Рішення

від 10.03.2021 по справі 927/468/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

11 березня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/468/20 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Дубини О.М.

За позовом: Заступника прокурора Чернігівської області,

вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000 в інтересах держави в особі

Позивача: Кабінету Міністрів України,

вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області,

код ЄДРПОУ 3976488, проспект Миру, 14, м. Чернігів, 14000

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Державне підприємство Дослідне господарство Івківці Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України,

вул. Незалежності, 3, с. Івківці, Прилуцький район, Чернігівська область, 17580

2. Національна академія аграрних наук України,

вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 9, м. Київ, 01010

Предмет спору: про визнання недійсним наказу,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Шелест С. Ю., представник;

від третіх осіб: не з`явились;

за участю прокурора: Оліфір А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, у якому прокурор просить суд визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 26.05.2017 №25-8405/14-17-сг Про припинення права постійного користування земельною ділянкою, яким припинено Державному підприємству Дослідне господарство Івківці Національної академії аграрних наук України (далі- ДП ДГ Івківці НААН України) право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 128,1321 га (рілля) та передано її до земель запасу Івковецької сільської ради.

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.06.2020 відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі, у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство Дослідне господарство Івківці Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України (далі третя особа-1) та Національну академію аграрних наук України (далі третя особа-2) та призначено підготовче засідання на 07.07.2020. Також цією ухвалою встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, третя особа-1 відзив на позовну заяву, письмові пояснення щодо позову та клопотання про застосування позовної давності, третя особа-2 письмові пояснення, прокурор відповідь на відзиви відповідача та третьої особи-1 з доданими до них документами.

06.07.2020 позивачем направлено суду та іншим учасникам справи відповідь на відзиви відповідача та третьої особи-1з доданими до неї документами.

У зв`язку з перебуванням судді Шморгуна В. В. у відпустці, судове засідання, призначене на 07.07.2020, не відбулось.

Ухвалою суду від 14.07.2020 призначено підготовче засідання на 21.07.2020.

У підготовчому засіданні 21.07.2020 суд долучив до матеріалів справи відзив відповідача на позовну заяву, письмові пояснення третьої особи-1 щодо позову та клопотання про застосування позовної давності, письмові пояснення третьої особи-2, відповідь прокурора на відзиви відповідача та третьої особи-1, як такі, що подані у порядку та строк встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з їх урахуванням.

У підготовчому засіданні 21.07.2020 представник третьої особи-1 просив не розглядати поданий ДП ДГ Івківці відзив на позов.

Суд задовольнив клопотання представника третьої особи-1 та не прийняв до розгляду поданий нею відзив на позов.

Як вбачається з тексту відповіді позивача та підтвердила представник позивача у підготовчому засіданні, відзиви відповідача та третьої особи-1, на які було надано відповідь, надійшли до Секретаріату Кабінету Міністрів України 23.06.2020.

Таким чином, останнім днем для подання позивачем відповіді на відзиви є 30.06.2020.

Оскільки відповідь на відзиви відповідача та третьої особи-1 направлена до суду 06.07.2020, отже вона подана позивачем з пропущенням строку, встановленого для її подання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи те, що відповідь на відзиви позивачем подана не у встановлений судом строк, заяви про поновлення пропущеного процесуального строку для подання такої заяви по суті та пояснень щодо поважності причин несвоєчасного її подання позивач суду не надав, суд у підготовчому засіданні 21.07.2020 на підставі положень ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України залишив подану відповідь на відзиви без розгляду, а спір вирішується без її урахування.

У підготовчому засіданні 21.07.2020 суд з`ясовував наявність підстав у прокурора для представництва інтересів держави в суді з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, повний текст якої оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 20.07.2020.

У підготовчому засіданні 21.07.2020 суд постановив ухвали, якими зобов`язав відповідача завчасно до початку наступного судового засідання надати документи щодо перебування спірної землі у власності інших осіб, а прокурора - до початку наступного судового засідання надати обґрунтування наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

У підготовчому засіданні 21.07.2020 суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 04.08.2020 на 12:00.

До початку підготовчого засідання від прокурора надійшли письмові пояснення щодо підстав представництва інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України у суді. До поданих пояснень додано копії листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 26.05.2020 №17260/0/2-20 та Міністерства юстиції України від 24.06.2020.

