Рішення

від 09.03.2021 по справі 380/9072/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року справа №380/9072/20

Львівський окружний адміністративний суд:

в складі головуючої судді - Потабенко В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Олійник Л.В.,

за участі:

представника позивача - Піддубної Х.Г., згідно наказу,

представника відповідача 1 - Кобельки П.П., згідно наказу,

представника відповідача 2 - не з`явився,

представника третьої особи - Пильгуна М.В., згідно договору,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львова за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Золочівської міської ради Львівської області до відділу містобудування, архітектури, інфраструктури, житлово - комунального господарства та захисту довкілля Золочівської районної державної адміністрації Львівської області, Державної архітектурно - будівельної інспекції України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування будівельного паспорта і повідомлення про початок будівельних робіт, -

в с т а н о в и в :

Золочівська міська рада Львівської області (далі - Золочівська міська рада, позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до відділу містобудування, архітектури, інфраструктури, житлово - комунального господарства та захисту довкілля Золочівської районної державної адміністрації Львівської області (далі - Відділ містобудування, архітектури, інфраструктури, житлово - комунального господарства та захисту довкілля Золочівської РДА, відповідач 1), Державної архітектурно - будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України, відповідач 2), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , третя особа), у якому просила визнати незаконним та скасувати будівельний паспорт №8-20, виданий 23.03.2020 відділом містобудування, архітектури, інфраструктури, житлово - комунального господарства та захисту довкілля Золочівської районної державної адміністрації Львівської області гр. ОСОБА_1 на «Реконструкцію з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку)» на АДРЕСА_1 та повідомлення про початок будівельних робіт, зареєстроване в реєстрі дозвільних документів 28.05.2020 №ЛВ 0612014900998.

Позивач при обґрунтуванні позовних вимог зазначив, що із усних звернень мешканців міста Золочева стало відомо про те, що на АДРЕСА_1 має місце порушення містобудівного законодавства. За розпорядженням міського голови м. Золочева № 62 від 13.07.2020 було створено комісію по обстеженню земельної ділянки на АДРЕСА_1 , за результатами якої було встановлено, що при проведенні реконструкції з розширенням житлового будинку на АДРЕСА_1 вчинено ряд порушень містобудівного законодавства. Зокрема, комісією було встановлено невідповідність розміщення огорожі, металевої споруди без фундаменту та влаштованих фундаментів будівельному паспорту забудови земельної ділянки на «Реконструкцію з розширенням садибного будинку (індивідуального типу)» на АДРЕСА_1 , виданому власнику земельної ділянки та житлового будинку - гр. ОСОБА_1 . Комісією також було встановлено, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 розташована в межах санітарно-захисної зони діючого цегельного заводу, а відтак, має особливий містобудівний статус. Крім того, представник позивача зазначив, що під час роботи комісії по здійсненню контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові земельної ділянки на АДРЕСА_1 комісією було розглянуто Генеральний план міста Золочів, листи Державного підприємства Державний інститут проектування міст «Містопроект» № 396/12-1 від 17.07.2020 та № 415/12-1 від 28.07.2020, будівельний паспорт на «Реконструкцію з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку)» на АДРЕСА_1 , акт про здійснення заходів самоврядного контролю щодо забезпечення додержання законодавства при проведенні реконструкції з розширенням садибного будинку на АДРЕСА_1 від 22.07.2020, лист відділу містобудування, архітектури, інфраструктури, житлово-комунального господарства та захисту довкілля Золочівської районної державної адміністрації Львівської області № 96 від 29.07.2020, листи Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції № 1013-6/2265-20 від 27.07.2020 та № 1013-6/2525-20 від 02.09.2020, фотоматеріали. За результатами роботи комісії 14.09.020 було складено акт, зі змісту якого вбачається, що реконструкція з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку) на АДРЕСА_1 проводиться на підставі будівельного паспорта, який не відповідає положенням містобудівної документації на місцевому рівні (генеральному плану м. Золочева) та вимогам містобудівного законодавства. Таким чином, проведення будівельних робіт на АДРЕСА_1 на підставі будівельного паспорта, який прямо суперечить містобудівній документації на місцевому рівні (генеральному плану) та містобудівному законодавству, порушує права та законні інтереси Золочівської громади. Таким чином, на переконання позивача, повідомлення про початок виконання будівельних робіт, зареєстроване на підставі такого будівельного паспорта, і сам будівельний паспорт є незаконними та підлягають скасуванню.

