Постанова

від 28.07.2021 по справі 380/9072/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/9072/20 пров. № А/857/8918/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів - Обрізка І. М., Онишкевича Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Вовка А. Ю.,

розглянувши у відкритому судового засіданні апеляційну скаргу Золочівської міської ради Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року (ухвалене головуючим суддею Потабенко В. А. о 14:57 год у м. Львові) у справі за адміністративним позовом Золочівської міської ради Львівської області до Відділу містобудування, архітектури, інфраструктури, житлово-комунального господарства та захисту довкілля Золочівської районної державної адміністрації Львівської області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , про визнання незаконними та скасування будівельного паспорта і повідомлення про початок будівельних робіт,

ВСТАНОВИВ:

22.10.2020 Золочівська міська рада звернулася в суд з адміністративним позовом до Відділу містобудування, архітектури, інфраструктури, житлово-комунального господарства та захисту довкілля Золочівської районної державної адміністрації Львівської області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ), в якому просить визнати незаконними та скасувати будівельний паспорт №8-20, виданий 23.03.2020 Відділом містобудування, архітектури, інфраструктури, житлово-комунального господарства та захисту довкілля Золочівської районної державної адміністрації Львівської області ОСОБА_1 на Реконструкцію з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку) на АДРЕСА_1 , та повідомлення про початок будівельних робіт, зареєстроване в реєстрі дозвільних документів 28.05.2020 №ЛВ 0612014900998.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при проведенні реконструкції з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку) по АДРЕСА_1 на підставі будівельного паспорта та повідомлення про початок будівельних робіт допущено порушення містобудівної документації на місцевому рівні (генерального плану м. Золочева) та вимог містобудівного законодавства, що порушує права та законні інтереси Золочівської громади.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликається на те, що судом першої інстанції не враховано, що виконавчі органи міських рад наділені повноваженнями у галузі будівництва, відтак, позивачем правомірно було створено комісію зі здійснення контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові земельної ділянки по АДРЕСА_1 , якою зафіксовано, що вказана земельна ділянка розташована в межах санітарно-захисної зони діючого цегельного заводу, а тому має особливий містобудівний статус - в межах її території не допускається здійснення нової та розширення існуючої житлової забудови, що свідчить про протиправність будівельного паспорта та повідомлення про початок будівельних робіт.

Зазначає, що Золочівська міська рада зверталась до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області щодо проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів та правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт при проведенні реконструкції з розширенням житлового будинку на АДРЕСА_1 та до Державного підприємства Державний інститут проектування міст Містопроект , як організації, яка була розробником генерального плану м. Золочева, щодо надання роз`яснень положень генерального плану та допустимості проведення реконструкції з розширенням об`єкта житлової забудови на АДРЕСА_1 . У відповідь на такі звернення Державне підприємство Державний інститут проектування міст Містопроект підприємство повідомило про неможливість здійснення реконструкції, а Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області повідомив про те, що здійснення контролю за дотриманням містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій належить до компетенції органів місцевого самоврядування.

Третя особа ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому її заперечує, покликається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін.

Під час апеляційного розгляду представники Відділу містобудування, архітектури, інфраструктури, житлово-комунального господарства та захисту довкілля Золочівської районної державної адміністрації Львівської області та третьої особи заперечили проти апеляційної скарги, покликаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що не перешкоджає здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4621810100:02:005:0026, площею 0,0853 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а також будинку, розміщеного на цій ділянці.

23.03.2020 ОСОБА_1 отримала будівельний паспорт на реконструкцію з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку) по АДРЕСА_1 та зареєструвала повідомлення про початок будівельних робіт ЛВ 061201490998 від 28.05.2020 року.

Відповідно до розпорядження міського голови м. Золочева від 13.07.2020 № 62 Про створення комісії по обстеженню земельної ділянки на АДРЕСА_1 створено комісію по обстеженню вказаної земельної ділянки.

За результатами обстеження земельної ділянки за адресою по АДРЕСА_1 складено акт обстеження земельної ділянки від 13.07.2020, в якому зафіксовано, що огорожа, на АДРЕСА_1 встановлена з порушенням вимог державних будівельних норм, а саме: п.п. 6.1.34 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій", затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.04.2019 №104. Дана огорожа встановлена всупереч будівельному паспорту № 8-20 ("Реконструкція з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку)") на АДРЕСА_1 , виданому 23.03.2020 Відділом містобудування, архітектури, інфраструктури, житлово-комунального господарства та захисту довкілля Золочівської районної державної адміністрації.