У підготовчому засіданні 04.08.2020 суд долучив вказані пояснення з доданими до них документами до матеріалів справи.

До початку підготовчого засідання від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи, на виконання вимог протокольної ухвали суду від 21.07.2020, копій наказів ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність, витягів з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухому майно та їх обтяжень.

Доказів направлення копії цих документів іншим учасникам справи відповідач суду не надав, оскільки, як зазначено у клопотанні та пояснив представник у підготовчому засіданні, обсяг цих документів є надмірним.

Відповідно до ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

При цьому, як встановлено у підготовчому засіданні, документи надані відповідачем не у повному обсязі, отже вимога суду виконана лише частково.

У підготовчому засіданні 04.08.2020 суд погодився, що обсяг документів є надмірним, та долучив надані відповідачем документи до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 04.08.2020 позов залишено без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд дійшов висновку про недоведеність прокурором підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді при зверненні до суду із цим позовом.

Ухвала суду від 04.08.2020 оскаржувалась в апеляційному та касаційному порядках.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 04.08.2020 залишено без змін

Постановою Верхового Суду від 20.01.2021 постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 04.08.2020 у справі 927/468/20 скасовано, а справу направлено до Господарського суду Чернігівської області для продовження розгляду.

Автоматизованою системою документообігу Господарського суду Чернігівської області справу передано для розгляду судді Шморгуну В.В. (на підставі п. 9 рішення зборів суддів від 03.09.2020).

Ухвалою суду від 12.02.2021 прийнято справу №927/468/20 до подальшого провадження та продовжено судовий розгляд, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання призначено на 04.03.2021 та повторно зобов`язано відповідача надати суду завчасно до початку призначеного судового засідання документи щодо перебування спірної землі площею 128,1321 га (решти земельних ділянок від наданих) у власності інших осіб з належним підтвердженням відповідності таких земельних ділянок спірній.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, копії вказаної вище ухвали суду учасникам справи в паперовій формі засобами поштового зв`язку не направлялись.

Копія ухвали суду від 12.02.2021 отримана представниками відповідача та третьої особи-1 особисто у приміщенні Господарського суду Чернігівської області.

Прокурору, позивачу та третій особі-2 копія ухвали від 12.02.2021 була направлена на їх офіційні електронні адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 , publishinfo@kmu.gov.ua, support@kmu.gov.ua, prezid@naas.gov.ua.

Позивач та треті особи у підготовче засідання 04.03.2021 не з`явились, будь-яких клопотань та заяв від них не надходило. Явка цих учасників справи судом обов`язковою не визнавалась.

Присутні у підготовчому засіданні прокурор та представники відповідача не заперечили проти проведення засідання за відсутності представників позивача та третіх осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, підготовче засідання 04.03.2021 проводилось за відсутності позивача та третіх осіб (їх представників).

До початку підготовчого засідання від відповідача на виконання вимог ухвали суду від 12.02.2021 надійшов лист з доданими до нього документами, у тому числі доказами їх направлення іншим учасникам справи.

У підготовчому засіданні 04.03.2021 суд встановив, що не всі надані відповідачем документи направлені іншим учасникам справи, у зв`язку з чим постановив ухвалу, якою зобов`язав відповідача не пізніше наступного дня з моменту проголошення цієї ухвали у цьому судовому засіданні направити усім учасникам справи відповідні докази, а саме: накази про надання земельних ділянок ОСОБА_1 та Лісогору Є. А., а також відповідні витяги щодо права власності цих осіб на земельні ділянки.

У підготовчому засіданні 04.03.2021 суд долучив до матеріалів справи документи, надані відповідачем, як такі, що подані на виконання вимог ухвал суду від 21.07.2020 та 12.02.2021.

У підготовчому засіданні 04.03.2021 суд постановив ухвалу про закриття провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.03.2021 на 10:30.

Ухвалою суду від 04.03.2021 повідомлено прокурора, позивача та третіх осіб про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті, а відповідача викликано у це судове засідання.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, копії вказаної вище ухвали суду учасникам справи в паперовій формі засобами поштового зв`язку не направлялись.

Копія ухвали суду від 04.03.2021 отримана представником третьої особи-1 особисто у приміщенні Господарського суду Чернігівської області.

