділянка придатна для цільового використання, вказаного у рішенні Київської міської ради, з подальшою експлуатацією та обслуговуванням, а також докази того, що відповідачу за первісним позовом було відомо про наявність інженерних мереж та споруд на спірній земельній ділянці.

Окрім цього, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідачем за первісним позовом допущено порушення умов договору купівлі-продажу від 11 листопада 2009 в частині оплати вартості земельної ділянки, що підтверджується матеріалами справи.

Під час перегляду справи в апеляційному порядку, апеляційним судом було призначено комплексну судову експертизу і за результатами оцінки одержаних висновків вказано, що хоча підпис Київського міського голови ОСОБА_1 в оспорюваному договорі і було нанесено шляхом факсимільного відтворення, однак положення ст.ст. 6, 207 ЦК України та п. 10.3 оспорюваного договору допускають таку можливість.

Постановою Верховного Суду від 21.08.2019 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АК-Транс" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25 березня 2019 у справі № 910/4292/13 скасовано.

Справу № 910/4292/13 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином не з`ясовано й не перевірено усіх обставин справи та пов`язаних з ними доказів, що є порушенням вимог ст.ст. 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оскільки заявник вважає, що судове рішення місцевого господарського суду було винесено неповноважним складом суду, а вказаний довід взагалі не був оцінений під час апеляційного розгляду справи, внаслідок ігнорування доводу апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "АК-Транс" щодо того, що дана справа у суді першої інстанції розглядалася колегією суддів у складі - Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В., Марченко О.В. і у судовому засіданні 18 травня 2015 було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, а повний текст рішення виготовлено та підписано лише 25 травня 2015, однак, на засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, що відбулося 19 травня 2015, на підставі клопотання Генерального прокурора України було прийнято рішення відсторонити від займаної посади терміном на 2 місяці суддю Господарського суду міста Києва - Пригунову А.Б., таким чином, головуюча суддя фактично не могла підписати (виготовити) повний текст судового рішення від 25 травня 2015, оскільки її відсторонено з 19 травня 2015 від займаної посади,

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач за первісним позовом звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у первісному позові та задоволення зустрічного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач за первісним позовом посилається на ті ж самі обставини та підстави, що і в своїй зустрічній позовній заяві. Так, скаржник зазначає, що, як вбачається з проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, його не погоджено з Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради, Головним управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради, інститутом археології, він не містить в собі наукове історико-містобудівне обґрунтування. Також апелянт зазначає, що рішенням Київської міської ради за зустрічним позовом, яким надано відповідачу за первісним позовом спірну земельну ділянку, що межує з Державним історико-меморіальним заповідником "Лук`янівський цвинтар", порушено режим використання охоронюваних зон. Окрім цього, на думку скаржника, вилучення спірної земельної ділянки необхідно було проводити за наявності відповідного погодження Верховної ради України. Враховуючи те, що рішення Київської міської ради, яким надано відповідачу за первісним позовом спірну земельну ділянку, є недійсним, то договір купівлі-продажу земельної ділянки також має бути визнаний недійсним.

Також, скаржник зазначає, що оскільки на спірному договорі купівлі-продажу земельної ділянки є факсимільне відтворення підпису Київського міського голови ОСОБА_1 без попереднього погодження його використання та за відсутності зразка оригінального підпису, договір має бути визнаний недійсним. Іншою додатковою підставою для визнання спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, на думку відповідача, є те, що він не містить усіх істотних умов договору купівлі-продажу земельної ділянки, а саме відсутні відомості про наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу відповідача 06.09.2019 передано на розгляд судді Північного апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Іоннікова І.А., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 апеляційну скаргу прийнято колегією суддів у визначеному складі до свого провадження, розгляд справи призначено на 17.10.2019.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2019, 28.11.2019, 23.01.2020, 27.02.2020 у справі оголошувалась перерва у справі, розгляд справи відкладався, останній раз на 26.03.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 повідомлено учасників справи №910/4292/19, що судове засідання з розгляду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АК-Транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі № 910/4292/13, призначене на 26.03.2020, не відбудеться. Зазначено, що про дату та час наступного судового засідання у справі №910/4292/13 учасники справи будуть повідомлені додатково ухвалою суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 розгляд справи призначено на 18.06.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 розгляд справи відкладено на 30.07.2020, враховуючи неявку представників третьої особи-1 та третьої особи-2.