Ухвалою судді від 27.10.2020 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

11.11.2020 представник третьої особи - ОСОБА_1 - подав письмові пояснення щодо позову (вх. №59436). В поясненнях зазначалося про те, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки та будинку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4621810100:02:005:0026, площею 0,0853 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Наголосила, що правовідносини, що виникли при видачі будівельного паспорту на реконструкцію з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку) по АДРЕСА_1 №8-20 від 23.03.2020 та реєстрації повідомлення про початок будівельних робіт ЛВ 061201490998 від 28.05.2020, стосуються певного, визначеного законодавством кола осіб: власника майна ОСОБА_1 ; відділу містобудування, архітектури, інфраструктури, житлово-комунального господарства та захисту довкілля Золочівської районної державної адміністрації Львівської області стосовно видачі Будівельного паспорту; а також Департаменту державної архітектурно - будівельної інспекції у Львівській області щодо реєстрації повідомлення про початок будівельних робіт ЛВ 061204490998. Отже, на переконання третьої особи, Золочівська міська рада Львівської області не є суб`єктом зазначених вище правовідносин, дії (рішення) відповідачів ніяким чином не порушують права чи законні інтереси міської громади, на захист яких звернувся позивач, спір між фактичними учасниками правовідносин відсутній, а також відсутній зв`язок позивача із зазначеним у позовній заяві предметом судового захисту, у зв`язку із чим Золочівська міська рада не є належним позивачем в даній справі. Крім того, у поясненнях зазначалося про те, що в складі Золочівської міської ради виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю не утворені, у зв`язку із чим посадові особи Золочівської міської ради при проведенні дій щодо здійснення контролю за реконструкцією будинку, що належить третій особі, діяли не як виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад, а на виконання власних (самоврядних) повноважень у сфері благоустрою, передбачених підпунктом 7 пункту а) ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» . Також представник третьої особи наголосив, що будівельний паспорт є документом, який містить дані містобудівних та архітектурних вимог індивідуального будівництва, на підставі якого у визначених законодавством випадках здійснюється будівництво. Разом з цим, будівельний паспорт не надає замовнику право на виконання підготовчих та будівельних робіт, оскільки право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт набувається на підставі поданого до уповноваженого органу повідомлення. Отже, ОСОБА_1 , отримавши будівельний паспорт на реконструкцію з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку) по АДРЕСА_1 №8-20 від 23.03.2020, направила повідомлення ЛВ 061201490998 від 28.05.2020 про початок виконання будівельних робіт. За таких обставин, оспорюваний будівельний паспорт вичерпав свою дію шляхом реєстрації повідомлення про початок будівельних робіт, а тому його скасування не породжує жодних правових наслідків. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28.07.2019 у справі № 607/9853/18, від 09.04.2020 у справі № 810/899/17. Крім того, представник третьої особи зазначив, що отримавши будівельний паспорт ОСОБА_1 обґрунтовано очікувала реалізацію законних підстав для виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва, зважаючи на принцип юридичної визначеності та належного урядування. Адже принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Підсумовуючи наведене, вважає позовні вимоги безпідставними та просив у задоволенні позову відмовити повністю.