Іншим учасникам справи, які не були присутні у судовому засіданні 04.03.2021 - позивачу та третій особі-2 копія ухвали від 04.03.2021 була направлена на їх офіційні електронні адреси.

Позивач та треті особи у судове засідання 11.03.2021 не з`явились. Явка цих учасників справи судом обов`язковою не визнавалась.

У судовому засіданні 11.03.2021 прокурор зазначила, що не зважаючи неявку представника позивача, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, а тому вважала за можливе проводити розгляд справи за відсутності позивача.

До початку судового засідання від третьої особи-1 електронною поштою надійшло клопотання про розгляд справи без участі її представника. Вказане клопотання не підписане електронним цифровим підписом (далі ЕЦП).

Відповідно до ч. 8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Стаття 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначає, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Приписами ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Оскільки надіслане третьою особою-1 електронною поштою клопотання не містить підпису ЕЦП, отже не може вважатись оригіналом електронного документа, а тому суд у судовому засіданні 11.03.2021 не прийняв його до розгляду.

Разом з тим, сам факт направлення такого клопотання свідчить про обізнаність третьої особи-1 про дату, час і місце проведення судового засідання.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання з розгляду справи по суті 11.03.2021 проводилось за відсутності позивача та третіх осіб (їх представників).

До початку судового засідання від відповідача надійшов лист з доданими документами, які було витребувано судом у минулому судовому засіданні.

У судовому засіданні 11.03.2021 суд долучив вказані документи до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.03.2021 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при прийнятті оскаржуваного наказу Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області вийшло за межі наданих йому повноважень, перейнявши на себе повноваження Кабінету Міністрів України щодо розпорядження (у тому числі припинення права постійного користування) особливо цінними землями сільськогосподарського призначення державної власності, які перебували на праві постійного користування у ДП «ДГ «Івківці», а також не дотримало процедури щодо формування земельної ділянки. Посилаючись на ст. 152, 155 Земельного кодексу України, прокурор вважає, що цей наказ підлягає визнанню недійсним.

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог з таких підстав:

- ДП «ДГ «Івківці добровільно відмовилось від права користування земельною ділянкою, що є підставою припинення права користування нею на підставі п. «а» ст. 141 Земельного кодексу України;

- спірна земельна ділянка не відносилась до особливо цінних земель, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України не підпадає під таку категорію, а згідно з актом на право постійного користування землю відповідачу було надано для ведення сільського господарства; також не може вважатись спірна земельна ділянка землею науково-дослідних установ і навчальних закладів через те, що відповідач не є такою установою і закладом, а є державним підприємством. Відповідач вважає, що Кабінет Міністрів України не має речових прав щодо спірної земельної ділянки, не є ані розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності, ані постійним користувачем спірної земельної ділянки, а отже його прав не порушено у відповідних правовідносинах.

- спірна земельна ділянка на даний час поділена на земельні ділянки, які передані у власність учасникам АТО, а отже відповідач вважає, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту, оскільки поновлення права постійного користування ДП «ДГ «Івківці» можливе лише після припинення права приватної власності у цих осіб.

Також у відзиві відповідач просить застосувати наслідки спливу позовної давності, оскільки вважає, що прокурор подав позов з пропущення строку позовної давності.

У відповіді на відзив прокурор заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та зазначає:

- ДП ДГ Івківці відповідає всім вимогам п. 16 ст. 1 Закону України Про наукову і науково-технічну діяльність та є науковою установою, а тому спірна земельна ділянка на час прийняття оскаржуваного наказу відносилась до особливо цінних земель і припинення права користування такою земельною ділянкою повинно було здійснюватися виключно за рішенням Кабінету Міністрів України;

- доводи відповідача про необхідність пред`явлення позову про витребування земельних ділянок із власності громадян є безпідставними, оскільки така вимога є явно передчасною;

- підстави для застосування строків позовної давності відсутні, оскільки при визначенні початку перебігу строку необхідно з`ясовувати момент, коли особа або могла довідатись про порушення свого права.

У наданих письмових поясненнях третя особа-1 просила залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з недоведеністю прокурором підстав для здійснення представництва інтересів держави та звернення до суду із зазначеним позовом в інтересах Кабінету Міністрів України. Зазначені письмові пояснення за своєю суттю є заявою з процесуальних питань, спрямовану на залишення позову без розгляду, яка була розглянута судом.