30.07.2020 розгляд справи не відбувся, внаслідок виходу з ладу мережевого комутатора, який забезпечує функціонування локальної обчислювальної мережі суду, внаслідок чого була відсутня можливість авторизації користувачів в КП Діловодство спеціалізованого суду .

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 розгляд справи призначено на 01.10.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 задоволено клопотання представника відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 15.10.2020.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2020, у зв`язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. у відпустці з 12.10.2020 по 16.10.2020 включно для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Коробенко Г.П., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 колегією суддів у визначеному складі відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 26.11.2020.

26.11.2020 розгляд справи № 910/4292/13 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Скрипки І.М. у відпустці, судді Тищенко А.І. на лікарняному.

Після виходу судді Скрипки І.М. з відпустки, судді Тищенко А.І. з лікарняного, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 розгляд справи призначено на 21.01.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 відкладено розгляд справи на 18.02.2021, враховуючи необхідність надання часу представнику відповідача для оформлення своїх повноважень належним чином, приймаючи до уваги неявку представника третьої особи-1.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 у задоволенні клопотання представника Публічного акціонерного товариства "АК-ТРАНС" про призначення судової земельно - технічної експертизи у справі №910/4292/13 відмовлено.

Явка представників сторін

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні апеляційної інстанції 18.02.2021 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у первісному позові та задоволення зустрічного позову.

Прокурор та представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні апеляційної інстанції 18.02.2021 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представники третіх осіб 1 та 2 в судове засідання апеляційної інстанції 18.02.2021 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки представника третьої особи - 1 суду невідомі.

09.11.2020 від представника третьої особи - 2 надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників третіх осіб 1, 2 обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Київської міської ради № 777/777 від 11.12.2008 Про передачу земельної ділянки та продаж цієї земельної ділянки Відкритому акціонерному товариству АК-Транс для будівництва, реконструкції, розширення, капітального ремонту існуючих нежитлових будівель під виробничі та адміністративно-побутові приміщення з подальшими експлуатацією та обслуговуванням на вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано Відкритому акціонерному товариству АК-Транс у короткострокову оренду на один рік земельну ділянку площею 2, 50 га для будівництва, реконструкції, розширення, капітального ремонту існуючих нежитлових будівель під виробничі та адміністративно-побутові приміщення з подальшими експлуатацією та обслуговуванням на вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва у зв`язку з переходом права власності на майновий комплекс, у тому числі - площею 1, 97 га за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 12.01.1960 № 43 Про відвід земельної ділянки Київському міськавтоуправлінню для збудування автобази ; площею 0, 53 га за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення Київської міської ради депутатів трудящих від 21.05.1968 № 772 Про відвід земельної ділянки Проектно-конструкторсько-технологічному інституту по вул. Микитенко, 9 (Кагатний провулок) під будівництво інженерно-лабораторного корпусу ; погоджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки на вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва; затверджено вартість земельної ділянки у розмірі 50 389 571, 00 грн.

Відповідно до п. 5 рішення Київської міської ради № 777/777 від 11.12.2008 Відкритому акціонерному товариству АК-Транс продано ділянку площею 2, 50 га за 50 389 571, 00 грн. для будівництва, реконструкції, розширення, капітального ремонту існуючих нежитлових будівель під виробничі та адміністративно-побутові приміщення з подальшими експлуатацією та обслуговуванням на вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва.