20.11.2020 та 07.12.2020 відповідач 2 ДАБІ України подав відзиви на позовну заяву (вх. №61950, вх. №65478). Зазначив, на час реєстрації відповідачем 2 повідомлення про початок виконання будівельних робіт ЛВ 061201490998 об`єкту будівництва «Реконструкція з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку)» на АДРЕСА_1 , будівельний паспорт № 80-20 від 23.03.2020 був чинний, жодним органом, посадовою особою чи судом не скасований. Враховуючи вищенаведене, відповідачем в повному обсязі було дотримано процедуру видачі (реєстрації) повідомлення про початок будівельних робіт, визначену законодавством України, а позивачем жодним чином не доведено та не наведено жодним фактів порушення вимог законодавства із боку відповідача 2, яке регламентує видачу оскаржуваного повідомлення про початок будівельних робіт. У зв`язку з цим, вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

06.01.2021 представник позивача подав клопотання про залучення третьої особи товариство з обмеженою відповідальністю «Золочівський цегельний завод» (вх. № 61 ел.).

Ухвалою суду від 11.01.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про залучення третьої особи.

11.01.2021 представник третьої особи подав додаткові пояснення (вх. №1023).

18.01.2021 позивач подав відповідь на пояснення третьої особи (вх. 325 ел.).

16.02.2021 позивач додаткові пояснення (вх. №16.02.2021).

Відповідач 1 - відділ містобудування, архітектури, інфраструктури, житлово - комунального господарства та захисту довкілля Золочівської РДА - своїм правом на подачу відзиву на позов не скористався.

Ухвалою від 11.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та інших заявах по суті справи. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача 1 - відділу містобудування, архітектури, інфраструктури, житлово - комунального господарства та захисту довкілля Золочівської РДА в судовому засіданні позов визнав.

Представник відповідача 2 - ДАБІ України в судове засідання не прибув. Належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання. Свою позицію щодо позовних вимог раніше виклав у відзиві на позов, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, зазначених у письмових пояснення. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 1 та третьої особи, дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки та будинку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4621810100:02:005:0026, площею 0,0853 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що не заперечується сторонами.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 отримала будівельний паспорт на реконструкцію з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку) по АДРЕСА_1 №8-20 від 23.03.2020 року та зареєструвала повідомлення про початок будівельних робіт ЛВ 061201490998 від 28.05.2020 року.

З пояснень представника позивача та копії розпорядження міського голови м. Золочева № 63 від 17.07.2020 "Про створення комісії та вжиття заходів самоврядного контролю на АДРЕСА_1 " випливає, що до позивача надходили усні звернення мешканців міста Золочева (в тому числі гр. ОСОБА_2 від 13.07.2020) про те, що по АДРЕСА_1 має місце порушення містобудівного законодавства.

Відповідно до розпорядження міського голови м. Золочева № 62 від 13.07.2020«Про створення комісії по обстеженню земельної ділянки на АДРЕСА_1 » створено комісію по обстеженню вказаної земельної ділянки.

Розпорядження міського голови м. Золочева № 63 від 17.07.2020 «Про створення комісії про вжиття заходів самоврядного контролю на АДРЕСА_1 » створено комісію з метою вжиття заходів щодо забезпечення додержання законодавства при здійсненні реконструкції з розширення садибного будинку (індивідуального будинку) на АДРЕСА_1 , забудовник - ОСОБА_1 .

За результатами обстеження земельної ділянки за адресою по АДРЕСА_1 складено акт обстеження земельної ділянки від 13.07.2020 та встановлено наступне:

- обстежувана земельна ділянка на АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_1 , згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- вказана земельна ділянка огороджена глухим металевим парканом на бетонній основі орієнтовною висотою 2 метри зі сторони вул. ОСОБА_3 та зі сторони багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 ;

- червоні лінії вулиці ОСОБА_3 в м. Золочеві відповідно до генерального плану м. Золочева Львівської області шириною 15 метрів;

- по земельній ділянці гр. ОСОБА_1 на відстані 2,5 метри від межі проходить червона лінія вул. ОСОБА_3 ;

- відповідно до інформації, наданої відділом містобудування, архітектури, інфраструктури, житлово-комунального господарства та захисту довкілля Золочівської районної державної адміністрації, будівельним паспортом № 8-20 ("Реконструкція з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку)") на АДРЕСА_1 , виданим 23.03.2020 року, влаштування елементів благоустрою, в тому числі огорожі, не передбачено.