Крім того, третя особа-1 подала клопотання про застосування строку позовної давності у зв`язку з пропуском прокурором трирічного строку для звернення до суду із цим позовом, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа-2 у наданих письмових поясненнях зазначає, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЧН №000017 землі площею 4996,9 га, в межах згідно з кадастровим планом землекористування, були призначені - для ведення сільського господарства, а тому вважає, що до компетенції Кабінету Міністрів України не відноситься погоджувати відчуження зазначеної земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Також третя особа-2 вказує, що приймаючи постанову про надання згоди на припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП ДГ Івківці, Академія виходила з того, що спірна земельна ділянка не відноситься до особливо цінних земель.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Чернігівським обласним земельно-кадастровим центром при Чернігівському обласному управлінні земельних ресурсів на замовлення ДГ «Івківці» було виготовлено технічну документацію по складанню державних актів на право постійного користування землею ДГ «Івківці» на територіях Івковецької та Ладанської селищної рад Прилуцького району Чернігівської області (т. 1 а.с. 31-50).

Івковецькою сільською Радою народних депутатів, відповідно до рішення від 28.11.2001 №76, Дослідному господарству «Івківці» було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ЧН №000017 від 07.07.2003, згідно з яким ДГ «Івківці» надано у постійне користування 4996,9 га землі для ведення сільського господарства (т. 1 а.с. 20-24). Акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №392.

Згідно з наданою технічною документацією до складу цих земель входила спірна земельна ділянка №5а площею 128,1321 га.

Відповідно до п. 1.3 Статуту ДП «Дослідне господарство «Івківці» (у редакції 2016 року) дослідне господарство безпосередньо підпорядковане Національній академії агарних наук України (т. 1 а.с. 52).

Згідно з п. 94 Статуту Національної академії аграрних наук України (далі НААНУ), затвердженого 07.04.2016, вилучення земельних ділянок наукових установ, організацій, підприємств НААН та припинення права постійного користування ними може здійснюватись лише за згодою Президії НААН, відповідно до Земельного кодексу України (т. 1 а.с. 70).

З метою забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників терористичної операції земельними ділянками, надання яких передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Головне управління Держгеокадастру зверталось з відповідними листами до ДП «ДГ Івківці» та НААНУ щодо розгляду питання про надання згоди на вилучення земельної ділянки загальною площею 128,1321 га, яка розташована на території Івковецької сільської ради і перебуває у постійному користуванні ДП «ДГ «Івківці» (далі спірна земельна ділянка).

Зокрема, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області направило листи до Національної академії аграрних наук України від 25.07.2016 №20-25-0.3/20585/2-16 щодо погодження списку учасників антитерористичної операції із військовим комісаріатом та №20-25-0.3-20586/2-16 про надання матеріалів для отримання згоди на вилучення спірної земельної ділянки (т. 1 а.с. 195-197).

Відповідно до листа ДП «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 12.07.2016 №610 спірна земельна ділянка до особливо цінних земель не відноситься (т. 1 а.с. 198).

Чернігівська обласна державна адміністрація у листі «Щодо забезпечення земельними ділянками учасників АТО» від 04.08.2016 №02-03/3887, направленого до НААНУ, повідомила про відсутність в області земель державної власності, які не надані у користування, та про направлення ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області до НААНУ необхідних документів для отримання згоди на вилучення спірної земельної ділянки (т. 1 а.с. 194).

ДП «ДГ «Івківці» звернулось до Національної академії аграрних наук України з клопотанням від 19.08.2016 №59, у якому просило надати згоду на вилучення спірної земельної ділянки (т. 1 а.с. 192).

ДП «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» надало висновок №182 від 06.02.2017 про ґрунтовий покрив земельних ділянок, які передбачаються для вилучення для учасників АТО на території Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, відповідно до якого дані ґрунти згідно з «Переліком особливо цінних ґрунтів», затвердженого наказом Держкомзему України поземельних ресурсах №245 від 06.10.2003, не відносяться до особливо цінних земель. До висновку доданий картографічний матеріал схема розміщення земельної ділянки, з якого вбачається, що земельна ділянка, яка передбачена для вилучення, поділена на 60 земельних ділянок площею 2,000 га кожна (т. 1 а.с. 199-203).