Пунктами 6 рішення Київської міської ради № 777/777 від 11.12.2008 затверджено умови продажу Відкритому акціонерному товариству АК-Транс земельної ділянки на вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва; встановлено термін укладення договору купівлі-продажу протягом двох тижнів після укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з п. 9.3. рішення Київської міської ради № 777/777 від 11.12.2008 Відкрите акціонерне товариство АК-Транс зобов`язано виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 21.08.2007 № 19-8637 та від 03.12.2007 № 09-14143, Дочірнього підприємства Інститут генерального плану міста Києва від 04.07.2007 № 2050, Київської міської санепідемстанції від 19.07.2007 № 5737, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в місті Києві від 25.06.2007 № 05-08/4029, Головного управління охорони культурної спадщини від 21.08.2007 № 6236, Державної служби з питань національної культурної спадщини від 27.08.2007 № 22-1803/35, Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації від 11.07.2007 № 02/38-5047.

Відповідно до п. 9.6. рішення Київської міської ради № 777/777 від 11.12.2008 Відкрите акціонерне товариство АК-Транс зобов`язано забезпечити вільний доступ для прокладання нових мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки.

Відповідно до умов продажу Відкритому акціонерному товариству АК-Транс земельної ділянки на вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва, що є додатком до рішення Київської міської ради № 777/777 від 11.12.2008, Відкрите акціонерне товариство АК-Транс має використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, забезпечити вільний доступ до проданої земельної ділянки для контролю за дотриманням власником умов продажу земельної ділянки; зараховано до сум, які позивач за первісним позовом має сплатити за земельну ділянку, аванс у сумі 4 689 512, 52 грн., сплачений відповідно до угоди № 50 від 01.07.2008, що підтверджено платіжним дорученням. Решта вартості земельної ділянки у сумі 45 700 058, 48 грн. може сплачуватись у розстрочку протягом трьох років рівними частками до 25-го числа кожного місяця від дня нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки. За кожний день прострочення платежу сплачується пеня у розмірі 0, 5 % від суми простроченого платежу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.08.2009 у справі № 5/46 за позовом Відкритого акціонерного товариства АК-Транс до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання укладеним договору купівлі-продажу позов задоволено повністю; зобов`язано Київську міську раду протягом одного місяця з моменту набрання рішенням законної сили укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення для будівництва, реконструкції, розширення, капітального ремонту існуючих нежитлових будівель під виробничі та адміністративно-побутові приміщення з подальшими експлуатацією та обслуговуванням на вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва.

11.11.2009 між Відкритим акціонерним товариством АК-Транс та Київською міською радою укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, відповідно до якого Київська міська рада на підставі рішення від 11.12.2008 № 777/777 продала, а Відкрите акціонерне товариство АК-Транс придбало земельну ділянку площею 2, 4915 га для будівництва, реконструкції, розширення, капітального ремонту існуючих нежитлових будівель під виробничі та адміністративно-побутові приміщення з подальшими експлуатацією та обслуговуванням на вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва за ціною 50 389 571, 00 грн.

За умовами п.п. 2.1., 2.2. договору в рахунок ціни договору відповідно до угоди № 50 від 01.07.2008 Відкритим акціонерним товариством АК-Транс сплачено аванс у сумі 4 689 512, 52 грн. Решта вартості земельної ділянки у сумі 45 700 058, 48 грн. мала сплачуватись у розстрочку протягом трьох років рівними частками до 25-го числа кожного місяця від дня нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідно до п. 4.2. договору у випадку прострочення платежу сплачується пеня у розмірі 0, 5 % від суми простроченого платежу.

11.11.2009 договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зазначено, що договір підписано у присутності нотаріуса, особу громадян, які підписали договір встановлено, їх дієздатність, а також правоздатність та дієздатність Відкритого акціонерного товариства АК-Транс , Київської міської ради, повноваження їх представників, і належність Київській міській раді земельної ділянки, що відчужується перевірено; договір зареєстровано в реєстрі за № 902.