Рішенням Золочівської міської ради Львівської області від 13.07.2020 №1330 Про усунення порушень державних будівельних норм ОСОБА_1 зобов`язано усунути порушення державних будівельних норм України у сфері благоустрою населених пунктів, а саме демонтувати незаконно встановлену огорожу на АДРЕСА_1 до 18:00 год. 14.07.2020.

Розпорядженням міського голови м. Золочева від 17.07.2020 № 63 Про створення комісії про вжиття заходів самоврядного контролю на АДРЕСА_1 створено комісію з метою вжиття заходів щодо забезпечення додержання законодавства при здійсненні реконструкції з розширення садибного будинку (індивідуального будинку) на АДРЕСА_1 , забудовник - ОСОБА_1

22.07.2020 комісією було складено акт про здійснення заходів самоврядного контролю щодо забезпечення додержання законодавства при проведенні реконструкції з розширенням садибного будинку на АДРЕСА_1 , згідно з яким огорожа на АДРЕСА_1 встановлена з порушенням вимог державних будівельних норм, а саме: п.п. 6.1.34 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій", ДСТУ-Н В.26-188:2013 "Настанова з проектування огорож майданчиків і ділянок підприємств, будинків і споруд" та всупереч будівельному паспорту на реконструкцію з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку) на АДРЕСА_1 ; на земельній ділянці влаштовані фундаменти, які не відповідають будівельному паспорту ("Реконструкція з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку)") на АДРЕСА_1 , фундаменти примикають до огорожі суміжних землекористувачів, які не надавали згоди на їх влаштування; на земельній ділянці поставлена металева споруда без фундаменту, яка не передбачена будівельним паспортом (Реконструкція з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку) на АДРЕСА_1 ; пошкоджений підземний високовольтний кабель лінії електропередач може становити загрозу життю та здоров`ю людей; землерийні роботи з вибиранням ґрунту та зрізання дерев в східній частині земельної ділянки, яка є складовою природного пагорба з крутим ухилом - понад 30%, можуть нести загрозу зсуву ґрунту; проведення реконструкції з розширенням житлового будинку на АДРЕСА_1 є неможливим, оскільки має особливий містобудівний статус та знаходиться в санітарно-захисній зоні діючого цегельного заводу, що є порушенням генерального плану м. Золочів та статті 114 Земельного кодексу України.

Рішенням Виконавчого комітету Золочівської міської ради від 03.09.2020 № 1366 створено комісію для здійснення контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові земельної ділянкина АДРЕСА_1 .

За результатами роботи вказаної комісії 14.09.2020 було складено акт, згідно з яким реконструкція з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку) на АДРЕСА_1 проводиться на підставі будівельного паспорта, який не відповідає положенням містобудівної документації на місцевому рівні (генеральному плану м. Золочева) та вимогам містобудівного законодавства.

Вважаючи будівельний паспорт та повідомлення про початок виконання будівельних робіт, зареєстрований на підставі вказаного будівельного паспорта, протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що державний архітектурно-будівельний контроль у вигляді перевірки, а також архітектурно-будівельний нагляд уповноваженими посадовими особами фактично не здійснювався, відсутні підстави стверджувати про наявність порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил з боку відповідачів та третьої особи, а припущення позивача, які є результатом перевищення власних повноважень, не можуть бути належним обґрунтуванням позовних вимог. Зазначив, що позивач не обґрунтував наявність порушеного права, яке підлягає захисту в порядку адміністративного судочинства. Звернув увагу, що скасування будівельного паспорта та повідомлення про початок будівельних робіт, яке на думку позивача, суперечить містобудівній документації на місцевому рівні (генеральному плану) та містобудівному законодавству, та водночас, які погоджені відповідачем, свідчить про порушення права третьої особи на мирне володіння та користування належним їй майном та порушує баланс між вимогами щодо забезпечення публічного інтересу та правом третьої особи на мирне володіння майном.

Колегія суддів, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України вважає, що рішення суду першої інтонації слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності, спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів визначає Закон України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 №3038-VI.

Відповідно до частини четвертої статті 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.

За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.

Частиною третьою статті 27 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Відповідно до частини першої статті 31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Державний архітектурно-будівельний контроль замовників будівництва, які є фізичними особами, здійснюється відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб. Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною третьою статті 6 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:

1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Вказана норма кореспондує з підпунктом 3 пункту б частини першої статті 31 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження із здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Однак, згідно з частиною другою статті 7 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у разі якщо сільські, селищні, міські ради не утворили виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю, повноваження таких органів виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через відповідних головних інспекторів будівельного нагляду.