На підставі встановленого, комісія дійшла висновку про огорожа, на АДРЕСА_1 встановлена з порушенням вимог державних будівельних норм, а саме: п.п. 6.1.34 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» , затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.04.2019 №104. Дана огорожа встановлена всупереч будівельному паспорту № 8-20 ("Реконструкція з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку)") на АДРЕСА_1 , виданому 23.03.2020 відділом містобудування, архітектури, інфраструктури, житлово-комунального господарства та захисту довкілля Золочівської районної державної адміністрації.

Рішенням Золочівської міської ради Львівської області від 13.07.2020 №1330 «Про усунення порушень державних будівельних норм» ОСОБА_1 зобов`язано усунути порушення державних будівельних норм України у сфері благоустрою населених пунктів, а саме демонтувати незаконно встановлену огорожу на АДРЕСА_1 до 18:00 год. 14.07.2020.

22.07.2020 комісією було складено ще один акт про здійснення заходів самоврядного контролю щодо забезпечення додержання законодавства пр. проведенні реконструкції розширенням садибного будинку на АДРЕСА_1 .

Так, згідно даного акта встановлено, що огорожа, на АДРЕСА_1 встановлена з порушенням вимог державних будівельних норм, а саме: п.п. 6.1.34 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» , ДСТУ-Н В.26-188:2013 "Настанова з проектування огорож майданчиків і ділянок підприємств, будинків і споруд", та всупереч будівельному паспорту на реконструкцію з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку) на АДРЕСА_1 ; на земельній ділянці влаштовані фундаменти, які не відповідають будівельному паспорту ("Реконструкція з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку)") на АДРЕСА_1 , фундаменти примикають до огорожі суміжних землекористувачів, які не надавали згоди на їх влаштування; на земельній ділянці поставлена металева споруда без фундаменту, яка не передбачена будівельним паспортом (Реконструкція з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку)" на АДРЕСА_1 ; пошкоджений підземний високовольтний кабель лінії електропередач може становити загрозу життю та здоров`ю людей; землерийні роботи з вибиранням грунту та зрізання дерев в східній частині земельної ділянки, яка є складовою природного пагорба з крутим ухилом - понад 30% можуть нести загрозу зсуву грунту; проведення реконструкції з розширенням житлового будинку на АДРЕСА_1 є неможливим, оскільки має особливий містобудівний статус та знаходиться в санітарно-захисній зоні діючого цегельного заводу, що є порушенням генерального плану м. Золочів та ст.. 114 Земельного кодексу України.

Крім того, за результатами роботи комісії 14.09.2020 було складено акт, зі змісту якого видно, що реконструкція з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку) на АДРЕСА_1 проводиться на підставі будівельного паспорта, який не відповідає положенням містобудівної документації на місцевому рівні (генеральному плану м. Золочева) та вимогам містобудівного законодавства.

Вважаючи будівельний паспорт та повідомлення про початок виконання будівельних робіт, зареєстрований на підставі вказаного будівельного паспорта протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності, спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів визначає Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 31 цього Закону проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно ч. 1-2 ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до підпункту 1 пункту б) ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, у тому числі: 1) надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» .

Згідно із ч.3 ст.6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: 1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Згідно із ч. 2 ст. 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі якщо сільські, селищні, міські ради не утворили виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю, повноваження таких органів виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через відповідних головних інспекторів будівельного нагляду.

Аналізуючи наведені норми законодавство та фактичні обставини справи, суд погоджується з доводами представника третьої особи, що оскільки в складі Золочівської міської ради виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю не утворені, у зв`язку з цим, посадові особи Золочівської міської ради при проведенні дій щодо здійснення контролю за реконструкцією будинку, що належить ОСОБА_1 , діяли не як виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад, а на виконання власних (самоврядних) повноважень у сфері благоустрою, передбачених підпунктом 7 пункту а) ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» .