25.12.2009 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видно державний акт ЯЖ № 727425 на право власності Відкритого акціонерного товариства АК-Транс на земельну ділянку на вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2010 у справі № 11/55 за позовом Відкритого акціонерного товариства АК-Транс до Київської міської ради про тлумачення умов договору позов задоволено та розтлумачено, що санкції, передбачені п. 4.2. договору купівлі-продажу від 11.11.2019, укладеним між Відкритим акціонерним товариством АК-Транс та Київською міською радою, будуть застосовуватись з 12.11.2012.

Судом встановлено, що Публічним акціонерним товариством АК-Транс сплачено вартість земельної ділянки на загальну суму 8 497 850, 73 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор стверджує, що Публічним акціонерним товариством АК-Транс допущено прострочення виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу від 11.11.2019 в частині оплати вартості земельної ділянки, у зв`язку з чим заявлено вимоги про стягнення заборгованості у судовому порядку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України та п.1 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст.525 ЦК України та п.7 ст.193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст.509 ЦК України, ч.1 ст.173 ГК України).

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно наведених вище умов договору купівлі-продажу від 11.11.2009, а також відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2010 у справі №11/55, кінцевим строком виконання ПАТ "АК-Транс" зобов`язання з оплати вартості земельної ділянки є 11.11.2012.

При цьому, посилання ПАТ "АК-Транс" на рішення Київської міської ради №189/8473 від 20.09.2012 "Про внесення змін та доповнень до рішення Київської міської ради №777/777 від 11.12.2008", відповідно до якого продовжено строк розстрочки виконання договору з трьох років до п`ять років, протягом якого ПАТ "АК-Транс" має сплатити вартість земельної ділянки, колегія суддів відхиляє, оскільки порядок та умови внесення ПАТ "АК-Транс" плати за земельну ділянку площею 2,50га визначений саме договором купівлі-продажу від 11.11.2009.

Доказів внесення змін до договору купівлі-продажу від 11.11.2009 в частині строку розстрочки оплати вартості земельної ділянки матеріали справи не містять.

ПАТ "АК-Транс" не надано суду доказів в порядку ст.ст. 73, 74 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з Київською міською радою за придбану земельну ділянку в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з ПАТ "АК-Транс" на користь Київської міської ради 41891720,27 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Разом із цим, прокурор просив суд стягнути з ПАТ "АК-Транс" на користь Київської міської ради 19898567,10 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати вартості придбаної земельної ділянки за період прострочення з 12.11.2012 до 14.02.2013.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України). Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст.546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.2.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", за приписом ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч.2 ст.343 ГК України, розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Враховуючи встановлений судом факт прострочення ПАТ "АК-Транс" виконання грошового зобов`язання перед Київською міською радою, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами договору, колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 1631030,09 грн. пені. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Одночасно, щодо зустрічних позовних вимог ПАТ "АК-Транс" до Київської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради №777/777 від 11.12.2008 та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.11.2009, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 1, 2 ст.3 ГПК України вставлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля є об`єктом власності українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи державної влади і місцевого самоврядування.

Статтею 13 Конституції України визначено, що Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно положень ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Відповідно до ст.1 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст.2 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї). У відповідності до ст.3 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

До повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території положеннями ст.9 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) віднесено, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст.84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) в державній власності перебувають усі землі України, за винятком комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається та реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної республіки Крим, Київської та Севастопольської міської ради, районних державних адміністрацій у відповідності до закону. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі під водними об`єктами загальнодержавного значення.

Частиною 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти в формі рішень.

У відповідності до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За змістом ст.123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) надання земельних ділянок здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об`єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому ст.123 Земельного кодексу України.

За правилами ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.1 ст.127 Земельного кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.128 Земельного кодексу України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Відповідно до ч.7 ст.151 Земельного кодексу України відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування згідно із своїми повноваженнями розглядає заяву (клопотання) і в тижневий строк з дня її реєстрації направляє її копії на розгляд територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів, а також до відповідних територіальних органів виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).