Таким чином, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад належать до органів державного архітектурно-будівельного контролю лише у разі, якщо сільські, селищні, міські ради утворили виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Враховуючи викладені правові норми, а також неутворення виконавчим комітетом Золочівської міської ради виконавчого органу з питань державного архітектурно-будівельного контролю заходи, що становлять державний архітектурно-будівельний контроль, не належать до повноважень ні виконавчого комітету Золочівської міської ради, ні тим паче Золочівської міської ради.

Відтак, апеляційний суд вважає безпідставними доводи позивача щодо встановленого факту допущення ряду порушень вимог законодавства у сфері містобудування та містобудівній документації при здійсненні видачі Відділом містобудування, архітектури, інфраструктури, житлово-комунального господарства та захисту довкілля Золочівської районної державної адміністрації Львівської області Шаховал О. В. будівельного паспорту від 23.03.2020 №8-20 на Реконструкцію з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку) на вул. Труша І., 9 в м. Золочів Львівської області, та повідомлення про початок будівельних робіт, зареєстроване в реєстрі дозвільних документів 28.05.2020 №ЛВ 0612014900998, оскільки Золочівська міська рада не є компетентним органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Апеляційний суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.11.2018 у справі №504/4148/16-а, відповідно до якої статус відповідних рад згідно з статтею 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні як представницьких органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, а отже й наявність в силу Закону повноважень на звернення до суду з метою захисту порушених прав територіальної громади.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

При тлумаченні вище згаданих норм права, Верховний Суд України у постанові від 15.12.2015 у справі №800/206/15 вказав, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України у Рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 дав визначення поняттю охоронюваний законом інтерес , який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям право (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям право має один і той же зміст.

Загальні підходи до судового захисту законних інтересів були сформульовані Верховним Судом у постанові від 20.02.2019 у справі №522/3665/17 і зазначено, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово її ); (д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:

(а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;

(б) неправовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до юридичного відповідно до ч. 2 ст.124 Конституції України;

(в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю);

(г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);

(д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про наявність порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

Ознаки потерпілого від порушення законного інтересу:

(а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;

(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;

(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);

(г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Як вже встановлено апеляційним судом, позивач - Золочівська міська рада, не визначила, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний її інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу чи територіальній громаді, яку він представляє. Позивач не обґрунтував свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес, натомість покликається на необхідність захисту прав та законних інтересів Золочівської громади, які на думку позивача, порушені проведенням будівельних робіт на вул. Труша І., 9 в м. Золочеві Львівської області, без зазначення при цьому, які саме їх права були порушені проведенням таких будівельних робіт, та без надання доказів звернення мешканців до позивача як представницького органу для захисту їх прав.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду зауважує, що оскаржувані рішення, що видані (на думку позивача) з порушеннями вимог у сфері містобудування, стосуються не його, а третьої особи у справі - ОСОБА_1 .

Таким чином, безпосередньо позивач чи відповідна територіальна громада не є потерпілими від оскаржуваних рішень, оскільки вони не спричинили негативного впливу саме на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди.

Апеляційний суд звертає увагу, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішень чи дій, котрі оскаржуються. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову, незалежно від правомірності чи неправомірності оскаржуваних рішень чи дій.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 №640/21611/19.

З огляду на вищенаведене, відсутність у Золочівської міської ради права на звернення до суду є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Відтак, за наслідками розгляду справи суд не вправі робити висновки по суті спору, зокрема, щодо правомірності будівельного паспорта від 23.03.2020 №8-20 та повідомлення про початок будівельних робіт, зареєстрованого в реєстрі дозвільних документів 28.05.2020 №ЛВ 0612014900998.

Тому колегія суддів наголошує, що суд може робити висновок про неправомірність рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та про порушення у зв`язку із цим прав лише за позовом належного позивача. Оцінка рішень за позовом особи, яка не має права на звернення до суду, яка не є потерпілою у конкретних правовідносинах (є неналежним позивачем), апріорі не може призвести до захисту прав і не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в статті 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), серія А №18, п. 28-36).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України , заяви №17160/06 та №35548/06; п. 33).

Апеляційний суд зазначає також, що оскаржувані рішення відповідачів мають індивідуально-правовий характер та стосуються виключно забудови земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , відтак, не зумовили виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача чи їх порушення, що підлягають захисту чи відновленню в порядку адміністративного судочинства.

За наведених обставин, апеляційний суд прийшов до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат судом не змінюється.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Золочівської міської ради Львівської області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року у справі № 380/9072/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 06.08.2021