15.03.2017 Президія Національної академії аграрних наук України, розглянувши клопотання Чернігівської обласної державної адміністрації (лист від 04.08.2016 №02-03/3887), Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (листи від 25.07.2016), згоду ДП «Дослідне господарство «Івківці», інші подані матеріали, прийняла постанову, у якій надала згоду ДП «Дослідне господарство «Івківці» Національної академії аграрних наук України на припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 128,1321 га (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ЧН №000017 від 07.07.2003) шляхом добровільної відмови відповідно до ст. 141, 142 та 150 Земельного кодексу України (т. 1 а.с. 19).

ДП «ДГ «Івківці» звернулось до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з клопотанням від 18.05.2017 №19, у якому просило припинити право постійного користування ДП «ДГ «Івківці» (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ЧН №000017 від 07.07.2003) в частині земельної ділянки площею 128,1321 га, що розташована на території Івковецької сільської ради, шляхом добровільної відмови відповідно до ст. 141, 142, 150 Земельного кодексу України. До клопотання додано, зокрема, кадастровий план земельної ділянки, на якому зазначено межі спірної земельної ділянки (т. 1 а.с. 17-18).

26.05.2017 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області видало наказ №25-8405/14-17-сг Про припинення права постійного користування земельною ділянкою (т. 1 а.с. 16), яким:

- припинено право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності площею 128,1321 га (рілля), розташованою на території Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, яка перебуває в ДП Дослідне господарство Івківці Національної академії аграрних наук України у постійному користуванні, що посвідчене державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ЧН №000017 від 07.07.2003;

- віднесено земельну ділянку загальною площею 128,1321 га (рілля) до складу земель запасу сільськогосподарського призначення в адміністративні межі Івковецької сільської ради.

Як зазначило Головне управління Держгеокадастру та вбачається з наданої технічної документації, із загальної площі 128,1321 га лише частина (120,00 га) є ріллею, яка передана у власність фізичним особам. Інша частина земельної ділянки складається з угідь «деревно-чагарникової рослинності» або «чагарники», непридатними для прямого використання у сільськогосподарській діяльності, а тому залишалась нерозподіленою.

Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області видано накази, якими, зокрема, надано у власність громадян земельні ділянки площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані на території Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, а саме:

- гр. ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0526 (наказ №25-16655/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0545 (наказ №25-17781/14-17-сг від 04.12.2017);

- гр. ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0493 (наказ №25-16464/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0592 (наказ №25-8093/14-19-сг від 29.10.2019);

- гр. ОСОБА_6 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0494 (наказ №25-16576/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_7 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0531 (наказ №25-17776/14-17-сг від 04.12.2017);

- гр. ОСОБА_8 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0532 (наказ №25-17778/14-17-сг від 04.12.2017);

- гр. ОСОБА_9 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0632 (наказ №25-9954/14-19-сг від 02.12.2019);

- гр. ОСОБА_10 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0528 (наказ №25-16602/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_11 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0495 (наказ №25-16559/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_12 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0496 (наказ №25-16545/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_13 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0533 (наказ №25-17773/14-17-сг від 04.12.2017);

- гр. ОСОБА_14 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0593 (наказ №25-8096/14-19-сг від 29.10.2019);

- гр. ОСОБА_15 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0497 (наказ №25-16569/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_16 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0498 (наказ №25-16574/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_17 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0499 (наказ №25-16579/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_18 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0500 (наказ №25-16685/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_19 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0527 (наказ №25-16647/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_20 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0501 (наказ №25-16555/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_21 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0502 (наказ №25-16548/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_22 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0503 (наказ №25-16590/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_23 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0504 (наказ №25-16644/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_24 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0534 (наказ №25-17782/14-17-сг від 04.12.2017);

- гр. ОСОБА_25 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0505 (наказ №25-16622/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_26 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0506 (наказ №25-16660/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_27 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0535 (наказ №25-17777/14-17-сг від 04.12.2017);

- гр. ОСОБА_28 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0507 (наказ №25-16571/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_29 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0508 (наказ №25-16542/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_30 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0509 (наказ №25-16666/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_31 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0536 (наказ №25-17774/14-17-сг від 04.12.2017);

- гр. ОСОБА_32 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0525 (наказ №25-16650/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_33 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0511 (наказ №25-16675/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_34 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0510 (наказ №25-16680/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_35 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0542 (наказ №25-17785/14-17-сг від 04.12.2017);