З матеріалів справи видно, що 13.07.2020 розпорядженням міського голови м. Золочева № 62 від 13.07.2020 року «Про створення комісії по обстеженню земельної ділянки на АДРЕСА_1 » , на підставі ст. 20 Закону України «Про охорону земель» , ст.ст. 187, 189 Земельного кодексу України, ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року створено комісію по обстеженню земельної ділянки на АДРЕСА_1 у складі посадових осіб міської ради.

Тобто, з урахуванням змісту ст. 20 Закону України «Про охорону земель» , ст. 189 Земельного кодексу України, міським головою м. Золочева було створено комісію для здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель, який відповідно до ст. 187 Земельного кодексу України полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Того ж дня, зазначеною комісією проведено обстеження земельної ділянки та складено Акт обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 , згідно висновків якого встановлено, що «Огорожа на АДРЕСА_1 встановлена з порушенням вимог державних будівельних норм, а саме: п.п. 6.1.34 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» , затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 26.04.2019 № 104. Дана огорожа встановлена та всупереч будівельному паспорту № 8-20 «Реконструкція з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку)» на АДРЕСА_1 , виданим 23.03.2020 року, яким влаштування елементів благоустрою, в тому числі огорожі, не передбачено» .

Виходячи з наведеного, комісія, здійснюючи заходи самоврядного контролю за використанням та охороною земель, з незрозумілих причин перевіряла не додержання земельного законодавства України, а, в порушення розпорядження міського голови м. Золочева № 62 від 13.07.2020 року «Про створення комісії по обстеженню земельної ділянки на АДРЕСА_1 » , виходячи за межі своїх повноважень, перевірила відповідність забудови на земельній ділянці державним будівельним нормам та стандартам, фактично здійснивши заходи архітектурно-будівельного контролю, що без сумніву, перебуває поза її компетенцією.

Крім того, з матеріалів справи видно, що саме 13.07.2020 виконавчим комітетом Золочівської міської ради Львівської області винесене рішення від 13.07.2020 № 1330 «Про усунення порушень державних будівельних норм України» , яким встановлено порушення містобудівного законодавства в частині порушення державних будівельних норм та стандартів, самочинного, без отримання дозволу зведення огорожі, що є порушенням Правил благоустрою та ОСОБА_1 надано термін на демонтаж огорожі - до 18.00 години 14.07.2020.

Суд також звертає увагу, що протягом одного робочого дня - 13.07.2020 видано розпорядження міського голови, створено комісію з перевірки додержання законодавства з охорони земель, комісією проведено обстеження дотримання будівельних норм та стандартів та складено відповідний акт, на підставі зазначеного акта виконкомом винесено рішення, яким встановлено строк його виконання - до 18.00 години наступного дня.

Аналізуючи наведене, суд зазначає, що всі вказані дії провадились без участі та без повідомлення власника земельної ділянки, що унеможливило для ОСОБА_1 надати свої міркування, заяви та клопотання, та призвело до винесення неправомірного рішення від 13.07.2020 року № 1330 «Про усунення порушень державних будівельних норм України» .

В подальшому, розпорядженням міського голови міста Золочева № 63 від 17.07.2020 «Про створення комісії та вжиття заходів самоврядного контролю на АДРЕСА_1 » , на підставі звернення Золочівської РДА № 1179/1.5-1 від 13.07.2020, звернення гр. ОСОБА_2 від 13.07.2020, звернення мешканців вул. ОСОБА_4 від 15.07.32020, ст. 20 Закону України «Про охорону земель» , ст.ст. 187, 189 Земельного кодексу України, ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 створено відповідну комісію, якій доручено в строк до 01.08.2020 вжити заходи самоврядного контролю щодо забезпечення додержання законодавства при здійсненні реконструкції з розширенням садибного будинку на АДРЕСА_1 » .