ПАТ "АК-Транс", звертаючись із зустрічною позовною заявою у даній справі, стверджувало, що проект землеустрою про відведення спірної земельної ділянки не погоджений Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради, Головним управлінням культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради, Інститутом археології та не містить наукового історико-містобудівного обґрунтування, що є порушенням вимог ст.ст. 118, 123, 128, 151 Земельного кодексу України.

Також ПАТ "АК-Транс" зазначає, що спірна земельна ділянка межує з Державним історико-меморіальним заповідником "Лук`янівський цвинтар", що є порушенням режиму використання охоронюваних зон, що встановлений ст.ст. 53, 54 Земельного кодексу України та ст.32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" та встановленого порядку вилучення такого виду земель відповідно до ст.150 Земельного кодексу України.

Колегія суддів з вказаними доводами ПАТ "АК-Транс" не погоджується з огляду на наступне.

Так, у висновках контролюючих органів, які містяться у проекті землеустрою щодо відведення ПАТ "АК-Транс" спірної земельної ділянки (т.5, а.с.179-262), зазначається, що земельна ділянка придатна для цільового використання, вказаного у рішенні Київської міської ради, з подальшою експлуатацією та обслуговуванням.

При цьому, матеріали справи містять:

- висновок №19-8537 від 21.08.2007, складений Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), про погодження відведення земельної ділянки ПАТ "АК-Транс" (т.5, а.с.192);

- висновок №05/510 від 25.06.2007 про погодження проекту землеустрою ПАТ "АК-Транс", складений Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м.Києві (т.5, а.с.195-196);

- висновок №1174 від 16.07.2007, складений Київською міською санепідстанцією Міністерства охорони здоров`я України за підписом Головного державного санітарного лікаря м.Києва, про придатність земельної ділянки площею 2,4915 га, наданої ПАТ "АК-Транс", для будівництва, реконструкції, розширення, капітального ремонту існуючих нежитлових будівель під виробничі та адміністративно-побутові приміщення з подальшими експлуатацією та обслуговуванням на вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва (т.5, а.с.201). У висновку Київської міської санепідемстанції зазначено, що на земельній ділянці існує можливість теплозабезпечення та гарячого водопостачання у зв`язку з наявністю міських теплових мереж, що є необхідною умовою для подальшої експлуатації та обслуговування нежитлових будівель;

- лист №6236 від 21.08.2007 Головного управління охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), згідно якого останнє не заперечує проти передачі земельної ділянки ПАТ "АК-Транс", для будівництва, реконструкції, розширення, капітального ремонту існуючих нежитлових будівель під виробничі та адміністративно-побутові приміщення з подальшими експлуатацією та обслуговуванням на вул.Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва (т.5, а.с.194);

- лист №22-1803/35 від 27.08.2007 Державної служби з питань національної культурної спадщини, згідно якого земельна ділянка не входить до історичних ареалів міста, перебуває за межами архітектурних та археологічних заповідників, архітектурних, археологічних та ландшафтних охоронних зон і зон регулювання забудови (т.5, а.с.198).

Наведеними вище доказами спростовуються доводи ПАТ "АК-Транс" про відсутність необхідних погоджень проекту землеустрою, а також про його невідповідність вимогам ст.ст. 53, 54, 118, 123, 128, ч.2 ст.132, 150, 151 Земельного кодексу України, ст.32 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Окрім цього, підставою недійсності договору ПАТ "АК-Транс" вважає наявність на придбаній земельній ділянці теплової мережі, охоронних зон та зон санітарної охорони, що, на його думку, є обмеженням вказаної земельної ділянки, які не зазначені в оспорюваному договорі та є його істотними умовами.

У висновку №19577/19578/16-41/11721/11722/18-41 від 14.06.2018 судовий експерт зазначив, що до земельної ділянки, розташованої за адресою м. Київ, вул. Оранжерейна, 1 (кадастровий номер №8000000000:91:058:0002), діють обмеження у використанні землі, зокрема - охоронні зони інженерних мереж, санітарно-захисні зони та зони санітарної охорони, а саме наявність на земельній ділянці інженерних мереж з двома тепловими камерами. Також, згідно з вказаним висновком технічно можливим є три варіанти облаштування земельного сервітуту для прокладання та експлуатації ділянки теплової мережі з двома тепловими камерами приблизною довжиною 87м (земельна ділянка загальною площею 2,4915га) в межах земельної ділянки, що розташована в м.Київ, вул.Оранжерейна, 1. Наведено схематичні варіанти на малюнках.