- гр. ОСОБА_36 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0641 (наказ №25-9952/14-19-сг від 02.12.2019);

- гр. ОСОБА_37 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0537 (наказ №25-17779/14-17-сг від 04.12.2017);

- гр. ОСОБА_38 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0544 (наказ №25-17789/14-17-сг від 04.12.2017);

- гр. ОСОБА_39 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0512 (наказ №25-16635/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_40 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0513 (наказ №25-16624/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_41 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0514 (наказ №25-17791/14-17-сг від 04.12.2017);

- гр. ОСОБА_42 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0515 (наказ №25-16606/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_43 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0516 (наказ №25-16614/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_44 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0591 (наказ №25-7959/14-19-сг від 28.10.2019);

- гр. ОСОБА_45 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0517 (наказ №25-16611/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_46 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0546 (наказ №25-3773/14-18-сг від 25.05.2018);

- гр. ОСОБА_47 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0518 (наказ №25-16618/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_48 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0541 (наказ №25-17784/14-17-сг від 04.12.2017);

- гр. ОСОБА_49 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0538 (наказ №25-17783/14-17-сг від 04.12.2017);

- гр. ОСОБА_50 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0539 (наказ №25-17775/14-17-сг від 04.12.2017);

- гр. ОСОБА_51 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0519 (наказ №25-16580/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_52 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0543 (наказ №25-17787/14-17-сг від 04.12.2017);

- гр. ОСОБА_53 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0524 (наказ №25-16581/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_54 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0529 (наказ №25-16629/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_55 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0520 (наказ №25-16639/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_56 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0521 (наказ №25-16670/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0646 (наказ №25-6256/14-20-сг від 03.04.2020);

- гр. ОСОБА_57 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0522 (наказ №25-16585/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_58 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0523 (наказ №25-16582/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_59 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0530 (наказ №25-16628/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_60 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0540 (наказ №25-17780/14-17-сг від 04.12.2017).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за усіма зазначеними громадянами було зареєстровано право власності на вказані земельні ділянки.

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 24.04.2020 №10-25-0.3-2166/2-20 за даними Міськрайонного управління у Прилуцькому районі та м. Прилуках Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області кадастровий номер на земельну ділянку площею 128,1321 га, яка перебувала у постійному користуванні у ДП «ДГ «Івківці», не присвоювався; право користування вказаною земельною ділянкою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не реєструвалось (т. 1 а. с. 72).

Оцінка суду.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У статті 14 Конституції України зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ч. 2 даної статті право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України).

Відповідно до п. «а», «б» ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Згідно з п. «г», «е» ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

Частинами 1, 2 ст. 150 Земельного кодексу України визначено, що до особливо цінних земель відносяться:

а) у складі земель сільськогосподарського призначення: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньо глибокі ґрунти; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму, дернові глибокі ґрунти Закарпаття;

б) торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини;

в) землі, надані в постійне користування НВАО "Масандра" та підприємствам, що входять до його складу; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів;

г) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах "в" і "г" частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Статтею 20 ЗК України врегульовано встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок.

Частиною 1 цієї статті передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Частиною 2 статті 20 ЗК України визначено, що зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною 8 статті 122 ЗК України Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Частиною 9 статті 149 ЗК України визначено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Зі змісту наведених норм ЗК України Суд доходить висновку, що зміна цільового призначення особливо цінних земель державної власності, що перебувають у постійному користуванні, припинення права постійного користування ними, вилучення, припинення права державної власності та права постійного користування здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України.

Відповідно до п. 4.4, 4.5 статуту ДП «ДГ «Івківці» вилучення земельних ділянок Господарства може здійснюватися лише за згодою Президії Академії відповідно до Земельного кодексу України. Землі дослідних полів Господарства та ділянки з цінними ґрунтами відносяться до особливо цінних земель і їх вилучення для суспільних потреб не допускається, крім випадків, визначених Земельним кодексом України.

Зазначене узгоджується з приписами ч. 1 ст. 150 ЗК України, які також відмежовують належність до особливо цінних земель цінних ґрунтів та дослідних полів науково-дослідних установ. Тобто, до складу особливо цінних земель належать землі дослідних полів науково-дослідних установ, якою є ДП «ДГ «Івківці», навіть якщо такі землі не входять до переліку особливо цінних груп ґрунтів, а тому суд відхиляє посилання відповідача на відповідні висновки ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 06.02.2017 №182.