Слід також звернути увагу на той факт, що на вимогу суду представником позивача не було надано жодних доказів звернення мешканців м. Золочева і зокрема гр. ОСОБА_2 від 13.07.2020 щодо проведення перевірки здійснення ОСОБА_1 реконструкції будинку АДРЕСА_1 .

Зважаючи на встановлені 22.07.2026 Комісією порушення містобудівного законодавства, в тому числі й нібито порушення генерального плану міста Золочів, суд погоджується з доводами представника третьої особи щодо того, що комісії з посадових осіб Золочівської міської Ради, створені розпорядженням міського голови м. Золочева № 62 від 13.07.2020 «Про створення комісії по обстеженню земельної ділянки на АДРЕСА_1 » та розпорядженням міського голови міста Золочів № 63 від 17.07.2020 «Про створення комісії та вжиття заходів самоврядного контролю на АДРЕСА_1 » , до виконавчих органів з питань державного архітектурно - будівельного контролю сільських, селищних, міських рад не відносяться, не мають відповідної компетенції та спеціальних знань, внаслідок чого висновки цих комісій стосовно порушень в сфері містобудівної діяльності є необґрунтованими.

Виходячи з вищенаведеного, на підставі розпорядження міського голови м. Золочева № 62 від 13.07.2020 «Про створення комісії по обстеженню земельної ділянки на АДРЕСА_1 » , розпорядження міського голови м. Золочева № 63 від 17.07.2020 «Про створення комісії та вжиття заходів самоврядного контролю на АДРЕСА_1 » безпідставно, у порядок і спосіб, що не передбачений законодавством, були проведені заходи архітектурно-будівельного контролю, складені акт від 13.07.2020 та акт від 22.07.2020 з необґрунтованими висновками, а винесений рішенням виконавчого комітету Золочівської міської Ради від 13.07.2020 № 1330 «Про усунення порушень державних будівельних норм України» при виконанні повноважень в сфері благоустрою припис в сфері регулювання містобудівної діяльності є таким, що не враховує норми чинного законодавства щодо правомочності та порядку винесення такого рішення.

Крім того, суд зазначає, що повноваження здійснювати заходи архітектурно-будівельного нагляду не є компетенцією міської ради, а здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки серед іншого є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері і містобудівної діяльності.

Згідно ч. 2 ст. 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань І державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями ч. 3 статті 41-1 цього Закону з метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду: перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об`єктами нагляду; витребовують від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб документи і матеріали щодо предмета нагляду, одержують інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз даних, створених органами державної влади; мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів, приміщень, документів та матеріалів, необхідних для здійснення нагляду; вимагають від органів державного архітектурно-будівельного контролю проведення перевірок у разі наявності ознак порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; залучають у разі потреби до здійснення нагляду фахівців підприємств, установ, організацій, контрольних і фінансових органів.

Частиною 4 статті 41-1 вказаного Закону передбачено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: 1) видавати обов`язкові до виконання об`єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 2) притягати посадових осіб об`єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону; 3) ініціювати притягнення посадових осіб об`єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності; 4) вносити подання про - звільнення посадової особи об`єкта нагляду до органу, який здійснив його призначення; 5) вносити подання про позбавлення права виконувати певні види робіт посадової особи об`єкта нагляду до органу, яким таке право надавалося; 6) звертатися до суду з позовами про скасування рішень, прийнятих об`єктами нагляду, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на порталі електронної системи; 7) зупиняти дію рішень, прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності (крім документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів), з одночасним поданням позову до суду про скасування такого рішення та подальшим оприлюдненням такої інформації на порталі електронної системи.

З урахуванням положень п.п. 6 ч. 4 ст. 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вбачається, що звернення до суду з позовами про скасування рішень, прийнятих об`єктами нагляду, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, є виключною компетенцією посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється посадовими особами ДАБІ України (суб`єкт нагляду) з метою перевірки дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, іншими органами (об`єкт нагляду), що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 813/2243/17.