Однак, в п.9.6 оспорюваного рішення визначений обов`язок ВАТ "АК-Транс" забезпечити вільний доступ для прокладення нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки.

При цьому, в п.5.2. договору купівлі-продажу від 11.11.2009 вказано, що покупець (ВАТ "АК-Транс") ознайомився з рішенням Київради, на підставі якого відчужується земельна ділянка, що є предметом цього договору, оглянув земельну ділянку в натурі та ознайомився з технічною документацією земельної ділянки.

З наведеного вбачається, що при погодженні проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки враховано наявність інженерних мереж та споруд, в той час як виконання ПАТ "АК-Транс" вимог, зазначених у висновках контролюючих органів з метою відведення спірної земельної ділянки, свідчить про його намір користуватися земельною ділянкою за цільовим призначенням, вказаним в оспорюваному рішенні Київської міської ради №777/777 від 11.12.2008.

Наведене свідчить, що ПАТ "АК-Транс" було відомо про наявність інженерних мереж та споруд на спірній земельній ділянці, а відтак і про наявність обмежень такої земельної ділянки, як істотної умови майбутнього договору купівлі-продажу від 11.11.2009.

Також, ПАТ "Київенерго" подало пояснення по справі, у яких зазначається, що на земельній ділянці по вул.Оранжерейній, 1 у місті Києві проходить теплова мережа ТМ-1 РК "Молодь" Ду 300. Безпосередньо на вказаній мережі та в її охоронній зоні на ділянці між ТК 101/4 та ТК 101/7 (в тому числі на ТК 101/5 та ТК 101/6) на протязі 87м розміщені автомобілі автосалону "Віпос"; теплова мережа була введена в експлуатацію у 80-х роках, тобто, до укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки по вул.Оранжерейній, 1 у м.Києві (т.3, а.с.68).

Відповідно до ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

За приписами ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства України та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що приймаючи рішення №777/777 від 11.12.2008, Київська міська рада діяла відповідно до вимог чинного законодавства України та в межах повноважень, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування" та Земельним кодексом України, а тому вимоги ПАТ "АК-Транс" про визнання недійсними вказаного рішення та його скасування є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів відхиляє доводи ПАТ "АК-Транс" про те, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 11.11.2009 є недійсним та суперечить ч.ч. 2, 3 ст.207 ЦК України, оскільки містить факсимільне відтворення підпису Київського міського голови ОСОБА_1 без попереднього його погодження щодо використання та за відсутності зразка оригінального підпису, з огляду на наступне.

У висновку №19579/19580/16-32 від 04.10.2017 судовий експерт зазначив, що зображення підпису від імені ОСОБА_1 , що міститься на зворотному боці (стороні) другого аркушу договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.11.2009, зареєстрований в реєстрі за №902, у графі "ПРОДАВЕЦЬ Київський міський голова ОСОБА_1", виконане не рукописним способом, а нанесене рельєфним кліше-факсиміле підпису, способом безпосереднього контакту кліше із поверхнею бланка документа.

Так, ст.203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до ст.205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Нормами ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов`язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Пунктом 10.3 оспорюваного договору встановлено, що керуючись принципом свободи договору, закріпленим в ст.6 ЦК України, приписами ст.207 ЦК України, сторони достягли згоди, що даний договір може бути підписаний уповноваженими посадовими особами сторін як власноручно, так і в будь-який інший спосіб, не заборонений чинним законодавством.

Отже, як ст.207 ЦК України, так і п. 10.3 оспорюваного договору, передбачено можливість нанесення факсимільного відтворення підпису Київського міського голови ОСОБА_1

Одночасно, як вже встановлено судом, ПАТ "АК-Транс" здійснило часткову оплату вартості земельної ділянки, а Київська міська рада прийняла таку оплату.