Таким чином, суд погоджується з доводами прокурора щодо неправомірності спірного наказу.

Прокурор вважає, що вилучення спірної земельної ділянки у ДП «ДГ «Івківці» є незаконним, у зв`язку з чим звернувся до суду із цим позовом. Отже, метою позову прокурора є повернення (витребування) спірної земельної ділянки у державну власність для її постійного використання третьою особою-1.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Наслідком вирішення господарського спору повинно бути відновлення порушеного (невизнаного, оспорюваного) права чи охоронюваного законом інтересу у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною 1 статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Суд встановив, що 26.05.2017 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області видало наказ №25-8405/14-17-сг Про припинення права постійного користування земельною ділянкою (т. 1 а.с. 16), яким припинило право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності площею 128,1321 га (рілля), розташованою на території Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, яка перебуває в ДП Дослідне господарство Івківці НААНУ у постійному користуванні (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ЧН №000017 від 07.07.2003).

Як вбачається з наданих учасниками справи схем розміщення цієї земельної ділянка, а саме: плану-схему (кадастрового плану), доданого до клопотання ДП «ДГ «Івківці» від 18.05.2017 №19, картографічного матеріалу, доданого до висновку ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 06.02.2017 №182, роздруківки з публічної кадастрової карти, наданої відповідачем, спірна земельна ділянка була поділена на 60 земельних ділянок площею 2,000 га кожна.

Як встановив суд, усі 60 земельних ділянок на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області були передані у власність громадян, які здійснили державну реєстрацію права власності на ці земельні ділянки.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а в разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третя статті 388 ЦК України).

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Тому не є ефективним способом захисту права власника для мети витребування ним його майна з чужого незаконного володіння оспорювання не тільки рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, але й договорів, інших правочинів щодо спірного майна та документів, що посвідчують відповідне право. Останні не є підставами набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності. Такою підставою є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

У постанові від 16.06.2020 у справі 372/266/15-ц Велика палата Верховного Суду дійшла висновку про помилковість висновку апеляційного суду про неможливість витребування спірної земельної ділянки через те, що не були оскаржені державні акти, на підставі яких земельні ділянки (з яких надалі була сформована спірна земельна ділянка) вибули з власності держави та були передані дев`ятьом фізичним особам. Так само помилково вважати, що для ефективного захисту права власності власник має витребувати відповідне майно у кінцевого набувача після того, як визнає недійсним договір, на підставі якого це майно перейшло у володіння до вказаного набувача.

Отже, визнання оскаржуваного наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області недійсним не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на спірну земельну ділянку та для її витребування. А власне таке витребування є метою прокурора.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у пунктах 95-99 постанови від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.

Отже, судове рішення про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно виключно у разі, якщо право власності на це майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13.

Таким чином, вимога про визнання недійсним спірного наказу сама по собі не може вважатися ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння третьою особою-1 відповідною земельною ділянкою, а змусить таку особу звертатися до нових власників земельних ділянок з пропозицією повернути їх, а в разі незгоди власників - до суду із новим позовом.

Близький за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі 909/337/19.

Оскільки вимога про визнання наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області недійсним не є ефективним способом захисту, така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його недійсним, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на яке воно спрямовані.

Подібний за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі 922/614/19.

Обрання неналежного способу захисту є самосійною і достатньою підставою для відмови у позові (постанова Верховного Суду у справі 904/5649/18).

За наведених обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна вимога прокурора задоволенню не підлягає.

Щодо заяви відповідача та третьої особи-1 про застосування до даних правовідносин позовної давності суд зазначає наступне.

У статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб`єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання.

Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб`єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Отже, враховуючи те, що у позові відмовлено і позовна давність за заявою відповідача застосуванню не підлягає, доводи сторін з цього питання суд не розглядає.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі є позивачі і відповідачі.

Оскільки третя особа-1 не є стороною в судовому процесі, а лише учасником справи, вона не наділена правом подавати заяву про сплив позовної давності.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат.

Оскільки у позові відмовлено, судові витрати, понесені прокурором, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 22.03.2021.

Суддя В.В. Шморгун