Таким чином, оскільки державний архітектурно-будівельний контроль у вигляді перевірки, а також архітектурно-будівельний нагляд уповноваженими посадовими особами фактично не здійснювався, відсутні підстави стверджувати про наявність порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил з боку відповідачів та третьої особи, й, вочевидь, припущення позивача, які є результатом перевищення власних повноважень, не можуть бути належним обґрунтуванням позовних вимог.

Недотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, унеможливлює скасування повідомлення про початок будівельних робіт.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 826/4151/16, в постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №826/15443/17.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки.

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Згідно зі ст. 36 вказаного Закону право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після падання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Отже, будівельний паспорт є документом, який містить дані містобудівних та архітектурних вимог індивідуального будівництва, на підставі якого у визначених законодавством випадках здійснюється будівництво. Разом з цим, будівельний паспорт не надає замовнику право на виконання підготовчих робіт та будівельних робіт, оскільки право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт набувається на підставі поданого до уповноваженого органу повідомлення.

Таким чином, ОСОБА_1 отримавши будівельний паспорт на реконструкцію з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку) по АДРЕСА_1 №8-20 від 23.03.2020, направила повідомлення ЛВ 061201490998 від 28.05.2020 про початок виконання будівельних робіт.

За таких обставин, оскаржуваний будівельний паспорт вичерпав свою дію шляхом реєстрації повідомлення про початок будівельних робіт, відтак його скасування не породжує жодних правових наслідків.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28.07.2019 у справі № 607/9853/18, від 09.04.2020 у справі № 810/899/17.

Отже, суд погоджується з доводами представника третьої особи щодо безпідставності позовних вимог.

Крім того, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.1 ст. 2 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Суд зазначає, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі №18-рп/2004 термін «порушене право» , який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес» .

При цьому з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Проте право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у ст. 55 Конституції України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Суд зазначає, що позивач при обґрунтуванні необхідності звернення до суду з вказаним позовом зазначав про необхідність захисту прав та законних інтересів Золочівської громади, які на думку позивача, порушені проведенням будівельних робіт на АДРЕСА_1 .

Однак, ані у позовній заяві, ані будь - яких інших поясненнях не навів жодних доводів на обґрунтування того, які саме їх права були порушені проведенням будівельних робіт за вищевказаною адресою.

Крім того, як суд вже зазначав вище, докази звернення мешканців до позивача для здійснення перевірки правомірності реконструкції по АДРЕСА_1 в матеріалах справи відсутні.

Тобто відсутній причинно-наслідковий зв`язок між оскаржуваними будівельним паспортом та повідомленням про початок проведення будівельних робіт та порушенням конкретних прав Золочівської громади в особі позивача.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

У рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Рисовський проти України» зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування» . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб» (п.70).

Принцип «належного урядування» , як правило не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення «Москаль проти Польщі» ).

Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити колишню «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див. mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» ). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються .

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків («Лелас проти Хорваті» , п.74).

У справі «Еліа СРЛ проти Італії» від 02.08.2001, заява № 37710/97 Європейський суд з прав людини розглядав заборону будівництва на земельній ділянці упродовж багатьох років, накладену у зв`язку з майбутнім вилученням ділянки для створення парку.

Суд в цьому рішенні зазначив, що заборона на здійснення будівництва протягом зазначеного періоду позбавила заявника можливості повною мірою володіти та користуватися належним йому майном та встановив відсутність справедливого балансу між вимогами щодо забезпечення публічного інтересу та правом заявника на мирне володіння майном.

Суд звертає увагу, що скасування будівельного паспорта та повідомлення про початок будівельних робіт, яке на думку позивача, суперечить містобудівній документації на місцевому рівні (генеральному плану) та містобудівному законодавству, та водночас, які погодженісвого часу відповідачем відповідно до чинного законодавства, свідчить про порушення права третьої особи на мирне володіння та користування належним їй майном та порушує баланс між вимогами щодо забезпечення публічного інтересу та правом третьої особи на мирне володіння майном.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи усе наведене, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, підп. 15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.03.2021

Суддя Потабенко В.А.