Отже, сторони своїми конклюдентними діями (дії особи, що виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір) підтвердили факт обізнаності зі всіма умовами договору купівлі-продажу від 11.11.2009, надали згоду на його укладення наведеним вище способом, а також підтвердили факт його реального виконання, що виключає можливість визнання його недійсним за наведених ПАТ "АК-Транс" підстав.

Спірна угода була укладена на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2009 №5/46, яке у встановленому порядку не скасовано.

Враховуючи викладене, колегія суддів не встановила підстав для задоволення зустрічного позову ПАТ "АК-Транс".

Скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 у справі №910/4292/13 та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суду зазначив наступне:

62. Скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції взагалі не взято до уваги доводів щодо того, що дана справа у суді першої інстанції розглядалася колегією суддів у складі - Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В., Марченко О.В. і у судовому засіданні 18 травня 2015 року було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, а повний текст рішення виготовлено та підписано лише 25 травня 2015 року. Однак, на засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, що відбулося 19 травня 2015 року на підставі клопотання Генерального прокурора України було прийнято рішення відсторонити від займаної посади терміном на 2 місяці суддю Господарського суду міста Києва - Пригунову А.Б. Таким чином, головуюча суддя фактично не могла підписати (виготовити) повний текст судового рішення від 25 травня 2015 року, оскільки її відсторонено з 19 травня 2015 року від займаної посади.

63. І дійсно, аналогічного змісту доводи наводилися Публічним акціонерним товариством "АК-Транс" в якості аргументів апеляційної скарги, однак такі доводи були проігноровані судом апеляційної інстанції і не знайшли свого відображення в оскаржуваній постанові апеляційного суду.

64. Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

65. Відповідно до пункту 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03 липня 2014 року, остаточне 17 листопада 2014 року: "Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011)".

66. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

67. В пункті 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

68. Верховний Суд дійшов висновку, що внаслідок ігнорування вказаного вище доводу апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції належним чином не з`ясовано й не перевірено усіх обставин справи та пов`язаних з ними доказів, що є порушенням вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оскільки заявник вважає, що судове рішення місцевого господарського суду було винесено неповноважним складом суду, а вказаний довід взагалі не був оцінений під час апеляційного розгляду справи.

На виконання вказівок Верховного Суду, колегія суддів, розглянувши вказані доводи апелянта, зазначає, що на момент розгляду справи та прийняття оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі №910/4292/13 суддя Пригунова А.Б. здійснювала повноваження судді та не була відсторонена від займаної посади.

18.05.2015 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, повний текст рішення виготовлено та підписано 25.05.2015.

19.05.2015 на засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на підставі клопотання Генерального прокурора України було прийнято рішення відсторонити від займаної посади терміном на 2 місяці суддю Господарського суду міста Києва - Пригунову А.Б.

Апелянт вказує, що головуюча суддя фактично не могла підписати (виготовити) повний текст судового рішення 25.05.2015, оскільки її відсторонено з 19.05.2015 від займаної посади.

Колегія суддів зазначає, що прийняття 19.05.2015 Вищою кваліфікаційною комісію суддів України рішення про відсторонення судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_2 від займаної посади терміном на 2 місяці, не звільняє її від обов`язку виготовити та підписати повний текст рішення, яке вона у складі колегії суддів 18.05.2015 прийняла під час здійснення повноважень судді, а тому справа в суді першої інстанції розглянута повноважним складом суду, що спростовує доводи апелянта в цій частині та не є підставою для скасування цілком законного рішення суду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Під час розгляду справи колегією суддів в повній мірі були враховані вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.08.2019 у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача за первісним позовом (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення первісного позову та відмову в зустрічному позові.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "АК-Транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі №910/4292/13.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АК-Транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі №910/4292/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі №910/4292/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/4292/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 22.03.2021.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Г.П. Коробенко